Вирок № 83160482, 22.07.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/8672/18

(1-кп/199/128/19)

В И Р О К

іменем України

22 липня 2019 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

Головуючий - судя Сенчишин Ф.М.

За участі секретаря судового засідання Павлюка С.М.

прокурора Красун А.Ю.

потерпілого ОСОБА_1

представника потерпілого Пантюхова В.С.

захисника Іванової В.М.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12018040030002350, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Жданове (на теперішній час - с. Надіївка), Солонянського району, Дніпропетровської області, громадянина України, з базовою середньою освітою працюючого водієм в ТОВ «Хлібзавод № 10», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2018 року, близько 09 години 30 хвилин, водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем «ГАЗ-3302», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , знаходячись в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпро розпочав рух заднім ходом по прилеглій території будинку № 190-Д, вул. Богомаза, з боку вул. Донецьке шосе в напрямку вул. Вітчизняної.

Перед початком руху ОСОБА_2 , грубо порушуючи Правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змін, не переконався, що він своїм маневром не скоїть небезпеки іншим учасникам руху, розпочав рух заднім ходом та в районі будинку № 190-Д по вул. Богомаза, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5 , яка знаходилась на смузі його руху.

В результаті даної дорожньо-транспортної події пішоходу ОСОБА_5 , спричиненні тяжкі тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла: забійної рани правої лобної ділянки; крововиливів під м`які мозкові оболонки часточок мозочка; ушкодження грудного та поперекового відділу хребта, печінки, селезінки, правого наднирника, брижі ободової кишки з послідуючою кровотечею у черевну порожнину і ускладнилася розвитком полі органної недостатності (великовогнищеві крововиливи в паренхімі печінки з масивними ділянками некрозу паренхіми печінки; інфільтруючий крововилив в оточуючій наднирник жировій клітковині з розповсюдженням на обидва шари наднирника та з некрозом паренхіми наднирника; набряк речовини головного мозку та легень; гнійна бронхопневмонія), які є небезпечними для життя в момент їх спричинення. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_5 померла в лікарні ІНФОРМАЦІЯ_3.

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом - автомобілем «ГАЗ-3302», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху України, за яким «Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб», невиконання якого перебуває у причинному зв`язку із наслідками, що настали.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення за обставин, викладених вище, визнав повністю та суду показав, що 10 жовтня 2018 року об 11 годині 30 хвилин він керував технічно справним автомобілем «ГАЗ-3302», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та привіз хліб до магазину, розташованого на вул. Богомаза м. Дніпро. Коли він відвантажував хліб, то сів до автомобіля, подав звуковий сигнал, подивився по дзеркалам, нікого не побачив та почав рух заднім ходом. Він відчув, що в щось вперся і коли вийшов, то побачив, що під автомобілем лежить бабуся, яку він притис задніми колесами. Остання була при тямі. Він побіг до магазину, щоб дізнатися, яка там адреса і викликати «швидку допомогу». Поки він бігав в магазин, якийсь чоловік витягнув бабусю і посадив, обперши об колесо. На бабусі були видно, що в неї був розбитий лоб та звідти текла кров. Спочатку приїхала «швидка допомога», потім приїхала поліція. Бабусю забрала «швидка допомога», а він залишився з поліцією чекати слідчого. На час події він мав право керування транспортними засобами відповідної категорії, був тверезим.

Крім підтвердження фактичних обставин інкримінованого кримінального правопорушення, винуватість ОСОБА_2 повністю доведена сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Допитаний в судовому засіданні у якості потерпілого ОСОБА_1 , показав, що він є сином ОСОБА_5 10 жовтня 2018 року прийшла жінка і сказала, що його матір потрапила під автомобіль і сказала, де це трапилося. Він в цей час був вдома, швидко зібрався і побіг. Коли прийшов на місце, побачив, що стоять поліцейські, котрі повідомили йому його матір забрала «швидка допомога» до лікарні «ім. Мечникова». Він сів на маршрутне таксі і поїхав до лікарні, де чекав, поки матері зроблять операцію. Лікар сказав, що вона в тяжкому стані і що її відвезли до реанімації. В той день до неї нікого не пускали і до 13 травня 2018 року він спілкувався лише з лікарями, котрі казали, які ліки треба купувати. 13 жовтня 2018 року мати прийшла до тями і коли його пустили до неї, вона розповіла, що вона вийшла з магазину і йшла додому. Стояла «Газель», вона почала її обходити ззаду, відчула поштовх в спину і більше нічого не пам`ятає. 17 жовтня 2018 року, коли він в черговий раз приїхав провідувати матір, йому повідомили що мати померла. Обвинувачений ОСОБА_2 з власником автомобіля приходив домовлятися, але так ніякої ні матеріально, ні моральної допомоги від них не було.

За протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди з додатками (т. 2 а.с. 7-20), 10 жовтня 2018 року в період часу з 13 години 30 хвилин до 13 години 50 хвилин слідчим поліції за участі ОСОБА_2 оглянуто ділянку проїзної частини вул. Богомаза, з боку вул. Донецького шосе в напрямку вул. Вітчизняної у м. Дніпро. Встановлено, що дорожнє покриття асфальтобетонне, сухе, чисте. Дорога призначена для руху в одному напрямку та має одну смугу руху, дорожня розмітка відсутня. Об`єкти, що обмежують оглядовість з робочого місця водія в напрямку руху відсутні. На проїзній частині знаходиться автомобіль «ГАЗ-3302», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому зафіксовані стертості пилу на задньому борті автомобіля. На момент огляду гальмівна система автомобіля та рульове керування в робочому стані. За результатами огляду автомобіль вилучено. Також на проїзній частині під задньою частиною автомобіля виявлено та вилучено ґудзик чорного кольору, розміром 3х3 см.

Постановою слідчого від 11 жовтня 2018 року вилучений ґудзик визнаний речовим доказом (т. 2 а.с. 26).

Станом на час ДТП ОСОБА_2 був тверезим, що підтверджується відповідним висновком (т. 2 а.с. 89) та у відповідності до копії тимчасового дозволу (т. 2 а.с. 46-47), мав право керування транспортними засобами категорії «В, С, D».

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т. 4 а.с. 46-47), власником автомобіля «ГАЗ 3302 ЗНГ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_4 .

Постановою слідчого від 11 жовтня 2018 року (т. 2 а.с. 51), автомобіль визнаний речовим доказом.

За копією лікарського свідоцтва про смерть (т. 2 а.с. 69) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 2263/700-Е від 25 жовтня 2018 року (т. 2 а.с. 73-80), на підставі даних судово-медичної експертизи за фактом смерті ОСОБА_5 , у неї виявлені тілесні ушкодження у вигляді: у лобній ділянці, праворуч, та у проекції правої верхньої повіки, забійну рану. У товщі м`яких тканин голови у проекції вище зазначеної рани крововилив. У правій виличній ділянці садно. У правій лобній ділянці садно. На передній та зовнішній бічній поверхні правого плечового суглобу 2 синця. На зовнішній бічній поверхні та передній поверхні правого плеча, на всьому протязі 6 синців. У правій надключичній ділянці та верхній поверхні правого плечового суглобу синець, на тлі якого численні (15-20) садна. У правій підключичній ділянці синець. На передній поверхні правого колінного суглобу 5-6 саден. На внутрішній бічній поверхні лівого колінного суглобу 4 садна. У правій надлопатковій ділянці синець. На зовнішній бічній поверхні грудної клітини, праворуч, у проекції між задньою пахвовою та лопатковою лініями 2 синця. Субарахноїдальних (під м`якими мозковими оболонками) крововиливи часток мозочка. У товщі правої навколониркової клітковини та у проекції правого наднирника крововилив: інфільтруючий крововилив в оточуючій наднирник жировій клітковині з розповсюдженням на обидва шари наднирника та з некрозом паренхіми наднирника в зоні крововиливу. Селезінка видалена внаслідок ушкодження та послідуючого оперативного втручання. У проекції культі судинного пучка селезінки та у товщі оточуючих його м`яких тканин крововилив. На верхній (діафрагмальній) поверхні правої частки печінки, у середній третині, крововилив. На нижній (вісцеральній) поверхні правої частки печінки, в нижній третині, ушитий хірургічними швами дефект (ушкодження); великовогнищеві крововиливи в паренхімі печінки з масивними ділянками некрозу паренхімі печінки; тромби в судинах печінки різного калібру. З поверхні та у товщі брижі, виявлено три ушиті хірургічними швами дефекти (розриви) брижі ободової кишки. У проекції суглобових дисків з`єднання 7 та 8 хребців грудного відділу хребта неповний (частковий) перелом тіл вищезазначених грудних хребців з частковим руйнуванням суглобових дисків між ними, без ушкодження спинномозкового каналу та спинного мозку. Закритий без уламковий перелом остистого відростка 10 грудного хребця. На зовнішній бічній поверхні лівого стегна, у верхній третині, у товщі м`яких тканин крововилив. У проекції вище зазначених переломів кісток скелету крововиливи. Невеликі ділянки субарахноїдальних крововиливів в мозочку. Артеріолосклероз в м`яких оболонках мозочка та гемісфер великого мозку, а також і в речовині головного мозку. Набряк речовини головного мозку. Поодинокі периваскулярні мікрогеморагії в речовині головного мозку.

Виявлені при судово-медичній експертизі трупа вищеописані тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла прижиттєві, виникли за деякий час до настання смерті від дії тупого твердого предмету (предметів), або при ударі об такий (такі), відноситься до тілесних ушкоджень тяжкого ступеню, згідно пункту 2.1.1 а «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ № 6 МОЗ України «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України від 16 січня 1995 року»); є небезпечними для життя в момент їх спричинення та знаходиться у причинному у зв`язку з настанням смерті.

Смерть її наступила від сумісної тупої травми тіла: забійної рани правої лобної ділянки; крововиливів під м`які мозкові оболонки часточок мозочка; ушкодження грудного та поперекового відділу хребта, печінки, селезінки, правого наднирника, брижі ободової кишки з послідуючою кровотечею у черевну порожнину і ускладнилася розвитком полі органної недостатності (великовогнищеві крововиливи в паренхімі печінки з масивними ділянками некрозу паренхіми печінки; інфільтруючий крововилив в оточуючій наднирник жировій клітковині з розповсюдженням на обидва шари наднирника та з некрозом паренхіми наднирника; набряк речовини головного мозку та легень; гнійна бронхопневмонія), що підтверджується даними судово- медичної експертизи трупа.

Враховуючи характеристику, локалізацію та дані наданої медичної документації (медична карта стаціонарного хворого № Э7089 КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова), не виключено, що зазначені тілесні ушкодження могли утворитися внаслідок дорожньо-транспортної події: зіткнення пішохода з транспортним засобом.

Враховуючи локалізацію та характеристику виявлених при судово-медичній експертизі трупа тілесних ушкоджень, не виключено, що в момент первинного контакту з транспортним засобом (автомобілем) потерпіла знаходилася у вертикальному чи близькому до цього положенні. Для визначення якою частиною тіла потерпіла була повернута до травмуючого предмету в момент первинного контакту з даним транспортним засобом необхідно надання матеріалів кримінального провадження по даній справі та проведення слідчого експерименту за участю судово-медичного експерта.

Експертні дані, які вказували стояла чи перебувала у русі загибла в момент первинного контакту з автомобілем, не виявлені.

Судово-токсикологічне дослідження крові та сечі на наявність алкоголю не проводилася так, як згідно наданої медичної документації (медична карта стаціонарного хворого № Э7089 КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова), потерпіла знаходилася на стаціонарному лікуванні у медичному закладі більше однієї доби. Дані за взяття крові на наявність алкоголю у медичному закладі у наданій медичній документації не представлені.

За життя потерпіла хворіла на атеросклероз судин мозку, серця, аорти, судин нижніх кінцівок; атеросклеротичну серцево-судинну хворобу. Внаслідок зазначеного травматичного процесу, протягом клінічного перебігу у потерпілої розвинулася двобічна гнійна бронхопневмонія.

Постановою слідчого від 18 жовтня 2018 року (т. 2 а.с. 82) у якості речового доказу було визнано наданий ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 81) плащ фірми «WALP», в який ОСОБА_5 була одягнута на момент ДТП.

Зазначений плащ був оглянутий слідчим 18 жовтня 2018 року, про що складений відповдіний протокол (т. 2 а.с. 83-91). Під час огляду встановлено відсутність одного з ґудзиків, а також зафіксовано сліди волочіння та розриви на лівому рукаві. На поверхні плаща виявлено сліди бруду.

Під час слідчого експерименту 18 жовтня 2018 року ОСОБА_2 показав місце та механізм розвитку події ДТП (т. 2 а.с. 94-106).

За висновком судової авто-технічної експертизи № 5/10.1/840 від 26 жовтня 2018 року (т. 2 а.с. 115-116), у даній дорожній обстановці водій автомобіля «ГАЗ-3302» ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України. При заданому механізмові події дії водія автомобіля «ГАЗ-3302» ОСОБА_2 , не відповідали вимогам п. 10.9 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з настанням даної ДТП. Технічна можливість уникнути даної ДТП для водія автомобіля «ГАЗ-3302» ОСОБА_2 визначалася шляхом виконання ним вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху та у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які перешкодили б йому виконати дану вимогу.

Всі докази, покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_2 , визнаються судом належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

Досліджені судом докази у своїй сукупності та взаємозв`язку поза всяким розумним сумнівом достатньо доводять винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі обвинувачення, яке було підтримане прокурором, і суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він, діючи зі злочинною необережністю, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілій ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових злочинів. При цьому під час вибору заходу примусу суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. З огляду на принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, є необережним злочином, обставини вчинення кримінального правопорушення, характер допущеного ОСОБА_2 порушення Правил дорожнього руху, характер та ступінь тяжкості непоправних наслідків у виді смерті особи, відомості про особу обвинуваченого.

Останній притягується до кримінальної відповідальності вперше, має зареєстроване місце проживання, офіційно працевлаштований, за місцем проживання та роботи характеризується виключно позитивно, утримує трьох неповнлолітніх дітей, з яких двоє є малолітніми - 2013 та 2015 року народження, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, надає допомогу матері похилого віку, раніше притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушеня, передбаченого ст. 124 КУпАП.

У якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, судом визнаються щире каяття, активне сприяння встановленню фактичних обставин кримінального правопорушення та часткове добровільне відшкодування завданої потерпілому моральному шкоді у розмірі 20000 грн.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_2 , судом не встановлені і на такі обставини сторона обвинувачення не посилається.

На підставі викладеного, з урахуванням позиції потерпілого та прокурора щодо виду та розміру основного покарання, тяжких непоправних наслідків злочину у виді смерті особи, суд дійшов висновку, що основним покаранням, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, є покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції відповідної статті особливої частини КК України, оскільки підстави для призначення обвинуваченому покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, не встановлені.

При цьому суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

З огляду на зазначене, враховуючі обставини вчинення кримінального правопорушення, наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують таке покарання, досудову доповідь представника персоналу органу пробації, за якою виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі окремих осіб), того факту, що обвинувачений до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується, утримує трьох неповнолітніх дітей, частово відшкодував потерілому завдану моральну шкоду, вчинений ним злочин хоча і є тяжким, але неумисним, суд вважає, що наявні підстави для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання у виді позбавлення волі, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.Саме таке покарання, за висновком суду, буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Окім цього, враховуючи характер допущеного обвинуваченим порушення правил безпеки дорожнього руху, з урахуванням вищевикладених відомостей про особу обвинуваченого, тяжкості непоправних наслідків злочину у виді смерті особи, того факту, що ОСОБА_2 , якого 24 жовтня 2018 року постановою суду притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення 27 вересня 2018 року правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, належних висновків для себе не зробив і через незначний проміжок часу повторно порушив правила безпеки дорожнього руху, що потягло значно тяжчі наслідки і негативно характеризує ставлення обвинуваченого до виконання своїх обов`язків, як водія, враховуючи позицію з цього питання прокурора та потерпілого, у суду наявні підстави для висновку, що збереження за ОСОБА_2 права керування транспортними засобами становитиме підвищену небезпеку для суспільства, і такому суспільному інтересу не можуть бути протиставлені майнові інтереси родини ОСОБА_2 , основним джерелом доходів якої є керування обвинуваченим транспортними засобами. З огляду на викладене, обвинуваченому підлягає призначенню додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експертів.

Питання подальшої долі речових доказів підлягає вирішенню згідно вимог ст. 100 КПК України.

Потерпілим ОСОБА_1 у межах кримінального провадження заявлено цивільний позов, за яким останній просить суд стягнути з ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 500000 грн. та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14000 грн.

Обвинувачений ОСОБА_2 позовні вимоги визнав частково, оскільки вважає розмір відшкодування моральної шкоди завищеним.

Суд враховує, що за дослідженою судом копією полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/7416451 (т. 2 а.с. 48) на момент ДТП цивільно-правова відповідальність особи, яка на відповідній правовій підставі керувала транспортним засобом «ГАЗ-3302», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА».

Ухвалою суду ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» було залучене до участі у розгляді кримінального провадження у якості третьої особи на стороні цивільного відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Останнє було повідомлене про час та місце судового розгляду, однак до суду представника не направило, позицію щодо позовних вимог не висловило.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення відшкодування моральної шкоди суд керується правовим висновком, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року (755/18006/15-ц). Зокрема, за п.п. 69, 71-73 вказаної постанови, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

ОСОБА_1 до відшкодування заявлена шкода, прямо передбачена п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» як така, відшкодування за якою здійснюється страховиком у межах страхових сум.

Суд враховує, що ОСОБА_2 не доведений факт повідомлення страховика про страховий випадок, однак приписи п.п. 37.1.3 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за якими «підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом», підлягають застосуванню в тому випадку, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

З огляду на те, що сам факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання встановлені вироком суду, з досліджених судом доказів та встановлених ними фактичних обставин на цей час не вбачаються підстави для висновку про те, що у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування.

Грунтуючись на тому, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність особи, яка на відповідній правій підставі керувала транспортним засобом «ГАЗ-3302», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на особу, відмінну від страховика, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

На стадії прийняття цивільного позову судом було звернуто увагу потепілого та його представника на відповідні положення цивільного законодавства, однак потерпілий та його представник своїми процесуальними правами скористалися на власний розсуд та не побажали пред`являти позовні вимоги до ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» або залучення останнього до участі у розгляді справи у якості співвідповідача.

Оскільки позовні вимоги в цій частині пред`явлені не до всіх належних відповідачів (не пред`явлені до страховика ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА»), суд позбавлений можливості давати оцінку обґрунтованості таких позовних вимог, визначати розмір сум, які підлягають відшкодуванню внаслідок ДТП, та здійснювати їх розподіл між страховиком (у межах страхових сум) і особою, відповідальною за завдану шкоду.

З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, що не є перешкодою для їх вирішення по суті у разі звернення до суду з відповідними позовними вимогами, в тому числі, і до ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА», або лише до особи, відповідальної за завдану шкоду після виплати страховиком страхового відшкодування у межах страхових сум за заявою потерпілого.

Позовна вимога ОСОБА_1 про відшкодування процесуальних витрат на правову допомогу в розмірі 14000 грн. фактично є заявою про розподіл процесуальних витрат, оскільки витрати на правову допомогу за п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України є процесуальними витратами, такі процесуальні витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, за приписами ч. 2 ст. 120 КПК України, несе потерпілий, і такі процесуальні витрати підлягають розподілу з урахуванням приписів ст. 124 КПК України, а не в порядку вирішення цивільного позову.

Суду на час постановлення вироку не надано розрахунок таких витрат, що не дозволяє здійснити перевірку відповідності їх граничним розмірам компенсації, при тому, що за приписами ч. 2 ст. 92 КПК України обов`язок доказування даних щодо процесуальних витрат покладається на сторону, що їх подає. З огляду на викладене, вирішення цього питання на теперішній час є передчасним, що не є перешкодою для його подальшого вирішення в порядку ст.ст. 537, 539 КПК України, оскільки за ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Керуючись ст.ст. 7-29, 94, 368, 374 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нове кримінальне правопорушення та виконає покладені на нього згідно п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 1144 (одна тисяча сто сорок чотири) гривні.

Речові докази:

- автомобіль «ГАЗ-3302», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на майданчику для тимчасового тримання ПП «Автоклуб», розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 22К-1, повернути законному володільцю, скасувавши арешт зазначеного автомобіля, накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 12 жовтня 2018 року (справа № 200/16432/18, провадження № 1-кс/200/10088/18);

- ґудзик, який знаходиться в камері зберігання речових доказів Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, - повернути потерпілому ОСОБА_1 ;

- жіночий плащ фірми «WALP», переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_1 , залишити останньому.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - відмовити в повному обсязі.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду за їх зверненням.

Головуючий:

22.07.2019