Рішення № 83165507, 22.07.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/4949/19

н/п 2-а/640/251/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

Головуючого судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Черниш О.М.,

за участю представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ФОП « ОСОБА_3 » до Харківської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішень суб`єкта владних повноважень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Харківської митниці ДФС про порушення митних правил №3460/80700/18 від 21.02.2019 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України із застосуванням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 28336,32 грн., а провадження закрити. В обгрунтування позовних вимог посилається на наступне. 27.12.2018 року за викликом інспектора Молочко К .В. позивач приїхала до відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням та міжнародної діяльності Харківської митниці ДФС, де надала письмові пояснення з приводу поданої нею декларації № UA807190/2018/024904 та зазначення іншого коефіцієнту віку ( Квік ). Отримавши вказані пояснення, інспектором складено протокол про ПМП №3460/80700/18 від 27.12.2018 року, з яким позивач не погодилась. Не зважаючи на не згоду позивача, 21.02.2019 року у відношенні останнього складено оскаржувану постанову за вказаних обставин: 18.12.2018 року між позивачем та гр. ОСОБА_6 укладено договір №1812.8/2018 про надання послуг з декларування товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, а саме - автомобіль марки AUDI моделі А6. Далі, позивачем було нараховано ОСОБА_6 суму грошових коштів, яку необхідно було внести на розрахунковий рахунок Харківської митниці ДФС для митного оформлення автомобіля. Так, 19.12.2018 року ОСОБА_6 через ПАТ КБ «Приватбанк» на рахунок відповідача було внесено грошові кошти у сумі 62800 грн. за оплату податків (акциз, мито, ПДВ) митного оформлення транспортного засобу та 8500 грн. добровільний внесок. Після того, як ОСОБА_6 надав позивачу квитанцію про сплату грошових коштів за митне оформлення транспортного засобу, позивачем було подано електронну митну декларацію № UA807190/2018/024904, де у графі №31 «Вантажні місця та опис товару» зазначено наступну інформацію: автомобіль легковий, з двигуном внутрішнього згорання із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем), з робочим об`ємом циліндрів двигуна понад 1500 см3, але не більше як 2500 см3, що використовувався понад 5 років, призначений для перевезення людей по дорогах загального користування: Автомобіль марки AUDI модель А6 -1 шт., модельник рік - 2001 р., календарний рік виготовлення - 2000 р., номер кузова - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна - 2496 см3, потужність - 110 кВт, колір -синій, місця для сидіння -5, колісна формула 4*2, тип кузова - універсал, номер шасі - немає даних, був у використанні, транспортний засіб відповідає екологічним нормам рівня Євро 3, торгівельна марка: AUDI, виробник: AUDI AG, країна виробництва: DE. В графі 47 «Нарахування платежів» позивач неумисно через неуважність вказала: основу нарахування акцизного податку з об`ємом двигуна 2200 см3 та коефіцієнту віку (Квік) 14, замість об`єму двигуна 2496 си3 та коефіцієнту (Квік) 15. Разом з поданою декларацією митному органу було надано свідоцтво про реєстрацію ТЗ (в якому зазначені всі характеристики автомобілю), довідку про зняття ТЗ з обліку, договір купівлі-продажу, квитанції про сплату грошових коштів за митне оформлення. У позивача не було наміру направленого на звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, оскільки ОСОБА_6 позивач нарахувала оплату митних платежів з урахуванням двигуна 2496 см3 та коефіцієнту віку (Квік) 15 і ця сума склала 61856,89 грн., але останнім було сплачено 62800 грн., щоб був грошовий запас для курсової різниці. Позивачем було вірно внесені всі

дані, але через неуважність у графі 47 внесені інші дані. В результаті чого було складено оскаржувану постанову, однак позивач її вважає незаконною, оскільки умислу або мети направленого на звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру не було, оскільки внесена сума митних платежів є більшою на 1000 грн.

Представником відповідача Харківською митницею ДФС подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову, оскільки позивачем у МД не вірно зазначено ставку акцизного податку, в результаті чого сума недобору митних платежів, що підлягали сплаті склала 9445,44 грн., що свідчить про протиправність дій позивача спрямованих на неправомірне зменшення розміру митних платежів. А форма вини вчиненого правопорушення можлива також з необережністю. За вказаних обставин, Харківська митниця ДФС вважає, що вимоги позивача є безпідставними, та не підлягають задоволенню.

27.05.2019 року позивачем та її представником було надано відповідь на відзив, в якому вони просять задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, та позивачем було сплачені митні платежі до подання декларації, та вчинення правопорушення передбаченого ст. 485 МК України можливо лише з умисною формою вини, а зазначена технічна помилка не тягне за собою застосування санкцій, передбачених законодавством.

Позивач та її представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, та просили їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві, та поданій відповіді на відзив.

Представник відповідача Харківської митниці ДФС Богодущенко Л.О. в судовому засіданні заперечувала проти позову з підстав зазначених у відзиві на адміністративний позов.

05.03.2019 року до суду надійшла вказана позовна заява та розподілена судді Зуб Г.А.

11.03.2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження, та витребувано у Харківської митниці ДФС належним чином завірену копію матеріалів митної справи №3460/80700/18.

19.06.2019 року стороною позивача заявлено відвід судді Зуб Г.А., який ухвалою суду від 19.06.2019 року визнано необгрунтованим, передано справу відповідно до ст. 31 КАС України для вирішення питання про відвід судді, та зупинено провадження по справі до вирішення питання про відвід судді Зуб Г.А.

19.06.2019 року заяву про відвід судді розподілено судді Ніколаєнко І.В.

Ухвалою суду від 20.06.2019 року в задоволенні заяви про відвід судді Зуб Г.А. - відмовлено.

Ухвалою суду від 24.06.2019 року відновлено провадження по справі.

Стаття 458 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

За змістом статей 10, 11 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків; правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Згідно зі ст. 319 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Диспозиція статті 485 МК України передбачає адміністративну відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплату митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Тобто, для притягнення до відповідальності, згідно зі статтею 485 МК України, у даному випадку необхідно довести факт заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.

Таким чином, з об`єктивної сторони склад правопорушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, характеризується наявністю дій, а з суб`єктивної - у формі умислу.

Відповідно до ст. 262 МК України товари, що переміщуються через митний кордон України, декларуються органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення цих товарів.

Згідно з ч.1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Частинами 3, 5 статті 265 МК України передбачено, що підприємства можуть бути декларантами, за умови перебування їх на обліку в органах доходів і зборів України.

Декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.

Відповідно до ч.1 ст. 266 МК України декларант зобов`язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу органу доходів і зборів пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.

Частиною 8 ст. 257 МК України визначено перелік відомостей, які вносяться до митної декларації декларантом.

Відповідно до ч.8 ст. 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Частиною першою, четвертою статті 266 МК України визначені обов`язки декларанта та уповноваженої ним особи, серед яких, зокрема, здійснення декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом. У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

Таким чином, для притягнення до відповідальності позивача за порушення, передбачене статтею 485 МК України, необхідно встановити наявність умислу позивача на вчинення відповідних дій.

При цьому, для встановлення суб`єктивної сторони вказаного виду порушення необхідно правильно та повно встановити фактичні обставини справи задля розуміння наявності чи відсутності умислу позивача до заявлення в митній декларації неправдивих відомостей.

Згідно з ч. 2 ст. 270 цього Кодексу правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.

Склад правопорушення, передбаченого підпунктом 215.3.5-1 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, полягає у неправильному визначенні грошового зобов`язання з акцизного податку та податку на додану вартість при ввезенні на митну територію України автомобілів легкових та інших моторних транспортних засобів, призначених головним чином для перевезення вантажів.

Відповідно до підпункту 215.3.5-1 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України податок справляється з таких товарів та обчислюється за такими ставками: автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей, що відповідають товарній позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД (крім моторних транспортних засобів, зазначених у товарній позиції 8702 згідно з УКТ ЗЕД), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони, гоночні автомобілі, у тому числі автомобілі, які в установленому законодавством порядку подаються до органів, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, для реєстрації або перереєстрації у зв`язку із зміною моделі транспортного засобу, що до переобладнання під час ввезення відповідала товарній позиції 8704 згідно з УКТ ЗЕД, а після переобладнання відповідає товарній позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД.

Ставка податку для транспортних засобів, що відповідають коду 8704 згідно з УКТЗЕД, застосовується для автомобілів, що використовувалися з 5 до 8 років, з застосуванням коефіцієнту 40, а для автомобілів, що використовувалися понад 8 років з застосуванням коефіцієнту 50.

З матеріалів справи вбачається, що 20.12.2018 року до митного поста «Харків-автомобільний» Харківської митниці ДФС ФОП ОСОБА_3 для митного контролю та митного оформлення було подано електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ № UA807190/2018/024904, де у графі №31 «Вантажні місця та опис товару» зазначено наступну інформацію: автомобіль легковий, з двигуном внутрішнього згорання із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем), з робочим об`ємом циліндрів двигуна понад 1500 см3, але не більше як 2500 см3, що використовувався понад 5 років, призначений для перевезення людей по дорогах загального користування: Автомобіль марки AUDI модель А6 -1 шт., модельник рік - 2001 р., календарний рік виготовлення - 2000 р., номер кузова - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна - 2496 см3, потужність - 110 кВт, колір -синій, місця для сидіння -5, колісна формула 4*2, тип кузова - універсал, номер шасі - немає даних, був у використанні, транспортний засіб відповідає екологічним нормам рівня Євро 3, торгівельна марка: AUDI, виробник: AUDI AG, країна виробництва: DE. В графі 47 «Нарахування платежів» позивач неумисно через неуважність вказала: основу нарахування акцизного податку з об`ємом двигуна 2200 см3 та коефіцієнту віку (Квік) 14, замість об`єму двигуна 2496 см3 та коефіцієнту (Квік) 15. В результаті загальна сума недобору митних платежів, що підлягали сплаті при оформленні вказаної митної декларації становить 9445,44 грн.

Частиною 13 статті 264 МК України визначено, що документи, відомості про які зазначені в митній декларації, повинні зберігатися декларантом або уповноваженою ним особою протягом не менше ніж 1095 днів. Декларант та уповноважена ним особа несуть установлену цим Кодексом та іншими законами України відповідальність за подання недостовірних відомостей, внесених ними до митної декларації, за знищення або втрату документів, відомості про які зазначені в митній декларації, до закінчення строку зберігання, передбаченого цією частиною.

За вказаним фактом відносно позивача було складено протокол про ПМП №3460/80700/18 від 27.12.2018 року за ст. 485 МК України, примірник якого позивач отримала 27.12.2018 року.

Постановою заступника начальника Харківської митниці ДФС від 21.02.2019 року в справі про порушення митних правил №3460/80700/18 року визнано винним позивача у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у виді 300% несплаченої суми митних платежів, що складає 28336 грн. 32 коп.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями, серед іншого, є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відсутність або недоведеність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке правопорушення.

За змістом ст.485 Митного кодексу України склад вказаного порушення обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети, а саме ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, що обумовлює обов`язкове подання неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинене тільки з умисною формою вини.

В даному випадку сам по собі факт зазначення позивачем невірного об`єму двигуна та коефіцієнту віку в декларації не може бути доказом того, що її дії були направлені на несплату митних платежів у формі прямого умислу, якщо інші відомості, необхідні для визначення графи «Нарахування», є достовірними та додані декларантом до ЕМД.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладених в постановах від 06 червня 2018 року по справі №607/1866/17 та № 607/2391/17, для притягнення до відповідальності, згідно статті 485 Митного кодексу України, необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.

Таким чином, судом встановлено, та не заперечується представником відповідача, що дійсно позивачем в заявленій ЕМД в графі «31» дійсно зазначені інші дані автомобілю, однак вказані відомості не призвели до зменшення митних платежів, оскільки їх сплачено з переплатою навіть якщо б позивач зазначила вірні відомості, та до ЕМД додано всі документи, що містять вірні відомості, а тому доказів того, що в діях декларанта є особлива мета та вина у формі прямого умислу відповідачем не надано. Крім того, на позивача складено протокол про ПМП через 7 днів після подання декларації, хоча позивач мала право подати на протязі 10 днів уточнюючу декларацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 531 Митного кодексу України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду;

3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Згідно ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю, тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково за наведених вище підстав, а в задоволенні позовної вимоги про визнання оскаржуваної постанови протиправної суд відмовляє, оскільки приписи ст. 286 ч.3 КАС України передбачають визначені наслідки розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до норм статті 139 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати, а саме судовий збір, оскільки позивач сплатила його помилково, так як вона звільнена від сплати судового збору за подання позову до суду, а тому клопотання про повернення сплаченого судового збору підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 5, 9, 19, 77, 241-246, 286 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ФОП « ОСОБА_3 » до Харківської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішень суб`єкта владних повноважень - задовольнити частково.

Постанову Харківської митниці ДФС у справі про порушення митних правил №3460/80700/18 від 21 лютого 2019 року за ст. 485 МК України у відношенні ФОП ОСОБА_3 - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення - закрити.

В іншій частині позову - відмовити.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова повернути позивачу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_2 ) помилково сплачені кошти - судовий збір - з державного бюджету у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривень 00 копійок, який був сплачений 01.03.2019 р., квитанція № 0.0.1284371129.1, на наступні реквізити: р/р отримувача 31219206020004, код отримувача (код ЄДРПОУ) 37999675, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998 , код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу : *;101; НОМЕР_2 ; 22030101; Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050); платеж: ОСОБА_3 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Повний текст рішення складено 22 липня 2019 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ