Рішення № 83160831, 17.07.2019, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/4612/14-ц

Провадження № 2/202/1470/2019

РІШЕННЯ

Іменем України

17 липня 2019 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Мачуського О.М.

за участю секретаря судового засідання - Репіної А.С.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 .,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач у квітні 2014 року звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до укладеного кредитного договору № 8/2007/840-МК34/74 від 28.09.2007 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 10 000,00 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,4% на рік з кінцевим терміном повернення 20.09.2012 року. Відповідач ОСОБА_3 порушив умови кредитного договору стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користуванням кредитними коштами відсотків у встановлені кредитним договором терміни, у зв`язку з чим станом на 04.03.2014 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 8 687,04 дол. США, що еквівалентно 86 804 грн. 38 коп., яка складається з: 4 255,06 дол. США, що еквівалентно 42 518 грн. 26 коп. - заборгованість за кредитом; 2 038,58 дол. США, що еквівалентно 20 370 грн. 31 коп. - заборгованість за відсотками; 819,48 дол. США, що еквівалентно 8 188 грн. 57 коп. - пеня; 1 573,92 дол. США, що еквівалентно 15 727 грн. 24 коп. - штраф.

Просив суд, стягнути з відповідача ОСОБА_3 суму заборгованості за кредитним договором № 8/2007/840-МК34/74 від 28.09.2007 року у розмірі 8 687,04 дол. США, що еквівалентно 86 804 грн. 38 коп. та судовий збір у розмірі 868 грн. 04 коп.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05.09.2014 року позовні вимоги ПАТ КБ "Надра" були задоволені.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Мачуського О.М. для розгляду справи, про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2019 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05.09.2014 року було скасовано, а справу призначено до загального розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.04.2019 року.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Мачуського О.М. від 10 червня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 01.07.2019 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила у задоволенні позову відмовити та застосувати позовну давність.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного кредитного договору № 8/2007/840-МК34/74 від 28.09.2007 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 10 000,00 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,4% на рік з кінцевим терміном повернення 20.09.2012 року.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

У цій справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання. Так, судом встановлено, що 28 вересня 2009 року сторони уклали договір, за умовами якого ОСОБА_3 отримав строком на 60 місяців, тобто до 20 вересня 2012 року включно, кредитні кошти у іноземній валюті у розмірі 10 000,00 дол. США, які зобов`язався повернути зі сплатою відсотків у розмірі 14,4% річних.

Повернення кредиту та сплату відсотків відповідач мав здійснювати щомісячними платежами згідно графіку повернення кредиту, що є додатком до кредитного договору № 8/2007/840-МК34/74 від 28.09.2007 року (щомісячний платіж) упродовж строку кредитування. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов`язання.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Тобто, зобов`язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов`язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.

Позивач обов`язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачеві ОСОБА_3 Останній зобов`язався за договором повертати кредит з процентами періодичними платежами впродовж 60 місяців до 20 вересня 2012 року включно.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов`язання простроченого боржника за договором не припиняється. Так, зобов`язання може бути належно виконане простроченим боржником і після спливу позовної давності. Згідно з частиною першою статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України).

Відповідач неналежно виконував умови договору. Згідно з розрахунком банку станом на 04.03.2014 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 8 687,04 дол. США, що еквівалентно 86 804 грн. 38 коп., яка складається з: 4 255,06 дол. США, що еквівалентно 42 518 грн. 26 коп. - заборгованість за кредитом; 2 038,58 дол. США, що еквівалентно 20 370 грн. 31 коп. - заборгованість за відсотками; 819,48 дол. США, що еквівалентно 8 188 грн. 57 коп. - пеня; 1 573,92 дол. США, що еквівалентно 15 727 грн. 24 коп. - штраф.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 60 місяців - до 20 вересня 2012 року включно.

Відтак, у межах строку кредитування до 20 вересня 2012 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами згідно Графіку повернення кредиту. Починаючи з 29 вересня 2007 року, відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на вказане позивач не мав права нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Представником відповідача Бондаренко О.А. у судовому засіданні заявлено усне клопотання про застосування строків позовної давності.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.

Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів кожного місяця згідно Графіку повернення кредиту впродовж строку кредитування (60 місяців), перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування.

Позивач звернувся до суду з позовом 16 квітня 2014 року, тобто після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів за період з 21.01.2011 року по 15.04.2011 року.

З огляду на те, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, то після 20 вересня 2012 року позивач не міг такі проценти нараховувати.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Тобто, позовна давність може бути застосована лише щодо вимог про захист прав або інтересів. Оскільки після спливу строку кредитування у позивача було відсутнє право нараховувати проценти за кредитом, то до вимоги позивача про стягнення таких процентів за період з 21 вересня 2012 року до 04 квітня 2014 року позовна давність не може бути застосована. А тому вказана вимога є необґрунтованою.

Суд встановив факт пропуску позивачем позовної давності, зокрема, щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом за період з 21.01.2011 року по 15.04.2011 року. Крім того, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося, то спливла і позовна давність за вимогою про сплату процентів за цим кредитом.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог бо заперечень.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно п. 4.1.1. кредитного договору повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється на рахунок № НОМЕР_1 в центральне відділення Дніпропетровського РУ, МФО 306016 згідно з Графіком повернення Кредиту та сплати відсотків, який є невід`ємною частиною цього договору.

Суд позбавлений можливості розрахувати суму заборгованості з урахуванням застосування строків позовної давності за тілом кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 15.04.2011 року по 20.09.2012 року, оскільки позивачем не надано до позову та у судовому засіданні детального розрахунку заборгованості та Графік повернення кредиту та сплати відсотків, який є невід`ємною частиною кредитного договору 8/2007/840-МК34/74 від 28.09.2007 року (п. 4.1.1 Кредитного договору). З наданого позивачем при поданні позову розрахунку заборгованості не можливо розрахувати заборгованість з урахуванням застосування строків позовної давності за тілом кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 15.04.2011 року по 20.09.2012 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту та нарахованих відсотків.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Але відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.

Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.

На відміну від обчислення позовної давності для вимоги про стягнення штрафу, позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені.

У постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13 Верховний Суд України, аналізуючи приписи статей 266 і частини другої статті 258 ЦК України, дійшов висновку, що можливість стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається у межах позовної давності за основною вимогою з дня (місяця), з якого вона нараховується.

Перебіг позовної давності для стягнення неустойки (пені, штрафу) за кожним з прострочених щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема, про стягнення неустойки.

Позовна вимога про стягнення неустойки може бути додатковою як до вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, так і до вимоги про стягнення процентів за кредитом.

Позивачем щодо додаткової вимоги, а саме пені не було пропущено строк позовної давності.

Однак, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні до основної вимоги то і у задоволенні додаткової вимоги про стягнення з відповідача пені необхідно відмовити.

Щодо стягнення з відповідача штрафу, суд вважає дані вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі № 6-2003цс15, яка, відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України, є обов`язковою для всіх судів України, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднані до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладання на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Відповідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, з урахуванням всіх обставин в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача до ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у позові судові витрати згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 207, 251-261, 266-267, 526, 530, 549, 599, 610-612, 625, 631, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 76-78, 80-81, 128, 133, 134, 137, 141, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Повне рішення складено 22 липня 2019 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Мачуський