Рішення № 83160426, 19.07.2019, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа №167/1266/17

Провадження №2/167/106/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2019 року Рожищенський районний суд Волинської області

в складі:

головуючого- судді Сіліча І.І.

секретаря судових засідань - Ісакової Н.Ю.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача, яка діє в своїх інтересах та інтересах

малолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_4

представника відповідача - ОСОБА_5

представника третьої особи - Подзелінської В.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Рожище цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування Рожищенської районної державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування Рожищенської районної державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації.

Свій позов обґрунтовує тим, що їй належить на праві власності 43/100 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстровані, але не проживають її дочка ОСОБА_4 та онук ОСОБА_3 , який є сином ОСОБА_4 . Вказує, що реєстрація останніх порушує її право власності на нерухоме майно, перешкоджає їй належним чином користуватися та розпоряджатися житловим будинком. На підставі, наведеного, просить визнати ОСОБА_4 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим будинком в АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з викладених у позовній заяві підстав, просила позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, просив визнати ОСОБА_4 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим будинком в АДРЕСА_1 , так як вони не проживають у вищевказаному будинку з березня 2016 року, тобто понад один рік, без поважних причин. Їхніх особистих речей в будинку немає.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, в задоволенні позову просить відмовити. Суду пояснила, що реєстрація її малолітнього сина ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 була вчинена за згодою всіх членів сім`ї і це надає можливість їй, як матері дитини, реалізовувати права на виховання, навчання та лікування своєї дитини за місцем реєстрації - у дитячих садочках, школах, лікарнях.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 позовні вимоги не визнав, в задоволенні позову просить відмовити згідно відзиву на позовну заяву від 20.03.2019 року.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Рожищенської райдержадміністрації Подзелінська В.М. в судовому засіданні заперечила щодо виселення малолітнього ОСОБА_3 та зняття його з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки цим порушуються права дитини.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

У відповідності до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.150 Житлового кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві приватної власності 43/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 12.02.2008 року та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.7, 17).

Згідно довідки №2007 від 08.09.2017 року Рожищенської міської ради вбачається також, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстровані в АДРЕСА_1 (а.с.9).

З акту обстеження щодо фактичного проживання від 13.06.2017 року, вбачається, що комісією Рожищенської міської ради проведено обстеження щодо фактичного проживання в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 . При обстеженні було допитано сусідів гр. ОСОБА_1 на предмет проживання за даною адресою гр. ОСОБА_4 та встановлено, що остання з березня 2016 року відсутня за місцем реєстрації (а.с.8).

Дана обставина встановлена також в судовому засіданні і не заперечувалась сторонами по справі.

З пояснень відповідача ОСОБА_4 встановлено, що між нею та її матір`ю ОСОБА_1 погіршилися відносини, що стало підставою того, що вони почали проживати окремо. В даному будинку вона не проживала та не проживає, так як в ньому відсутні належні умови для проживання.

Згідно ст.405 Цивільного кодексу України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

В судовому засіданні втановлено, що між сторонами не було укладеного угоди про користування спірним житловим приміщенням, і відповідно їх реєстрація в будинку позбавляє позивача права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй майном.

Разом з тим, будь-яких належних, допустимих і беззаперечних доказів на підтвердження того, що відповідачу чиняться перешкоди у користуванні будинком та проживанні в ньому, про поважність причин її відсутності понад рік, наявність між нею і власником житла домовленості про збереження права користування житлом або передбачених законом підстав, що унеможливлюють визнання її такою, що втратив право користування житлом, в матеріалах справи немає та в ході судового розгляду даної справи таких фактів встановлено не було.

У відповідності до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

З врахуванням вищенаведених норм закону, аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що слід визнати ОСОБА_4 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 .

Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням. А тому суд вважає, що вимога позивача про зняття з реєстрації відповідачів до задоволення не підлягає, оскільки виселення і є підставою для внесення даних про зняття особи з реєстраційного обліку.

Судові витрати залишити за позивачем, так як остання не наполягає на їх стягненні з відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 77, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст.319, 321, 391, 405 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування Рожищенської районної державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Волинського апеляційного суду через Рожищенський районний суд Волинської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складуно 22.07.2019 року.

СУДДЯ : І.І.Сіліч