Рішення № 83171872, 22.07.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2019 року Чернігів Справа № 620/1373/19

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

судді Баргаміної Н.М.,

при секретарі Федорок К.С.,

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представників відповідача Авдєя М.В., Кучинського О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1880 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання звільнити з військової служби,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини А1880 про визнання протиправною бездіяльності відповідача з не виконання підпункту «б» пункту 2 частини п`ятої статті 26 в чинній редакції Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», пунктів 233, 236, 240, 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008; зобов`язання військову частину А 1880 в особі її командування звільнити позивача з військової служби негайно згідно підпункту «б» пункту 2 частини п`ятої статті 26 в чинній редакції Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», пунктів 233, 236, 240, 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, та виключити зі списків особового складу військової частини після вирішення його житлового питання та здійснення повного розрахунку, про що зазначено позивачем в рапорті про звільнення.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що звернувся до відповідача з рапортом про звільнення, на який не надано відповіді, а тому змушений звернутися за захистом своїх порушених прав при звільненні з військової служби за станом здоров`я.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки згідно діловодства військової частини зареєстровано два рапорти позивача щодо звільнення з військової служби від 08.04.2019 з вх. № 940 та з вх. № 939, на які було направлено позивачу відповіді, однак поштові відправлення повернулись на адресу відповідача у зв`язку з закінченням терміну зберігання. Також зазначає про відсутність підстав для звільнення позивача за станом здоров`я, оскільки свідоцтво про хворобу № 131-х від 07.02.2018 втратило чинність після спливу 12 місяців з моменту проведення медичного огляду.

Представником позивача було подано відповідь на позов, в якій зазначено, зокрема, про чинність свідоцтва про хворобу та необхідність звільнення позивача з військової служби за станом здоров`я.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 13.06.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, задоволено клопотання позивача про виклик свідка ОСОБА_3 ; ухвалою суду від 13.06.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, клопотання відповідача про залишення позову без руху повернуто без розгляду; ухвалою суду від 13.06.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, клопотання позивача про оголошення перерви в судовому засіданні повернуто без розгляду.

Вислухавши пояснення позивача, представників сторін, заслухавши показання свідка, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 05.07.2016 було укладено з Міністерством оборони України в особі командира військової частини А1880 контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу (а.с. 118-119).

Наказом командира Військової частини А1880 (по стройовій частині) від 03.03.2018 № 51 позивача, звільненого наказом командира Військової частини А1880 (по особовому складу) від 03.03.2018 № 14-рс з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я) частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», було виключено з 03.03.2018 зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 107, 108).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі № 825/1462/18 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1880 про визнання наказу протиправним та зобов`язання вчинити певні дії позовні вимоги було задоволено частково, зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ Військової частини А1880 від 03.03.2018 № 51, яким звільнено з військової служби ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на військовій службі у Військовій частині А1880 з 04.03.2018, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 11-13).

Наказом командира Військової частини А1880 (по особовому складу) від 06.02.2019 № 9-рс позивача на підставі вищевказаного рішення суду поновлено на військовій службі та призначено оператором радіолокаційної станції військової частини А3547 (а.с. 10).

Наказом командира Військової частини А1880 (по стройовій частині) від 06.02.2019 № 27 позивача зараховано до списків особового складу військової частини А1880 та на всі види забезпечення (а.с. 109).

08.04.2019 позивачем було подано на ім`я командира Військової частини А 1880 рапорт (вх. № 939), згідно змісту якого, зокрема, просить звільнити його з військової служби згідно підпункту «б» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» на підставі свідоцтва ЦВЛК про хворобу від 07.02.2018 № 131-х (а.с. 44).

Також позивачем було подано 08.04.2019 рапорт (вх. № 940) командиру Військової частини А 1880, в якому просить звільнити його з військової служби згідно підпункту «б» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» на підставі свідоцтва ЦВЛК про хворобу від 07.02.2018 № 131-х та виключити з списків особового складу військової частини після зарахування на квартирний облік та здійснення повного розрахунку (а.с. 40).

Листами від 22.04.2019 № 474, 476 відповідачем на вказані рапорти було повідомлено про відсутність підстав для звільнення з військової служби за підпунктам «б» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у зв`язку з втратою свідоцтва про хворобу № 131-х від 07.02.2018 чинності 01.02.2019. Також повідомлено, що для вирішення питання про зарахування на квартирний облік необхідно звернутися з рапортом на ім`я безпосереднього командира (а.с. 46-51).

Зазначені листи були надіслані позивачу поштовим зв`язком, однак були повернуті поштовою службою за закінченням встановленого строку зберігання (зворот а.с. 110, 111, а.с. 112).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок та військову службу» (далі - Закон).

Частиною четвертою статті 2 Закону передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно підпункту «б» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації): за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається та питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, регулюються Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).

Так, згідно пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) військовий комісаріат, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.

Відповідно до пункту 236 Положення № 1153/2008 з військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, перед їх звільненням проводиться бесіда з питань звільнення. Форма, порядок оформлення та зберігання документа, в якому відображається зміст проведення бесіди, визначаються Міністерством оборони України.

Пунктом 240 Положення № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров`я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров`я, крім військовослужбовців, визнаних військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров`я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов`язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (за винятком розумових, сенсорних, психологічних вад та інших захворювань, визначених Міністерством оборони України), які виявили бажання проходити військову службу та стосовно яких прийнято рішення про залишення на військовій службі за контрактом. Військовослужбовці, які були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров`я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов`язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, та яким згідно з прийнятими рішеннями дозволено проходити військову службу за контрактом на визначених посадах, можуть бути звільнені з військової служби до закінчення строку контракту в порядку, визначеному пунктом 35 цього Положення. Після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров`я документи про його звільнення з військової служби оформлюються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно.

Так, згідно пункту 35 Положення № 1153/2008 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктом 195 цього Положення): 1) за рішенням командування військової частини за наявності підстав, передбачених підпунктами «а» - «г», «д», «е», «є», «з» - «й» та «л» пункту 1 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Під час дії особливого періоду контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби за рішенням командування військової частини у період: після закінчення строку проведення мобілізації та до моменту введення воєнного стану - на підставах, передбачених пунктом 2 (крім підстав, передбачених підпунктами «ґ», «й» та «к») частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; протягом строку проведення мобілізації та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації - на підставах, передбачених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; 2) за бажанням військовослужбовця - за наявності підстав, передбачених підпунктами «а», «б», «в», «ґ», «ж», «к» пункту 1, а в особливий період (крім строку проведення мобілізації та дії воєнного стану) - за наявності підстав, передбачених підпунктами «а», «б», «в», «ґ», «й» та «к» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

За змістом частини тринадцятої статті 2 Закону виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

При цьому, поняття особливого періоду визначено у статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким передбачено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Отже, особливий період починається з моменту оголошення рішення про мобілізацію, охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізацією, згідно статті 1 вищезазначеного Закону, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

Так, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Також, статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено поняття демобілізації, як комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Так, з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобiлiзацiю» від 17.03.2014 № 302/2014 в Україні настав особливий період.

Зі змісту наведених правових норм слідує, що особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію. При цьому закінчення мобілізації не припиняє існування особливого періоду, оскільки його закінчення пов`язано виключно з виданням Президентом України Указу про демобілізацію.

З аналізу вищевикладеного випливає, що в особливий період на підставі підпункту «б» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці звільняються тільки за власним бажанням, а тому позивач повинен подати рапорт на звільнення та документи, які підтверджують підстави звільнення, в даному випадку, висновок (постанову) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час.

Згідно пункту 1.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно пункту 2.1 Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

В силу пункту 22.12. Положення № 402 постанова ВЛК про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби чинна протягом 12 місяців з моменту проведення медичного огляду. Якщо постанова ВЛК не реалізована та в стані здоров`я оглянутого, незалежно від терміну, за його заявою або висновками лікарів військових (цивільних) лікувальних закладів виникли зміни, то проводиться повторний медичний огляд.

Так, згідно свідоцтва про хворобу № 131-х від 07.02.2018 госпітальна військово-лікарська комісія хірургічного профілю НВМКЦ «ГВКГ» 01.02.2018 провела огляд ОСОБА_1 та встановила, що позивач непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (а.с. 14-15).

Однак, в силу вимог пункту 22.12. Положення № 402 свідоцтво про хворобу № 131-х від 07.02.2018 втратило чинність з 01.02.2019.

Таким чином, оскільки до рапорту позивача про звільнення з військової служби за станом здоров`я було долучено свідоцтво про хворобу, яке втратило свою чинність, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для звільнення позивача на підставі підпункту «б» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Позовна вимога про зобов`язання відповідача виключити зі списків особового складу військової частини після вирішення його житлового питання та здійснення повного розрахунку також задоволенню не підлягає, оскільки є похідною від вимог про звільнення з військової служби, в задоволенні яких вже було відмовлено.

Щодо рапорту позивача від 24.11.2018, то судом було допитано в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 , який пояснив, зокрема, що 24.11.2018 позивач дійсно подавав рапорт на ім`я командира Військової частини А 3547 про звільнення з військової служби, а також рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі № 825/1462/18, однак суд не приймає його до уваги, оскільки вказаний рапорт був адресований командиру Військової частини А 3574, яка не є відповідачем у даній справі (а.с. 16).

Також суд не приймає до уваги витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 1728 від 27.06.2019, оскільки в силу положень Постанови № 402 він не встановлює ступінь придатності військовослужбовця до військової служби (а.с. 104).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А1880 (м. Васильків, Київська область, 08606, код ЄДРПОУ 07806456) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання звільнити з військової служби відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22.07.2019.

Суддя Н.М. Баргаміна