Вирок № 83162535, 24.06.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/4417/18

Провадження №1-кп/359/125/2019

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2019 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі суду:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарях судового засідання Пугач Д.О., Бердник О.І., Шляхетко Ю.В., Вітківського Є.О., Петровій Я.А.,

за участю прокурорів Мойсієнко О.В. та Гайфуліна О.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого - адвоката Медвідя О.П., неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 , законного представника потерпілого ОСОБА_3 , представника потерпілого - адвоката Власенка С.П., соціального педагога Вовкогон А.Г., свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з технічною фіксацією кримінальне провадження №12018110100000935, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23.04.2018 року, за обвинувальним актом відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бориспіль Київської області, українця, громадянина України, одруженого, працюючого приватним підприємцем, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимого, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 , -

щодо вчинення ним кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України за наступних обставин.

Так, 22.04.2018 року, близько 19 години 00 хвилин, між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який знаходився в припаркованому автомобілі спільно з неповнолітнім ОСОБА_2 , на автостоянці розташованій між будинком АДРЕСА_4 та будівлею аптеки, розташованої за адресою вул. Нижній Вал, 5-а в м. Бориспіль Київської області, раптово виник словесний конфлікт з приводу місця для паркування автомобіля. Під час даного конфлікту, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , який намагався перешкодити виниклій конфліктній ситуації, шляхом усного попередження про недопустимість подальших дій з боку ОСОБА_1

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , діючи на ґрунті раніше виниклого конфлікту, 22.04.2018 року, близько 19 години 00 хвилин, перебуваючи на автостоянці розташованій між будинком АДРЕСА_4 та будівлею аптеки розташованої за адресою вул. Нижній Вал, 5-а в м. Бориспіль, Київської області, умисно наніс один удар кулаком правої руки в обличчя неповнолітньому ОСОБА_2 зліва, а також п`ять ударів кулаками обох рук в область грудної клітини, заподіявши йому тим самим тілесні ушкодження у вигляді: синців обох повік лівого ока, синці на передній поверхні грудної клітини, які згідно висновку експерта Бориспільського відділення СМЕ Київського обласного бюро судово-медичних експертиз № 44 д від 25 травня 2018 року мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Таким чином ОСОБА_1 вчинено дії, які виразились в нанесенні неповнолітньому потерпілому ОСОБА_2 умисних тілесних ушкоджень, тобто скоїв злочин, передбачений ч.1 ст. 125 КК України.

Законним представником потерпілого Стаднюк Л . М . заявлено цивільний позов до ОСОБА_1 , згідно якого остання просила стягнути з обвинуваченого на її користь матеріальні збитки в розмірі 1448 грн. 29 коп., на відшкодування моральної шкоди, завданої неповнолітньому 25000 грн., та на відшкодування завданої їй, як матері, моральної шкоди теж в розмірі 25000 грн.

Судовий розгляд даного кримінального провадження здійснено шляхом дослідження доказів обвинувачення та захисту, допиту свідків сторін, допиту неповнолітнього потерпілого й обвинуваченого.

За наслідками такого розгляду судом встановлено доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні указаного кримінального правопорушення із зазначеним формулюванням обвинувачення з урахуванням додатково встановлених обставин викладених вище, які не впливають на кваліфікацію вчиненого ним.

Правовою кваліфікацією кримінального правопорушення (злочину), інкримінованого ОСОБА_1 є умисне легке тілесне ушкодження, тобто кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України.

Доказами доведеності винуватості ОСОБА_1 є подані стороною обвинувачення письмові докази, допит неповнолітнього потерпілого, свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

На спростування позиції обвинувачення було допитано обвинуваченого ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ,

Так, допитаний 03.05.2019 року обвинувачений ОСОБА_1 повідомив, що умислу на заподіяння тілесних ушкоджень неповновнолітньому ОСОБА_2 у нього не було, оскільки він сам опинився в якості потерпілого, який отримав численні тілесні ушкодження. Ініціатором конфлікту став дідусь потерпілого ОСОБА_4 , який повів себе зухвало на його зауваження припаркувати належним чином свій автомобіль, щоб дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_12 мала можливість теж припаркувати свій транспортний засіб. З цього приводу, у нього та свідка ОСОБА_4 виник конфлікт, який переріс у застосування фізичної сили один до одного. ОСОБА_1 при цьому просив врахувати, що свідок ОСОБА_4 набагато більший за нього і фізично переважав його, а тому коли до них підійшов потерпілий та намагався теж втрутитись в бійку, то ОСОБА_13 , не розуміючи, що ОСОБА_2 є неповнолітнім, вважав його теж особою, яка хоче завдати йому удару і здійснив самозахист і один раз вдарив потерпілого в ліву частину обличчя, та більше ударів не наносив, оскільки був побитий іншими людьми, які стали очевидцями нанесення ним удару неповнолітньому потерпілому. В той же час указаних осіб він назвати не зміг, оскільки до правоохоронних органів не звертався, і вони не були очевидцями початку конфлікту, який виник між ним та ОСОБА_4 .

При цьому зазначив, що свідка ОСОБА_6 він раніше не бачив, хоча відвідував місце проживання своєї матері дуже часто, а тому до показів останньої слід відноситись критично.

Вважає, що всі претензії до нього зводяться до бажання потерпілої сторони отримати від нього матеріальний зиск, хоча реальним потерпілим є особисто він, а неповнолітній свідок не може бути потерпілим, оскільки він же і намагався вдарити. При цьому потерпілий займається боксом і має навики нанесення ударів та відповідних спарингів, що підтверджує свідок - його тренер ОСОБА_9 .

З цього приводу, він вважає, що в його діях є перевищення меж необхідної оборони, а не умисні дії на заподіяння легких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 .

Такі покази обвинуваченого були частково підтверджені свідками ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , які були очевидцями події, та свідком ОСОБА_9 за повідомленням зі слів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

В той же час указані покази обвинуваченого не знайшли свого підтвердження та не відповідають іншим дослідженим судом доказам.

Його покази спростовуються показами свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та потерпілого неповнолітнього ОСОБА_2

Так, допитаний 06.12.2018 року у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що з обвинуваченим раніше знайомим не був. 22.04.2018 року, ввечері, після 19 год. 00 хв. привіз онука ОСОБА_2 додому за адресою: АДРЕСА_4 . Оскільки його дочці ОСОБА_3 необхідно було сходити до аптеки, що розташовувалась поруч, у зв`язку з чим він з онуком чекали на неї в машині. В той час під`їхав транспортний засіб марки «Фольксваген», вийшов водій даного транспортного засобу, який являється обвинуваченим у даному кримінальному провадженні, став перед машиною та почав висловлювати своє незадоволення стосовно того, що він не там припаркував свій транспортний засіб. Зазначив, що після цього, він відчинив двері свого автомобіля та спитав у ОСОБА_1 що він порушив, у відповідь на що у обвинуваченого була неадекватна реакція та він з розгону двома руками вдарив по дверям машини. Після, свідок вийшов з машини та спитав його що він робить, після чого ОСОБА_1 почав махати руками, та вони зчепились і почали один одного штовхати. В той час, жінка, яка була з ОСОБА_1 почала голосно говорити, що викличе поліцію. В той момент, коли ОСОБА_4 повернувся до неї та сказав аби вона викликала поліцію, обвинувачений вдарив його у скроню, та він опустився на землю та обперся на одне коліно. Після цього з машини вийшов онук ОСОБА_2 , відштовхнув обвинуваченого від нього, і ОСОБА_1 перекинув увагу на онука та почав бити останнього кулаками в корпус в передню частину, у живіт та район сонячного сплетіння, а всього наніс не менше п`яти ударів, та намагався вдарити його у голову. Онук лише оборонявся від ОСОБА_1 , тілесні ушкодження обвинуваченому ОСОБА_14 не наносив. Коли бійка почала стихати, онук підійшов до свідка ОСОБА_4 для того аби впевнитись у тому, що з ним все гаразд, та в той час, обвинувачений почав бити ОСОБА_14 в район голови. В той момент поруч проходив чоловік з дитиною, який почав кричати на обвинуваченого щоб той припинив бити дитину, та обвинувачений переключився на того чоловіка, вони зчепились та продовжили битися на газоні, оскільки впали на землю. На стоянці, на якій вони перебували було достатньо місця для парковки, чому обвинувачений напав на нього, йому не відомо, зазначив, що ОСОБА_1 був агресивний, в той же час ознак алкогольного сп`яніння не мав. Окрім них, на стоянці стояло ще два автомобіля. Від обвинуваченого свідок ОСОБА_4 отримав синяк, до поліції та за медичною допомогою не звертався. Швидку викликала ОСОБА_3 - його дочка та мати онука. Коли остання вийшла з аптеки, то ОСОБА_1 вже бився з чоловіком на газоні. Вже після закінчення конфлікту між ним та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у потерпілого була виявлена припухлість на скулі біля скроні зліва, розірвана футболка нижче лівого плеча, та після цього він лежав днів десять в лікарні зі струсом. Поліція на місці відбирала пояснення, швидка допомога нікого не госпіталізувала. Коли обвинувачений надавав пояснення поліції, то казав, що саме свідок з онуком на нього напали, практично всі тілесні ушкодження ОСОБА_1 отримав від інших громадян, які прийшли на допомогу йому та онуку.

Допитана 06.12.2018 року у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що вона не знайома з обвинуваченим та потерпілим. Проживає вона у АДРЕСА_4 , на третьому поверсі, тобто в будинку, поряд з яким відбулась сутичка та конфлікт. Дати, коли відбулась бійка вона не пам`ятає, але була тепла пора року (весна або літо), десь після обіду, годин приблизно 16.00-17.00. Того дня, вона вийшла на балкон. З її балкона видно стоянку під балконом та клумбу. Парковка не була зайнята, були вільні місця, на парковці стояло дві машини срібного кольору та одна машина темного кольору. З першої машини срібного кольору вийшов чоловік середнього віку, худорлявої статури в червоно-бордовій сорочці, який як вона вказала у судовому засіданні, являється обвинуваченим. Після чого даний чоловік швидко підбіг до другої машини срібного кольору, де знаходився чоловік літнього віку, який сидів за кермом і поруч з ним сиділа дитина-підліток, хлопчик. В той час чоловік літнього віку встав з машини, та обвинувачений щось йому говорив, буквально одну-дві фрази і почав бити літнього чоловіка. Вдарив його раз-другий, а чоловік літнього віку йому не відповідав, лише відступав назад, а обвинувачений продовжував наносити удари. Чоловік літнього віку вже не витримав і почав повільно падати і присідати на землю. В цей час хлопчик, який сидів у машині, встав, оббіг машину ззаду і почав говорити щось обвинуваченому, та щоб той припинив битись, та обвинувачений переключився на хлопчика і почав наносити удари хлопчику. Хлопчик декілька разів увернувся від ударів, і за допомогою руки намагався поставити блок, однак обвинувачений все одно попав по хлопчику декілька разів біля ока, в район грудей. Дитина жодного разу не дала йому здачі, лише ставив блоки. За цей час чоловік літнього віку прийшов трішки в себе та зміг встати і почав намагатися захистити хлопчика. Обвинувачений на це знову розвертається до чоловіка літнього віку, однак в цей момент проходив поруч чоловік у темно-синій сорочці з двома дітьми, хлопчиком та дівчинкою, приблизно десятирічного віку, підійшов і почав кричати: «Чому б`єш дитину?» і тим самим зупинив бійку. Однак обвинувачений переключився на чоловіка в темно-синій сорочці. Його діти побігли до кафе «Поліс» і голосно кричали: «Папу б`ють!». З кафе, що знаходилось поруч вибігли люди і почалась сильна бійка, оскільки всі вони накинулись на обвинуваченого. Обвинувачений був не адекватний або, можливо, і в стані алкогольного сп`яніння. Обвинувачений був агресивний по відношенню до всіх, йому було все рівно кого бити, а його побив чоловік у темно-синій сорочці та чоловік, який був у чорній сорочці, який вийшов з кафе. Обвинувачений був весь у крові, сорочка розірвана. Додатково свідок зазначила, що з обвинуваченим у машині була жіночка, яка весь час намагалася зупинити бійку, постійно кричала обвинуваченому та іншим учасникам, щоб ті зупинились. Поліцію викликала жінка - мати хлопчика, вона проживає у сусідньому під`їзді, імені її не знає. Мати хлопчика прийшла зі сторони аптеки. Від будинку до аптеки приблизно 50 м. Поліція приїхала через хвилин 15-20. При прибутті поліції теж була штовханина та крики. Просила також звернути увагу на те, що ані чоловік літнього віку, ані хлопчик жодного разу не нанесли обвинуваченому ударів.

Допитана 22.12.2018 року у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що обвинуваченого та потерпілого раніше не знала, знайомі не були. Зазначила, що приблизно в 20 числах квітня відпочивала у кафе «Поліс». Вишли на вулицю з кафе, як в той момент прибігли діти та сказали, що б`ють їхнього батька кричать, і вони всі, хто стояли на вулиці побігли. Бійка відбувалась за аптекою і домом. Прибігли тоді, коли бійки вже не було, обвинувачений лежав на землі, його заламали, оточуючі казали, що він до цього вдарив хлопчика. Зазначила, що сама вона цього не бачила. Обвинуваченого запитали, чи заспокоївся він, на що він відповів позитивно. Однак коли його відпустили, та він піднявся, в нього було багато агресії, і він знову почав махати руками, до того, хто перший попався, після чого його знову скрутили. Потім приїхала поліція і всі почали давати пояснення. Поліція приїхала хвилин через 10-15. Після приїзду поліції уже обвинувачений не бився, лише лаявся та вів себе зухвало. Коли вони підійшли у потерпілого - хлопчика теж було підбите око. Потерпілий стояв поруч з дідусем (чоловіком похилого віку) та жінкою (мамою). Обвинувачений щось кричав за 100 доларів США, однак свідок грошей не бачила, в той час давали свідчення працівникам поліції. Свідок зазначила, що відпочивала того дня у кафе «Поліс» на дні народженні друга ОСОБА_15 . ЇЇ чоловік та ОСОБА_16 не наносили ударів обвинуваченому, хто тримав обвинуваченого не пам`ятає.

Допитана у судовому засіданні 22.12.2018 року свідок ОСОБА_3 , яка являється законним представником потерпілого, показала, що обвинуваченого раніше не знала. 22 квітня 2018 року біля 19 год. 00 хв. її батько привіз ОСОБА_14 додому, оскільки вони його на вихідні відвозили до батьків. Зупинились на стоянці та батько попросив її сходити до аптеки. В аптеці була черга з двох чоловік, та вона там затрималась хвилин на 10. Коли поверталась, то побачила бійку в ході якої, обвинуваченого в даному провадженні заламував чоловік, якого вона до цього бачила в кафе «Поліс». Вона не звернула уваги на бійку, оскільки в кафе «Поліс» часто бійки бувають та лайки. Коли підходила до машин, то ОСОБА_17 показав око, який почав затікати та синець. Одразу викликала поліцію та поки вони чекали вибігли чоловіки з кафе «Поліс» і почали заспокоювати обвинуваченого, оскільки він вів себе агресивно, та нанесли йому декілька ударів аби заспокоїти. Особисто вона не бачила як били сина, дізналася від батька, сина та свідків. Внаслідок цього у сина було підбите ліве око, синці на грудній клітині (на тулубі). Свідок зазначила, що її син перебував на лікуванні у педіатричному відділенні Бориспільської ЦРЛ, десять днів лежав у стаціонарі зі струсом мозку, і йому ставили крапельниці. В той період у сина була підготовка перед екзаменами у школі, державна підсумкова атестація. Зазначила, що свідка ОСОБА_6 не знає, пару раз бачила у дворі будинку. В свою чергу, обвинувачений не намагався відшкодувати шкоду, завдану його діями та хоча б вибачитись за свою поведінку та побиття дитини.

Допитана у судовому засіданні 04.03.2019 року свідок ОСОБА_7 , показала, що подія мала місце приблизно в травні місяці 2018 року, десь о 17.00-18.00, ще було світло. Вона з чоловіком, який є обвинуваченим у справі, приїхали до його матері та хотіли припаркуватися. Під домом є невелика паркова, там було практично все зайнято. Хотіли припаркуватися по ближче до дому, вона була за кермом та виконувала маневри для паркування. Оскільки, у машини, що стояла на парковці, з пасажирського сидіння були відкритті двері, то вона поставила автомобіль зі сторони водія цієї авто. Так як було дуже тісно, її чоловік, вийшов з машини раніше, а вона припаркувалася та почала збирати у машині речі, аби іти до мами чоловіка. Під час того як вона збирала речі з заднього сидіння, почула, як її чоловік дав зауваження чоловіку, який сидів за кермом транспортного засобу, де сидів хлопчик з відчиненими дверима. На зауваження її чоловіка, водій припаркованого транспортного засобу вийшов з машини, почалась суперечка з кулаками, і вони зчепилися в бійці. Як згодом їй стало відомо, це був ОСОБА_4 , він був міцної статури, та він потяг її чоловіка у зелену зону - на газон. Зазначила, що бачила не все. Бачила, як хлопчик вирішив додати ще своєї сили та намагався вдарити її чоловіка, та отримав від нього удар рукою у зв`язку з тим, що він оборонявся від їх обох. Її чоловік також дав здачі літньому чоловіку кулаком коли піднявся з землі. Зазначила що намагалася припини бійку словами та заспокоїти учасників конфлікту, але це їй не вдалося. Чи спричинив хлопчик її чоловіку тілесні ушкодження не знає та не бачила чи збивав її чоловік хлопця з ніг. Пізніше вийшли чоловіки з кафе «Поліс» та втрутились у бійку, тому що мама хлопчика кричала, що б`ють дитину. Дані чоловіки, яких вона раніше не знала, нанесли її чоловіку тілесні ушкодження, пошкодили одяг, внаслідок чого він був весь в крові.

Допитана 21.03.2019 року у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що з обвинуваченим не знайома, дізналася що він ОСОБА_1 , від слідчого, який приходив брав у неї свідчення. Початок бійки вона не бачила, дату не пам`ятає. Десь навесні вона йшла з центру міста Бориспіль зі сторони ринка з подругою ОСОБА_18 , почули крики, звернули увагу. Вказавши на обвинуваченого зазначила, що він був у порватій сорочці червоного кольору, сиділа жінка на колінах плакала, були маленькі дівчатка років 3-4 та їх мами. Дівчата побігли до кафе «Поліс» та кричали що б`ють когось. Вибігли з кафе декілька чоловіків потім приїхала поліція та почала опитувати їх з подругою. Зазначила, що напроти «Ощадбанку» біля магазину стояла машина в якій сиділи двоє дівчат, років до 30, одна з них блондинка з довгим волоссям та знімали бійку на відео зйомку. Ці дівчата рушили коли приїхала поліція. Саму бійку обвинуваченого з потерпілим свідок не бачила. Зазначила, що обвинувачений намагався пояснити людям, які були навколо, що він помилково вдарив хлопця, сказав, що не помітив, що його вдарила дитина. Люди, які вийшли з кафе «Поліс» агресивно себе вели по відношенню до ОСОБА_1

Допитана 07.06.2019 року, як свідок ОСОБА_10 , зазначила, що вона 22.04.2018 року близько 19.00 год., прямуючи з роботи додому проходила по вул. Нижній Вал, та бачила, що відбувалась бійка між літнім та міцної статури чоловіком та іншим чоловіком, яким був ОСОБА_1 . Під час цієї бійки вона бачила, як молодий хлопець вискочив з пасажирського місця автомобіля, що стояв поруч та втрутився в цю бійку і теж наносив удари. Кому саме він наносив удари, і чи були удари іншим учасникам бійки вона сказати не може, оскільки не звернула на це уваги. Наслідки цьому їй невідомі.

Допитаний 07.06.2019 року свідок ОСОБА_9 , що він був тренером у ОСОБА_2 близько п`яти років, останній займався боксом не професійно. 25.04.2019 року ОСОБА_2 приходив на заняття з синяком під оком. В той же час, на початку 2019 року до нього звертався ОСОБА_1 з проханням дізнатися у ОСОБА_2 , що сталось на парковці по вул. Нижній Вал в м. Борисполі 22.04.2018 року, на що ОСОБА_17 йому розповів, що виникла конфліктна ситуація між його дідом та ОСОБА_19 , який переріс у бійку між ними, тому він змушений був втрутитися і внаслідок чого пропустив лише один удар в обличчя.

З приводу даного свідка, ОСОБА_1 повідомив, що звертався до нього з проханням в якості вихователя, з метою недопущення ОСОБА_2 в майбутньому подібних діянь.

Допитаний 21.03.2019 року у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 , показав, що того дня, приблизно о 19 год. 00 хв. він з дідусем їхав від бабусі. Припаркувалися біля будинку АДРЕСА_4. Їх зустріла мама і пішла в аптеку. В цей момент заїхав на стоянку транспортний засіб марки «Volkswagen» і проїхав в кінець стоянки, потім здав назад та припаркувався зліва від них. З пасажирського сидіння вийшов чоловік, став перед їхньою машиною, почав нецензурно висловлюватись. Двері та вікно з сторони дідуся були закриті, а з його сторони була трохи відкриті дверцята. Дідусь намагався відкрити двері та спитати що сталося, однак обвинувачений, лише намагався руками вибити скло штовхнувши двері та вів себе агресивно. Дідусь вийшов, знову спитав що сталося, на що обвинувачений почав застосовувати руки та взяв його обома руками за одяг. Після чого потерпілий відкрив двері, обійшов машину ззаду, в той час дідусь вже був на коліні внаслідок дій обвинуваченого, та крикнув останньому щоб той зупинився. Так як обвинувачений не відреагував на його слова, він відштовхнув останнього відкрити долонями по плечам та повернувся до діда спитати чи все добре. Після цього повернувся до обвинуваченого та отримав від нього правою рукою удар в район лівого ока. Також обвинувачений намагався наносити ще йому дари, однак він їх блокував, оскільки замчався боксом. Крім того, ОСОБА_1 декілька разів попав руками по тулубу. В той час проходив чоловік з двома дітьми з кафе «Поліс» та попитав обвинуваченого чого він б`ється. На що ОСОБА_1 повернувся до того чоловіка і вони почали словесно лаятися та між ними виникла бійка, а діти цього чоловіка побігли до кафе «Поліс». З кафе прибігли чоловіки, почали їх розбороняти. Потім повернулася мати потерпілого з аптеки та викликала поліцію. Зазначив, що вступив у бійку щоб зупинити чоловіка і він не наносив тілесні ушкодження ОСОБА_1 . Його дід упав внаслідок рухів обвинуваченого, які саме були удари він не бачив, оскільки в той момент виходив з машини. Коли ж дідусь упав, обвинувачений продовжував наносити йому тілесні ушкодження руками. Чи бив ОСОБА_1 ногами не пам`ятає, однак рухи у нього були хаотичні. В свою чергу дід обвинуваченого не бив, лише намагався захиститись. Коли приїхала поліція, потерпілий чув, що обвинувачений кричав що дасть гроші тому, хто скаже, що він правий. Зазначив, що обвинувачений наніс потерпілому один удар рукою під око, та близько п`яти ударів в область тулуба, внаслідок чого були садна. 3 20 квітня по 1 травня чи були у потерпілого тренування по боксу останній не пам`ятає. В момент конфлікту жінка, яка була з обвинуваченим стояла та кричала чоловіку щоб той зупинився, та що вона викличе поліцію. Карета швидкої допомоги коли приїхала, оглянула потерпілого та з того часу він перебував на лікуванні. Жодного разу після тренувань потерпілий зазначив, що йому не доводилось лежати у лікарні. Секція боксу, куди ходить потерпілий, знаходиться у спортивній школі міста Борисполя, його тренером дійсно є ОСОБА_9 .

З урахуванням викладених вище показів потерпілого та свідків, та з урахуванням досліджених письмових доказів, суд вважає винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, доведеною з урахуванням наступного.

Так, судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_2 згідно відомостей, що були наявні при здійсненні експертизи перебував на стаціонарному лікуванні в дитячому відділенні Бориспільської ЦРЛ в період з 22.04.2018 року по 03.05.2018 року, що свідчить про можливість короткочасного розладу здоров`я неповнолітнього потерпілого. В той же час, прокурором чи потерпілою стороною дії обвинуваченого за ч.2 ст. 125 КК України не перекваліфіковувались і зміни пред`явленого обвинувачення не здійснювалось. Суд, самостійно позбавлений можливості перекваліфікувати дії ОСОБА_1 на ч.2 ст. 125 КК України, оскільки це погіршує становище обвинуваченого та передбачає більш суворе покарання. Зважаючи на вказане судовий розгляд здійснено в межах пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення та з урахуванням висновку експерта Бориспільського відділення СМЕ Київського обласного бюро судово-медичних експертиз № 44 д від 25 травня 2018 року, згідно якого всі виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Незважаючи на невизнання своєї вини, вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, по відношенню до потерпілого ОСОБА_2 знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду даного кримінального провадження.

Невизнання своєї вини ОСОБА_1 суд розцінює як спосіб уникнення ним відповідальності за скоєне, оскільки зібрані органом досудового розслідування докази, покази свідків, потерпілої сторони та частково свідків обвинуваченого, підтверджують наявність у ОСОБА_1 умислу на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 внаслідок виниклого конфлікту.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд визнає, що потерпілий ОСОБА_2 та допитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які були безпосередніми очевидцями виниклого конфлікту між ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_1 Інші допитані свідки вже свідчили про обставини, що мали місце після нанесення тілесних ушкоджень потерпілому з боку обвинуваченого.

Покази свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 з цих підстав не приймає до уваги. Крім того, свідок ОСОБА_10 надала свідчення, що містять загальну інформацію, яка не може впливати на кваліфікацію дій обвинуваченого та не є доказом відсутності в діях ОСОБА_1 умислу на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому.

В той же час, указані свідки зазначають про наслідки таких дій ОСОБА_1 , що призвело до залучення до конфліктної ситуації інших осіб, які і припинили дії обвинуваченого. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та показів самого обвинуваченого, щодо його побиття іншими особами, до правоохоронних органів він не звертався.

Крім того, свідок ОСОБА_9 зазначив про наслідки та обставини нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 зі слів обвинуваченого та потерпілого, і ці покази не виключать умисних тілесних ушкоджень неповнолітньому з боку ОСОБА_19 . Пояснення надані з цього приводу потерпілим ОСОБА_9 про те, що він один раз не увернувся від удару і отримав синяк під оком, ніяким чином не спростовують умисних дій ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 по нанесенню йому тілесних ушкоджень. Щодо відвідування ОСОБА_2 гуртку боксу і надалі, безпосередньо після події 22.04.2018 року, то суд ці обставини не перевіряє, оскільки дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст. 125 КК України, а тому такі покази свідка ОСОБА_9 не мають значення для підтвердження чи спростування наявності у ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого саме указаною нормою закону.

В свою чергу, потерпілий ОСОБА_20 чітко повідомив, що тілесні ушкодження йому наніс ОСОБА_1 , вказавши на нього на досудовому слідстві та в суді.

Наявність конфлікту та сутички між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_4 підтвердив сам обвинувачений та інші свідки, під час допиту їх в судовому засіданні.

Однак, ОСОБА_1 зазначив, що наніс лише один удар ОСОБА_2 , як особі яка намагалась разом з ОСОБА_4 його побити, і лише з метою самозахисту. Інших ударів йому він не наносив.

З цього приводу, суд розцінює покази обвинуваченого, як такі, що спрямовані на захист обвинуваченого та надання видимості виникнення конфлікту саме із-за неадекватних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а тому приймає їх до уваги лише в частині, що узгоджується з показами потерпілого та указаних свідків, разом з іншими доказами у справі, що свідчить про нанесення ОСОБА_1 потерпілому легких тілесних ушкоджень умисно.

На думку суду, крім показів потерпілого, свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , винуватість ОСОБА_1 у спричинені ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, підтверджується також наступними доказами:

-копія виписки з історії хвороби №46111506 Бориспільської центральної районної лікарні відносно ОСОБА_2 , згідно якого останній знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні Бориспільської ЦРЛ з 22.04.2018 року по 02.05.2018 року з клінічним діагнозом струс головного мозку (т. 1 а.с. 37);

-протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 22.04.2018 року (т. 1 а.с.87), поданий ОСОБА_3 , з якого вбачається, що 22.04.2018 року о 18 год. 55 хв. в АДРЕСА_4, невстановлена досудовим розслідуванням особа, нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_2 , який являється сином заявника;

-висновком експертного обстеження №73 від 03.05.2018 року (т. 1 а.с. 97), згідно якого при судово-медичному обстеженні у громадянина ОСОБА_2 виявлені синець обох повік лівого ока, синці на передній поверхні грудної клітки; вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупого (тупих) предмету(предметів), індивідуальні і характерні властивості якого (яких) не відобразились, і могли утворитись в строк та за обставин, на які вказано у направленні; виявлені у гр. ОСОБА_2 тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень; представляється маловірогідною можливість утворення вказаних ушкоджень «при падінні з висоти власного зросту об тверду поверхню»;

-висновком експертного обстеження №44д від 30.05.2018 року (т. 1 а.с. 98-100), згідно якого при судово-медичній експертизі у гр. ОСОБА_2 виявлені синець обох повік лівого ока, п`ять синців на передній поверхні грудної клітки: один справа по навкологрудинній лінії, чотири - в проекції лівого великого грудного м`язу); вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупого (тупих) предмету(предметів), індивідуальні і характерні властивості якого (яких) не відобразились, і могли утворитись в строк та за обставин, на які вказано в ухвалі; виявлені у гр. ОСОБА_2 тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень; не виключається можливість утворених виявлених у гр. ОСОБА_2 тілесних ушкоджень «за обставин, про які вказує останній під час допиту потерпілого від 24.04.2018 р.»; представляється маловірогідною можливість утворення вказаних ушкоджень «при падінні з висоти власного зросту об тверду поверхню»; виявлене у гр. ОСОБА_2 тілесне ушкодження у вигляді синця обох повік лівого ока могло утворитись «від удару тупим предметом, вірогідно, кулаком руки»; виявлений у гр. ОСОБА_2 синець обох повік лівого ока міг виникнути в результаті нанесення удару кулаком правої руки в область лівої вилиці та ока за обставин, вказаних у відеозаписі та протоколі слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_21 від 07.05.2018 р.»; виявлений у гр. ОСОБА_2 синець обох повік лівого ока міг утворитись в результаті нанесення удару кулаком правої руки в область лівої вилиці та ока за обставин, вказаних у відеозаписі та протоколі слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_4 від 07.05.2018 р.»;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 21.05.2018 року за участю свідка ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 105-107), протоколом проведення слідчого експерименту від 07.05.2018 року за участю потерпілого ОСОБА_2 (с. 1 а.с. 109-111), протоколом проведення слідчого експерименту від 07.05.2018 року за участю свідка ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 113-115), - відповідно до яких встановлено механізм заподіяння потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень та їх кількість і локалізацію, серед яких один удар був вчинений ОСОБА_1 в голову в область лівого ока, а інші, не менше п`яти, нанесені ОСОБА_1 по тулубу та в область грудей неповнолітнього потерпілого;

-протоколом огляду від 17.05.2019 року за участю потерпілого ОСОБА_2 ( т. 1 а.с. 117-119), згідно якого встановлена обстановка, що мала місце при подіях 22.04.2018 року, та місце знаходження потерпілого, свідка ОСОБА_4 і обвинуваченого ОСОБА_1 ;

-постанова старшого слідчого 2 відділення слідчого відділу Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області Хворостяної О.М. від 20.05.2018 року про визнання і приєднання речових доказів (т.1 а.с. 121-123) згідно якої футболку, в яку був одягнений ОСОБА_2 під час нанесення йому тілесних ушкоджень 22.04.2018 року визнано речовим доказом по кримінальному провадженню №12018110100000935 та приєднано до матеріалів кримінального провадження;

-протоколом огляду від 20.05.2019 року за участю потерпілого ОСОБА_2 ( т. 1 а.с. 124-126, згідно якої оглянуто футболку в яку був одягнений ОСОБА_2 22.04.2018 року, наявні на ній ушкодження внаслідок дій обвинуваченого ОСОБА_1 ;

-протоколами пред`явлення особи для впізнання від 29.05.2019 року ( т. 1 а.с. 127-131), у відповідності до яких потерпілий ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_4 впізнали ОСОБА_1 , як особу яка розпочала конфліктну ситуацію, сварку та бійку і яка нанесла тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_2 , тощо.

З цього приводу, повідомлення суду обвинуваченим ОСОБА_1 що указані вище тілесні ушкодження могли виникнути внаслідок їхньої спільної штовханити, свого самозахисту та з необережності, в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, зважаючи на відсутність таких тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 (до моменту приєднання до конфліктної ситуації між ОСОБА_4 та ним сторонніх осіб - громадян, що перебували поблизу), його показів щодо наявності у ОСОБА_2 навичок нанесення ударів, та показів свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , які не надали точної інформації яким чином і куди саме та скільки разів ОСОБА_2 мав нанести (наніс) обвинуваченому ОСОБА_1 тілесні ушкодження чи намагався їх вчинити.

Зазначене спростовується показами інших свідків, які зазначили, що ОСОБА_2 лише ухилявся від ударів ОСОБА_1 . З цього приводу, на думку суду, наявність у потерпілого навиків боксу сприяла уникненню ним більшої кількості ударів від ОСОБА_1 .

Крім того, як зазначив сам обвинувачений, він також відвідував секцію боку і йому відомі відповідні навички.

Інші процесуальні дії - проведення слідчих експериментів за участю свідка та потерпілого, не спростовують встановлених судом обставин, і навпаки підтверджують нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень неповнолітньому ОСОБА_2 .

З цього приводу, такий механізм їх заподіяння узгоджується з показами потерпілого, висновками судово-медичної експертизи, та викладеним в обвинуваченні фактичним обставинам вчиненого кримінального правопорушення.

Неточності щодо обставин виниклого конфлікту, його місця та причин, не впливають на кваліфікацію та обсяг пред`явленого ОСОБА_1 обвинуваченню.

Таким чином покази потерпілого, обвинуваченого (щодо нанесення такого удару в область голови неповнолітнього) та свідків, які були прямими очевидцями подій, в частині, що не суперечать іншим обставинам, встановленим судом в ході розгляду, узгоджуються між собою, є послідовними, логічними, взаємопов`язаними та об`єктивно підтверджуються висновками судово-медичної експертизи, а тому підстави ставити під сумнів твердження потерпілого про те, що саме від дій обвинуваченого в нього виникли тілесні ушкодження - відсутні.

З урахуванням наданих показів, суд вважає досліджені докази у провадженні належними і допустимими, а вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України доведеною, оскільки він, умисно спричинив потерпілому ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження.

До таких висновків суд прийшов з урахуванням висновку експерта, зі змісту якого вбачається, що, виявлені при дослідженні на тілі ОСОБА_2 тілесні ушкодження спричинено тупим предметом, характерні властивості якого не відобразились. Отримання таких тілесних ушкоджень внаслідок падіння потерпілого з висоти власного росту згідно указаного висновку виключається. Виявлені тілесні ушкодження могли утворитися за обставин, які були встановлені під час слідчих експериментів за участю потерпілого та свідка ОСОБА_4 . Факт наявності бійки, підтвердили сам обвинувачений, потерпілий та допитані свідки. Обвинувачений підтвердив і факт нанесення тілесних ушкоджень саме ОСОБА_1 у вигляді одного удару, однак нанесеного ним лише внаслідок самооборони.

За вказаних обставин суд розцінює твердження обвинуваченого про невинуватість у вчиненні умисного заподіяння тілесних ушкоджень, як спосіб захисту останнього та намагання уникнути відповідальності за скоєне та не може покласти їх у основу вироку.

При цьому, з цих причин суд оцінює критично і покази свідка ОСОБА_7 , як дружини обвинуваченого, які спрямовані також на уникнення її чоловіком відповідальності. Крім того, на більшість поставлених запитань, указаний свідок не надала чітких відповідей.

У зв`язку з відсутністю інформації щодо детальних обставин конфлікту суд також оцінює критично покази свідка ОСОБА_10 , яка зазначила, що ОСОБА_2 також застосовував фізичну силу, однак яку саме і яким чином, остання повідомити не змогла та на поставлені з цього приводу запитання не відповіла.

Доводи захисника про необережне легке тілесне ушкодження з чим в діях ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, також є безпідставними, враховуючи покази свідків та досліджені докази по справі, що удари наніс умисно саме ОСОБА_1 і саме потерпілому ОСОБА_2 .

Також, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності та забезпечення доведеності вини, дослідивши та оцінивши усі докази, надані сторонами в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що під час судового розгляду стороною обвинувачення та потерпілим, надано беззаперечні, належні і допустимі докази вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 діяння, у якому він обвинувачується, та яким стороною обвинувачення надано правову кваліфікацію за ч. 1 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.

Оцінивши вищезазначені показання обвинуваченого, потерпілого та свідків, а також інші досліджені докази, у сукупності, суд приходить до переконання, що ними достовірно підтверджуються факт завдання обвинуваченим одного удару кулаком правої руки в обличчя потерпілого та п`яти ударів кулаками обох рук в область грудної клітини, внаслідок чого неповнолітньому ОСОБА_2 були спричинені легкі тілесні ушкодження.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 мав прямий умисел на заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 , доказів наявності у ньому умислу чи мети завдати тяжкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження в судовому засіданні не виявлено.

Крім того, в ході судового розгляду не встановлено обставин, визначених ст.ст. 36, 37 КК України, які б свідчили про те, що дії ОСОБА_1 носили характер необхідної чи уявної оборони.

З огляду на викладене, вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, знайшла своє підтвердження об`єктивними, доводиться належними та допустимими доказами в кримінальному провадженні, оцінка яким надана вище, і не викликає сумнівів у суду.

При призначенні міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, що він раніше не судимий, що останній позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, являється приватним підприємцем з багаторічним досвідом, має міцні соціальні зв`язки, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

За визначеннями ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 , і передбачене ч.1 ст. 125 КК України, є злочином невеликої тяжкості, оскільки передбачає покарання до одного року виправних робіт.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Підстав для призначення обвинуваченому покарання нижче нижчої межі або більш м`якого, суд не вбачає.

При призначенні покарання за скоєне ОСОБА_1 , суд враховує мету покарання та те, що останнє є заходом примусу, що застосовується від імені держави відносно особи, яка вчинила кримінально каране діяння. Така мета полягає, окрім наявності відповідальності за скоєне, також у виправленні особи та запобіганні вчиненню нових злочинів

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у вигляді штрафу у відповідному розмірі. Дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів. Обмежень для застосування такого виду покарання судом не встановлено, оскільки ОСОБА_1 , зважаючи на свій матеріальний стан має можливість його виконати.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженню відсутні, про них не зазначив і прокурор в ході судового розгляду.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Як встановлено судом, відносно ОСОБА_1 на досудовому розслідуванні, як і під час судового розгляду, запобіжний захід не обирався, підстави для його обрання, на думку суду, відсутні.

Також, в ході розгляду кримінального провадження законним представником потерпілої ОСОБА_3 завалено цивільні позови про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину, та моральної шкоди.

З цього приводу потерпілий, законний представник та представник потерпілого - адвокат Власенко С.П., прокурор підтримали заявлений цивільний позов. Обвинувачений та його захисник проти задоволення цивільного позову заперечили, зважаючи на відсутність будь-яких підстав.

На думку суду, цивільний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Частиною 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування ж моральної шкоди регламентовано ст. 1167 ЦК України.

Як встановлено судом, злочин вчинено саме ОСОБА_1 , а тому відшкодуванню завдані збитки підлягають саме ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Встановлено, що у зв`язку із завданими легкими тілесними ушкодженнями, законним представником потерпілого в інтересах ОСОБА_2 витрачено кошти на його лікування, що складають 1448 грн. 29 коп., доказами чому є відповідні квитанції та чеки на здійснені витрати (а.с. 38, 39 том 1). Зважаючи на підтвердження здійснення таких витрат, останні підлягають відшкодуванню в повному обсязі за рахунок обвинуваченого.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то цивільний позов в цій частині підлягає частковому задоволенню, зважаючи на те, що дійсно неповнолітнім було отримано тілесні ушкодження, що спричинило фізичний біль, душевні страждання на переживання останнього. Отримані ним тілесні позбавили його можливості повноцінно відвідувати заняття, та сприяли відчуттю дискомфорту зважаючи на наявність на обличчі ушкоджень, які важко скрити. Таким чином, суд вважає за необхідне частково задовольнити вимоги на відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн., з урахуванням ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, часу на відновлення, виниклі у зв`язку з цим обставини, а також матеріального стану обвинуваченого ОСОБА_1 .

У цьому зв`язку також, на думку суду, у матері потерпілого виникли відповідні переживання пов`язані з побаченим конфліктом, виявленими у її сина тілесними ушкодженнями та наслідками цьому. В той же час, ОСОБА_3 не є безпосередньою особою, яка отримала тілесні ушкодження, а тому, на думку суду, не має право на відшкодування завданої моральної шкоди в рамках кримінального провадження, оскільки розмір відшкодування для неповнолітнього є достатнім та адекватним вчиненим обвинуваченим дій.

В іншій частині позовних вимог щодо відшкодування завданої моральної шкоди в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 та його законного представника, на думку суду, слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 100, 122, 124, 126, 127-129, 318, 322, 342-351, 358, 363-368 КПК України, ст.ст. 50, 65-66, 75-77, 85, 86, ч. 1 ст. 125 КК України, ч. 3 ст. 23, ст. ст. 1166, 1188, 1195 ЦК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Засуджений ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити суму штрафу на рахунок Державного бюджету України (одержувач: Держбюджет м. Бориспіль; ЄДРПОУ: 38007070; Банк одержувача: Казначейство України (ЕАП); МФО: 899998; КБК 21081100; р/р № НОМЕР_2 ), - в місячний строк з моменту набрання вироком суду законної сили.

Речові докази, після набрання вироком суду законної сили, а саме: пошкоджену футболку ОСОБА_2 , що знаходиться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, - знищити.

Цивільний позов ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 ), - 1448 грн. 29 коп. завданих матеріальних збитків, 10000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди завданої неповнолітньому потерпілому, а всього 11448 (одинадцять тисяч чотириста сорок вісім) грн. 29 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги, в порядку, визначеному КПК України.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: С.М.Вознюк