Рішення № 83158836, 22.07.2019, Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/577/19

Провадження № 2/685/158/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2019 року

Теофіпольський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого Бурлак Г.І.

з участю секретаря Ковальчука О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Теофіполь

справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білогір?я молокопродукт» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, мотивуючи його тим, що з 19 серпня 2011 року по 11 березня 2019 року він працював на посаді машиніста холодильних установок (аміачних) ТОВ «Білогір`я молокопродукт», наказом від 11 березня 2019 року №8-к його було звільнено з роботи за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП. Останні грошові кошти в рахунок зарплати він отримав у серпні 2018 року за січень 2018 року, тому на день звільнення сума боргу по невиплаченій йому заробітній платі складала близько 39787 грн. В день звільнення з ним не здійснено повного розрахунку. На неодноразові звернення позивача про видачу йому довідки про заборгованість із сплати заробітної плати та письмового розрахунку при звільненні ТОВ «Білогір`я молокопродукт» не реагує, добровільно здійснити повну виплату заборгованості по заробітній платі позивача також не здійснює, тому просить стягнути заборгованість у судовому порядку. Крім того, на підставі ч.1 ст.117 КЗпП України, просить виплатити його середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.03.2019 по 11.04.2019 в розмірі 4909,63 грн.

Позивач в судове засідання не з`явився, від представника позивача надійшла заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутності.

Відповідач, про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно, в суд не з`явився, про причину неявки не повідомив, клопотань не подав, суд вважає можливим проводити розгляд справи у його відсутності.

Вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що 19 серпня 2011 року позивач прийнятий на роботу в ТОВ «Білогіря молокопродукт» на посаду машиніста холодильних установок (аміачних) 3 розряду, наказом №8-к від 11 березня 2019 року його було звільнено з роботи за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП, що підтверджується записами у трудовій книжці (а.с.15 тильна сторона). Відповідно до розрахункового листка за березень 2019 року, виданого ТОВ «Білогіря молокопродукт», борг підприємства на кінець місяця по заробітній платі перед позивачем становить 39787 грн.27коп. Відповідно до виписки по картковому рахунку за період з 01.01.2018 по 14.03.2019 року заробітна плата перераховувалась ТОВ «Білогіря молокопродукт» на картковий рахунок ОСОБА_1 відкритий у відділенні АТ КБ «Приват Банк» (а.с.25), тому відповідач не був позбавлений можливості провести повний розрахунок з позивачем при звільненні відповідно до вимог ст. 47, 116 КЗпП України. Відповідно до відповіді Управління Держпраці у Хмельницькій області від 09.04.2019 року, наданої на звернення позивача, управлінням проведено інспекційне відвідування, в ході якого встановлено, що заробітна плата позивачу на підприємстві виплачувалася не регулярно з порушенням встановленої періодичності строків її виплати, з листопада 2018 по березень 2019 року виплата зарплати проводилася частинами та не в повному обсязі до нарахованої, в день звільнення позивачу не виплачено всіх сум, що належить від підприємства, а саме заборгованість із виплати належних коштів становить 39787,27 грн.

Відповідно до статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Вказана правова позиція передбачена постановою Верховного Суду України від 29.01.2014р. №6-144цс13.

Пунктами 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалою Теофіпольського райсуду від 16.05.2019 у відповідача витребувано письмовий розрахунок при звільненні позивача, однак станом на день розгляду справи вимоги ухвали не виконані. Відповідач до суду відзиву на позов не подав, не надав також доказів того, що станом на день звернення позивача до суду заборгованість із заробітної плати погашена.

Відповідно розрахункових листків за грудень 2018 та січень 2019 середньогодинний заробіток позивача становить 28,10 грн , де 8768,44 грн. (фактична заробітна плата за грудень 2018 -січень 2019 року) : 312 дні (кількість фактично відпрацьованих робочих днів за 2018 -січень 2019 року) . Відповідно до норми тривалості робочого часу на 2019 рік при 40-годинному робочому тижні на рік на 1 календарний день припадає 5,46 год (1993 години :365 днів). За період з 11.03.2019 (дня звільнення позивача з роботи) до 11.04.2019 року (дня подання позовної заяви до суду) середній заробіток за час затримки розрахунку становить 4909,63 грн = 28,1грн х174,72год (32 дні х5,46 год)

Оцінюючи докази у їх сукупності, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів того, що невиплата належних сум позивачу допущена не з його вини, суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість по заробітній платі, крім того з вини відповідача мала місце затримка розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , тому наявні підстави для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. При цьому, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, період затримки розрахунку при звільненні, за який підлягає стягненню середній заробіток, слід визначити в межах заявлених позовних вимог, а саме з 11.03.2019 року по 11.04.2019 року.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 115, 116, 117, 233 КЗпП України, ст.12, 81, 89, 265 ЦПК України, районний суд,

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білогір?я молокопродукт» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Білогір?я молокопродукт» (код ЄДРПОУ 33707592) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) 39787 грн. 27 коп. нарахованої але не виплаченої заробітної плати та 4909 грн. 63 коп. середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні з 11.03.2019 р. по 11.04.2019 р. (без утримання податків та інших обов`язкових платежів).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Білогір?я молокопродукт» (код ЄДРПОУ 33707592) в дохід держави судовий збір у розмірі 768,40 грн (отримувач коштів:ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду через районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 статті 358 цього Кодексу.

Головуючий