Рішення № 83140837, 18.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 липня 2019 року № 640/9160/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання винити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне акціонерне товариство «Трикотажна фабрика «Роза» (далі - позивач, ПАТ «Трикотажна фабрика «Роза») з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправними та скасувати рішення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відмову у видачі Приватному акціонерному товариству «Трикотажна фабрика «Роза» містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на вул. Протасів Яр, 3 у Солом`янському районі міста Києва, затверджене наказом № 82 від 25.01.2019 та скасувати наказ Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 82 від 25.01.2019;

зобов`язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати Приватному акціонерному товариству «Трикотажна фабрика «Роза» містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва - реконструкції нежитлової будівлі літера «А» (надбудови в межах існуючого фундаменту), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Протасів яр , 3 , у Солом`янському районі міста Києва.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно не видано позивачу містобудівні умови та обмеження, чим порушені його права та законні інтереси на отримання містобудівних умов та обмежень для здійснення реконструкції нежитлової будівлі літера «А» (надбудови в межах існуючого фундаменту), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Протасів яр, 3 , у Солом`янському районі міста Києва.

Окрім того, позивач зазначив, що оскаржуване рішення перешкоджає здійсненню господарської діяльності позивача, в тому числі виконанню договорів щодо проектування, чим порушує право користування власним майном, а тому подав до суду заяву про пришвидшення розгляду справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Представником відповідача подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що під час розгляду і прийняття рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень, Департамент діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як визначено частиною 2 статті 19 Конституції України. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Крім того, відповідач вважає, що позовна вимога про прийняття рішення про зобов`язання Департаменту видати позивачу містобудівні умови і обмеження є формою втручання в дискреційні повноваження, що виходить межі завдань адміністративного судочинства, а тому такі позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У відповідь на відзив представник позивача заперечив проти викладених тверджень відповідача, вважає їх необґрунтованими та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Враховуючи характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, суд дійшов висновку, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження згідно приписів статей 12, 257, 262 КАС України без виклику учасників справи на підставі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватне акціонерне товариство «Трикотажна фабрика «Роза» є власником нежитлової будівлі загальною площею 1062,8 га по вулиці Протасів Яр, 3 у місті Києві з 1993 року на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу орендного підприємства трикотажної фірми «Роза» від 14.05.1993 та акту прийому-передачі державної частки цілісного майнового комплексу орендного підприємства Київської трикотажної фірми «Роза» від 04.06.1993, правонаступником якого являється Приватне акціонерне товариство Трикотажна фабрика «Роза», що підтверджується Статутом.

Приватне акціонерне товариство «Трикотажна фабрика «Роза» з метою отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки звернулось до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою від 18.01.2019 №50350-003574241-013-16, в якій просило надати містобудівні умови та обмеження для реконструкції нежитлової будівлі літера «А» (надбудови в межах існуючого фундаменту), що розташована за адресою м. Київ, вул. Протасів Яр, 3/вул. Грінченка 2/1 у Солом`янському районі міста Києва та належить позивачу на праві власності.

За результатами розгляду заяви від 18.01.2019 із доданими документами, Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято рішення про відмову у наданні містобудівних умов і обмежень для проектування об`єкта будівництва на вул . Протасів Яр, 3 у Солом`янському районі м. Києва у зв`язку із невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки відповідно до Генеральному плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, земельна ділянка за функціональним призначенням відноситься до території житлової садибної забудови, частково до території вулиць і доріг, яку у встановленому порядку разом із поданими документами передано до ЦНАПу.

Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень, затверджено наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.01.2019 №82.

Не погоджуючись з рішенням про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень, яким порушено його права та інтереси, позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон №3038-VI) державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Згідно статті 26 Закону №3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Частинами першою, третьою, четвертою статті 29 Закону №3038-VI передбачено, що основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

У відповідності до визначень, зазначених у статті 1 Закону №3038-VI, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно частин третьої, четвертої статті 29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

4) витяг із Державного земельного кадастру.

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

З матеріалів справи встановлено, що разом із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень позивач подав наступні документи:

- заяву про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва від 18.01.2019, про що зазначено в описі документів, що надано до ЦНАП суб`єктом господарювання, громадянином для виконання адміністративної послуги;

- документ, що засвідчує особу суб`єкта звернення та довіреність, якщо заявник діє в інтересах іншої особи (копія довіреності від 16.01.2019 № 1);

- копію документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна (реконструкції), розташований на земельній ділянці по вулиці Протасів Яр, 3 у Солом`янському районі міста Києва (копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.06.2018, договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу орендного підприємства трикотажної фірми «Роза» від 14.05.1993 та акту прийому-передачі державної частки цілісного майнового комплексу орендного підприємства Київської трикотажної фірми «Роза» від 04.06.1993);

- викопіювання з топографо-геодезичного плану М:2000 (завірені копії);

- лист з Державного земельного кадастру (копія листа Головного управління Держгенкадастру у м. Києві від 16.11.2018 № 97-26-0.21.-3355/35-18;

- Містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта реконструкції;

- лист Департаменту містобудування та архітектури №055-204 від 09.01.2019;

- лист Інституту Генплану м. Києва №153 від 18.07.2018 з додатками (викопіювання з Генплану на 3-х аркушах);

- М 1:500 (топографічна зйомка земельної ділянки);

- Черговий кадастровий план станом на 01.10.2018;

- Технічний паспорт БТІ на нежитлову будівлю.

Відмовляючи у наданні містобудівних умов та обмежень відповідач вказав про невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, зазначивши, що земельна ділянка за функціональним призначенням знаходиться в межах території житлової садибної забудови та частково в межах території вулиць і доріг.

За змістом частини першої статті 16 Закону №3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Частинами першою, другою статті 18 Закону №3038-VI план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Відповідно до наявного у матеріалах справи висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища щодо умов використання земельної ділянки, наявних містобудівних обмежень та обтяжень, які мають враховуватись при затвердженні проекту відведення земельної ділянки від 20.01.2004 №19-450 стосовно об`єкта нерухомості, розташованого за адресою м. Київ, вул. Грінченка 2/1 у Солом`янському районі міста Києва зазначено, що містобудівна характеристика ділянки у відповідності до Генерального плану розвитку міста, затвердженого рішенням Київради від 28.02.2002 №370/1804, територія за функціональним призначенням належить до промислової території.

Також, згідно поданого до матеріалів справи Технічного звіту станом на 2016 рік по встановленню в натурі (на місцевості) зовнішніх меж земельних ділянок Публічного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» (правонаступник Приватне акціонерне товариство «ТФ «Роза»), юридична адреса: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 2/1 щодо місця розташування земельних ділянок ПрАТ «ТФ «Роза» по вул. Миколи Грінченка, 2/1 з відповідними обліковими кодами земельних ділянок № 72 :214:002, №72:214:026, згідно якого вищевказана земельна ділянка віднесена до земельних ділянок згідно технічних звітів по інвентаризації.

Відповідно до Пояснювальної записки Звіту в розділі «Загальна характеристика району робіт» вказано, що земельні ділянки розташовані в промисловій зоні Солом`янського району. На час обстеження земельних ділянок в натурі (на місцевості) встановлено, що на земельній ділянці на вулиці Миколи Грінченка , міста Києва розташовані об`єкти нерухомого майна, які належать Публічному акціонерному товариству «Трикотажна фабрика «Роза». Територія впорядкована, заасфальтована, частково озеленена. Під`їзд до земельної ділянки вулиць Миколи Грінченка та Протасів Яр.

Позивач звертався із заявою про отримання містобудівних умов для проведення реконструкції, належної йому на праві власності, нежитлової будівлі за літерою «А» з надбудовою на вул. Протасів Яр , 3 у Солом`янському районі міста Києва, проте отримував неодноразово відмови у наданні містобудівних умов.

Слід зазначити, що відповідач не вказує, зокрема, які можливо з наданих позивачем документів згідно переліку не відповідають встановленим вимогам чи які містять недостовірні відомості.

Водночас, у зв`язку із зауваженнями відповідача щодо невідповідності функціонального призначення земельної ділянки, які унеможливлюють позивачу провести реконструкцію з надбудовою в межах уже існуючого фундаменту без зміни функції, позивач звернувся до розробника Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року Дочірнього підприємства «Інститут Генерального плану міста Києва» для отримання роз`яснення щодо функціонального призначення території по вул . Протасів Яр , б .3.

Листом від 18.07.2018 №153 Дочірнє підприємство «Інститут Генерального плану міста Києва» повідомив, що оскільки генеральний план міста відповідно до діючих нормативів виконувався на топооснові М 1:10000, де лінія, товщиною 1 мм, по факту становить 10 м, та відсутність на той час у проектувальників чергового земельного кадастру призвело до похибки, через яку будівля трикотажної фабрики «Роза» по вулиці Протасів Яр, 3 потрапила до території житлової садибної забудови.

Водночас, Дочірнє підприємство «Інститут Генерального плану міста Києва» зазначило, що під час розробки ДПТ в межах вулиць Миколи Грінченка, Протасів Яр, Андрія Головка, Семенівська, Божків Яр, межа Байкового кладовища у Солом`янському районі міста Києва, наявність земельного кадастру дозволила уточнити територію, що займає ПАТ «Трикотажна фабрика «Роза» та підтвердило, що згідно плану існуючого використання території ДПТ та проектних креслень вищезазначений корпус знаходиться на промисловій території.

Більш того, позивач звернувся до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з листом від 06.12.2018 №674 стосовно надання роз`яснення щодо земельної ділянки, на якій розміщена нежитлова будівля по вул. Протасів Яр, 3 у Солом`янському районі міста Києва.

У відповідь на вказане звернення позивача, відповідач листом від 09.01.2019 №055-204 повідомив, що розробник діючої містобудівної документації (Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804) є Інститут «Київгенплан» ВАТ «Київпроект» та повідомлено, що згідно з діючим Генеральним планом, територія на якій розміщена зазначена позивачем будівля, а саме нежитлова будівля на вулиці Протасів Яр, 3 у Солом`янському районі м . Києва ) відноситься до промислової території, яка знаходиться в межах санітарно-захисної зони від залізниці, а також входить до поліфункціональних районів з формуванням функціонально-планувальної структури виробничих територій.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, які підтверджені належними, достовірними і достатніми доказами, цільове призначення земельної ділянки, на якій розташована належна позивачу на праві власності нежитлова будівля по вул. Протасів Яр, 3 у Солом`янському районі міста Києва , віднесено до промислової території, проте аж ніяк не до території житлової садибної забудови.

Поряд з цим, слід зауважити, що позивач планує здійснити не забудову території шляхом розміщення нового об`єкта будівництва, а саме реконструкцію уже існуючої нежитлової будівлі з надбудовою, в межах існуючого фундаменту, що підтверджується наявними у справі матеріалами, зокрема, включеними до містобудівного розрахунку, який надавався відповідачу разом із заявою про надання містобудівних умов та обмежень.

До того ж, усі зазначені вище листи та звернення, в яких підтверджувалось віднесення вказаної земельної ділянки до промислової території також надавались позивачем разом із заявою.

Щодо віднесення будівлі позивача до території житлової садибної забудови спростовано роз`ясненням Дочірнього підприємства «Інститут Генерального плану міста Києва», викладеним у листі від 18.07.2018 №153. При цьому, сама похибка чи можливо окремі розбіжності містобудівних умов та обмежень не можуть бути підставою для відмови у їх видачі.

Таким чином, відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні земельна ділянка району забудови, на території якого розташована будівля позивача, відносяться до промислової території. Отже, наміри позивача щодо забудови вищевказаної земельної ділянки відповідають положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, а саме Генеральному плану міста Києва.

Відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами невідповідність намірів позивача щодо забудови відповідної земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні або інші докази того, що у відповідача були обґрунтовані підстави для відмови у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень.

Відповідно до частини першої статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

У зв`язку з відмовою відповідача видати містобудівні умови та обмеження позивачу, порушено право останнього на забудову земельної ділянки в межах її цільового призначення.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» постановлено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною права власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для дотримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати так.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у зв`язку з відсутністю доказів невідповідності намірів позивача щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні та інших, передбачених містобудівним законодавством підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, позивач правомірно очікував на те, що його право на розпорядження належним йому на праві власності майном відповідно до законодавства в майбутньому не буде порушено чи обмежено під час здійснення суб`єктом владних повноважень заходів з державного архітектурно-будівельного нагляду, зокрема на отримання містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкта будівництва.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відмова у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на вул. Протасів Яр, 3, у Солом`янському районі міста Києва, викладена у листі та наказ яким затверджено вказану відмову є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати Приватному акціонерному товариству «Трикотажна фабрика «Роза» містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва - реконструкції нежитлової будівлі літера «А» (надбудови в межах існуючого фундаменту), що розташована за адресою: м . Київ , вул. Протасів Яр, 3 , у Солом`янському районі міста Києва суд зазначає наступне.

Стосовно позиції суду направленої на зобов`язання відповідача вчинити певну дію, то вона в повній мірі узгоджується як з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді так і з численними рішеннями Європейського суду з прав людини, якими останній вимагає винесення таких рішень, які б остаточно ставили б крапку в захисті прав та інтересів заявників.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

При цьому, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Тобто законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження).

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 01 липня 2003 року по справі «Суомінен проти Фінляндії», відповідно до яких суд зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Окрім того, Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність вчинення своїх дій щодо відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача надати Приватному акціонерному товариству «Трикотажна фабрика «Роза» містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва - реконструкції нежитлової будівлі літера «А» (надбудови в межах існуючого фундаменту), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Протасів яр, 3 , у Солом`янському районі міста Києва є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідачем, у порушення приписів частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано належних, у розумінні статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України, доказів, які б підтверджували правомірність прийняття ним оскаржуваного рішення та вчинення дій.

Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Враховуючи положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 2/1, код ЄДРПОУ 3020104836) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32, код ЄДРПОУ 26345558) про відмову у наданні Приватному акціонерному товариству «Трикотажна фабрика «Роза» містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, розташованого на вул. Протасів Яр, 3 у Солом`янському районі міста Києва, затверджене наказом № 82 від 25.01.2019 і наказ Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 82 від 25.01.2019.

Зобов`язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32, код ЄДРПОУ 26345558) надати Приватному акціонерному товариству «Трикотажна фабрика «Роза» містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва - реконструкції нежитлової будівлі літера «А» (надбудови в межах існуючого фундаменту), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Протасів Яр, 3 у Солом`янському районі міста Києва .

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 2/1, код ЄДРПОУ 3020104836) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві гривні) 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32, код ЄДРПОУ 26345558).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко