Рішення № 83143307, 18.07.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/1284/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , національний паспорт серії НОМЕР_1 виданий Устинівським РВ УМВС України в Кіровоградській області 16.06.2007 року; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 )

до відповідача:

Державної установи «Устинівський виправний центр (№37)» (код ЄДРПОУ 14316942; адреса: с. Інгульське, Устинівський район, Кіровоградська область, 28624)

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «Устинівський виправний центр (№37)» в якому просить суд, з урахуванням уточнень до позовних вимог (а.с.52-65):

- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника Державної установи «Устинівський виправний центр (37) від 24.04.2019 року №23 о/с-19 «Про звільнення ОСОБА_1 » у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника Державної установи «Устинівський виправний центр (№37)» від 24.04.2019 року №102/АГ-19 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників установи» в частині звільнення прапорщика внутрішньої служби Штефаньо Олександра ОСОБА_2 молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки державної установи «Устинівський виправний центр (№37)» за ст. 77 ч. 1 п. 6 Закону України «Про Національну поліцію»;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника в.о. Державної установи «Устинівський виправний центр (№37)» від 14.05.2019 року №114/НО-19 «Про внесення змін до наказу ДУ «Устинівський виправний центр (№37) від 24.04.2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників установи» в частині звільнення прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки «Державна установа» Устинівський виправний центр (№37)» за ст. 77 ч. 1 п. 1 п. 6 Закону України «Про Національну поліцію»;

- поновити прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 в Державній установі «Устинівський виправний центр (№37)» на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки установи Державної установи «Устинівський виправний центр (№37)» на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки установи Державної установи «Устинівський виправний центр (№37)»;

- стягнути з Державної установи «Устинівський виправний центр (№37)» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.04.2019 року по день винесення рішення у даній справі;

- в порядку статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення прапорщика ОСОБА_1 у Державній установі «Устинівський виправний центр (№37)» та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірні накази винесено відповідачем протиправно, так як вказує, що ним не було вчинено дисциплінарного проступку наслідком якого було б застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення. При цьому, наголошує на виникненні конфлікту з його безпосереднім керівником, що призвело до винесення останнім спірних наказів, вважає їх протравними та просить задовольнити адміністративний позов.

В судовому засіданні позивачем та його законним представником підтримано позовні вимоги з підстав викладених в адміністративному позові та уточненнях до нього.

Представником відповідача подано до суду письмовий відзив, з викладенням позиції щодо адміністративного позову, в якому наголошено, на тому, що оскаржувані накази прийнято в межах та у спосіб визначений чинним законодавством вважає їх правомірними, оскільки їх було винесено за наявності відповідних підстав (а.с.73-75).

02.07.2019 року відповідною ухвалою суду керуючись приписами статті 183 КАС України подальший розгляд справи судом вирішено здійснити у порядку письмового провадження на підставі відповідного клопотання сторін.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Дослідивши подані представниками сторін документи і матеріали, заслухавши учасників справи у відкритому судовому засіданні, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Предметом спору в даній справі є встановлення правомірності дій в.о. начальника Державної установи «Устинівський виправний центр (37) при винесенні наказів: від 24.04.2019 року №23 о/с-19 «Про звільнення ОСОБА_1 » у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»; №102/АГ-19 та від 14.05.2019 року №114/НО-19.

При вирішенні даного спору суд враховує наступні обставини справи.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , національний паспорт серії НОМЕР_1 виданий Устинівським РВ УМВС України в Кіровоградській області 16.06.2007 року; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , прапорщик внутрішньої служби молодший інспектор відділу нагляду і безпеки Державної установи» Устинівський виправний центр (№37)» (а.с.17-22).

24.04.2019 року в.о. начальника установи Державної установи «Устинівського виправного центру (37)» винесено наказ №102/АГ-19 про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників установи, яким за порушення вимог діючого законодавства, а саме: Закону України від 22.02.2006 року №3460-IV «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», вимог наказу №30/5 від 22.04.2018 року, Кодексу професійної етики персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, присяги та неодноразового допущення дисциплінарного проступку звільнити з органів Державної кримінально-виконавчої служби прапорщика внутрішньої служби Штефаньо Олександра Сергійовича молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки установи (а.с.109). На вказаному наказі міститься відмітка позивача про ознайомлення його з даним наказом та засвідчена з його особистим підписом.

В свою чергу, 24.04.2019 року в.о. начальника установи майора внутрішньої служби Державної установи «Устинівського виправного центру (37)» видано наказ №23 о/с-19 «Про звільнення ОСОБА_1 », яким керуючись Законом України «Про державну кримінально-виконавчу службу України», Закону України «Про Національну поліцію», «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» наказано звільнити прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 24.04.2019 року у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби відповідно до п. 6 ч.1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (а.с.110). Підставою винесення вказаного наказу слугував наказ державної установи «Устинівський виправний центр (37) №102/АГ від 24.04.2019 року.

Поряд з тим, 14.05.2019 року в.о. начальника установи Державної установи «Устинівського виправного центру (37)» винесено наказ №114/НО-19 «Про внесення змін до наказу ДУ «Устинівський виправний центр (37)» від 24.04.2019 року №102/АГ-19 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким внесено зміни до наказу ДУ «Устинівський виправний центр (37)» від 24.04.2019 року №102/АГ-19, виклавши третій абзац першої частини в такій редакції: « 15.04.2019 року близько 08 години 45 хвилин, прапорщик внутрішньої служби ОСОБА_1 звернувся до начальника ВНБ майора внутрішньої служби Янковського Р.В. з проханням підписати рапорт на відпустку за 2019 рік, але останній йому відмовив. Після чого ОСОБА_1 створив конфліктну ситуацію з використанням при цьому предмету схожого на вогнепальну зброю» (а.с.31).

Винесенню вказаних наказів передували наступні фактичні обставини справи.

Так, спірний наказ №102/АГ-19 від 24.04.2019 року винесено на підставі вимог Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», Закону України «Про Національну поліцію», статті 147 КЗпП України та відповідно до висновку службового розслідування по фактам виявлених недоліків під час перевірки якості несення служби черговою зміною відділу нагляду і безпеки установи 14.04.2019 року та внесення відомостей до журналу обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події державної установи «Устинівський виправний центр (37)» за №2 від 15.04.2019 року: 14.04.2019 року о 08 год. 50 хв. прапорщик внутрішньої служби ОСОБА_1 повернувся із перевірки за засудженими на виробничих об`єктах. Начальником ВНБ майором внутрішньої служби Янковським Р ОСОБА_3 . під час перевірки було виявлено, що записи про перевірки на виробничому об`єкті ВНС, здійснено наперед двічі – на 09 год. 00 хв. та на 11 год. 30 хв. в час близько із 08:50 год. по 09:30 год. молодший інспектор ВНБ прапорщик внутрішньої служби ОСОБА_1 перебував за місцем свого домоволодіння. 15.04.2019 року близько 08 год. 45 хв., прапорщик внутрішньої служби ОСОБА_1 звернувся до начальника ВНіБ майора внутрішньої служби Янковського Р.В. з проханням підписати рапорт на відпустку за 2019 рік, але останній в грубій формі сказав, що не підпише. Далі виходячи із житлової зони через КПП установи між ними продовжувалась суперечка з погрозами (а.с.109).

Згідно відомостей із трудової книжки позивача вбачається, що з 2007 року проходив службу у органах державної кримінально-виконавчої служби (а.с.25-26).

Так, 25.09.2012 року на підставі заяви ОСОБА_1 начальником установи майором внутрішньої служби Устинівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№37) видано наказ по особовому складу №40 о/с призначено ОСОБА_1 , новоприйнятого молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки Устинівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№37), з посадовим окладом 1102 гривень, з 24 вересня 2012 року, встановивши наставництво згідно вимог наказу Держдепартаменту від 01.10.2010 №368 призначивши наставником прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_4 , заступника чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки, цієї ж установи, цього ж управління.

Наказом начальника установи О.С. Шинкарьовим №104 від 13.04.2019 року забезпечено нагляд на добу складом чергової зміни, відповідальним від керівництва установи визначено ОСОБА_5 , серед молодших інспекторів чергової зміни значиться ОСОБА_1 (а.с.99).

Згідно відомості про забезпечення нагляду на добу в Устинівському виправному центрі №37 з 8-00 год. 14.04.2019 року по 8-00 год. 15.04.2019 року, встановлено варіант нагляду – звичайний, маршрут руху №1, затверджено склад чергової зміни, за позивачем закріплена чергова зміна відділок «Інгульське» (а.с.98).

Судом з матеріалів справи, вбачається, що 14.04.2019 року комісійною перевіркою якості перевірок засуджених, які працюють на виробничих об`єктах ДУ «Устинівський (ВЦ№37)» встановлено, що 14.04.2019 року о 10 год. 35 хв. комісією у складі: начальника ВНБ м-р вн. сл. Янковським Р.В., оперуповноваженим ОГ капітаном вн. сл. Личман А.В., ЧПНУ к-н вн. сл. Гриджук О.М., ЗЧПНУ ст. пр-к вн. сл. ОСОБА_6 , інспектор ВНБ пр-к вн. сл. Кондратенко А.М., було здійснено комісійну перевірку журналів «перевірок засуджених на виробничих об`єктах вході якої було виявлено, що у журналі «перевірок засуджених на виробничому об`єкті ВНС» записано перевірки засудженого о 09 год. 00 хв. та 11 год. 30 хв. та перевірку о 11 год. 30 хв. записано наперед, перевірка записана молодшим інспектором ВНБ прапорщиком ВНБ служби Штефаньо О.С. (а.с.103).

При цьому, актом комісійного перегляду запису камери відеоспостереження №5 в ДУ «Устинівський (ВЦ №37)» від 14.04.2019 року, комісією у вищевказаному складі, було об 11 год. 00 хв. 14.04.2019 року переглянуто запис камери відеоспостереження №5 ДУ «Устинівський виправний центр№37» в період з 08 год. 06 хв. 14.04.2019 року по 09 год. 36 хв. 14.04.2019 року та в ході перегляду виявлено, що молодший інспектор ВНБ пр-к вн. сл. ОСОБА_1 вийшов за територію КПП (по пропуску людей) в 08 год. 06 хв. і пішов в напрямку свого домоволодіння, близько 08 год. 15 хв. позивач поїхав на власному засобі пересування, а саме: мопеді в бік виробничих об`єктів в бік домоволодіння, близько 09 год. 30 хв. пр-к вн. сл. ОСОБА_1 прийшов зі сторони домоволодіння до КПП (по пропуску людей) (а.с.104).

Згідно рапорту начальника ВНБ ДУ «Устинівський виправний центр (№37) майором внутрішньої служби Янковським Р.В. адресованого начальнику ДУ «Устинівський виправний центр» від 15.04.2019 року повідомлено про виявлені ним грубы порушення несення служби молодшим інспектором ВНБ прапорщиком вн. служби ОСОБА_1 , який перебував на добовому чергуванні, а саме: тривалий час близько 40 хв. перебував у себе дома, оскільки проживає неподалік установи; перевірки засудженого ОСОБА_7 , який працює на віддаленому виробничому об`єкті ВНС без постійного нагляду, прапорщик внутрішньої служби ОСОБА_1 записав наперед, що давало можливість засудженому перебувати без перевірок близько 5 годин, за цей час засуджений міг скоїти злочин чи правопорушення. Даний факт зафіксовано особисто та ЧПНУ матеріали для проведення службового розслідування зібрано у повному обсязі (а.с.36).

Також, у вказаному рапорті повідомлено, про конфліктну ситуацію, що відбулась між позивачем та начальником ВНБ ДУ «Устинівський виправний центр (№37)» ОСОБА_8 .В., щодо підпису його рапорту про відпустку та відмови останнім у задоволенні такого рапорту, та погроз, що були висловлені з боку ОСОБА_1 , про що останнім було повідомлено Устинівський відділ поліції.

В книзі обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події в Устинівському ВЦ №37 зафіксовано ОСОБА_9 факт погроз позивачем рушницею (а.с.76-77).

В матеріалах справи наявна копія журналу перевірок засуджених на виробничому об`єкті «ВНС» в якому зафіксовані 14.04.2019 року відмітки перевірок здійснених позивачем під час виконання своїх посадових обов`язків (а.с.78).

23.04.2019 року закінчено проведення службового розслідування за фактом виявлених недоліків під час перевірок якості несення служби черговою зміною відділу нагляду і безпеки 14.04.2019 року та внесення відомостей до журналу обліку заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події державної установи «Устинівський виправний центр №37)» за №2 від 15.04.2019 року, що відображено у відповідному висновку проведеного службового розслідування, де за змістом пункту 2 вказаного висновку міститься: вирішити питання про доцільність подальшого проходження служби молодшим інспектором відділу нагляду та безпеки ДУ «Устинівський виправний центр (№37)» прапорщиком внутрішньої служби Штефаньо Олександром Сергійовичем в органах ДКВС України, за допущення порушень вимог діючого законодавства, а саме: Закону України від 22.02.2006 року №3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», вимог наказу №30/5 від 22.04.2018 року, Кодексу професійної етики персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, присяги та неодноразового допущення дисциплінарного проступку (а.с.105-108).

З вказаним висновком позивач ознайомлений 24.04.2019 року, що засвідчено його особистим підписом на вказаному висновку у відповідній графі (а.с.108 зворот.).

В матеріалах справи наявна службова характеристика позивача, за змістом якої останній за час проходження служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з вересня 2012 року зарекомендував себе негативно, наказами, нормативними актами та інструкціями, що регламентують діяльність відділу нагляду безпеки володіє, але не завжди керується ними під час виконання службових завдань. До виконання своїх посадових обов`язків вноситься не завжди добросовісно. Не завжди працює над усуненням виявлених недоліків, на зауваження керівництва реагує емоційно, з погрозами написання скарг. За змістом постійного проживання характеризується позитивно. Скарг з боку членів сім`ї і місцевих жителів за час служби в установі не надходило (а.с.37).

В матеріалах справи наявний лист Устинівського відділення поліції Долинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 27.06.2019 року №1835/124-2019, за змістом якого, в Устинівському ВП Долинського ВП ГУНП в Кіровоградській області за №542 від 15.04.2019 року зареєстровано звернення працівника ДУ «Устинівський ВЦ (№37)» ОСОБА_9 по факту погроз за допомогою мисливської рушниці від іншого працівника установи ОСОБА_1 .. При проведенні перевірки та при опитуванні громадянина ОСОБА_1 повідомив, що він мав при собі пневматичну гвинтівку, яку дістав не для погроз, а для самозахисту. Згідно інформаційних баз вогнепальна зброя за ОСОБА_1 зареєстрованою не значиться. Встановлені та опитані свідки події, факт погроз за допомогою рушниці заперечують. В зв`язку із чим в порушенні кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , відмовлено (а.с.120).

Згідно довідки Державної установи «Устинівського виправного центру (№37)» від 01.07.2019 року №668 про стягнення прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 молодшого інспектора нагляду і безпеки ДУ «Устинівський виправний центр (№37)» за період роботи в Державній кримінально-виконавчій службі України до дисциплінарної відповідальності притягувався, а саме:

- догана – за неналежне виконання своїх функціональних обов`язків;

- сувора догана – за неприбуття на службу без поважних причин та ненадання підтверджуючих документів своєї відсутності з поважних причин виконання своїх функціональних обов`язків;

- попередження про неповну посадову відповідність – за самовільне залишення місця несення служби, не реагування на зауваження;

- сувора догана – за прорахунки з розтановці сил чергової зміни (знято достроково);

- сувора догана – за неналежне виконання своїх функціональних обов`язків;

- звільнення з органів внутрішніх справ наказом №102/АГ-19 (а.с.122).

Відповідно до довідки Державної установи «Устинівський виправний центр (№37)» про заохочення прапорщика внутрішньої служби Штефаньо О.С. від 01.07.2019 року№669, за період служби в Державній кримінально-виконавчій службі України заохочувався:

- почесна грамота – за зразкове виконання службових обов`язків, особисту ініціативу;

- присвоєння звання «прапорщик внутрішньої служби» - за високі показники в службовій діяльності;

- подяка – за сумлінне виконання службових обов`язків (а.с.123).

Вважаючи протиправним спірні накази та його звільнення зі служби у Державній установі «Устинівський виправний центр (№37)», позивач звернувся до суду, за захистом свого порушеного на його думку, права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

За змістом положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.

Згідно із пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба в державних органах служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй (ст. 8). На ці обставини неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях, зокрема, рішенні №7-рп/2003 від 10.04.2003 року, рішенні №9-рп/2004 від 07.04.2004 року, рішенні №1-рп/2007, рішенні №19-рп/2008 від 02.10.2008 року.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

При прийнятті рішення по цій справі суд керується принципами адміністративного судочинства, зокрема, принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд не обмежується тільки документами та заявами про докази, які внесені сторонами, а також здійснює дослідження обставин у справі за власною ініціативою, у т. ч. з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються: організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики; основи національної безпеки, організації Збройних сил України і забезпечення громадського порядку.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про Державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII.

Згідно з ч.2 ст.5 цього Закону, відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу» державна служба України - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Основні обов`язки державного службовця передбачені статтею 8 зазначеного Закону, а саме: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; з повагою ставитися до державних символів України; обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Відповідно до статті 62 Закону, державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів.

Державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов`язки.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника можуть бути застосовані стягнення у вигляді догани чи звільнення.

Згідно до ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Підставою застосування дисциплінарного стягнення є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права, як то: КЗпП, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що дисциплінарне стягнення це передбачена законом міра примусу, що застосовується уповноваженим органом до працівника, який порушив службову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок.

При цьому, для правомірного застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність протиправної поведінки державного службовця, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності.

Відповідно до ст. 64 Закону №889-VII, за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

Підстави для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності регламентовані ст. 65 Закону №889-VII, згідно з якою підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно з ч. 2 ст. 65 Закону №889-VII, дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 66 Закону №889-VII, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може обмежитися зауваженням.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5 та 12 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.

Згідно з ч. 6 ст. 66 Закону №889-VII, дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії.

Статтею 68 Закону №889-VII встановлено, що дисциплінарні провадження ініціюються суб`єктом призначення, а дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються):

1) на державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії;

2) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Згідно з ч.1 ст. 69 Закону №889-VII, для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", утворює керівник державної служби у кожному державному органі (ч.2 ст.69 Закону №889-VII).

Відповідно до ч. ч. 9 та 10 ст. 69 Закону №889-VII, дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

При цьому, в частині 1 статті 71 Закону №889-VII передбачено, що з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування.

Згідно з ч.ч.8 та 9 ст.71 Закону №889-VII, державний службовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; 2) порушувати клопотання про одержання і залучення до матеріалів нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, які причетні до справи; 3) бути присутнім під час виконання відповідних заходів; 4) подавати в установленому порядку скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування. За результатами службового розслідування складається висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.75 Закону №889-VII, перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 Закону №889-VII, рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Аналізуючи наведені норми, суд вважає за необхідне зазначити, що процедура дисциплінарного провадження як процес дослідження обставин дисциплінарного проступку, визначення його наслідків та доведення вини особи, зокрема, повинна бути достатньо прозорою, задля того, щоб і сама особа, яка притягується до дисциплінарної відповідальності, та орган, що застосовує дисциплінарне стягнення, а також суд, перевіряючи законність накладення дисциплінарного стягнення, могли з`ясувати фактичні підстави, покладені в основу прийнятого рішення, та надати їм оцінку.

При цьому, рішення, прийняте за наслідками такого дисциплінарного провадження, повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали значення для його прийняття.

Разом з тим, за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це не йдеться у спеціальному законі.

Так, Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України та є спеціальним у даному випадку.

Відповідно до частини п`ятої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для поліцейських.

Разом з тим, згідно ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські у разі вчинення протиправних діянь несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.

Статтею 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначені підстави звільнення поліцейського зі служби у поліції, та припинення служби у поліції, зокрема, серед інших, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006р. №3460-ІУ, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законі України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інша нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Аналогічні за своїм змістом положення чинного законодавства містить чинний наразі Дисциплінарний статут Національної поліції України, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

За змістом законодавчих приписів останнього, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 року, №2337-VІІІ, який визначає сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Згідно зі ст. 2 Дисциплінарного статуту за своїм службовим становищем поліцейські можуть бути керівниками або підлеглими стосовно інших поліцейських.

Керівник - це службова особа поліції, наділена правами та обов`язками з організації службової діяльності підлеглих їй поліцейських та інших працівників поліції і контролю за їхньою службовою діяльністю. Керівник, якому поліцейський підпорядкований за службою, у тому числі тимчасово, є прямим керівником для нього. Найближчий до підлеглого прямий керівник є безпосереднім керівником.

Відповідно статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків (стаття 13 Дисциплінарного проступку).

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

За змістом пункту 5 Дисциплінарного Статуту застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється.

Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків (статтею 14 Дисциплінарного статуту).

За змістом вказаної статті, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.

Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником (стаття 16 Дисциплінарного Статуту).

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Порядок проведення службового розслідування стосовно поліцейських визначається Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893, та визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (п. 2, глави ІІ вказаного Порядку).

На час проведення службового розслідування поліцейський може бути відсторонений від виконання службових обов`язків (посади) у разі, якщо обставини виявленого дисциплінарного проступку унеможливлюють виконання посадових (функціональних) обов`язків ним або іншим поліцейським, а також якщо виконання поліцейським посадових (функціональних) обов`язків перешкоджає встановленню обставин виявленого дисциплінарного проступку.

Приписами глави 5 вказаного Порядку визначено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються статтею 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Службове розслідування має встановити:

- наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;

- наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;

- ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;

- обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;

- відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

- вид і розмір заподіяної шкоди;

- причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень означає, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003р., вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 27.09.2010 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Позивач наполягає на безпідставності винесення спірних наказів про звільнення з огляду на те, що ним не було вчинено дисциплінарного проступку, який потягнув би за собою настання наслідків у вигляді звільнення.

В свою чергу, відповідачем висловлено незгоду із таким твердженням, так як службовим розслідуванням чітко встановлено факт запису часу перевірки наперед під час несення чергування позивачем, що відображено у відповідному висновку службового розслідування та підтвердженні належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене, та встановлені фактичні обставини справи, досліджуючи їх через призму юридичних аспектів проведення службового розслідування, суд дійшов висновку про дотримання відповідачем вимог Національної поліції України та Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України в частині призначення службового розслідування з метою встановлення обставин щодо вчинення особами дисциплінарного проступку, проведення такого розслідування у межах місячного строку, затвердження відповідного висновку, на підставі якого видано наказ про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

Так, щодо правомірності винесення наказу начальником в.о. Державної установи «Устинівський виправний центр (№37)» від 14.05.2019 року №114/НО-19 «Про внесення змін до наказу ДУ «Устинівський виправний центр (№37) від 24.04.2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників установи» в частині звільнення прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки «Державна установа» Устинівський виправний центр (№37)» за ст. 77 ч. 1 п. 1 п. 6 Закону України «Про Національну поліцію», суд зазначає наступне.

Згідно рапорту начальника ВНБ ДУ «Устинівський виправний центр (№37)» майором внутрішньої служби Янковським Р.В. від 15.04.2019 року, судом встановлено, що останнім начальнику установи повідомлено, проте, що, а саме: « 15.04.2019 року близько 08 год. 30 хв. на КПП установи прапорщик внутрішньої служби ОСОБА_1 хотів щоб йому підписав рапорт на відпустку, на що отримав відповідь, що пізніше, буде начальник установи і вирішено це питання, оскільки є намір доповісти начальнику установи про виявлені недоліки та провести службове розслідування. Рухаючись поряд прапорщик внутрішньої служби ОСОБА_1 почав виражатись нецензурною лайкою та погрожував вбивством. Підійшовши до нього сказав йому заспокоїтись та пішов в протилежному напрямку від нього не бажаючи з ним розмовляти. Він пішов слідом, зайшов у своє домоволодіння, оскільки проживає біля самого КПП установи, взяв свій автомобіль та поїхав за мною. Догнавши, дістав з автомобіля мисливську рушницю одноствольну, показав переломивши ствол, що вона заряджена та направив на мене і сказав, що застрелить. Я підійшов ближче до прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 , щоб забрати в нього рушницю, але він кинув її в автомобіль, погрожуючи вбивством сів у свій автомобіль та поїхав. Про дану подію відразу повідомив до Устинівського відділу поліції» (а.с.82).

З висновку службового розслідування встановлено, що 15.04.2019 року ОСОБА_1 вирішив написати рапорт, щодо надання йому чергової відпустки за 2019 рік. 15.04.2019 року близько 08 години 45 хвилин звернувся до начальника ВПБ майора внутрішньої служби Янковського Р.В. з проханням підписати рапорт на відпустку, але останній в грубій формі сказав, що не підпише. Далі виходячи із житлової зони через КПП установи слідуючи в бік магазину між ними виникла суперечка, в якій ОСОБА_9 погрожував йому звільненням із установи та фізичною розправою над ним та його сім`єю. Після чого розвернувшись попрямував в інший бік вниз по вулиці, сівши у власний автомобіль, наздогнав ОСОБА_9 з метою встановлення причини виникнення особистої неприязні до нього, але в розмові ОСОБА_9 продовжував виказувати погрозами розправи над його сім`єю, та різко скоротив дистанцію між ними. Розцінивши погрози та різке скорочення дистанції, як намір ОСОБА_9 завдати йому тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 дістав з автомобіля незаряджену пневматичну рушницю та скористався нею як палицею – для відбиття можливого нападу. Після чого ОСОБА_10 знову попрямував у зворотному напрямку від нього. Зрозумівши, що подальшого діалогу не буде, ОСОБА_1 повернувся до свого домоволодіння (а.с.105-108).

Отже, судом встановлено, що під час проведення службового розслідування відповідно до рапорту начальника позивача, уповноваженими особами встановлено конфліктну ситуацію між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 із участю вогнепальної зброї – рушниці.

Судом досліджено питання звернення ОСОБА_11 до органів поліції з приводу погроз ОСОБА_1 .

Так, згідно з листом Устинівського відділення поліції Долинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 27.06.2019 року №1835/124-2019 адресованого в.о. начальника ДУ «Устинівського виправного центру(37), повідомлено, що в Устинівському ВП Долинського ВП ГУ НП в Кіровоградській області за №542 від 15.04.2019 року зареєстровано звернення працівника ДУ «Устинівський ВЦ (№37)» ОСОБА_9 по факту погроз за допомогою мисливської рушниці від іншого працівника установи ОСОБА_1 . При проведенні перевірки та при опитуванні ОСОБА_1 повідомив, що він мав при собі пневматичну гвинтівку, яку дістав не для погроз, а для самозахисту. Згідно інформаційних баз вогнепальна зброя ОСОБА_1 зареєстрованою не значиться. Встановлені та опитані свідки події, факт погроз за допомогою рушниці заперечують. В зв`язку із чим в порушенні кримінального провадження відносно ОСОБА_1 відмовлено. (а.с.120).

Відтак, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, оцінюючи їх із юридичної точки зору через призму процедурних моментів проведення службового розслідування, суд встановив правомірне винесення наказу від 14.05.2019 року №114/НО-19 «Про внесення змін до наказу ДУ «Устинівський виправний центр (№37) від 24.04.2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників установи».

Поряд з тим, суд звертає увагу відповідача на алгоритм застосування чинного законодавства на момент виникнення спірних правовідносин, з огляду на винесення законодавцем відповідних редакцій та правок.

В матеріалах справи наявний наказ начальника Устинівського ВЦ №37 №94/ОД-17 від 02.11.2017 року яким, заборонено працівникам Устинівського ВЦ №37 користуватись власним автотранспортом під час виконання службових обов`язків з метою недопущення працівниками Устинівського ВЦ №37, які входять до складу чергової зміни, скоєння за їх участю ДТП під час виконання своїх службових обов`язків. Пунктом 2 вказаного наказу дозволено користуватись власним автотранспортом у разі виникнення надзвичайної події в установі та з метою перевірки засуджених і якості несення служби молодшими інспекторами ВНБ на відділку «Завтурово» (а.с.148).

Згідно маршрутної картки молодшого інспектора несення служби на посту №3 виробничої зони відділку «Інгульське» маршрут руху №1, вбачається, що час перебування на маршруті складає 2 години 30 хвилин. В разі відсутності засуджених на одному з об`єктів, час перевірки скорочується. Перевірка починається о 8 год. 05 хв. (а.с.147).

Отже, підставою застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення стало виявлення під час добового чергування факту запису часу перевірки наперед та відповідно неналежне його проведення та раніше виявлені факти порушення ним трудової дисципліни.

Позивач, в судовому засіданні вказав, що 14.04.2019 року була дощова погода, тому перевірку засуджених було здійснено ним іншим маршрутом із використанням власного транспортного засобу – мопеда, де також вказав, що перебував на фермі.

Однак, такі твердження позивача щодо прямування та здійснення ним перевірки 14.04.2019 року за іншим маршрутом, судом оцінюються критично та не беруться судом до уваги, оскільки відеозаписом з камер відеоспостереження, переглянутого безпосереднім начальником позивача разом із залученими для того особами, встановлено, що 14.04.2019 року в період з 08 год. по 06 хв. по 09 год. 36 хв. було виявлено, що молодший інспектор ОСОБА_1 вийшов за територію КПП в 08 год. 06 хв. пішов в напрямку свого домоволодіння, близько 08-15 год. поїхав на власному засобі пересування, на мопеді в бік виробничих об`єктів, о 08 год. 50 хв. було видно як ОСОБА_1 їхав зі сторони виробничих об`єктів в бік домоволодіння, близько 09 год. 30 хв. прийшов зі сторони домоволодіння, що зафіксовано у відповідному акті (а.с.38).

Разом з тим, судом встановлено, що під час здійснення перевірки достовірності факту неналежного проведення перевірки позивачем засуджених під час несення служби, встановлено, що молодший інспектор ВНБ прапорщик вн. служби ОСОБА_1 пояснив, що дійсно під час добового чергування з 08 год. 00 хв. 14.04.2019 року при перевірці засудженого на виробничому об`єкті ВНС зробив помилковий запис з часом перевірки наперед механічно, так як мав погане самопочуття – головна біль та біль в суглобах (а.с.40).

З метою об`єктивного розгляду справи, судом було викликано для допиту у судовому засіданні в якості свідків в.о. начальника Державної установи «Устинівський виправний центр (№37)» ОСОБА_12 С ОСОБА_13 та начальника внутрішньої безпеки ДУ «Устинівського виправного центру (№37) майора внутрішньої служби Янковського Р.В. (безпосереднього начальника позивача).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що в установі наразі перебуває 21 засуджений, за засудженими нагляд (закріплення) окремого працівника не передбачено, працівники установи заступають на добовий наряд (чергування) та закріпленні за кожним об`єктом установи, за яким ведеться нагляд з погодинним чергуванням, визначене відповідною маршрутною карткою. Вказав, що 14.04. 2019 року ним було виявлено факт порушення службової дисципліни позивача під час несення служби, що був виражений у записах наперед погодинного чергування на об`єкті, тобто перевірка фактично ОСОБА_1 здійснена не була, проте, у відповідній документації була відображена. Такі дії, давали нагоду засудженому бути непідконтрольним протягом 5 годин, що могли призвести до невідворотних наслідків. При цьому, вказав, що переглядаючи камери відеоспостереження, було встановлено вихід позивача за територію КПП та його напрямок руху повз установу, протилежним виробничим об`єктам, що мали бути перевірені ним.

Щодо тверджень позивача про перебування ним на фермі, то пояснив, що ферма знаходиться в протилежному напрямку, а ніж той, з якого повертався позивач, згідно камер відеоспостереження. При цьому, наголосив, на неодноразових порушеннях трудової дисципліни ОСОБА_1 під час несення служби.

Також, в судовому засіданні був допитаний в якості свідка начальник внутрішньої безпеки ДУ «Устинівського виправного центру (№37) майора внутрішньої служби ОСОБА_9 , який своїми показами, підтвердив виявлені порушення позивача під час несення служби в частині запису на перед проведеної перевірки. Підтвердив обставини встановлені службовим розслідуванням. Наголошував, на неодноразовому порушенні трудової дисципліни позивачем, що відображені були у відповідних матеріалах службових розслідуваннях. Також, повідомив, що особисто бачив як позивач 14.04.2019 року вранці йшов до КПП із власного домоволодіння, а не зі сторони перевірених об`єктів. При цьому, повідомив суду, що конфліктних відносин із позивачем у нього немає.

На такі твердження позивач заперечив, та повідомив, що конфліктні відносини між ним та його безпосереднім керівником склались давно, ще у 2016 році, що відобразилось на його розмірі премії, тобто зменшенні.

Так, такі твердження позивача судом оцінюються критично, оскільки, відповідачем в якості доказу, долучено до матеріалів справи копії наказів про оплату праці персоналу установи з січня 2016 року по грудень 2018 року, з яких встановлено, що позивачу була виплачена премія на рівні із іншими працівниками установи, суттєвого заниження розміру такої премії судом не встановлено. При цьому, розмір премій працівників установи різниться, і також є інші працівники, яким розмір премії встановлений значно менший, аніж ОСОБА_1 (а.с.155-191).

Тому, такі твердження позивача судом не враховуються під час прийняття рішення у даній справі.

Отже, виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вказаними поясненнями, позивач не заперечував факт порушення порядку несення служби (добового чергування), чим наражав на небезпеку працівників Державної установи «Устинівський виправний центр №37», так як дана установа є установою тримання затриманих з особливим режимом контролю та нагляду за їх поведінкою.

При цьому, суд зауважує, що факт перебування позивача 14.04.2019 року з 08 год. 06 хв. по 08 год. 50 хв. у себе в домоволодінні жодним належним доказом учасниками справи не підтверджений, тому судом не береться до уваги під час прийняття рішення у даній справі.

Позивачем в судовому засіданні звернуто увагу суду на той факт, що в отриманій під час звільнення його трудовій книжці зникли його записи працевлаштування та звільнення з Державної установи «Устинівський виправний центр (№37)», на посвідчення чого додано копію трудової книжки (а.с.133).

З метою об`єктивного розгляду справи судом витребувано від відповідача відповідні пояснення (а.с.139-143).

На виконання вимог суду, відповідачем надано письмові пояснення, за змістом яких, щодо даного факту відповідач надати не може, лише вказує, що після того як позивач самостійно зняв ксерокопію зі своєї трудової книжки і долучив їх до позовних матеріалів, запис у трудовій книжці став не видимим, тобто зник. При цьому наголошено, що на виконання вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, позивач може звернутись до сектору по роботі з персоналом установи, такий запис буде поновлено (а.с.144-145).

Водночас, суд зауважує, що в матеріалах справи наявна копія аркушу трудової книжки позивача, із наявністю відображення запису та внесення до неї спірного наказу, яким звільнено позивача (а.с.26).

Разом з тим, такі твердження позивача щодо зникнення запису у трудовій книжці, судом оцінюються критично, оскільки відповідно до розписки ОСОБА_1 від 25.04.2019 року ним отримана трудова книжка та військовий квиток, претензій щодо звільнення до сектору по роботі з персоналом та керівництва ДУ «Устинівського виправного центру (№37)» не має (а.с.151).

Суд звертає увагу позивача, на те, що службовою дисципліною відповідно положень Дисциплінарного статуту є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів поліції України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку (частина перша).

Суд зауважує, що законодавець виокремлює суворість застосування до працівника відповідальності, а саме, у разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.

Якщо було притягнуто до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його не тяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов`язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням.

Однак, у висновку службового розслідування під час винесення спірних наказів, посадовими особами відповідача надано оцінку вчиненим діям позивача з урахуванням вказаних законодавчих положень та негативної характеристики позивача, часу його перебування на службі у співвідношенні його заохоченням під час несення служби.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем в повній мірі дотримано наведених вимог Дисциплінарного статуту та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, вимог Закону України «Про Національну поліцію», оскільки з`ясовано обставини, за яких скоєно дисциплінарний проступок, попередня поведінка особи, рівень кваліфікації.

За таких обставин суд приходить до висновку, що наведені порушення позивачем належно оцінено відповідачем з урахуванням тяжкості вчиненого проступку позивача у відповідно його наслідків, та правомірно застосовано до позивача саме дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення та неможливості застосування менш тяжких стягнень.

Відтак, за сукупністю наведених встановлених фактичних обставин, у сув`язі із наведеними чинними законодавчими положеннями, суд приходить до висновку, що спірні накази є такими, що не порушують охоронювані права та інтереси позивача, а тому такі скасуванню не підлягають.

Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003 р. №3-рп/2003 наголосив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Судовому захисту підлягає не лише порушене право, а й порушений інтерес, при цьому інтересом юридичної особи у сфері публічно-правових відносин слід розуміти не будь-який інтерес, а правовий, тобто такий, що може бути об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення потреб юридичних особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності ті іншим загально-правовим засадам.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р., поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Поняття "охоронюваний законом інтерес", означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих доказів, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Державної установи «Устинівський виправний центр (№37)» про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задоволенню не підлягає.

У зв`язку із відмовою у задоволенні адміністративного позову, судові витрати у відповідності до статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 242 – 246, 250, 251, 255, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , національний паспорт серії НОМЕР_1 виданий Устинівським РВ УМВС України в Кіровоградській області 16.06.2007 року; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Державної установи «Устинівський виправний центр (№37)» (код ЄДРПОУ 14316942; адреса: с. Інгульське, Устинівський район, Кіровоградська область, 28624) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько