Рішення № 83172085, 22.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 липня 2019 року № 640/2292/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомОСОБА_1 До Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради (Відділ Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно) Міністерство юстиції Українипроскасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі-позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради (Відділ Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно) (далі-відповідач 1) та Міністерства юстиції України (далі-відповідач 2) про скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області Гордейчука Валерія Петровича, індексний номер: 4750822 від 05.08.2013 р., за результатом якого здійснено державну реєстрацію прав власності з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 125859832109, запис про право власності: 2012461, дата державної реєстрації 23.07.2013 р. та скасування відкритого розділу № 125859832109 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2019 р. прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправним відкриттям відповідачем 1 двох розділів по одному об`єкту нерухомого майна, що не відповідає вимогам чинного законодавства та перешкоджає позивачу вільно володіти та розпоряджатись власним майном.

Відповідач 1 письмового відзиву на позов не надав.

Відповідач 2 в письмовому відзиві на позов вказав на відсутність порушеного права позивачем з боку Міністерства юстиції України та зазначив про неможливість внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з огляду на відсутність відповідних повноважень.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10.11.2012 р. ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_4 уклади договір купівлі-продажу з ОСОБА_3 , зареєстрований в реєстрі за № 8024, згідно якого останній передав у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (в рівних частинах) квартиру АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що вищезазначеній квартирі присвоєно реєстраційний номер 38090881.

Як зазначено позивачем, 20.07.2013 р. Реєстраційна служба Ірпінського міського управління юстиції Київської області зареєструвала заяву ОСОБА_4 за реєстраційним номером: 2097449, на підтвердження якої державним реєстратором Скрипником В.М. внесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 4428159 від 27.07.2013 р., а також державну реєстрацію прав власності з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 117555432109, запис про право власності: 1863134, дата державної реєстрації 20.07.2013 р., яким зареєстровано ? частину права власності на об`єкт нерухомого майна (квартири) за ОСОБА_4 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

23.07.2013 р. Реєстраційна служба Ірпінського міського управління юстиції Київської області зареєструвала заяву позивача за реєстраційним номером: 2124196, на підставі якої державний реєстратор Гордейчук В.П. виніс рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 4750882 від 05.08.2013 р. та вчинив державну реєстрацію прав власності з реєстраційний номером об`єкта нерухомого майна: 125859832109, запис про право власності: 2012461, дата державної реєстрації 23.07.2013 р., яким зареєстровано ? частину права власності на об`єкт нерухомого майна (квартири) за позивачем, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

За наслідком встановлення того, що реєстраційні номери одного й того ж індивідуально визначеного об`єкта нерухомого майна (квартири) не співпадають, ОСОБА_4 31.10.2018 р. звернулась зі скаргою до відповідача 2, за результатами розгляду якої, останнім винесено наказ від 08.01.2019 р. № 57/2, яким відмовлено у задоволенні скарги.

Вважаючи спірні рішення такими, що не відповідають чинному законодавству та перешкоджають позивачу вільно володіти та розпоряджатись власним майном, останній звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року N 1952-IV (далі - Закон), в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 2 даного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Відповідно до частини 3 Закону, права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з

моменту такої реєстрації.

Статтею 4 Закону визначено що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:

1) право власності на нерухоме майно;

2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;

3) інші речові права відповідно до закону;

4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Згідно вимог ч. 2 ст. 9 Закону передбачено, що державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

4) веде реєстраційні справи щодо об`єктів нерухомого майна;

5) присвоює реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов`язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;

9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України. Нотаріус як спеціальний суб`єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.

Згідно зі статтею 15 Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Датою і часом державної реєстрації прав та їх обтяжень вважається дата і час реєстрації відповідної заяви.

Відповідно до статті 20 Закону, У Державному реєстрі прав на кожний об`єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, за рішенням державного реєстратора відкривається відповідний розділ та реєстраційна справа.

Розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються на підставі рішення державного реєстратора у разі: 1) знищення об`єкта нерухомого майна; 2) поділу, об`єднання об`єкта нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна.

Статтею 25 Закону передбачено, що реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному окремо визначеному об`єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта.

У разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна або зміни опису (даних) об`єкта нерухомого майна його реєстраційний номер залишається без змін.

Порядок присвоєння реєстраційного номера об`єкту нерухомого майна встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 26 Закону, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Процедуру ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначено Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141, в редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин (далі-Порядок).

Відповідно до пункту 4 Порядку, ведення Державного реєстру прав передбачає:

1) реєстрацію заяв (запитів) у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру прав (далі - база даних про реєстрацію заяв і запитів);

2) пошук відомостей у Державному реєстрі прав;

3) оформлення рішень, свідоцтв про право власності на нерухоме майно;

4) відкриття розділів Державного реєстру прав та/або внесення записів до нього;

5) внесення змін до записів Державного реєстру прав, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), скасування записів Державного реєстру прав;

6) надання інформації з Державного реєстру прав;

7) закриття розділів Державного реєстру прав.

Реєстрацію заяв (запитів) у базі даних про реєстрацію заяв і запитів проводить орган державної реєстрації прав, нотаріус як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус), шляхом внесення відомостей, зазначених в заяві (запиті), до такої бази даних (п. 5 Порядку).

Під час розгляду заяви (запиту) державний реєстратор здійснює пошук у Державному реєстрі прав відомостей про: нерухоме майно; право власності та суб`єкта цього права; інші речові права та суб`єкта цих прав; іпотеку та суб`єкта цього права (п. 10 Порядку).

Згідно з пунктами 15-19 Порядку, після здійснення пошуку у Державному реєстрі прав відомостей державний реєстратор розглядає заяву (запит) та оформляє відповідне рішення, якому присвоюється індексний номер, фіксується дата та час його формування.

На підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор відкриває розділ Державного реєстру прав та вносить записи до Державного реєстру прав.

У випадках, установлених законодавством, державний реєстратор на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вносить записи до спеціального розділу Державного реєстру прав.

Розділ Державного реєстру прав відкривається державним реєстратором на кожний окремий об`єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше.

Розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про:

нерухоме майно;

право власності та суб`єкта цього права;

інші речові права та суб`єкта цих прав;

обтяження прав на нерухоме майно та суб`єкта цих прав.

Після відкриття державним реєстратором розділу Державного реєстру прав та внесення до нього запису державний реєстратор присвоює об`єкту нерухомого майна реєстраційний номер.

Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна є ідентифікатором розділу Державного реєстру прав, відкритого державним реєстратором на такий об`єкт.

Після внесення державним реєстратором запису про речове право на нерухоме майно, обтяження такого права до Державного реєстру прав такому запису присвоюється номер, який є його ідентифікатором.

Дата і час державної реєстрації виникнення, переходу, припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна фіксуються автоматично та відповідають даті і часу реєстрації заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або заяви про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна у базі даних про реєстрацію заяв і запитів, відповідно до якої заявлено державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до пункту 41 Порядку, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У результаті внесення записів про скасування державної реєстрації прав у відповідному розділі Державного реєстру прав державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав.

У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації прав на об`єкт нерухомого майна, який поділено чи частку з якого виділено, або на об`єкти нерухомого майна, що об`єднано, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та відкриває закритий (закриті) розділ (розділи) Державного реєстру прав та відповідну (відповідні) реєстраційну (реєстраційні) справу (справи) на підставі прийнятого ним рішення про відкриття закритого розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справ, відповідачем 1 на один і той же об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відкрито два розділи: перший розділ № 117555432109- про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 ; другий розділ №125859832109 - про державну реєстрацію права власності за позивачем.

Отже, прийняте відповідачем 1 рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 4750822 від 05.08.2013 р., за результатом якого здійснено державну реєстрацію прав власності з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 125859832109, запис про право власності: 2012461, дата державної реєстрації 23.07.2013 р. не відповідає вимогам Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки при відкритті відповідачем нового розділу відповідач 1 фактично присвоїв новий реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна, який є індивідуальним номером, який вже був присвоєний раніше при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше і він має залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявності правових підстав для їх задоволення.

У свою чергу, суд звертає увагу, що спір у даній справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки спір охоплює оцінку правомірності діянь/рішень суб`єкта владних повноважень з огляду на наслідки, які це діяння/рішення спричинили, чи правомірність юридичного факту, що став підставою для реєстрації нерухомого майна за позивачем.

Дана позиція суду узгоджується з висновками викладеними Великою Палатою Верховного Суду в постанові суду від 12.06.2018 року по справі № 823/378/16.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного ріщень. Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на їх підставі рішень.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області Гордейчука Валерія Петровича, індексний номер: 4750822 від 05.08.2013 р., за результатом якого здійснено державну реєстрацію прав власності з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 125859832109, запис про право власності: 2012461, дата державної реєстрації 23.07.2013 р.

Скасувати відкритий розділ № 125859832109 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .

Присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 1 536,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради (Відділ Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно) (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, 2-А, код ЄДРПОУ 33800777).

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко