Рішення № 83154071, 18.07.2019, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/389/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 року Сумський районний суд Сумської області у складі:

головуючого - судді - Черних О.М.

за участю секретаря судового засідання - Скрипка-Соіна О.О.,

позивачки- ОСОБА_1 ,

передставника позивачки - адвоката Лазун Н.С.

представника СРДА в особі служби у справах дітей -Максименко Н.В.

передставника органу опіки та піклування Могрицької сільської ради - Дегтяренко В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Сумської районної державної адміністрації в особі служби у справах дітей (м. Суми, вул. Іллінська, 97), третя особа орган опіки та піклування Могрицької сільської ради (с. Могриця, вул. Центральна, 1, Сумського району, Сумської області) про повернення дітей та припинення стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року позивачка звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що 21.12.2018 р. Сумським районний судом Сумської області ухвалено рішення про відібрання у позивачки її малолітніх дітей ОСОБА_2 , 2007 р. і ОСОБА_3 , 2010 року народження, без позбавлення батьківських прав, та стягнуто з неї аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини з усіх видів її доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітей повноліття. Неповнолітніх дітей позивачки залишено на вихованні у Сумському центрі соціально-психологічної реабілітації дітей. Позивачка зазначає, що на даний час відпали причини, які перешкоджали належному вихованню дітей, житлово-побутові умови приведені до норми, в будинку є всі необхідні речі. Крім того зазначає, що згідно довідки ЛКК КС Сумського обласного наркологічного диспансера вона може виконувати батьківські обов`язки за її психічним станом, тому просила суд повернути їй дітей та припинити стягнення з неї аліментів.

У судовому засіданні позивачка підтримала свій позов в повному обсязі, наполягала на поверненні їй дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та на припиненні стягнення з неї аліментів, вказувала, що на даний час навела лад в помешканні, та має довідку про можливість виховання дітей, крім того зазначала, що не хворіє будь-якими психологічними захворюваннями взагалі.

У судовому засіданні представник позивачки також позов підтримала та просила його задовільнити, вказала, що позивачка має можливість виховувати власних дітей.

Представник СРДА в особі служби у справах дітей заперечувала проти задоволення позову, надала додаткові матеріали та письмовий висновок в якому обґрунтувала свої заперечення та в подальшому підтримала їх.

Передставник органу опіки та піклування Могрицької сільської ради, також заперечувала проти задоволення позову, наголосила, що діти знаходяться в прийомній родині, мають все необхідне, бажання повертатися до матері не мають, окрім того вказувала, що психологічний стан матері, позивачки, не покращився, а відмова в лікуванні чи прийнятті факту самої хвороби може в подальшому стати загрозою для дітей.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідка, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є донькою та сином позивачки - ОСОБА_1 (а.с.10-11)

Згідно акту обстеження (який наданий позивачкою) від 20.12.2018 року який був складений в складі комісії: депутата Могрицької сільської ради Пап С.Г. та в.о. сільського голови Могрицької сільської ради Слюсапр К.О. , в якому було зазначено, що в належному позивачці будинку за адресою АДРЕСА_1 , на час перевірки була чисто, охайно, санітарно-гігіенічні умови задовільні, в будинку були всі необхідні меблі, всі речі перебували у належному стані. (а.с.8)

Згідно витягу з протоколу ЛКК №9 довідки 135, позивачка - ОСОБА_1 за психічним станом здоров`я може виконувати батьківські обов`язки однак з позначкою що даний висновок дійсний до 24.07.2019 року, тобто фактично з обмеженим терміном, що не є позитивним доказом для повернення позивачці дітей. (а.с.4).

Разом з тим, Сумська РДА Сумської області служба у справах дітей надала суду письмовий висновок про доцільність повернення дітей, припинення стягнення аліментів в якому зазначили, що За рішенням Могрицької сільської ради №21, малолітніх дітей позивачки ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 було вилучено із родини матері та поміщено до будинку дитини. В подальшому рішенням суду дітей було відібрано від матері без позбавлення її батьківських прав та стягнуто з неї аліменти на їх утримання. Зазначають, що за рішенням суду ОСОБА_1 поміщено на примусове лікування до психіатричної лікарні м.Ромни. з 05.04.2019 року діти виховуються в прийомній сім`ї ОСОБА_5 , та проживають в м.Середина -Буди. Крім того зазначають, що дійсно при відсутності, усунення причин які були підставою для відібрання дитини, батькам може бути повернуто дітей, однак на даний час причини, з підстав яких у позивачки було відібрано дітей, не відпали, бо ОСОБА_1 не отримує жодного лікування хвороби, не оглядається психіатром, не вважає себе хворою та не бажає лікуватися. Перебіг її психічної хвороби може бути не прогнозований що може становити реальну загрозу життю, здоров`ю, психічному, моральному розвитку дітей. Враховуючи зібрані відомості про позивачку, Служба у справах дітей зазначає, що враховуючи найкращі інтереси дітей, хворобу матері, яка не отримує лікування, ставлення жінки до ситуації, яка склалася, на даний час повернення дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 матері ОСОБА_1 є недоцільним і може бути небезпечним для дітей.

Згідно Єпікризів з історії хвороби позивачки вбачається, що вона хворіє на гостре поліморфне психічний розлад з симптомами шизофренії (а.с.55-59).

Крім того суду надана довідка з Сумської обласної ради управління охорони здоров`я Сумської ОДА КЛФЗ Сумської обласної ради «Шосткинського обласного дитячого протитуберкульозного санаторія» в якій зазначено, що під час перебування в їх закладі дітей позивачки, ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 з ними були проведені бесіди психолога, з яких зроблено висновок, що діти в прийомній родині ОСОБА_5 почувають себе добре, хлопчик навчився читати, став краще себе поводити, при спогадах про матір діти починають плакати, не бажають продовжувати бесіду і не бажають повертатися до неї (а.с.60).

Як вбачається з рішення Сумського районного суду Сумської області від 21 грудня 2018 року задовольняючи позов Сумської районної державної адміністрації в особі служби у справах дітей, Сумський районний суд Сумської області, керуючись положеннями ст. 170 СК України, виходив з того, що середовище існування неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 не є безпечним, спокійним та стійким для дитини, та не є таким, що сприятиме її розвитку і відповідає інтересам дитини. Крім того з неодноразових звернень Могрицької сільської ради до органів РВП ГУНП з приводу неналежної та неадекватної поведінки ОСОБА_1 суд зробив висновки про загрозу життю та здоров`ю неповнолітніх дітей.

Під час судового розгляду позивачка неодноразово зазначала, що вона здорова та не потребує лікування, а тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не проходить належного лікування. Крім того на неодноразові пропозиції провести акти обстеження умов її проживання службою у справах дітей і складання відповідного акту відмовлялась в категоричній формі.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона працює начальником служби у справах дітей Середино-Будської РДА, вказала, що діти на даний час виховуються у прийомній родині, хлопчик ОСОБА_2 дуже складна дитина і потребує досить особливого підходу, у нього не стійка психіка і прийомні батьки постійно займаються з ним у психолога. Натомість після дзвінків біологічної матері у нього відбуваються зриви. Під час провідування ОСОБА_1 своїх дітей вона нічого їм не привозить а навпаки забирає у них речі. Вказала, що діти соромляться своєї матері.

Згідно з принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції та ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття

Статтею 27 Конвенції про права дитини, яку ратифіковано Постановою ВР № 789 ХІІ від 27.02.91 року (далі - Конвенція), передбачено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно до ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 СК України невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Одним з таких наслідків є відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини восьмої статті 7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї .

Відібрання дитини - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв`язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Відповідно до ч. 1 ст. 23-1 Закону України «Про охорону дитинства» усі дії щодо дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, спрямовуються на захист прав та інтересів дитини, усунення причин таких обставин і забезпечення безпечних умов її утримання та виховання, надання їй та її батькам комплексу необхідних послуг та соціальної допомоги.

За змістом ч. 5-6 ст. 19 СК України суд має врахувати поданий висновок органу опіки та піклування щодо вирішення спору поданий на підставі. З даним висновком суд може не погодитися, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Мамчур проти України, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Під час судового розгляду, було встановлено, що на даний час психічний стан матері не покращився, а навпаки вбачається, що вона не визнає хвороби і відповідно не бажає лікуватися, що в подальшому, на думку суду, є непередбачуваним і може становити загрозу для дітей.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Позивачка та її представник не надали суду доказів на відсутність підстав які перешкоджали належному вихованню дітей.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 264, 265 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задовленні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Сумської районної державної адміністрації в особі служби у справах дітей (м. Суми, вул. Іллінська, 97), третя особа орган опіки та піклування Могрицької сільської ради (с. Могриця, вул. Центральна, 1, Сумського району, Сумської області) про повернення дітей та припинення стягнення аліментів - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Черних