Рішення № 83160323, 19.07.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/1746/16-ц

(2/199/923/19)

РІШЕННЯ

Іменем України

19.07.2019

м. Дніпро

справа №199/1746/16

провадження № 2/199/923/19

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

за участю секретаря Столяренко А.І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_3

відповідач ОСОБА_4

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської у м. Дніпро ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , що дії від себе та від імені неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , де третя особа - Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської у м. Дніпро ради, про визначення порядку користування квартирою та вселення, -

за участі учасників справи:

представника позивача - адвоката Костогриз О.В.,

відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача - адвоката Лютого О.В.,

перекладача - Угневий І.І.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року позивач, що дії від себе та від імені неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , де треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської у м. Дніпро ради, про визначення порядку користування квартирою та вселення.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що на підставі ордеру на вселення вона в червні 1986 року була вселена в квартиру АДРЕСА_1 , як член родини разом із батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та сестрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Власником паю в Житлово-будівельному кооперативі № 378 є відповідач ОСОБА_2 , яка 27.06.1996 в повному обсязі сплатила його вартість, тому згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11.02.2012, виданого 17.02.2012 виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, є власницею квартири АДРЕСА_1 .

Спірна квартира АДРЕСА_1 складається з: коридору -1 площею 5,8 кв.м., житлової кімнати - 2 площею 17,1 кв.м., житлової кімнати -3 площею 13,6 кв.м., житлової кімнати - 4 площею 11,5 кв.м., кладової - 5 площею 0,6 кв.м., кухні - 6 площею 8,2 кв.м., санвузлу - 7 площею 3,3 кв.м., балкону -І площею 0,8 кв.м., лоджії -ІІ площею 1,8 кв.м., загальна площа становить 62,6 кв.м., житлова площа - 42,2 кв.м.

Позивач зазначає, що при отриманні паспорта у 1996 році була зареєстрована в даній квартирі, яка є її єдиним місцем реєстрації та проживання, іншого житла вона не має.

Відповідно до ч.1 ст.145 ЖК України її неповнолітні діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , також набули право користування даною квартирою та зареєстровані разом з матір`ю за даною адресою.

На теперішній час у квартирі проживають батьки позивача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які зареєстровані за даною адресою з 13.06.1986.

Сестра позивача - ОСОБА_4 , на даний час навчається, проживає та тимчасово зареєстрована у м. Києві , однак, як член сім`ї власника, має право користування даною квартирою.

Позивач зазначила, що у 2008 році маючи певні вади здоров`я, змогла працевлаштуватися лише у м. Сватове Луганської області, куди була змушена виїхати та проживає там з дітьми по теперішній час.

Незважаючи на те, що з цього часу у спірній квартирі вона не мешкала, однак зв`язку з квартирою не втрачала, за наданими адміністрацією Житлово-будівельного кооперативу №378 розрахунками сплачувала комунальні послуги у розмірі визначеної частки.

Її мати ОСОБА_2 , яка з 2012 року є власником вказаної квартири, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , що діє також в інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позовом про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 21.05.2015 у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою апеляційного суду дане рішення залишено без змін та набрало законної сили.

На теперішній час ОСОБА_2 перешкоджає позивачці та її дітям у проживанні в квартирі АДРЕСА_1 , не надає ключі від вхідних дверей та відмовляє у наданні окремої кімнати для їх проживання. Позивач неодноразово зверталася до матері щодо надання можливості приїхати та мешкати у квартирі, оскільки іншого постійного житла вона та її діти не мають, проте між сторонами склалися недоброзичливі стосунки та ОСОБА_2 чинить їм перешкоди в користуванні житлом.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила суд вселити її разом із дітьми ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квартиру АДРЕСА_1 та визначити порядок користування квартирою, виділивши їй разом з дітьми житлову кімнату №4 площею 11,5 кв.м., відповідачам - кімнати №№2, 3 площею 17,1 кв.м. та 13,6 кв.м. відповідно, інші приміщення залишити у загальному користуванні співмешканців (а.с.5-6, 54-55 т.1).

Протокольною ухвалою суду від 24.10.2016 змінено процесуальний статус третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та залучено їх до участі у справі в якості співвідповідачів (а.с.62 т.1).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.2016 ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було задоволено (а.с.80-81 т.1).

Ухвалою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2017 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 09.12.2016 залишено без змін (а.с.108-111 т.1).

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.2016 та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.03.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.138-141 т.1).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2017 справу передано для розгляду судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська Скрипник О.Г. (а.с.143 т.1).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дана судова справа надійшла в провадження судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська Подорець О.Б. у зв`язку з перебуванням судді Скрипник О.Г. у відрядженні (а.с.28 т.2).

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2019 року цивільну справу прийнято до свого провадження (а.с.29 т.2).

Ухвалою суду від 06 травня 2019 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до розгляду по суті (а.с.35 т.2).

19 липня 2019 року справа розглянута по суті з ухваленням рішення.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Костогриз О.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Зокрема пояснив, що позивач вселилася в спірну квартира на підставі ордеру. ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства, якій складно працевлаштуватися, тому остання вимушена була виїхати за межі м. Дніпра для працевлаштування, що також встановлено рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2015 року. Також вказав, що між донькою та матір`ю існують недоброзичливі стосунки та проживання позивача разом з дітьми в квартирі без визначення порядку користування буде неможливим. Спірна квартира є єдиним житлом позивачки та її дітей і вона не втратила інтересу до спірного житла, оскільки проживала в квартирі до 2008 року, виїхала вимушено, сплачує комунальні послуги.

Відповідач ОСОБА_2 в судову засіданні проти позову заперечувала, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки між нею та донькою дійсно існує конфліктна ситуація з приводу чоловіків, яких вона приводить додому. Крім того, відповідач пояснила, що не заперечує проти проживання онуки ОСОБА_5 у квартирі.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Лютий О.В. проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, пояснивши, що оскільки ОСОБА_1 примусово не була виселена, а тому не може бути і вселена. Також зазначив, що доказів перешкод у користуванні спірною квартирою суду з боку сторони позивача не надано. На теперішній час позивач виїхала за кордон, її молодша донька проживає з батьком в м.Сватове.

Представник третьої особи - Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської у м. Дніпро ради, в судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності та вирішення справи у відповідності до закону.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що на підставі ордеру на вселення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в червні 1986 року була вселена в квартиру АДРЕСА_1 , як член родини разом з батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та сестрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Власником паю в Житлово-будівельному кооперативі № 378 є відповідач ОСОБА_2 , яка 27.06.1996 в повному обсязі сплатила його вартість, тому згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11.02.2012, виданого 17.02.2012 виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, є власницею спірної квартири АДРЕСА_1 .

Спірна квартира АДРЕСА_1 складається з: коридору -1 площею 5,8 кв.м., житлової кімнати - 2 площею 17,1 кв.м., житлової кімнати -3 площею 13,6 кв.м., житлової кімнати - 4 площею 11,5 кв.м., кладової - 5 площею 0,6 кв.м., кухні - 6 площею 8,2 кв.м., санвузлу - 7 площею 3,3 кв.м., балкону -І площею 0,8 кв.м., лоджії - ІІ площею 1,8 кв.м., загальна площа становить 62,6 кв.м., житлова площа - 42,2 кв.м.

Судом встановлено, що позивач зареєстрована у спірній квартирі з 1996 року, поновлена реєстрація 10.03.2016.

Неповнолітні діти позивача ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю зареєстровані в даній квартирі та мають право проживання в даному житловому приміщенні, що відповідає вимогами ч.1 ст.145 ЖК України.

Згідно з вимогами ст. 64 Житлового Кодексу України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст.145 ЖК України, члени сім`ї, які проживають разом з членом житлово-будівельного кооперативу, мають рівне з ним право користування жилим приміщенням. Такого ж право набувають особи, які вселилися в жиле приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу як члени сім`ї, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно зі ст.156 ЖК України, члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Відповідно до вимог ст.405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Відповідно до роз`яснень наданих у п.39 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). Необхідно мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК.

Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 вселилась в спірну квартиру на правах члена родини і не втратила статус члена сім`ї і на тепер.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2015 року ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_1 , що діє також в інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позовом про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, було відмовлено. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2015 року вищезазначене рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2015 року залишено без змін (а.с.165-167, 168-172 т.1).

Даними рішеннями судів встановлено, що не проживання з 2008 року ОСОБА_1 у спірній квартирі у зв`язку з перебуванням в іншій місцевості, оскільки саме там можливо було через вади здоров`я працевлаштуватися та заробляти на життя, є поважною причиною. Крім того, зазначеними рішеннями судів встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 30.05.2012 сплачує комунальні послуги за визначену їй частку.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд не може погодитися з поясненням представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лютого О.В. проте, що на теперішній час позивачці ніхто не перешкоджає у користуванні спірною квартирою, оскільки саме відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти проживання ОСОБА_1 в спірній квартирі.

Розглядаючи справу, суд враховує, що кожній особі, окрім інших прав, гарантовано право на повагу до її житла, яке охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла (пункт 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод).

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999).

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у це право (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. theUnitedKingdom), заява № 19009/04, п. 50; рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitsky v.Ukraine» заява № 30856/03, п. 41).

Пункт 2 статті 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в пункті 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у пункті 2 статті 8 Конвенції.

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року).

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Тому чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Відповідно до ст.25 Загальної декларації прав людини, кожна особа має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд і необхідне соціальне обслуговування, що є необхідним для підтримки здоров`я й добробуту її самої та її родини.

Невід`ємне право кожної людини на житло закріплено і в інших міжнародно-правових документах про права людини, у тому числі і в Міжнародному пакті про економічні, соціальні й культурні права від 16.12.1966.

Згідно з п.1 ст.12 Міжнародного пакту про цивільні і політичні права від 16.12.1966, право на житло має реалізовуватися за умови вільного вибору людиною місця проживання.

Повага до права людини на житло закріплена також у ст.8 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод.

Конституція України у ст.47 проголошує, що кожен має право на житло, як одного з природних і невід`ємних прав людини. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Оскільки спірна квартира є єдиним житлом позивача та її неповнолітніх дітей, які мають право користування даним житловим приміщенням, враховуючи, що під час розгляду справи відповідач ОСОБА_2 заперечувала проти проживання ОСОБА_1 у квартирі, що спростовує доводи сторони відповідача про відсутність перешкод у користуванні житлом, враховуючи те, що між сторонами виникла конфліктна ситуація, тому суд вважає задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , з кожного на користь ОСОБА_1 по 367 гривень 47 копійок судових витрат.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , що дії від себе та від імені неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , де третя особа - Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської у м. Дніпро ради, про визначення порядку користування квартирою та вселення - задовольнити в повному обсязі.

Вселити ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в квартиру АДРЕСА_1 .

Визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , а саме: виділити в користування ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житлову кімнату площею 11,5 кв.м; виділити в користування ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 суміжні житлові кімнати площею 17,1 кв.м разом з прилеглим балконом площею 0,8 кв.м, та кімнату 13,6 кв.м разом з прилеглою лоджією площею 1,8 кв.м; у спільному користуванні залишити коридор площею 5,8 кв.м, санвузол площею 3,2 кв.м, кухню площею 8,2 кв.м; комору площею 0,6 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі по 367 (триста шістдесят сім) грн. 47 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.

Повний текст судового рішення буде складено протягом десяти днів.

Повний текст рішення суду складено 22 липня 2019 року.

Позивач ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_4 .

Відповідач ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , місце проживання та реєстрації - АДРЕСА_4 .

Відповідач ОСОБА_3 , РНОКПП та/або серія та номер паспорта невідомі, місце проживання та реєстрації - АДРЕСА_4 .

Відповідач ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації - АДРЕСА_4 .

Третя особа Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської у м. Дніпро ради, ЄДРПОУ 346553990, місце знаходження - пр. Мануйлівський, 31 в м. Дніпро, 49023.

Суддя О.Б.Подорець