Рішення № 83165932, 29.05.2019, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/15237/18

Провадження № 2/643/1502/19

29.05.2019 року Московський районний суд у м. Харкові у складі: головуючого - судді Майстренко О.М. , при секретарі - Постульга О.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ майна ,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ майна.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилалася на те, що вона проживала з відповідачем, ОСОБА_2 з 1995 року, майже 23 років у цивільному шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька - ОСОБА_3 . Відповідач визнаний батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Донька проживає з батьками. Весь цей час вони вели відносини жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю.

У 2002 році позивачка продала квартиру за 17 400 грн., яка належала їй на підставі договору дарування Також, у 2006 році продала належний їй на підставі договору купівлі-продажу будинок за 99 485(дев`яносто дев`ять тисяч чотириста вісімдесят п`ять грн.)00 копійок.

В 2003 році позивачем і відповідачем придбано квартиру АДРЕСА_1 , по Ѕ (одній другій) частині за кожним. Квартира складається з трьох житлових кімнат житловою площею 46,0 м.кв., загальною площею 65,2 кв.м., де і проживали однією сім`єю. Відповідач займається підприємницькою діяльністю, автоперевезення, має власні автомобілі:

Позивачка допомагала чоловіку в скрутні часи, разом піднімали сімейний бізнес для його розвитку та для отримання прибутку. Відповідач за період спільного проживання не мав достатніх коштів для розвитку бізнесу без залучення особистих коштів позивачки.

В остаточно уточнених позовних вимогах позивач просила: визнати факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу її та відповідача з 1995 року по 2018 рік; поділити спільне майно подружжя, яке є об`єктом спільної сумісної власності; визнати за позивачкою право власності на авто -MERSEDES-BENS SPRINTER 313 CDI 2148, (2000),БІЛИЙ,№ куз. НОМЕР_1 ; д.н. НОМЕР_2 , -DAEWOO NEXIA 1498,(2007), червоний,№двиг. НОМЕР_3 ,№куз. НОМЕР_4 ; д.н. НОМЕР_5 , VOLKSWAGEN LT 46 2461, (2002),білий, №двиг. НОМЕР_6 ,№куз. НОМЕР_7 , д.н. НОМЕР_8 , -DAEWOO LANOS 1498,(2003), сірий,№двиг. НОМЕР_9 ,№куз. НОМЕР_10 , дн НОМЕР_20; припинити за відповідачем право власності на авто: MERSEDES-BENS SPRINTER 313 CDI 2148, (2000),БІЛИЙ,№ куз. НОМЕР_1 ; д.н. НОМЕР_2 , -DAEWOO NEXIA 1498,(2007),червоний,№двиг. НОМЕР_3 ,№куз. НОМЕР_4 ; д.н. НОМЕР_5 , VOLKSWAGEN LT 46 2461, (2002),білий, №двиг. НОМЕР_6 ,№куз. НОМЕР_7 , д.н. НОМЕР_8 , -DAEWOO LANOS 1498,(2003), сірий,№двиг. НОМЕР_9 ,№куз. НОМЕР_10 , дн НОМЕР_20; визнати за відповідачем право особистої приватної власності на авто: DAEWOOSENS 1299, (2003), червоний, № двиг. НОМЕР_11 , № куз. НОМЕР_12 , д.н. НОМЕР_13 , -IVECO 391 E 9500, (1996), білий, № шасі НОМЕР_14 , д.н. НОМЕР_15 , - MAN 16.360 11967, (1992), зелений, № двиг. НОМЕР_22, № шасі НОМЕР_17 , д.н. НОМЕР_18 ; припинити право спільної сумісної власності на авто: -MERSEDES-BENSSPRINTER 313 CDI 2148, (2000),БІЛИЙ,№ куз. НОМЕР_1 ; д.н. НОМЕР_2 , -DAEWOONEXIA 1498,(2007), червоний, № двиг. НОМЕР_3 , № куз. НОМЕР_4 ; д.н. НОМЕР_5 , VOLKSWAGENLT 46 2461, (2002),білий, № двиг. НОМЕР_6 , № куз. НОМЕР_7 , д.н. НОМЕР_8 , -DAEWOOLANOS 1498, (2003), сірий, №двиг. НОМЕР_9 , № куз. НОМЕР_10 , дн НОМЕР_20; витребувати у відповідача технічну документацію на зазначені авто а також стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати зі сплати судового збору.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити позов .

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, надав відзив на позов. При цьому посилався на те, що не проживав однією сім`єю з позивачем до 2018 року, не вів з нею спільне господарство, мав близькі стосунки з ОСОБА_1 з 1995 року до січня 2011 року та надав їй допомогу на утримання їх спільної дитини. З січня 2011 року вони проживали у різних кімнатах, окремо купували продукти, окремо відпочивали. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що вони ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами. Посилаючись на вказані обставини відповідача просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи та їх представників, показання допитаних в судовому засіданні свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Згідно ч. 2 сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Отже, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суд повинен встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Згідно з частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі№ 6-97цс11 роз`яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 Сімейного кодексу України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

Верховний Суд України у постанові від 25 грудня 2013 року у справі№ 6-135цс13 висловив правову позицію, за якою майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є обєктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету), а інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Відповідно до ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно набуте нею, ним до шлюбу, майно набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, майно набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Статтею 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Суд приходить до висновку, що позивач підтвердила належними та допустимими доказами, що з 1995 року по вересень 2018 рік вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з відповідачем.

У період їх спільного проживання народилася їх донька ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про встановлення батьківства, серія НОМЕР_19 від 09.12.2003р., та про що відділом реєстрації громадського стану Московського районного управління юстиції м. Харкова зроблено запис за №202 від 09.12.2003 року.

Встановлено та не заперечується відповідачем, що в 2003 році позивачкою і відповідачем куплено по Ѕ (одній другій) частині кожній квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з трьох житлових кімнат житловою площею 46,0 м.кв., загальною площею 65,2 кв.м., де вони проживають по теперішній час.

Відповідач також не заперечує, що вони вели спільне господарство, позивач допомагала в розвитку бізнесу. Не заперечував, що позивач у 2002 році продала квартиру за 17 400 грн. (оформлений нотаріально договір купівлі - продажу від 09.10.2002), яка належала їй на підставі договору дарування року (копія договору дарування від 25.04.2002). Також, у 2006 році позивач продала належавший їй на підставі договору купівлі-продажу від 09.09.2006 року будинок за 99 485 (дев`яносто дев`ять тисяч чотириста вісімдесят п`ять грн.)00 коп.

Відповідач займається підприємницькою діяльністю, має власні автомобілі. Регіональним сервісним центром МВС в Харківській області від 29.05.2019 №31/20-2240 надано інформацію щодо зареєстрованих та перереєстрованих транспортних засобів за ОСОБА_2 з якого вбачається, що відповідачем здійснювались купівля автомобілів та їх продаж в період з 1995 року по 2018 рік, що спростовує інформацію відповідача стосовно не ведення господарської діяльності ним в оскаржуваний період.

Відповідно до звіту, наданого на момент подачі позову, від 14.11.2018 року №TZ181114-001 ТОВ «ВКФ`Спарта» про незалежну оцінку засобів, а саме : -MERSEDES-BENSSPRINTER 313 CDI 2148, (2000), БІЛИЙ, № куз. НОМЕР_1 ; д.н. НОМЕР_2 , вартість - 279740 (двісті сімдесят дев`ять сімсот сорок) грн..00 коп.); -DAEWOONEXIA 1498, (2007), червоний, № двиг. НОМЕР_3 , № куз. НОМЕР_4 ; д.н. НОМЕР_5 , вартість - 70080 (сімдесят тисяч вісімдесят грн..00коп.); DAEWOOSENS 1299, (2003), червоний, №двиг. НОМЕР_11 , № куз. НОМЕР_12 , д.н. НОМЕР_13 , вартість 56950 (п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят грн..00 коп.); VOLKSWAGENLT 46 2461, (2002), білий, № двиг.AYC002170, № куз. НОМЕР_7 , д.н. НОМЕР_8 ; вартість 9124 ( дев`ять тисяч сто двадцять чотири грн.. 00 коп.); IVECO 391 E 9500, (1996), Білий, № шасі НОМЕР_14 , д.н. НОМЕР_15 , вартість 75940 (сімдесят п ять тисяч дев ятсот сорок грн.. 00 коп); DAEWOOLANOS 1498, (2003), сірий, №двиг. НОМЕР_9 , №куз. НОМЕР_10 , дн НОМЕР_20 , вартість 62540 (шістдесят дві тисячі п`ятсот сорок грн.. 00 коп.); MAN 16.360 11967 , (1992), зелений, №двиг. НОМЕР_22, № шасі НОМЕР_17 , д.н. НОМЕР_18 , вартість 573590 ( п`ятсот сімдесят три тисячі п`ятсот дев`яносто грн.00коп).

Загальна вартість вищезазначених автомобілів разом складає 1 127 964 ( один мільйон сто двадцять сім тисяч дев`ятсот шістдесят чотири грн..00 коп.). ринкову вартість відповідно до незалежної оцінки транспортних засобів станом на 14.11.2018 року.

Проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу до вересні 2018 року підтверджується й показаннями свідків, спільними світлинами та скріншотами листування з телефонів обох сторін.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 повідомив суду, що знайомий з позивачем та відповідачем з 2003 року. Свідок зазначив, що сторони по справі з маленькою донькою з моменту купівлі квартири, постійно проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, з постійного спілкування видно було, що мали єдиний бюджет. Проживали разом до того часу, як відповідач покинув родину, до вересня 2018 року.

Свідок ОСОБА_5 повідомила, що познайомилася в 2003 році з позивачем та відповідачем. Протягом всього часу перебування в сусідських відносинах, вони постійно проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, відпочивали всією сім`єю. Відповідач проявляв теплі почуття та турботу відносно ОСОБА_1 та їх спільної доньки. Родину відповідач покинув у вересні 2018 року.

Аналогічними показами свідка ОСОБА_6 , відповідно до яких сторони по справі постійно проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, мали єдиний бюджет. Проживали разом до вересня 2018 року.

За таких обставин пояснення позивача узгоджуються з наявними в матеріалах справи доказами та показаннями допитаних в судовому засіданні свідків.

Натомість відповідач жодних належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача не надав.

Згідно положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі показань свідків, письмових доказів, речових і електронних доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

З врахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що придбані автомобілі є спільним майном, яке набуте за час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та має бути розподілена між сторонами у справі в рівних частках.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та стягує судові витрати з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 5,12,13,81,141,259,263,264,265 ЦПК України , ст. ст. 57,60,70 ,74 СК України, ст.368 ЦК України , суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ майна - задовольнити .

Встановити факт спільного проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 1995 року по 2018 рік.

Поділити спільне майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яке є об`єктом спільної сумісної власності

Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на автомобілі :

-MERSEDES-BENSSPRINTER 313 CDI 2148, (2000),БІЛИЙ,№ куз. НОМЕР_1 ; д.н. НОМЕР_2 , DAEWOONEXIA 1498,(2007), червоний, №двиг. НОМЕР_3 , № куз. НОМЕР_4 ; д.н. НОМЕР_5 ; VOLKSWAGENLT 46 2461, (2002), білий, №двиг. НОМЕР_6 , № куз. НОМЕР_7 , д.н. НОМЕР_8 ; DAEWOOLANOS 1498, (2003), сірий, №двиг. НОМЕР_9 , №куз. НОМЕР_10 , дн НОМЕР_20.

Припинити за ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на автомобіль : MERSEDES-BENSSPRINTER 313 CDI 2148, (2000), БІЛИЙ, № куз. НОМЕР_1 ; д.н. НОМЕР_2 , DAEWOONEXIA 1498, (2007), червоний, № двиг. НОМЕР_3 , №куз. НОМЕР_4 ; д.н. НОМЕР_5 , VOLKSWAGENLT 46 2461, (2002), білий, №двиг. НОМЕР_6 , №куз. НОМЕР_7 , д.н. НОМЕР_8 ; DAEWOOLANOS 1498, (2003), сірий, №двиг. НОМЕР_9 , №куз. НОМЕР_10 , дн НОМЕР_20 .

Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль: DAEWOOSENS 1299, (2003), червоний, №двиг. НОМЕР_11 , №куз. НОМЕР_12 , д.н. НОМЕР_13 , IVECO 391 E 9500, (1996), білий , №шасі НОМЕР_14 , д.н. НОМЕР_15 , MAN 16.360 11967, (1992), зелений, №двиг. НОМЕР_22, № шасі НОМЕР_17 , д.н. НОМЕР_18 ,

Припинити право спільної сумісної власності на автомобіль: MERSEDES-BENSSPRINTER 313 CDI 2148, (2000),БІЛИЙ,№ куз. НОМЕР_1 ; д.н. НОМЕР_2 , DAEWOONEXIA 1498, (2007), червоний, №двиг. НОМЕР_3 ,№куз. НОМЕР_4 ; д.н. НОМЕР_5 ; VOLKSWAGENLT 46 2461, (2002), білий , № двиг. НОМЕР_6 , № куз. НОМЕР_7 , д.н. НОМЕР_21 ; DAEWOOLANOS 1498,(2003), сірий, №двиг. НОМЕР_9 , №куз. НОМЕР_10 , дн НОМЕР_20 .

Витребувати у ОСОБА_2 технічну документацію на зазначені вище автомобілі , визнані на праві особистої приватної власності за ОСОБА_1 , зокрема, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів ( їх належним чином завірені копії).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 4405 (чотири тисячі чотириста п ять грн. 00 коп).

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст судового рішення доступний для ознайомлення у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://wwwreyestr.gov.ua.

Суддя Майстренко О.М.