Рішення № 83143313, 16.07.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

16 липня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1785/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Секірської А.Г.,

за участю секретаря судового засідання: Вакуленка А.В.,

позивача: не прибув,

представника відповідача: Ганзія С.В., довіреність від 06.09.2018 № 6266/9/12-32-10-00-99,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі –відповідач, ГУ ДФС у Луганській області), в якому позивач просить суд:

- визнати незаконною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11 лютого 2019 року №Ф-667-55, складену уповноваженою особою ГУ ДФС у Луганській області, начальником Старобільського управління головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області Лиманським Миколою Федоровичем.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат), та як платник ЄСВ. Але фактично адвокатську діяльність не здійснює з 2001 року. 11.02.2019 уповноваженою особою ГУ ДФС у Луганській області, начальником Старобільського управління головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області Лиманським Миколою Федоровичем складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-667-55. Зі змісту документу слідує, що позивач не сплатив єдиний внесок у сумі 18 276,72 грн, чим начебто порушив Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». В усній формі посадові особи Старобільського управління пояснили, що заборгованість виникла за період 2017 - 2018 років. Не погоджуючись з незаконною вимогою, позивач її оскаржив до ДФС України. Рішенням ДФС «Про результати розгляду скарги» скаргу залишено без задоволення.

Вважає вимогу ГУ ДФС у Луганській області незаконною та такою, що підлягає скасуванню, адже позивач як платник ЄСВ звільняється від обов`язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону 2464 в силу вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Ухвалою від 24.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання (арк. спр. 1-2).

Ухвалою суду від 10.05.2019 клопотання Головного управління ДФС у Луганській області про розгляд справи № 360/1785/19 за правилами загального позовного провадження задоволено, вирішено розглядати справу № 360/1785/19 за правилами загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи, призначене на 24 травня 2019 року на 10 год. 30 хв., підготовчим засіданням, витребувано від Ради адвокатів України та Старобільської районної державної адміністрації відомості стосовно адвокатської діяльності Вавенка В. ОСОБА_2 . (арк. спр. 21-22).

Ухвалою суду від 13 червня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (арк. спр. 63).

Позивач у судове засідання не прибув, у заяві від 15.07.2019 просив розглядати справу без його участі (арк. спр. 74-75).

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, надав пояснення, аналогічні, викладеним у відзиві на позовну заяву від 13.05.2019 за вх. № 26290/2019 (арк.спр. 27-28) та письмових поясненнях від 06.06.2019 за вх. № 30613/2019 (арк. спр. 54-55).

Так, зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Старобільському управлінні Головного управління ДФС у Луганській області як фізична особа, що здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат) - встановлення ознаки з 16.06.1997. Як платник єдиного соціального внеску ОСОБА_1 обліковується з 04.08.2001.

Пунктом 4 ч.1 ст.4 Закону № 2464 (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 28.12.2014 р. № 77-УІІІ) встановлено, що «платниками єдиного внеску є фізичні особи- підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування».

Відповідно до п.п.2 п.5 розділу IV Наказу № 449 в редакції, що діяла з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р., платники, визначені підпунктом 3 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) пункту 1 розділу II цієї Інструкції, здійснюють розрахунок єдиного внеску за календарний рік до 10 лютого наступного року на підставі даних річної податкової декларації. При визначенні доходу (прибутку), з якого сплачується єдиний внесок, враховується кількість місяців, у яких отримано дохід (прибуток).

Відповідно до п.п.2 п.4 розділу IV Наказу № 449 в редакції, що діє з 01.01.2018 р., платники, визначені підпунктами 3 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, сплачують єдиний внесок один раз на квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожен місяць такого кварталу.

Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема у першому реченні абзацу другого п. 2 частини першої ст. 7 слова «має право самостійно» замінено словом «зобов`язаний».

Тобто, якщо платником єдиного внеску, визначеним пунктом 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464). Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Станом на 31.01.2019 ОСОБА_1 як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, мав заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 18276,72 грн, що підтверджується даними картки особового рахунку платника.

Таким чином, ГУ ДФС у Луганській області на підставі даних картки особового рахунку платника правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-667-55 від 11.02.2019 на суму заборгованості 18276,72 грн, яку направлено ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручено 15.02.2019.

Щодо посилання позивача на п.9.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 відповідач зазначив, що відповідно до п. 9 - 4 частини другої розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

З наведених приписів вбачається, що у вказаних платників єдиного внеску недоїмка виникає у загальному порядку, але у подальшому така недоїмка підлягає списанню в порядку, передбаченому ПК України для списання безнадійного податкового боргу. Із системного аналізу абзаців першого, другого та четвертого п.9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 і ст.101 ПК України вбачається, що у разі нарахування платником суми єдиного внеску до сплати, його право на звільнення від обов`язку сплатити нараховану самим платником суми єдиного внеску, яка є недоїмкою, може бути реалізоване шляхом списання такої недоїмки у встановленому законодавством порядку.

З наведеного можна зробити висновок, що саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464.

Станом на теперішній час позивач не надав до органу доходів і зборів за основним місцем обліку відповідну заяву про звільнення від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464 та сертифікат Торгово-промислової палати України про настання форс-мажорних обставин.

Враховуючи вищезазначене, діюче законодавство не передбачає автоматичне списання або скасування недоїмки, лише за фактом перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669.

Крім того, відповідач зазначив, що звільнення платників єдиного внеску від виконання обов`язків передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (відповідно до п.9.4 Прикінцевих та перехідних положень), не звільняє контролюючий органи від обов`язку формувати та надсилати платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

ОСОБА_1 подана заява про взяття на облік платника єдиного внеску, яка зареєстрована в контролюючому органі 21 липня 2017 року № 6872.

Також ОСОБА_1 подана 21 липня 2017 року заява (для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) як самозайнятої особи - адвоката, в якій позивач просив взяти його на облік за неосновним місцем обліку в контролюючому органі за місцезнаходженням робочого місця.

Згідно Довідки про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру (для фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, ця довідка є свідоцтвом про реєстрацію у контролюючому органі) від 21.07.2017 року №1712300700006, адвокат Вавенко Віктор Васильович на дату видачі цієї довідки перебуває на обліку в Старобільській об`єднаній податковій інспекції Головного управління ДФС у Луганській області.

Згідно Повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску від 21.07.2017 року №1712308000003, ОСОБА_1 взятий на облік як платник єдиного внеску в Старобільській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Луганській області.

При передачі у 2013 році інтегрованих карток платників єдиного внеску від Пенсійного фонду до органів Доходів і зборів, картка ОСОБА_1 не передавалась. З 2014 по 2017 роки позивачем не здійснювалася подача звітності передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відповідно не сплачувався єдиний внесок, а тому неможливо надати інтегровану картку платника єдиного внеску ОСОБА_1 за 2014-2017 роки.

Інтегрована кратка платника єдиного внеску ОСОБА_1 була відкрита тільки з 2017 року після взяття на облік, як платника єдиного внеску у Старобільській ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області.

Перше нарахування єдиного внеску ОСОБА_1 відбулося тільки починаючи з 19.04.2018 у сумі 2475,18 грн за 1 кв. 2018 та 02.05.2018 у сумі 8448 грн за 2017 рік, що підтверджується інтегрованою карткою платника з ЄСВ за 2018 рік.

Щодо реєстрації ОСОБА_1 , згідно ідентифікаційних даних, отриманих з Інформаційної системи ДФС «Податковий блок» позивач зареєстрований як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, вид незалежної професійної діяльності - адвокат, дата державної реєстрації 17.06.1997. Дата взяття на податковий облік - 16.06.1997. Має стан - платник за основним місцем обліку.

На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , був зареєстрований як фізична особа-підприємець 04.08.2001, 07.12.2012 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено інформацію з відміткою про те, що свідоцтво про державну реєстрацію вважається недійсним (арк. спр. 17-18), з 04.08.2001 взятий на облік в Старобільській ОДПІ, як платник єдиного внеску (арк. спр. 59)

21.09.2017 позивач направив Раді адвокатів Луганської області заяву про припинення адвокатської діяльності та анулювання свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю, в якій просив з січня 2001 року припинити підприємницьку діяльність шляхом анулювання свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (арк. спр. 86).

21.07.2017 позивачем подано до Старобільської ОДПІ ГУДФС у Луганській області заяви про зняття з обліку платника єдиного внеску та припинення платника податків (арк. спр. 84 ,85).

На виконання вимог ухвали суду від 10.05.2019 Радою адвокатів України надано лист вх. № 27538/2019, в якому зазначено, що станом на 16.05.2019 в Єдиному реєстрі адвокатів України наявні відомості щодо припинення права на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва ОСОБА_1 з 23.04.2019 згідно заяви адвоката (арк. спр. 39,40).

Згідно з даними інтегрованої картки позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 станом на 31.01.2019 обліковується недоїмка по сплаті єдиного внеску в сумі 18 276,72 грн, початок виникнення недоїмки – 19.04.2018 (арк. спр. 29-30).

ГУ ДФС у Луганській області 11.02.2019 сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 № Ф-667-55, в якій зазначено, що сума боргу позивача становить 18276,72 грн, у тому числі недоїмка – 18276,72 грн (арк. спр. 7а).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п`ята);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома);

- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 передбачено, що на платника єдиного внеску покладений обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно частини 12 статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Відповідно до ч.8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 і частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Пунктом другим частини першої статті 7 Закону № 2464 передбачено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Разом з тим, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин – 2018-2019 роки, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464-VI необхідно застосовувати з урахуванням пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” (далі – Закон № 1669-VII) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно з абзацом 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669-VII перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” та від 02 грудня 2015 року № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України” затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено місто Старобільськ.

З огляду на вищевикладене судом встановлено, що, як на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, так і на час формування спірної вимоги про сплату боргу, позивач перебував на обліку як платник єдиного внеску в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції. Відповідно, позивач є суб`єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Суд зауважує, що як на час виникнення спірних відносин, так і на час розгляду та вирішення даної справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався. Відповідно, у розумінні статті 1 Закону № 1669-VII проведення антитерористичної операції триває, і позивач має право надати заяву про звільнення від сплати ЄСВ протягом тридцяти днів з дня закінчення антитерористичної операції.

Оскільки судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 № Ф-667-55 охоплює період, в якому позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, суд дійшов висновку, що за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу таку вимогу.

Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на статтю 25 Закону № 2464-VI, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки, як вже вищевказано, позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов`язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.

Твердження відповідача про відсутність у позивача сертифіката Торгово-промислової плати, що підтверджує настання для позивача обставин непереборної сили (форс-мажору), як на підставу для відмови у задоволенні вимог позивача, суд вважає необґрунтованими та відхиляє, оскільки пунктом 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, який є спеціальною нормою у даних правовідносинах, надання такого сертифікату не вимагається.

Щодо відсутності заяви позивача про звільнення його від виконання обов`язків платника єдиного внеску, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платник єдиного внеску має подати таку заяву не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Оскільки, як вже вище вказано, антитерористична операція триває, то граничний строк подання заяви про звільнення від обов`язків платника єдиного внеску ще не настав та позивач має право звернутися з такою заявою до контролюючого органу за місцем обліку у будь-який час. Відповідно, відсутність такої зави на час розгляду адміністративної справи, за умови що таке право позивач може реалізувати у будь-який час протягом дії особливого періоду, визначеного Законом № 1669-VII, жодним чином не підтверджує правомірність вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 № Ф-667-55.

За таких обставин, судом встановлено, що вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 № Ф-667-55 не відповідає критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 КАС України, та підлягає скасуванню. Відповідно, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та задовольняються.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн (арк. спр. 3).

Оскільки позов підлягає задоволенню у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суму судового збору, сплачену позивачем при зверненні до суду з даним позовом – 768,40 грн.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Луганській області (код за ЄДРПОУ 39591445, місцезнаходження юридичної особи: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72) про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити повністю .

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Луганській області від 11 лютого 2019 року № Ф-667-55, якою зобов`язано ОСОБА_1 сплатити заборгованість з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 18 276,72 грн (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят шість гривень 72 коп.).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області судові витрати зі сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 липня 2019 року.

Суддя А.Г. Секірська