Рішення № 83143287, 15.07.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2019 р. Справа№200/7577/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Буряк І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

13 червня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, відповідно до тексту заяви позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 12.04.2019 року №55 «Про відмову в призначенні пенсії»; зобов`язати управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи період з 31.10.1994 року по 01.08.2001 року (записи 1-3) в Філії виробничо-будівельного кооперативу “Прогрес” малого підприємства “Карлівка”; зобов`язати управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.03.2019 року №55 про призначення пенсії з урахуванням періоду роботи з 31.10.1994 року по 01.08.2001 року (записи 1-3) в Філії виробничо-будівельного кооперативу “Прогрес” малого підприємства “Карлівка”.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулась до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області з заявою від 27.03.2019 року про призначення пенсії по інвалідності ІІІ групи. За наслідками розгляду цієї заяви відповідачем прийнято рішення №55 від 12.04.2019 року про відмову у призначенні пенсії, обгрунтоване тим, що до стажу не можливо зарахувати період роботи з 31.10.1994 року по 01.08.2001 року, оскільки в печатці відсутній код підприємства, а дата наказу про звільнення не відповідає даті звільнення. Таким чином на думку відповідача підтверджено страховий стаж на 4 роки 06 місяців 09 днів та не враховано стаж на 06 років 09 місяців 01 день, тобто не зараховано весь період роботи в Філії виробничо-будівельного кооперативу «Прогрес» малого підприємства «Карлівка». Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернулась за захистом порушеного права із даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14.06.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідачем у встановлений судом строк надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого, останній просив суд відмовити у задоволенні вимог позовної заяви. В обґрунтування відзиву відповідач посилається на те, що позивач 27.03.2019 року звернулась до Управління із заявою щодо призначення пенсії по інвалідності ІІІ групи. Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі по тексту також - Закон №1058) позивач набуває право при наявності страхового стажу не менше 11 років. За результатами розгляду трудової книжки встановлено, що в печатці відсутній код підприємства, а також дата наказу про звільнення не відповідає даті звільнення. Крім цього, відвідач посилається на відсутність даних про сплату страхових внесків за період з 01.07.2001 року по 01.08.2001 року згідно даних персоніфікованого обліку. З урахуванням викладеного посилаючись на норми пенсійного законодавства відповідач вважає дії Управління щодо не зарахування спірного періоду роботи до трудового стажу позивача та рішення про відмову у призначенні пенсії правомірними та обґрунтованими.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

27.03.2019 року позивачка звернулась до Управління із заявою №2762 про призначення пенсії по інвалідності ІІІ групи.

Рішенням відповідача №55 від 12.04.2019 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії. В обгрунтування останього, відповідачем зазначено, що відповідно до частини першої статті 32 Закону №1058 право на призначення пенсії по інвалідності 3 групи ОСОБА_1 набуває при наявності страхового стажу не менше 11 років. При розгляді трудової книжки ОСОБА_1 встановлено, що в печатці відсутній код підприємства, а також дата наказу про звільнення не відповідає даті звільнення.

Згідно пункту 15 Положення про Державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності, затвердженого Постановою КМУ від 25.05.1998 №740 (далі - Положення) на печатках та штампах повинен зазначатись ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи або ідентифікаційний номер фізичної особи. В печатці підприємства на першій сторінці трудової книжки та на сторінці №5 код підприємства відсутній, що є порушення пункту 15 Положення, тому печатка вважається недійсною.

Згідно пункту 2.4 частини 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі - Інструкція), усі записи в трудовій книжці вносяться власником після видання наказу, але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення. В порушення пункту 2.4 пункту 4 Інструкції згідно запису № 3 трудової книжки позивача наказ про звільнена видано 27.04.2001 року, в той час коли дата звільнення - 01.08.2001 року, тобто наказ про звільнення видано майже на три місяці раніше дати звільнення.

По-друге, щодо зарахування страхового стажу за період з 01.07.2001 по 01.08.2001 року, відповідач зазначив, що згідно відомостей персоніфікованого обліку за період з 01.07.2000 по 01.08.2001 року відсутні дані про сплату страхових внесків. У зв`язку з цим, відсутні підстави для зарахування цього періоду до страхового стажу. Таким чином, страховий стаж роботи ОСОБА_1 складає 4 роки 6 місяців 9 днів, за винятком періоду з 31.10.1994 по 01.08.2001, що становить 6 років 9 місяців 1 день.

У зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (не менше 11 років) управлінням прийнято рішення № 55 від 12.04.2019 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності згідно частини один статті 32 Закону № 1058. З урахуванням викладеного, управління вважає, що оскільки ним не допущені порушення при здійсненні владних повноважень відносно позивача, то підстави для задоволення позовних вимог - відсутні, просить суду відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

Отже, із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту, з приводу правомірності не врахування до страхового стажу певного періоду роботи позивача та, як наслідок відмови, у призначені пенсії.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 1 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону №1058 особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією:

для осіб з інвалідністю I групи:

до досягнення особою 25 років включно - 1 рік;

від 26 років до досягнення особою 28 років включно - 2 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 3 роки;

від 32 років до досягнення особою 34 років включно - 4 роки;

від 35 років до досягнення особою 37 років включно - 5 років;

від 38 років до досягнення особою 40 років включно - 6 років;

від 41 року до досягнення особою 43 років включно - 7 років;

від 44 років до досягнення особою 48 років включно - 8 років;

від 49 років до досягнення особою 53 років включно - 9 років;

від 54 років до досягнення особою 59 років включно - 10 років;

для осіб з інвалідністю II та III груп:

до досягнення особою 23 років включно - 1 рік;

від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки;

від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;

від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років;

від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років;

від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років;

від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років;

від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років;

від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років;

від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років;

від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років;

від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років;

від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.

31 березня 2019 року позивачці виповнилось 46 років, отже право на пенсію по інвалідності ІІІ групи, остання набуває за наявності страхового стажу – 11 років.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затв. постановою КМ України № 637 від 12.08.1993 року передбачено що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Відповідач в обґрунтування відмови у призначенні пенсії посилається на відсутність страхового стажу у розмірі 11 років, при цьому зазначив в оскаржуваному рішенні про відсутність підстав для зарахування періоду з 31.10.1994 року по 01.08.2001 року, у зв`язку із тим, що відбиток печатки яким засвідчено записи трудової книжки не містить код ЄДРПОУ підприємства, а також дата наказу про звільнення не відповідає даті звільнення.

Натомість суд, зазначає, що код ЄДРПОУ - унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, створеному відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України". Відповідні коди підприємствам почали присвоюватись лише у 1996 році, печатка підприємства могла не містити відповідного коду.

Відсутність такого коду на відтиску печатки не є підставою для визнання недійсності такої печатки.

Разом із тим, щодо посилання відповідача на невідповідність дати наказу про звільнення даті звільнення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.18 постанови Ради міністрів СРСР від 06 вересня 1973 року №656 «Про трудові книжки робочих та службовців» відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням керівника підприємства, установи, організації).

Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджені наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, яка була чинна на момент спірного періоду роботи позивача, встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряють печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Таким чином, суд вважає, що не дотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а саме керівника, або уповноваженого ним органу, а не для особи, яка до таких порушень не мала будь-якого відношення, а тому не може впливати на її особисті права та обов`язки.

Та обставина, що керівник установи де працювала позивач не засвідчив записи в трудовій книжці позивача печаткою, яка б містила код ЄДРПОУ станом на 01.08.2008 року, або не коректно вніс запис дати наказу про звільнення не робить записи, неправдивими. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження її трудового стажу.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 лютого 2018 року справі № 644/9324/16-а та в постанові від 07 лютого 2018 року у справі №257/615/17.

Щодо посилання відповідача на відсутність відомостей у персоніфікованого обліку за період з 01.07.2000 по 01.08.2001 року про сплату страхових внесків, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до положень ст. 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Як свідчать матеріали справи, позивач у спірний період часу працювала у «Филиал ПСК «Прогресс» МП «Карловка» (згідно трудової книжки), що підтверджується копією трудової книжки.

Суд зазначає, що внаслідок невиконання установою де працювала позивач, обов`язку щодо сплати внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлена соціальної захищеності та можливості зарахування до стажу для призначення пенсії періоду роботи на вказаному підприємстві з 01.07.2000 по 01.08.2001, зазаначене є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У даному спорі суд не обраховує загальний стаж роботи позивача, оскільки в межах розгляду даної адміністративної справи, позивачем не заявлялась вимога для зобов`язання відповідача призначити пенсію, судом не досліджувалось питання наявності у позивача загального трудового стажу для її призначення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 31.10.1994 року по 01.08.2001 року, отже позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом визнання рішення про відмову призначенні пенсії та як наслідок зобоб`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії по інвалідності ІІІ групи, зарахувавши до стажу період роботи з 31.10.1994 року по 01.08.2001 року в Філії виробничо-будівельного кооперативу «Прогрес».

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Отже, з урахуванням вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, та задоволення позовних вимог, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 768,40 грн. на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5, ЄДРПОУ 23346787) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 12.04.2019 року №55 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.03.2019 року №55 про призначення пенсії зарахувавши ОСОБА_1 до стажу роботи період з 31.10.1994 року по 01.08.2001 року (записи 1-3) в Філії виробничо-будівельного кооперативу “Прогрес” малого підприємства “Карлівка”;

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5, ЄДРПОУ 23346787)на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 768 грн. 40 коп. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 15 липня 2019 року.

Суддя І.В. Буряк