Рішення № 83157196, 10.07.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/12569/18 2/335/1572/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря судового засідання Кудряшової Ю.І., розглянувши у залі суду у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2018 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому посилаючись на невиконання умов кредитного договору, просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором № DN80AV00000014 від 28.03.2007 року у розмірі 8505,54 долара США, що за курсом 28,02 відповідно до службового розпорядження НБУ від 13.09.2018 року складає 238 325 гривень 23 копійки та судові витрати

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.01.2019 року, ухваленому по справі за вищезазначеним позовом, позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором № DN80AV00000014 від 28.03.2007 року у розмірі 238 325 гривень 23 копійки та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 574 гривні 88 копійок, а всього стягнуто 241 900 гривень 11 копійок.

Ухвалою суду від 03.04.2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2019 року по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, призначено цивільну справу до розгляду за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.

15.04.2019 року від представника відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності та відзив на позовну заяву, відповідно до яких, відповідач вважає позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» необґрунтованою, та такою, що подана після спливу позовної давності, у зв`язку із чим, просив відмовити в позові.

07.05.2019 року представником позивача подано відповідь на відзив відповідача, відповідно до якого зазначив, що умови укладеного між сторонами договору на даний час залишаються не виконаними, заявлена сума заборгованості нарахована відповідно до умов договору, у зв`язку із порушенням відповідачем виконання зобов`язань за договором. При укладені кредитного договору сторонами були обумовлені всі істотні умови договору, на виконання якого Банк надав позичальнику кредитні кошти, правовідносини між сторонами тривають, зобов`язання належним чином відповідачем не виконані, а кредитором не прийняті. Крім того, представник Банку зазначив, що підстави для застосування строків позовної давності відсутні, за твердженням Банку кредитний договір є чинним та продовжує свою дію, а відповідач у свою чергу не звільнений від зобов`язань, визначених договором.

Представник позивача суду надав письмову заяву про розгляд справи у його відсутність, відповідно до якої позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, представник відповідача подав письмову заяву про розгляд справи у його відсутність, відповідно до якої в задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі у зв`язку із пропуском позивачем позовної давності.

Зважаючи на те, що учасники справи були належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, проте в судове засідання не з`явилися, суд, на підставі ст. 223 ЦПК України, вважає за можливе розглядати справу у відсутність учасників справи, на підставі доказів, що є в розпорядженні суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами.

Судом встановлено, що 28.03.2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DN80AV00000014, за яким Відповідач отримав кредит у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 11 885,51 доларів США, із них 8465,34 доларів США для придбання автомобіля, 2735,99 доларів США на сплату страхових платежів, 6.95 доларів США для сплати за реєстрацію Предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, 677,23 доларів США для сплати винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту строком до 27.03.2014 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,83% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструмента у розмірі 0,25 % від суми наданого кредиту щомісяця в період сплати. Погашення заборгованості відповідач повинен здійснювати в період з 21 по 28 число кожного місяця у сумі 176,98 доларів США для погашення заборгованості за кредитом. (а.с. 10-12).

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що умови кредитного договору Банком були виконані у повному обсязі шляхом надання кредитних коштів позичальнику.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що позичальник ОСОБА_1 отримав грошові кошти за кредитним договором у користування, однак ним було порушено умови кредитного договору у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань, передбачених кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором DN80AV00000014 від 28.03.2007 року станом на 13.09.2018 року наявна заборгованість за кредитом (тілом кредиту) у сумі 8 505.54 доларів США, що відповідно до службового розпорядження Національного Банку України від 13.09.2018 року складає 238 325,23 гривень.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Строк як часова категорія характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментом.

За змістом частин першої, третьої статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року строку, а коли він визначений місяцями, то у відповідне число останнього місяця строку.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

З розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором DN80AV00000014 від 28.03.2007 року, який додано до позову встановлено, що останнє погашення за кредитним договором було здійснено 23.02.2009 року в сумі 74,35 грн. та 17.08.2017 року у сумі 47,45 гривень.

Банком після платежу від 23.02.2009 року нараховувалися проценти на залишок заборгованості за кредитом, на прострочені проценти, штрафи, пеня та комісія. Проте, відповідач жодних дій на виконання умов договору не вчиняв, що свідчить про відсутність у нього наміру продовжити кредитні відносини.

Отже, позивачу вже в березні 2009 року було відомо про порушення відповідачем умов кредитного договору, а тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 261 ЦПК України саме з цієї дати розпочався перебіг строку позовної давності.

Разом із тим, з позовом про стягнення заборгованості Банк звернувся лише 25.10.2018 року, тобто поза межами трирічного строку звернення до суду за захистом своїх прав, який в даному випадку рахується з часу здійснення останнього платежу.

Вказані обставини свідчать про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено стороною відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності (правовий висновок ВСУ №6-1996цс16 від 29.03.2017 року). Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності, не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Отже здійснення оплати за договором від 17.08.2017 року не свідчить про переривання строку позовної давності, який на день здійснення даного платежу сплив.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

З огляду на викладені обставини, в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» слід відмовити внаслідок пропуску Банком строку позовної давності.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя: В.В. Калюжна