Рішення № 83168109, 03.07.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/11324/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді -Гончарука В.П.,

за участі секретаря - Краснової І.В.

позивача - ОСОБА_1 ,

представники відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5, ОСОБА_6;

представник відповідача ПАТ «Платинум Банк» - ОСОБА_5;

представник третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Фурман Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача: ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лісіцина Яна Борисівна, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги, визнання недійсними відкритих торгів (аукціону) та скасування реєстрації прав та їх обтяжень, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: визнати недійсними «відкриті торги» (аукціон) оформлений протокол № UA-ЕА-2018-01-30-000328-а від 13.02.2018 року; визнати недійсним (нечинним) договір про відступлення (купівлі-продажу) право вимоги № 96к від 07 березня 2018 року, укладений між відповідачами.; скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер № 40042922 від 07.03.2018 року 14:40:53 здійснену Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лісіциною Яною Борисівною та зобовязати останню внести належні зміни в реєстрі.; стягнути з відповідачів судові витрати.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 24 січня 2008 року між позивачем та ЗАТ «Міжнародний іпотечний банк» було укладено Договір про іпотечний кредит № 1.08012152. За умовами Договору, Банк надавав позивачу кредит у сумі 92 900 доларів США надані кредитором для придбання житла за умовами договору на строк 240 місяців, під 9.99% річних, з графіком платежів.

Кредит надавався на придбання у власність житлової нерухомості - квартири АДРЕСА_1 . право власності на яку набуто позивачем на підставі договору купівлі-продажу, що укладено між Позивачем та Продавцями, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О.Ю., 24 січня 2008 року, внесений у реєстр за № 189, та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів.

Одночасно, між позивачем та Банком було укладено Іпотечний договір № 1.08012152, посвідчений приватним нотаріусом Малиновською О.Ю. 24.01.2008 року. Зареєстровано в реєстрі за № 195. За умовами Іпотечного договору, придбана позивачем квартира передавалася в іпотеку іпотекодержателю (Банку), на строк виконання умов Договору про іпотечний кредит.

20.05.2016 року між позивачем та ПАТ «Платинум Банк» (ЄДРПОУ 33308489), правонаступником ЗАТ «Міжнародний іпотечний банк» (ЄДРПОУ 33308489), - Банком було укладено Додатковий договір до договору про іпотечний кредит № 1.08012152 від 24.01.2008 року, з графіком платежів.

Нещодавно, з листа відповідача - ОСОБА_2 , і з джерел в інтернеті, з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позивач дізнався, що Банком: проведено торги і за результатами «відкритих торгів (аукціону)» оформлених протоколом № UA-EA-2018-01-30-000328-a від 13.02.2018 року; з фізичною особою - ОСОБА_2 , було укладено Договір про відступленні (купівлі-продажу) прав вимоги № 96к від 07 березня 2018 року; внесено зміни до іпотеки: повідомлення банку, серія та номер: 03-06/803, виданий 24.01.2008, видавник: ЗАТ "Міжнародний Іпотечний Банк": договір №95 і про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, серія та номер: 313, виданий 07.03.2018, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лісіцина Я.Б. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40042922 від 07.03.2018 14:40:53, приватний нотаріус Лісіцина Яна Борисівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Відомості про основне зобов`язання: Строк виконання основного зобов`язання: 21.01.2028, розмір основного зобов`язання: 92900,00 долари СІНА Відомості про суб`єктів: Іпотекодавець: ОСОБА_1 . Іпотеко держатель: ОСОБА_2 .

Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 96к від 07 березня 2018 року укладений між ПАТ «Платинум Банк» і фізичною особою - ОСОБА_2 містить ознаки договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги). Зокрема, за умовами договорів про відступлення прав вимоги фактично відбулося фінансування однієї сторони іншою за рахунок передачі останньому грошової вимоги цієї особи до третьої особи (боржника).

Разом з тим, прилюдні торги проведено з порушенням вимог ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, власника майна не повідомлено в установленому порядку про оцінку майна та час і місце проведення прилюдних торгів, на час проведення прилюдних торгів шестимісячний строк дії експертної оцінки майна закінчився, реальна ринкова вартість майна, яке реалізоване на прилюдних торгах, не відповідає дійсності.

Крім того, операція з відступлення права вимоги за іпотечним договором оформлена приватним нотаріусом, Київського міського нотаріального округу - Лісіциною Яною Борисівною, про що внесено відповідний запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер 313 від 07.03.2018 року має бути скасована.

Таким чином, зазначені дії відповідачів позивач вважає такими, що порушують його права і законодавство України, мають бути визнані незаконними. Порушені права поновлені. Договір про відступленні (купівлі-продажу) прав вимоги № 96к від 07 березня 2018 року визнано недійсним, внесені зміни в відомості про обтяження іпотеки, що були оформлені приватним нотаріусом Лісіциною Яною Борисівною, визнані недійсними відкриті торги (аукціон).

30 липня 2018 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача: ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лісіцина Яна Борисівна про визнання недійсним договору, визнання недійсними відкритих торгів (аукціону) та скасування реєстрації прав та їх обтяжень.

06 серпня 2017 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , та заборону на вчинення будь-яких дій щодо відчуження вказаного майна.

14 серпня 2018 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва, виправлено описку в ухвалі Дніпровського районного суду м. Києва по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача: ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лісіцина Яна Борисівна про визнання недійсним договору, визнання недійсними відкритих торгів (аукціону) та скасування реєстрації прав та їх обтяжень. Змінено в тексті ухвали Дніпровського районного суду м. Києва дату постановлення ухвали суду з 06 серпня 2018 року на 09 серпня 2018 року.

14 січня 2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва Закрити підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача: ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лісіцина Яна Борисівна про визнання недійсним договору, визнання недійсними відкритих торгів (аукціону) та скасування реєстрації прав та їх обтяжень.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у змісті позовної заяви та поясненнях на відзив долучених до матеріалів справи в ході судового розгляду, просив ухвалити рішення, яким даний позов задовольнити. Крім того, пояснив, що спірний договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 96к від 07 березня 2018 року містить ознаки договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги). Зокрема, за умовами договорів про відступлення прав вимоги фактично відбулося фінансування однієї сторони іншою за рахунок передачі останньому грошової вимоги цієї особи до третьої особи (боржника).

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки в судове засідання не повідомив. Додадково на адресу суду від В.о. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Коваленко О.В. надійшов відзив на позовну заяву в якому останній просить суд виходячи з підстав наведених у даному відзиві відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Додатково пояснив, що доводи позивача, щодо недійсності договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 96к від 07 березня 2018 року не грунтуються на законі.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Причини неявки в судове засідання не повідомила.

Третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лісіцина Яна Борисівна в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки в судове засідання не повідомив.

Представник третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у письмових поясненнях на позовну заяву, просив відмовити в задоволені позову.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.

Згідно положення частини 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 ЦПК України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)

Згідно з ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Отже, істотними умовами кредитного договору, відповідно до закону, є умови про предмет договору, строк його дії, розмір процентів, умови видачі кредиту.

В судовому засіданні встановлено, що 24 січня 2008 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ЗАТ «Міжнародний іпотечний банк» було укладено Договір про іпотечний кредит № 1.08012152. За умовами статті 1 Договору, Банк надавав позивачу кредит у сумі 92 900 доларів США надані кредитором для придбання житла за умовами договору на строк 240 місяців, під 9.99% річних, з графіком платежів.

Кредит надавався на придбання у власність житлової нерухомості - квартири АДРЕСА_1 . право власності на яку набуто позивачем на підставі договору купівлі-продажу, що укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О.Ю., 24 січня 2008 року, внесений у реєстр за № 189, та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів.

Одночасно, між ОСОБА_1 та ЗАТ «Міжнародний іпотечний банк» було укладено Іпотечний договір № 1.08012152, посвідчений приватним нотаріусом Малиновською О.Ю. 24.01.2008 року. Зареєстровано в реєстрі за № 195. За умовами Іпотечного договору, придбана позивачем квартира передавалася в іпотеку іпотекодержателю (Банку), на строк виконання умов Договору про іпотечний кредит.

20.05.2016 року між позивачем та ПАТ «Платинум Банк» (ЄДРПОУ 33308489), правонаступником ЗАТ «Міжнародний іпотечний банк» (ЄДРПОУ 33308489), - Банком було укладено Додатковий договір до договору про іпотечний кредит № 1.08012152 від 24.01.2008 року, з графіком платежів.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.

Згідно із ст. 7 ЗУ «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У ст.ст. 12, 33 ЗУ «Про іпотеку» вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 10 січня 2017 року № 14- ріп/БТ «Про віднесення ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 11 січня 2017 року № 85 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно яким розпочато процедуру виведення ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 11 січня 2017 року до 10 лютого 2017 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора, визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Ірклієнку Ю.П. на один місяць з 11 січня 2017 року до 10 лютого 2017 року включно.

Виконавча дирекція Фонду гарантування прийняла рішення від 09 лютого 2017 року № 501, відповідно до якого продовжено строк тимчасової адміністрації у ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» з 11 лютого 2017 року до 10 березня 2017 року включно та продовжено строк повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ПТБ» Ірклієнка Ю.П. відповідно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку У країни від 23 лютого 2017 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Платинум банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 24 лютого 2017 року № 743 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ПтБ» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Платинум банк» з 24 лютого 2017 року до 23 лютого 2019 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «ПтБ», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, ОСОБА_7 строком на два роки з 24 лютого 2017 року до 23 лютого 2019 року включно.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2743 від 08 жовтня 2018 року про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК».

13 лютого 2018 року проведені електронні торги, результати яких оформлені протоколом № UA-ЕA-2018-01-30-000328-а (номер лоту F65G240S). До активів лоту віднесене право вимоги за кредитним договором від 24 січня 2008 року № 1.08012152. Переможцем торгів визначено ОСОБА_2 .

За результатами електронних торгів 13 лютого 2018 року між ПАТ «Платинум Банк» і ОСОБА_2 , як новим кредитором, укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 96к від 07 березня 2018 року, відповідно до п. 1.1 Сторони цим погоджуються, що за своєю правовою природою даний Договір є правовиком з передання Банком шляхом продажу прав вимоги, визначених у даному Договорі. Новому кредитору (відступлення права вимоги).

Відповідно до п. 1.2 Сторони цим визнають, що жодне з положень цього Договору, а також будь-які платежі, які здійснюватимуться на виконання цього Договору, не вважаються та не можуть вважатися фінансуванням Банку Новим Кредитором.

Згідно п. 1.3 Сторони цим безвідклично відмовляються від будь-яких своїх претензій, які можуть виникнути у майбутньому, стосовно правової природи цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 За цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Банку до позичальників, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржник, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за кредитним договором, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом - «Основний договір», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Сторони домовились, що відступлення Банком Новому кредитору прав вимоги за Іпотечним договором, що був укладений в забезпечення виконання зобов`язань Боржника за Основним договором та був посвідчений нотаріально 24.01.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О.Ю. за реєстровим номером 195, відбувається за окремим договором, який укладається між Сторонами одночасно із укладенням цього договору та підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно п. 2.2 За цим Договором Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якої випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4.1 цього Договору, набуває наступні права кредитора за Основним договором: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основним договором щодо сплати Боржника» грошових коштів у сумах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору та визначених на момент: набуття Новим Кредитором Права вимоги, включаючи право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття Права вимоги процентів, штрафних санкцій, неустойок у розмірах вказаних у Додатку №1 до цього Договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконані зобов`язань у випадках та на умовах, встановлених Основним договором, право вимагати отримувати відшкодування за договором страхування, тощо. Розмір Прав вимоги, які переходя до Нового кредитора, вказаний у Додатку №1 до цього Договору. Права кредитора за Основним договором переходять до Нового кредитора відповідно до цього Договору у обсязі та на умова які існують на момент відступлення Права вимоги. До Нового кредитора не переходить право і нарахування процентів за користування Боржниками кредитними коштами та право на здійснені договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржника, що надані Банку відповідно до умов Основного договору.

Відповідно до п. 4.1 даного договору Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основним договором, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 1 007 691,00 грн. (один мільйон сім тисяч шістсот дев`яносто одна грн. 00 коп.), надалі за текстом - Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 6.5. цього Договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.

Крім того, 07 березня 2018 року між ПАТ «Платинум Банк» і ОСОБА_2 , як новим кредитором, укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 96і, предметом якого відповідно до п. 2.1 є відступлення Банком Новому кредитору прав за основним договором здійснюється на виконання умов укладеного між сторонами договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 96к від 07 березня 2018 року, згідно якого відступлені права вимоги за Договором про іпотечний кредит № 1.08012152 від 24.01.2008 року укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ЗАТ «Міжнародний іпотечний банк».

Відповідно до п. 4.1 даного договору Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основним договором, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплатив Банку грошові кошти у сумі 1 007 691,00 грн. (один мільйон сім тисяч шістсот дев`яносто одна грн. 00 коп.), у відповідності до умов договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 96к від 07 березня 2018 року та протоколу електронних торгів № UA-ЕA-2018-01-30-000328-а (номер лоту F65G240S) від 13.02.2018 року.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договір цесії, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Разом з тим розділ І книги п`ятої ЦК України регулює загальні положення про зобов`язання, зокрема положення щодо сторін у зобов`язанні.

Так, відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, кредитодавцем за кредитним договором може бути банк або інша фінансова установа.

Однак чинним цивільним законодавством, а також законодавством, що регулює банківську діяльність, не передбачено імперативної заборони щодо можливості обслуговувати кредитні договори не фінансовими установами.

Зокрема, статтею 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Таким чином, з огляду на загальну теорію права, відповідно до якої спеціальна норма має вищу силу над загальною, до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), а не норми Цивільного кодексу України, оскільки наразі ПАТ «Платинум Банк» визнаний неплатоспроможним та знаходиться в процедурі виведення з банківського ринку.

Так, частиною третьою статті 51 Закону визначено, що Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації.

Тобто, законодавець надав право Фонду гарантування вкладів фізичних осіб самостійно визначити способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, до яких в тому числі відноситься права вимоги до боржників.

Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 березня 2016 року №388.

Зі змісту вказаного положення, так само як і зі змісту Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» слідує, що вони не містять жодного обмеження стосовно продажу активів банку у вигляді прав вимог до боржників саме фінансовим установам, або іншим банкам.

Судом було встановлено, що на реалізацію пункту 10 частини першої, пункту 1 частини п`ятої статті 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб внесла зміни своїм рішенням від 21.11.2016р. № 2526, що зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 13 грудня 2016 р. за N 1611/29741 до Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, а саме: У пункті 5.11 главі 5 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року N 2, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 року за N 1581/21893, слова "між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами, які відповідно до своїх установчих документів та ліцензій мають право надавати кредити, крім кредитних спілок)" виключила.

Тобто з 13 грудня 2016 р. редакція пункту 5.11 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, яке затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 березня 2016 року №388 встановлює, що право вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання, шляхом проведення відкритого конкурсу, мають право не тільки банки та небанківські фінансові установи, так і інші фізичні та юридичні особи, котрі не віднесені до банків та небанківських фінансових установ.

Відповідно до пункту 2 -1 частини першої ст.. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що відкриті торги - це спосіб продажу майна (активів), за якого переможцем (покупцем) стає учасник, що відповідає конкурсним умовам, запропонував за майно (активи) найвищу ціну та взяв на себе виконання конкурсних зобов`язань, а для об`єктів цивільних прав, обмежених в обороті, - також може мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права та має відповідні ліцензії і дозволи.

Отже, суд вважає помилковими доводи позивача, що Публічне акціонерне товариство «Платинум Банк» не мало право реалізовувати вимоги на електронних торгах будь-яким організаціям, в тому числі без статусу банку або фінансової установи з посиланням на п.2-1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки: спосіб продажу спірного майна відповідає пункту 5.11 Положенню про виведення неплатоспроможного банку з ринку, яке затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 березня 2016 року №388; спірне майно не є обмеженим в обороті, а тому відповідні ліцензії і дозволи не є обов`язковими для набувача права грошової вимоги.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що при укладенні спірного договору про відступлення права вимоги від 07 березня 2018 року сторони керувалися положеннями статей 512, 513,514 ЦК України та зазначений договір є договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, що зумовлює відсутність передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав для визнання цього договору недійсним.

З аналогічних підстав суд не вбачає підстав для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 96к від 07.03.2018 року та аукціону з продажу права вимоги за кредитним договором № 1.08012152 від 24.01.2008 року.

Разом з тим, стороною позивача не доведено в судовому засідання, яким чином порушуються права позивача при укладенні договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 96к від 07 березня 2018 року, між ПАТ «Платинум Банк» і ОСОБА_2 , як новим кредитором.

Крім того, можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена у ст. 18 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 07 липня 2004 року № 1953-ІV, за змістом якої передбачений порядок проведення державної реєстрації прав. Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з пунктами 6, 9, 12, 18, 19, 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

Розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який установлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями.

Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Відповідно до п. 46 вказаного порядку, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя в разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У зв`язку з чим, суд дійшовши висновку про необгрунтованість вимог позивача про визнати недійсними «відкриті торги» (аукціон) оформлений протокол № UA-ЕА-2018-01-30-000328-а від 13.02.2018 року та визнання недійсним (нечинним) договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 96к від 07 березня 2018 року, укладений між відповідачами, суд не вбачає підстав для скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер № 40042922 від 07.03.2018 року 14:40:53 здійснену Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лісіциною Яною Борисівною та зобов`язання останню внести належні зміни в реєстрі.

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача: ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лісіцина Яна Борисівна, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги, визнання недійсними відкритих торгів (аукціону) та скасування реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, понесенні позивачем витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 4, 15, 16, 19, 202, 203, 207, 215, 509-512, 514, 626-628, 638, 1054, 1079 ЦК України, Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», пунктами 6, 9, 12, 18, 19, 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 177,209, 210, 223, 247, 265, 354 ЦПК Укрїни, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача: ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лісіцина Яна Борисівна, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги, визнання недійсними відкритих торгів (аукціону) та скасування реєстрації прав та їх обтяжень - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 15 липня 2019 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідачі:

ПАТ «Платинум Банк» ЄДРПОУ 33308489, адреса: м. Київ, вул. М.Амосова, буд.12;

ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ,

Треті особи:

ОСОБА_3 ІПН НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лісіцина Я.Б., адреса місцязнаходження: м.Київ, вул. Сагайдачного, буд.63;

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб ЄДРПОУ 21708016, адреса: м.Київ, вул. Січових Стрільців, буд.17.

Суддя: