Вирок № 83165744, 22.07.2019, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 628/317/19

Провадження №1-кп/628/154/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року Куп`янський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді Волчек О.О.

за участю секретаря Дюкової Г.Б.

прокурора Замотай Т.С.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Куп`янську кримінальне провадження № 12018220370001531 від 08.08.2018 року з обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Дворічна, Дворічанського району, Харківської області, громадянина України, невійськовозобов`язаного, з середньою освітою, не працюючого, неодруженого, який зареєстрований і мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- вироком Дворічанського районного суду Харківської області від 08.06.2015 р. за ч.2 ст. 125 КК України до покарання у виді 240 годин громадських робіт, покарання відбув повністю;

- вироком Дворічанського районного суду Харківської області від 12.01.2017 р. за ч.1 ст.121 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 3 роки, судимості не зняті та не погашені у встановленому законом порядку,

- який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , будучи раніше судимим, маючи таким чином не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив та знову у період іспитового строку скоїв злочин за наступних обставин.

Так, в грудні 2017 року, більш точна дата та час не встановлена, ОСОБА_1 , проходячи стажування в ФОП « ОСОБА_2 » на посаді промоутера та виконуючи свої обов`язки щодо рекламування послуг фірми, здійснював пошук клієнтів на установку, монтування металопластикових вікон та балконних лоджій по Куп`янському районі Харківської області. Прийшовши за адресою: АДРЕСА_2 , де мешкає ОСОБА_3 , надав останньому свою візитну картку та запропонував надання зазначених вище послуг.

30.06.2018 року в вечірній час, більш точний час не встановлений, ОСОБА_3 , під час телефонної розмови з ОСОБА_1 , домовились про надання послуг з ремонту балконної лоджії ззовні, що належить потерпілому. Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, з корисливих мотивів, створивши реальне уявлення у ОСОБА_3 , що може надати йому вказані послуги, ОСОБА_1 прийняв пропозицію потерпілого, при цьому не повідомивши останнього про те, що з лютого 2018 року він в ФОП « ОСОБА_2 » не працює.

Після чого, 03.07.2018 року близько 11.00 год., більш точний час не встановлений, ОСОБА_1 , прийшов за адресою: АДРЕСА_2 , де мешкає ОСОБА_3 , продовжуючи свій раніше виниклий злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обман, та переконавши

потерпілого у добросовісності своїх намірів, зловживаючи довірою та маскуючи свої дійсні злочинні дії під цивільно-правові відносини, не маючи на меті виконувати взяті на себе зобов`язання і повертати грошові кошти, та не маючи навиків у виконанні взятих на себе зобов`язань, уклав з останнім фіктивний договір, роздрукувавши його з мережі Інтернет. Згідно умов якого зобов`язався виконати роботи, пов`язанні з ремонтом балконної лоджії. Після того, переслідуючи мету наживи та корисливі спонукання, шляхом зловживання довірою отримав від ОСОБА_3 кошти у сумі 1 000 грн, як попередню оплату за виконану роботу та запевнив при цьому останнього, що прибуде до нього в квартиру з матеріалами через три дні та розпочне ремонтні роботи, не маючи при цьому наміру виконувати взяті на себе зобов`язання.

Заволодівши коштами, ОСОБА_1 розпорядився ними на власний розсуд, чим завдав потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

У судовому засіданні обвинувачений в скоєнні зазначеного кримінального правопорушення свою провину визнав у повному обсязі, пояснивши, що дійсно, за вищевказаних обставин скоїв даний злочин, а саме, що в 2017 році працював у фірмі де міняють вікна, приходив до ОСОБА_3 з візиткою. Останній поцікавився, скільки коштує зробити загальний балкон, на що він відповів, що 1500 грн. та залишив візитку. Через півроку ОСОБА_3 зателефонував йому та сказав, що зібрав кошти, при цьому він вже не працював, але не повідомив про це ОСОБА_3 Пояснив, що він і ОСОБА_3 уклали договір, після чого він взяв у ОСОБА_3 1000 грн., які витратив на свої потреби,але ремонт балкону не зробив, гроші. У вчиненному розкаявся, просив суд не застосовувати до нього суворої міри покарання. Суд розцінює це каяття, як щире. У судових дебатах вказав, що виплатив потерпілому суму, яку взяв у нього.

Потерпілий ОСОБА_3 надав до суду заяву, у якій міститься прохання про продовження та закінчення розгляду кримінальної справи без його участі, по мірі покарання покладається на розсуд суду (а.с.48).

Разом з цим, в судовому засіданні 29.03.2019 р. потерпілий пояснив, що в грудні 2017 року, в під`їзді свого будинку зустрів ОСОБА_1 , від якого дізнався про те, що останній займався ремонтом балконів. Запитав у нього, скільки коштує облаштувати балкон, на що ОСОБА_1 відповів, що 1500 грн. та залишив свою візитку. Він в червні 2018 року зателефонував ОСОБА_1 , домовились, він приїхав до нього один, уклали договір з підписами, він віддав йому 1000 грн. передплати. ОСОБА_1 сказав, що повинні привести матеріали та пообіцяв приїхати, але так і не приїхав та не відповідав на телефонні дзвінки, гроші не повернув.

Відповідно до ст. 349 КПК України за згодою всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом було з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, його позиція є добровільною та істинною, а також йому роз`яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Таким чином, суд вважає доведеною провину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке суд кваліфікує за ч.1 ст. 190 КК України, тобтозаволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство).

При призначенні ОСОБА_1 покарання у межах санкції кримінального закону, який передбачає покарання за вчинений злочин, суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання

Відповідно до ст. 12 КК України злочин за ч. 1 ст. 190 КК України класифікується, як злочин невеликої тяжкості.

Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_1 має постійне місце реєстрації та проживання в смт. Дворічна Харківської області, де характеризується формально, але характеристика не містить негативних відомостей, ніде не працює, має середню освіту, не одружений, невійськовозобов`язаний, на диспансерному обліку у лікаря-нарколога і лікаря-психіатра Дворічанської центральної районної лікарні не знаходиться, раніше судимий: за вироком Дворічанського районного суду Харківської області від 08.06.2015 р. за ч.2 ст. 125 КК України до покарання у виді 240 годин громадських робіт ,покарання відбув повністю, а також Дворічанським районним судом Харківської області за вироком від 12.01.2017 р. за ч.1 ст.121 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 3 роки, судимості не зняті і не погашені у встановленому законом порядку ( а.с. 57-80).

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття у вчиненому злочині. Обставинами, яки обтяжують покарання обвинуваченого, в силу ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину щодо особи похилого віку, а також рецидив злочинів.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.

У п. 10 зазначеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України вказано, що виходячи з положень кримінального закону, а також зі змісту частини 3 статті 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Згідно ч. 3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Обираючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд також бере до уваги обставини його вчинення злочину, характер діяння, форму й ступінь вини обвинуваченого, також мотивацію вчиненого ним кримінального правопорушення, те, що обвинувачений раніше судимий, у тому числі, і за тяжкий злочин, судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку, повторно у період іспитового строку вчинив новий злочин, через невеликий час після ухвалення попереднього вироку суду, що свідчить про те, що ОСОБА_1 не зробив для себе належних висновків і на шлях виправлення не став, суд, з метою досягнення виправлення ОСОБА_1 і запобігання вчиненню ним нових злочинів, вважає необхідним призначити йому покарання, пов`язане з позбавленням волі і його відбуттям в умовах ізоляції від суспільства, призначивши йому вид покарання в межах санкції частини відповідної статті Особливої частини КК України.

Разом з цим, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючі, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, приймаючи до уваги позицію потерпілого, який не наполягав на суворій мірі покарання, призначає покарання, яке є необхідним та достатнім для виправлення та попередження обвинуваченим нових злочинів.

Крім того, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 після постановлення вироку Дворічанського районного суду Харківської області від 12.01.2017 р., але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, то з урахуванням положень ч. 1 ст. 71 КК України невідбута частина покарання за попереднім вироком суду підлягає приєднанню частково до покарання, що призначене за новим вироком суду.

Строк раніше обраного обвинуваченому за ухвалою слідчого судді Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 01.02.2019 року та продовженого за ухвалою суду від 29.03.2019 року запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання закінчився 29.05.2019 року.

Враховуючи це, з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, суд вважає на необхідне застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», взявши його під варту в залі суду.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 підлягає обчисленню з часу взяття його під варту.

До набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу обвинуваченому необхідно залишити тримання під вартою.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Судові витрати за проведення судового експертного дослідження згідно ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Доля речових доказів за провадженням підлягає вирішенню судом у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 371, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України та призначити покарання у вигляді 2 років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Дворічанського районного суду Харківської області від 12.01.2017 року та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 5 (п`яти) років 1 ( одного) місяця позбавлення волі.

Застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», взявши його під варту в залі суду.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з часу його арешту - 22 липня 2019 р

До набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_1 залишити запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати по залученню експертів : для проведення почеркознавчої експертиза №2265 від 25.05.2018 р. в сумі 3003 грн., код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банк 37999680, МФО 851011 УДКС України в Слобідському районі м. Харкова( а.с.5).

Речові докази: договір підряду № 621 (ремонтно-будівельні, оздоблювальні роботи) від 03.07.2018 року на 2 аркушах, копія паспорта серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , CD-R диск з інформацією наданий ПрАТ «ВФ Україна» та роздрукована з диску інформація на паперовому носії, які знаходяться у матеріалах кримінального провадження № 12018220370001531 від 08.08.2018 року - залишити на зберіганні в матеріалах даного кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Куп`янський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_1 - в цей же строк з моменту вручення йому копії вироку.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий О.О.Волчек