Рішення № 83144387, 18.07.2019, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 18.07.2019

Справа № 501/919/19

2/501/908/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2019 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючої судді – Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання – Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом ОСОБА_1

до

відповідачів:

1 Державного реєстратора Манюта Сергія Васильовича

2 Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг»

3 Дарій Анжеліка Михайлівна

4 Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»

предмет та підстави позову: про визнання договорів недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

учасники справи:

представник позивача – адвокат Федяєв С.В.,

представники відповідача ОСОБА_2 . – адвокати Єштокіна Ю.В., Ель-Хурі Єль-хамсі Н.В.

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне та

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора Манюта С.В., Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг», ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання договорів недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно якого просить суд:

- визнатинедійсним договір №560/К купівлі-продажу майнових прав від 29.05.2018 року укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_2 , згідно якого до ОСОБА_2 перейшли права вимоги за кредитним договором №150104037436020 від 20.07.2011 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Астра-Банк» та ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від 29.05.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Кисельовою Н.В., за реєстровим № 691 укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_2 , згідно якого до ОСОБА_2 перейшли права вимоги за іпотечним договором від 20.07.2011 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Астра-Банк» та ОСОБА_1 ;

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46091724 від 22.03.2019 року, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг», Манютою С.В. щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на об`єкт житлової нерухомості – квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 30820438);

- скасувати запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на об`єкт житлової нерухомості квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , (номер запису про право власності: 30820438).

2. Позов мотивований тим, що 20.07.2011 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Астра-Банк», який в подальшому перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Агропросперіс банк» було укладено кредитний договір №150104037436020.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Астра-Банк» було укладено іпотечний договір від 20.07.2011 року, відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вказує в позові, що дізнався про те що права вимоги ПАТ «Астра – Банк» за кредитним договором №150104037436020 від 20.07.2011 року іпотеки було відступлено Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк». За рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №12886564 від 07.05.2014 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П., ПАТ «Дельта банк» став іпотекодержателем квартири.

Звернувшись до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач дізнався, що право вимоги за кредитним договором іпотеки від 20.07.2011 року було відступлено ОСОБА_2 29 травня 2018 року та 22.03.2019 року право власності перейшло до Відповідача 2

Позивач стверджує, що з укладенням договору №560/К купівлі-продажу майнових прав від 29.05.2018 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_2 відбулася заміна кредитодавця - банку, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, - ОСОБА_2 , яка не відноситься до фінансових установ у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка може надавати фінансові послуги.

Позивач вказує, що фактично було укладено договір факторингу, а не цесії, тому Договір №560/К купівлі-продажу майнових прав від 29.05.2018 року та договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від 29.05.2018року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Кисельовою Н.В., за реєстровим № 691, підлягають визнанню недійсними відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України.

Також позивач вказує в позові, що в Іпотечному договорі від 20.07.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Деордієвою І.В., за реєстровим №2892, відсутнє застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, а отже, за відсутності судового рішення та виконавчого напису нотаріуса, реєстрація права власності на спірну квартиру за іпотекодержателем повинна була проводитись виключно на підставі окремого договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню.

Крім того, позивач стверджує, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не повинно було прийматись за відсутністю окремого, нотаріально посвідченого договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем, оскільки в договорі іпотеки відсутнє відповідне застереження, а отже таке рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

3. Відповідач ОСОБА_2 24.04.2019 року надала до суду відзив на позов (а.с.135-144), просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що при укладенні спірного договору про відступлення права вимоги від 29.05.2018 року сторони керувалися положеннями статей 512, 513, 514 ЦК України та зазначений договір є договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, що зумовлює відсутність передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав для визнання цього договору недійсним.

Також, відповідач у відзиві на позов вказує, що згідно з договором іпотеки від 20.07.2011 року, за невиконання Іпотекодавцем зобов`язань по Кредитному договору, вона, як іпотекодержатель, мала право перевести на себе право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання за Кредитним договором №150104027436020 від 20 липня 2011 року, або від свого імені продати предмет іпотеки будь-який особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку передбаченому розділом V Закону України «Про іпотеку». Тому вважає, що реєстрація права власності в позасудовому порядку здійснена відповідно до договору іпотеки та відповідно діючому законодавству.

4. Представник Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 26.04.2019 року надав до суду відзив (а.с.75-77), просив позов залишити без задоволення, посилаючись на те, що договір факторингу відноситься до договорів про надання послуг, а між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір цесії, та посилається у відзиві на Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 24.03.2016 №388, згідно якого, права вимоги за кредитними договорами можуть бути відступлені фізичній та/або юридичній особі.

Представник відповідача вважає, що ніяких порушень при укладанні договорів про відступлення права вимоги та купівлі-продажу майнових прав порушено не було.

Щодо вимог про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, представник ПАТ «Дельта Банк» зазначив у відзиві, що іпотечний договір містить застереження, а тому ОСОБА_2 мала право задовольнити вимоги як іпотекодержатель за невиконані основні зобов`язання, шляхом переведення на своє ім`я права власності на предмет іпотеки.

5. Інші відповідачі до судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином (а.с.69, 70, 174-177), клопотань про відкладення судового засідання, чи доказів, які б спростували чи підтверджували доводи позивача до суду не надали.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

6. 03.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора Манюта С.В., Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг», ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання договорів недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с.1-5), пізніше уточненим (а.с.165-168).

7. Ухвалою суду від 29 березня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків (а.с.24-25).

8. 01 квітня 2019 року позивач усунув недоліки в повному обсязі (а.с.27-34)

9. Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 03.04.2019 року відкрито провадження у справі (а.с.57-58)

10. Разом з позовною заявою позивачем надано заяву про забезпечення позову шляхом (а.с.19-20).

11. Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 03.04.2019 року заяву заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – задоволено, якою накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 88,8 кв.м. та встановлено заборону вчиняти будь-які дії з вселення до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 88,8 кв.м., будь яких осіб, встановити заборону вчиняти будь-які дії направлені на виселення із квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 88,8 кв.м., ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) (а.с.53-54).

12. Відповідач ОСОБА_2 02.05.2019 року звернулась до суду із заявою про зустрічне забезпечення (а.с.80-84).

13. Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 08 травня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про зустрічне забезпечення відмовлено (а.с.121, 159-160).

14. В судовому засіданні протокольною ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 31 травня 2019 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.169-170).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

15. Судом встановлено, що 20.07.2011 року між публічним акціонерним товариством «Астра банк», який в подальшому було перейменовано на публічне акціонерне товариство «Агропросперіс банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №150104027436020, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 400 000,00 гривень строком до 20.07.2016 року (а.с.6-11).

16. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Астра-Банк» було укладено іпотечний договір від 20.07.2011 року, відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.35-40).

17. Між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», як первісним Іпотекодержателем та ОСОБА_2 , як новим Іпотекодержателем 29 травня 2018 року укладено Договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кісельовою Н.В., зареєстровано у реєстрі за № 691 (а.с.41-42).

Згідно з п.1.1 Договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 29 травня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кісельовою Н.В., зареєстровано у реєстрі за №691, укладеним Публічним акціонерним товариством Астра Банк, право вимоги перейшло до АТ «Дельта Банк» на підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладеного 02 грудня 2013 року між ПАТ АСТРА БАНК та АТ «Дельта Банк», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновою Т.В., та зареєстровано в реєстрі за № 1533 (а.с.41-42).

18. Предметом Договору відступлення права вимоги за іпотечним договором є іпотечний договір №б/н від 20.07.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І.В., зареєстрованим за реєстровим № 2892, що укладений між Публічним акціонерним товариством АСТРА БАНК та Фізичною особою - позивачем ОСОБА_1 , що підтверджується листом – вимогою від 30/05-5/18 від 30.05.2018 року (а.с.152).

19. Позивач про відступлення права вимоги дізнався з Листу-вимоги №30/05-5/18 від 30.05.2018 року, у якому йому було повідомлено про наявну заборгованість та запропоновано, у відповідності до ст.35 ЗУ «Про іпотеку» повернути суму заборгованості (а.с.152).

20. На даний час основне зобов`язання за кредитним договором №150104027436020 від 20.07.2011 року позивачем не виконано.

21. Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна від 27.03.2019 року № 161146871, відповідач ОСОБА_2 набула права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстровий номер об`єкту нерухомого майна 1792512551108, дата державної реєстрації 22.03.2019, підстава виникнення права власності: повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: б/н, видавник Укрпошта; Лист-вимога, серія та номер:30/05-2/18, виданий 30.05.2018 року, видавник: Дарій А.М; Лист-вимога, серія та номер:30/05-5/18, виданий 30.05.2018 року, видавник ОСОБА_3 А.М.; Договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, серія та номер: 691, виданий 29.05.2018 року, видавник ПН КМНО Кисельова Н.В., Іпотечний договір, серія та номер: 2892, виданий 20.07.2011, видавник: ПН ОМНО Дєордієва І.В.; номер запису про право власності: 30820438; державний реєстратор: Манюта Сергій Васильович, Комунальне підприємство «Агенція реєстраційних послуг», Одеська обл. (а.с.13-18, 43-48, 64).

22. Також, судом досліджено копії:

- пенсійного посвідчення ОСОБА_1 (а.с.12, 49);

- звіту про оцінку майна з додатками до нього (а.с.85-105);

- довідки про внесення інформації зі звіту оцінки (а.с.106);

- позову про визнання іпотеки припиненою (а.с.145-148);

- рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 лютого 2019 року по справі №501/1620/18, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта банк», ОСОБА_2 , ПАТ «Агропросперіс Банк» про виключення запису з Державного реєстру іпотек, виключення запису з Державного реєстру заборон на відчуження майна – відмовлено в повному обсязі (а.с.149-151);

- листа на адресу ОСОБА_1 від ПАть «Дельта банк» та ОСОБА_2 щодо повідомлення про нового кредитора (а.с.153).

IV. Оцінка Суду.

23. Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

24. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

25. Визначення факторингу наведено у статті 49 Закону України від 07.12.2000 №2121-III "Про банки і банківську діяльність", за змістом якої факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

26. У статті 1077 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

27. Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року №352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

28. Таким чином, у Цивільному кодексі України, як вбачається зі змісту його статей 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

29. Аналіз статей 512-518 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку щодо суб`єктного складу правочинів із відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу, учасником цесії може бути будь-яка фізична або юридична особа.

30. Разом із тим зі змісту частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України та частини 5 статті 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вбачається, що у договорі факторингу беруть участь три сторони: клієнт, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина 2 статті 1079 Цивільного кодексу України), фактор, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина 3 статті 1079 Цивільного кодексу України), та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

31. У пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", норми якого є спеціальними, зазначено, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг.

У частинах 1, 2 статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо згідно із законом надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

32. Отже, фактор для надання фінансової послуги має бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

33. Щодо розмежування за предметом договору слід зазначити, що під час цесії може бути відступлено право як грошової, так і негрошової (роботи, товари, послуги) вимоги Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (стаття 515 цього Кодексу). Предметом договору факторингу може бути тільки право грошової вимоги (як тієї, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 Цивільного кодексу України).

34. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

35. За змістом пункту 11 частини 1 статті 4 зазначеного Закону факторинг є фінансовою послугою.

36. Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

37. Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 Цивільного кодексу України).

38. Однак, чинним цивільним законодавством, а також законодавством, що регулює банківську діяльність, не передбачено імперативної заборони щодо можливості обслуговувати кредитні договори не фінансовими установами.

39. Зокрема, статтею 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

40. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

41. Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

42. Таким чином, з огляду на загальну теорію права, відповідно до якої спеціальна норма має вищу силу над загальною, до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), а не норми Цивільного кодексу України, оскільки наразі ПАТ «Дельта Банк» визнаний неплатоспроможним.

43. Так, частиною третьою статті 51 Закону визначено, що Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації.

44. Тобто, законодавець надав право Фонду гарантування вкладів фізичних осіб самостійно визначити способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, до яких в тому числі відноситься права вимоги до боржників.

45. Зі змісту вказаного «Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються» затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 березня 2016 року №388, так само як і зі змісту Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» слідує, що вони не містять жодного обмеження стосовно продажу активів банку у вигляді прав вимог до боржників саме фінансовим установам, або іншим банкам.

46. Так у п.1 розділу 2 «Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються» зазначено, що потенційним покупцем може бути фізична або юридична особа, яка має намір придбати актив (майно) банку та може набути такий актив (майно) у власність чи на підставі іншого речового права, а права вимоги - це права вимоги боргу за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання таких вимог.

47. На реалізацію пункту 10 частини першої, пункту 1 частини п`ятої статті 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб внесла зміни своїм рішенням від 21.11.2016р. № 2526, що зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 13 грудня 2016 р. за №1611/29741 до Положення «Про виведення неплатоспроможного банку з ринку», а саме: у пункті 5.11 главі 5 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року №2, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 року за №581/21893, слова "між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами, які відповідно до своїх установчих документів та ліцензій мають право надавати кредити, крім кредитних спілок)" виключила.

48. Тому, твердження позивача, що ПАТ «Дельта Банк» не мав право відступати права вимоги до ОСОБА_2 , яка є фізичною особою, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

49. Крім того, відповідно до ч.3 ст.33 Закону України "Про іпотеку" (далі Закон) звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

50. Згідно з ч.1 ст.35 Закону, у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

51. За змістом ст.36 Закону, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону, право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

52. Судом встановлено, що згідно з п.2.16 договору іпотеки від 20.07.2011 року, невиконання Іпотекодавцем зобов`язань по Кредитному договору, іпотекодержатель має право перевести на себе право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання за Кредитним договором № 150104027436020 від 20 липня 2011 року або від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку передбаченому розділом V Закону України «Про іпотеку» (а.с.37).

53. Частиною 1 пункту 3.1 договору іпотеки від 20.07.2011 року, зазначено, що Іпотекодержатель у випадку невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем зобов`язань за Кредитним договором, виконання яких забезпечено Іпотекою за цим Договором, може звернути стягнення на предмет іпотеки та отримати в повному обсязі задоволення своїх вимог переважно перед іншими кредиторами в порядку та в спосіб згідно цього Договору (а.с.37).

54. Згідно п.5.7 ч.5 іпотечного договору від 20.07.2011 року, відповідно до якого за вибором Іпотекодержателя може бути здійснено звернення стягнення на предмет іпотеки в разі набуття Іпотекодержателем права на таке звернення (а.с.39).

55. Відповідно до п.7.3 договору іпотеки, при посвідченні договору іпотеки Сторонам нотаріусом було роз`яснено порядок державної реєстрації права іпотеки та порядок задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки (а.с.39).

56. Відповідно до ст.37 Закону «Про іпотеку», Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

57. Як вбачається з Договору Іпотеки № б/н від 20.07.2011 року таке застереження міститься у розділі 7 (а.с.40).

58. Частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ( далі - Закон) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

59. Відповідно до ч.3 ст.10 Закону, згідно з частиною першої статті 11 Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

60. За змістом статті 18 Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

61. Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

62. У пункту 61 цього Порядку зазначено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

63. Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

64. Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

65. Згідно зі ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

66. Відповідно до вимог ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

67. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

68. У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

69. Таким чином, Суд вважає, що позивач не довів правову природу Договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 29.05.2018 року, як договору факторингу, та незаконність реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Іпотекодердателем ОСОБА_2

70. З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити повністю.

71. Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

72. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

73. Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

74. Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

75. З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

76. Відповідно до ч.9 ст.158 ЦПК України у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

77. Таким чином, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 03 квітня 2019 року у цій справі у вигляді накладання арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .загальною площею 88,8 кв.м.; встановлення заборони вчиняти будь-які дії з вселення до квартири, будь яких осіб; встановлення заборони вчиняти будь-які дії направлені на виселення із квартири позивача - підлягають скасуванню.

З цих підстав, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 158, 258-259, 263 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного реєстратора Манюта Сергія Васильовича, Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг», ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання договорів недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень – відмовити повністю.

2. Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 03.04.2019 року у вигляді арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 88,8 кв.м.; встановлення заборони вчиняти будь-які дії з вселення до квартири, будь яких осіб; встановлення заборони вчиняти будь-які дії направлені на виселення із квартири ОСОБА_1 .

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

6. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

7. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

8. Повний текст рішення виготовлено 18 липня 2019 року.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко