Ухвала суду № 8317464, 04.03.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2010 року/15год.23хв./ справа №2а-522/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Жучковій Н.С., за участю прокурора Руденко І.Я., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявою Прокурора Хортицького району м. Запоріжжя діючого в інтересах держави, в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті (м. Київ)

до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1,

про стягнення штрафних санкцій за порушення законодавства про автомобільний транспорт у розмірі 510 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Прокурора Хортицького району м. Запоріжжя діючого в інтересах держави, в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на користь державного бюджету суму штрафних санкцій за порушення законодавства про автомобільний транспорт у розмірі 510 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на наступне. Згідно акту перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25.09.2009 № 126540, державними інспекторами Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Запорізькій області встановлено, що на транспортному засобі (номерний знак НОМЕР_1), який належить відповідачу ОСОБА_1, облаштованому як таксі, здійснювались послуги з перевезення пасажирів без наявності ліцензійної картки. До суду надійшла заява представника позивача у якій він просить суд розглянути справу за його відсутності, позов підтримує, на вимогах наполягає. Представник прокуратури у судовому засіданні, обґрунтовуючи свою позицію, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

У судове засідання представник відповідача не з'явився. Про час, місце та дату судового засідання відповідач повідомлявся належним чином. Письмових заперечень на адміністративний позов з боку представника відповідача до суду не надходило.

Розглянувши та дослідивши матеріли справи, вислухавши думку сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 361 Закону України «Про Прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 60 КАС України, прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Судом встановлено, що 25 вересня 2009 року працівниками Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Запорізькій області проведено перевірку щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія акту № 126540 від 29.09.2009. Згідно зазначеного акту, під час перевірки транспортного засобу марки ДЕУ Ланос, державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, було встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: експлуатація легкового автомобіля облаштованого як таксі без наявності ліцензійної картки.

Крім цього, 06 жовтня 2009 року, начальником Територіального управління Головавтотрансінспекції у Запорізькій області, винесено постанову № 061695 про застосування фінансових санкцій до ПП ОСОБА_1 у розмірі 510 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 4 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Згідно із ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» , державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

У відповідності до ст. 5 Закону «Про автомобільний транспорт» , основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст. 39 Закону «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про автомобільний транспорт», ліцензування на автомобільному транспорті спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень пасажирів і вантажів, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів.

Згідно ч. 6 ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», особа, що здійснює перевезення пасажирів на таксі повинна мати, зокрема, наступні документи: посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються наступні санкції: за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.06 № 1567, за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій до порушника.

Згідно з п. 28 зазначеного Порядку, фінансова санкція повинна бути перерахована субєктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом 15-ти днів після отриманням ним копії постанови про застосування фінансових санкцій.

Відомостей щодо оскарження відповідачем у адміністративному порядку акту № 126540 від 25.09.2009 чи постанови про застосування фінансових санкцій № 061695 від 06.10.2009 суду не надавалося. Сума фінансових санкцій в добровільному порядку відповідачем не сплачена.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

За таких обставин, вимоги прокурора про стягнення з ПП ОСОБА_1 суми фінансових санкцій за порушення законодавства про автомобільний транспорт у розмірі 510 грн. суд вважає обґрунтованими, заснованими на нормах чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 95, 158-163 КАС України, ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (69076, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь державного бюджету Хортицького району м. Запоріжжя (роз. рахунок 31115106700008, код одержувача 21081100, код ЄДРПОУ 34676906 в ГУДК України у Запорізькій області, МФО 813015) заборгованість зі сплати штрафних санкцій в сумі 510 грн..

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк такого подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя /підпис/ О.О. Прасов

Постанова виготовлена у повному обсязі 09 березня 2010 року.

Постанова не набула чинності.

Суддя О.О. Прасов