Рішення № 83176546, 22.07.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

Дата ухвалення
22.07.2019
Номер справи
909/510/19
Номер документу
83176546
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.07.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/510/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу

за позовом: Селянського фермерського господарства "С-Іванна", вул. Шевченка, 3, с.Балин, Дунаєвецький район, Хмельницька область, 32440,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово Будівельна Компанія Оберіг", вул. Бельведерська, 32а, м. Івано-Франківськ, 76018,

про стягнення заборгованості в сумі 70053,00 грн., з них: 66800,00 грн. - заборгованість за договором; 747,00 грн. - 3% річних, 2506,00 грн. - інфляційні

без виклику сторін

установив: Селянське фермерське господарство "С-Іванна" (далі позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово Будівельна Компанія Оберіг" (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 70053,00 грн., з них: 66800,00 грн. - заборгованість за договором; 747,00 грн. - 3% річних, 2506,00 грн. - інфляційні.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань згідно Договору поставки №19/11 від 19.11.2018 року в частині оплати поставленого позивачем товару.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 21.05.2019 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст.252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням. Вказаною ухвалою надано відповідачу строк подачі суду (протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали) відзиву на позовну заяву.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Інформація про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження розміщена на офіційній сторінці суду веб-порталу судової влади України.

Судом вчинені всі належні дії для повідомлення сторін про відкриття провадження у вказаній справі. Відповідна ухвала суду від 21.05.19 про відкриття провадження у справі надсилалася рекомендованим листом на адреси сторін, які є офіційними адресами їх місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: адреса позивача - вул. Шевченка, 3, с.Балин, Дунаєвецький район, Хмельницька область, 32440; адреса відповідача - вул. Бельведерська, 32а, м. Івано-Франківськ, 76018.

Позивач про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (вх.№10348 від 31.05.19).

Відповідач відзив на позов та будь-яких клопотань по справі суду не надав. Разом з тим, від відповідача на адресу суду повернулась ухвала суду від 21.05.2019 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, із відміткою "адресат вибув".

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки поштова кореспонденція направлялась позивачу за його місцем реєстрації, зазначеним в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача належним чином про час і місце розгляду справи та забезпечення реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи для реалізації ними конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

19 листопада 2018 року між Селянським фермерським господарством "С-Іванна" (по договору - продавець/по справі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово Будівельна Компанія Оберіг" (по договору - покупець/по справі - відповідач) укладено Договір поставки №19/11, відповідно до умов якого продавець зобов`язався виготовити та поставити покупцю сільськогосподарських товарів: зерно гороху, сої, пшениці урожаю 2018 року, а покупець - зобов`язався прийняти товар та оплатити вартість продукції по ціні та кількості, обумовлених в видаткових накладних на відвантаження товару (п.1.1.1, 1.1.2, 1.2, 5.1, 5.2).

Відповідно до умов п.п.2.1.,2.2. Договору, одиницею виміру кількості даного товару є метрична тонна. Фактична кількість товару, поставленого згідно цього Договору, визначається згідно відповідних рахунків та видаткових накладних на відвантаження товару.

Підпунктами 4.1, 4.2, 4.3 Договору сторони погодили, що право власності на весь товар, що поставляється за цим договором переходить до покупця в момент складення та підписання видаткової накладної на складі продавця, за адресою с. Балин, Дунаєвський район, Хмельницька область. Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості у відповідності з видатковою накладною, підписаною представниками обох сторін.

Згідно п.7.1, 7.2 Договору сторонами погоджено, що оплата загальної суми Договору проводиться шляхом безготівкового перерахунку коштів на банківський рахунок, в строки: 80% оплата по факту поставки товару покупцю після надання ним всіх необхідних документів; 20% оплата після реєстрації податкової накладної.

Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Договір вступає в силу відповідно до його п.11.4, 11.6 з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

На виконання умов Договору поставки №19/11 від 19.11.2018 року позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 266 800 грн 00к., що підтверджується копіями рахунку-фактури №15 від 19.11.2018 року, видаткової накладної №15 від 19.11.2018 року, Податкової накладної від 19.11.2018 року та квитанції про реєстрацію податкової накладної від 20.11.2018 року.

Відповідач за вказаний товар розрахувався частково, зокрема на суму 200 000 грн 00к., що підтверджується платіжними дорученнями №15 від 30.11.2018 року на суму 50 000 грн 00к., №16 від 07.12.2018 року на суму 100 000 грн 00к., №34 від 28.12 2018 року на суму 50 000 грн 00к. Проте, частина заборгованості на суму 66 800 грн 00к. залишилась не погашеною, що зумовило позивача звернутись з позовом до суду.

При вирішенні справи суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

В силу приписів ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір поставки №19/11 від 19.11.18р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом, а доказів визнання їх судом недійсними, суду не подано (ст.204 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Укладений між сторонами у справі Договір поставки №19/11 від 19.11.18р. за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до нього застосовуються відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Наведена правова норма кореспондується з і ст.712 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продаж.

З урахуванням умов Договору поставки №19/11 від 19.11.18р. відповідач по справі зобов`язався здійснити оплату за поставлений товар за цінами і на умовах, передбачених у цьому Договорі і у відповідності до видаткових накладних на відвантаження товару, зокрема: 80% оплата по факту поставки товару покупцю після надання ним всіх необхідних документів; 20% оплата після реєстрації податкової накладної.

Як зазначалось вище позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 266 800 грн 00к., що підтверджується копіями рахунку-фактури №15 від 19.11.2018 року, видаткової накладної №15 від 19.11.2018 року , Податкової накладної від 19.11.2018 року та квитанції про реєстрацію податкової накладної від 20.11.2018 року.

Проте, відповідач умови договору щодо повної оплати за поставлений товар не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість на суму 66 800 грн 00к.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Станом на день винесення судом рішення, відповідач доказів погашення основної заборгованості на суму 66 800 грн 00к. не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати отриманого товару по Договору поставки №19/11 від 19.11.18., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 66 800 грн 00к. основного боргу на користь позивача по справі обґрунтована та підлягає задоволенню.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

На підставі вказаної норми закону, враховуючи порушення строків виконання грошового зобов`язання, позивачем на суму заборгованості нараховані відповідачу 3% річних в розмірі 747 грн 00 к. та інфляційні втрати в сумі 2506 грн 00 к.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат та встановлено правомірність їх нарахування та таких, що підлягають задоволенню.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд погоджується з його нарахуваннями.

Натомість, за перерахунком суду 3% річних - складають більшу суму, ніж заявлена позивачем, з урахуванням більшого терміну прострочення виконання зобов`язання по договору поставки №19/11 від 19.11.2018 року. Однак, з огляду на заявлений позивачем розмір 3% річних, суд задовільняє їх за розрахунком позивача.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов`язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Розподіл обов`язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Позивачем доведено та документально підтверджено факт набуття у нього права вимоги стягнення з відповідача заборгованості в сумі 70053 грн 00 к., у відповідності до Договору поставки №19/11 від 19.11.18р.

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідачем, на підтвердження заявлених до відшкодування витрат за послуги адвоката, не представлено доказів понесення відповідних витрат (їх оплати), не долучено документів в підтвердження фактично виконаних робіт (акта виконаних робіт, який згідно умов договору є підставою для оплати). Разом з тим, не надано суду Додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги від 06.05.2019 року, яким визначено розмір гонорару та відповідного документа про право на зайняття ОСОБА_1 адвокатською діяльністю.

Враховуючи вимоги ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі №910/8682/18).

За наведених обставин, у суду відсутні підстави для відшкодування позивачу витрат в сумі 6800 грн 00к.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Згідно з п.5 ч.6 ст.238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

Відповідно до ч.5 ст.240 ГПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі.

З урахуванням ст.129 ГПК України, судовий збір по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.124, ст.129 Конституції України, ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 614, 625, 626-629, 691 Цивільного кодексу України, ст. 265 Господарського кодексу України, ст. 13, 123, 129, 176, 202, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

задовольнити позов Селянського фермерського господарства "С-Іванна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово Будівельна Компанія Оберіг" про стягнення заборгованості в сумі 70053 грн 00 к., з них: 66800 грн 00 к. - заборгованість за договором; 747грн 00 к. - 3% річних, 2506 грн 00 к. - інфляційні.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово Будівельна Компанія Оберіг" (вул. Бельведерська, 32а, м. Івано-Франківськ, код 412273709150) на користь Селянського фермерського господарства "С-Іванна" (вул. Шевченка, 3, с.Балин, Дунаєвецький район, Хмельницька область, код 31013596) - 70053 грн 00 к. (сімдесят тисяч п`ятдесят три гривні), з них: 66800 грн 00 к. (шістдесят шість тисяч вісімсот гривень) - заборгованість за договором; 747грн 00 к. (сімсот сорок сім гривень) - 3% річних, 2506 грн 00 к. (дві тисячі п`ятсот шість гривень) - інфляційні та 1921грн 00к. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) - судового збору.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати позивача на професійну правничу допомогу на 31.07.2019р. на 10:00 год. у приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області за адресою: вул. Шевченка, 16, м. Івано-Франківськ, 76018, каб. № 17.

Встановити позивачу строк до 29.07.2019 року для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Фанда О. М.

Попередній документ : 83176541
Наступний документ : 83176548