Рішення № 83149456, 16.07.2019, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1976/19

РІШЕННЯ

іменем України

"16" липня 2019 р. м. Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Висоцької Г.А.

при секретарі - Радєвій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради Миколаївської області про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю,

ВСТАНОВИВ:

10.05.2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом в якому просить визнати недійсним державний акт на право власності на землю від 18.06.1994 року № НОМЕР_2 виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0682 га, що призначена для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на належний йому житловий будинок АДРЕСА_1 , який був придбаний ним у ОСОБА_2 згідно нотаріально посвідченого договору від 05.07.2002 року реєстраційний номер 1101. Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла позивач та її бабуся ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

20.12.2018 року позивач в Першій Вознесенській державній нотаріальній конторі Миколаївського нотаріального округу отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті батька та свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частку цього ж будинку після смерті бабусі.

Першою Вознесенською державною нотаріальною конторою Миколаївського нотаріального округу відмовлено в задоволенні заяви про оформлення земельної ділянки площею 0,0682 га., що призначена для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 , так як земельна ділянка оформлена ще за колишнім власником будинку - ОСОБА_5 згідно державного акту на право приватної власності на землю від 18.06.1994 року № НОМЕР_2, тому нотаріус рекомендував звернутись до суду.

Позивач вказує, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Запоріжжя, після її смерті спадщину ніхто не прийняв.

Виходячи з цих обставин, враховуючи неможливість приведення правовстановлюючого документу на землю у відповідність до вимог закону, що перешкоджає позивачу оформити спадщину на земельну ділянку, а тому ОСОБА_1 просила про визнання недійсним Державного акту № НОМЕР_2 від 18 червня 1994 року, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0682 га., що призначена для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 вказуючи на те, що це надасть їй можливість використати своє право на спадкування.

Ухвалою суду від 16 травня 2019 року провадження у справі було відкрито, вона призначена до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 10.06.2019 року. Витребувано: з відділу РАЦС витяг про смерть ОСОБА_2 ; з Першої Вознесенської держнотконтори інформацію щодо заведення спадкових справ після смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; з Держреєстру речових прав на нерухоме майно інформацію стосовно власника земельної ділянки площею 0,0682 га. по АДРЕСА_1 .

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, проте надала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача Вознесенської міської ради Миколаївської області в судове засідання не з`явився, проте в матеріалах справи міститься його відзив на позовну заяву де зазначено про розгляд справи без його участі, щодо позовних вимог залишають на розсуд суду.

Оскільки матеріали містять всі необхідні відомості про обставини справи, а тому суд вважав можливим проводити розгляд справи без особистої участі учасників справи.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 , який був придбаний ним у ОСОБА_2 згідно нотаріально посвідченого договору від 05.07.2002 року реєстраційний номер 1101. Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла позивач та її бабуся ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

20.12.2018 року позивач в Першій Вознесенській державній нотаріальній конторі Миколаївського нотаріального округу отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті батька та свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частку цього ж будинку після смерті бабусі.

Позивач звернулась до Першої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївського нотаріального округу із заявою про оформлення земельної ділянки площею 0,0682 га., що призначена для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 , однак з`ясувалося, що ця земельна ділянка оформлена ще за колишнім власником будинку - ОСОБА_5 згідно державного акту на право приватної власності на землю від 18.06.1994 року № НОМЕР_2, тому нотаріус рекомендував звернутись до суду.

Першою Вознесенською державною нотаріальною конторою Миколаївського нотаріального округу підтверджено, що після смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 року в Спадковому реєстрі інформація відсутня ( а.с. 49).

Аналізуючи вимоги позивача, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час видачі оспорюваного Державного акту):

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (ч. 2 ст. 78 ЗК України).

Суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи; територіальні громади; держава; іноземні громадяни та особи без громадянства у випадку та в порядку, передбаченому законом (ст. 80, ч.ч. 2, 3 ст. 81 ЗК України).

Згідно ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність (ч.ч. 6-10 ст. 119 ЗК України).

Згідно ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 126 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, згідно ст. 24 ЦК України, людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.

Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (ч.ч. 1, 2, 4 ст. 25 ЦК України).

Таким чином, фізична особа з моменту народження до моменту смерті має право набувати цивільні права, в тому числі й право власності на землю. Після смерті вказане право припиняється.

Земельна ділянка може набуватися фізичною особою, в тому числі, на підставі рішення районної державної адміністрації про передачу земельної ділянки у власність.

На час виникнення спірних відносин право власності фізичної особи на земельну ділянку виникало після одержання її власником документа, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, розпорядження Вознесенської міської ради про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки у власність було прийняте, а оспорюваний Державний акт виданий на останню, однак не переоформлений після продажу будинку на нового власника - ОСОБА_3 , і теперішнього власника ОСОБА_1 , що суперечить вимогам закону.

Згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Водночас, в своїх постановах від 26 вересня 2012 року по справі №6-103цс12, від 06 лютого 2013 року по справі №6-169цс12, від 01липня 2015року по справі №6319цс15 та інших,Верховний Суд України висловив правову позицію, згідно якої судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку є документом, що посвідчує право власності й видається на підставі відповідного рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Таким чином, оскільки оспорюваний Державний акт містить підчистки( виправлення, виданий з порушенням вимог закону та перешкоджає позивачу використати своє право на спадкування, а тому він підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, що вказує на обґрунтованість вимог ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради Миколаївської області.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

позовні вимоги ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради Миколаївської області про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю - задовольнити повністю.

Державний акт на право приватної власності на землю від 18 червня 1994 року НОМЕР_2, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0682 га., що призначена для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 - визнати недійсним.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Вознесенська міська рада Миколаївської області, місце знаходження: Миколаївська область, м. Вознесенськ, пл. Центральна, №1, Код ЄДРПОУ 04056569.

Повний текст рішення виготовлено 22.07.2019 року.

Суддя: Висоцька Г.А.