Рішення № 83137799, 19.07.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2019 року справа № 580/1566/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування вимоги,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі – Головне управління, відповідач), в якому просить скасувати вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-62263-17 від 06.02.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що в період з 01.07.2017 по 31.01.2019 позивач реалізовував своє право на заняття адвокатською діяльністю не як самозайнята особа, а як найманий працівник департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради. Таким чином, у розумінні Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право проводити адвокатську діяльність, зокрема у період, коли він був найманим працівником, а не самозайнятою особою.

Позивач наголошує, що з огляду на практику ЄСПЛ винесена відповідачем вимога про сплату боргу (недоїмки) не відповідає критерію “пропорційності”, адже не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи – позивача, оскільки мета сплати єдиного внеску – страхування особи в даних правовідносинах досягається сплатою єдиного внеску роботодавцем. В свою чергу трактування відповідачем законодавства призвело до необхідності виплати додаткових коштів (зайвих витрат) позивачем за умови відсутності доходу від відповідної діяльності.

17 травня 2019 року позивач подав до суду заяву про приєднання до матеріалів справи квитанції про оплату судового збору на суму 768,40 грн.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд адміністративної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 13.06.2019.

03 червня 2019 року до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки починаючи з 01.01.2017 у разі якщо ФОП, які застосовують загальну систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Також, відповідач вказує, що незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем, платник єдиного внеску визначений пункті 5 частини 1 статті 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок відповідно до визначеної бази нарахування єдиного внеску. При цьому, базу нарахування єдиного внеску зобов`язані визначати платники, як ті, отримують дохід, так і ті, які не отримують від провадження незалежної професійної діяльності.

Згідно баз даних Головного управління позивач перебуває на обліку як фізична особа, яка проводить незалежну професійну діяльність. Нарахування платнику єдиного внеску здійснювалося автоматично, поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника. Відповідно до інтегрованої картки платника податків, за позивачем рахується недоїмка зі сплати єдиного внеску. За даними інформаційної системи контролюючого органу загальна сума заборгованості станом на 31.01.2019 становила 18276,72 грн. На підставі цих даних ГУ ДФС у Черкаській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-62263-17.

12 червня 2019 року позивач подав до суду відповідь на відзив, відповідно до якого позивач вважає, що відповідач невірно трактує трудові відносини адвоката Глущенка О.С. та департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради.

Адвокат Глущенко О.С. має трудові відносини з Департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради виключно як адвокат. По цій причині, адвокат Глущенко О.С., самостійно, за своїм підписом, кожен раз з зазначенням свого статусу “адвокат” в інтересах департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради подавав позовні заяви до Черкаського окружного адміністративного суду та господарського суду Черкаської області, приймав участь у справах. Адвокат Глущенко О.С. увесь час приймає участь у слідчих діях, як адвокат, за умови, якщо справа стосується департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради. Підставою для участі у справах були виключно ордери.

Виключно статус адвоката є ключовою умовою для наявності трудових відносин між Департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради. Оскільки вказаним Департаментом за адвоката Глущенка Олександра Сергійовича вже був сплачений ССВ. то вимога відповідача про сплату боргу з ЄСВ сформована внаслідок задвоєння податку і її необхідно скасувати.

13 червня 2019 року позивач подав до суду заяву про поновлення процесуального строку подання відповіді на відзив і усними ухвалами від вказаної дати Черкаського окружного адміністративного суду, занесеними до протоколу судового засідання, задоволено заяву позивача про поновлення процесуального строку, поновлено позивачеві строк на звернення до адміністративного суду, а також відкладено розгляд справи по суті на 04.07.2019.

19 червня 2019 року представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначила, що позивач має відносини з Департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради виключно як адвокат, діє на підставі ордеру, формою винагороди є гонорар і не може при цьому бути посадовою особою місцевого самоврядування, а, отже, зобов`язаний сплачувати єдиний соціальний внесок як особа, яка займається незалежною професійною діяльністю відповідно до вимог Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

04 липня 2019 року позивач подав до суду заяву про відкладення розгляду справи.

04 липня 2019 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного судочинства України, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи до 15.07.2019.

15 липня 2019 року позивач подав до суду письмові пояснення, відповідно до яких зазначив, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.

06.02.2019 позивачеві нараховано суму єдиного внеску за 2017, 2018 роки, розрахунок якої здійснено на підставі облікових даних інформаційної системи ГУ ДФС у Черкаській області, а тому позивач вважає, що мало місце порушення відповідачем строку обчислення боргу по сплаті єдиного внеску.

15 липня 2019 року позивач та представник відповідача подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Оскільки всі учасники справи заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, то судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому згідно з частиною 4 статті 299 вказаного Кодексу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що позивач 17.06.2013 взятий на облік в органи державної податкової служби як самозайнята особа.

Із липня 2018 по дату винесення рішення позивач є працівником департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради як фахівець у галузі права, як адвокат.

06 лютого 2019 року Головним управлінням винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-62263-17, відповідно до якої у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, що становить 18276,72 грн відповідно до статті 25 Закону Країни “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

11 березня 2019 року позивач подав до Державної фіскальної служби України скаргу на вимогу про сплату боргу з ЄСВ від 06.02.2019 №Ф-62263-17, рішенням Державної фіскальної служби України № 17331/6/99-99-11-05-02-25 від 12.04.2019 про результати розгляду скарги, вирішено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-62263-17 ГУ ДФС у Черкаській області залишити без змін, скаргу фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю ОСОБА_1 від 11.03.2019 без зазначення номеру – без задоволення.

Вказану вимогу позивач вважає протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно із п. 2 ч. 1 статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Аналізуючи вищенаведені норми, суд зазначає, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється ст. 178 ПК України, за умов, якщо така особа не є найманим працівником та не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Статтею 178 ПК України передбачено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об`єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат. Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб. Іноземці та особи без громадянства, які стали на облік у контролюючих органах як самозайняті особи, є резидентами і у річній податковій декларації поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи. Під час виплати суб`єктами господарювання - податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов`язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу. Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 2464-VI облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом. Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Взяття на облік осіб, зазначених: в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, - здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей; в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, - здійснюється не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви; в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону - здійснюється на підставі подання копії свідоцтва про державну реєстрацію угоди про розподіл продукції не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви.

Згідно із п. 1 розділу ІІІ Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань”, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI визначено, що застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Абзацом 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України “Про оплату праці”, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Суд зазначає, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Відповідно до частини 2, 6 статті 2 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” від 18 січня 2001 року № 2240-III застрахована особа - найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, найманий працівник - фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи.

Згідно зі статтею 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Суд встановив, що за період з липня 2018 року по 15.05.2019 своє право на заняття адвокатською діяльністю позивач реалізовував як фахівець у галузі права в Департаменті архітектури та містобудування Черкаської міської ради, як адвокат на підставі цивільно-правових договорів та департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради щомісячно сплачувалися єдиний внесок на суму 18502,00 грн. При цьому суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів того, що він є найманим працівником та перебуває у трудових відносинах із вказаним Департаментом.

Таким чином, доводи позивача про те, що він є найманим працівником, не знайшли свого підтвердження, а отже в даному випадку, на переконання суду, позивач є самозайнятою особою, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокатську) за домовленістю з Департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків вказаних сторін на підставі цивільно-правових договорів, а тому позивач є платником єдиного внеску та зобов`язаний сплачувати його у встановлених законодавством порядку і розмірі.

Наведене свідчить про правомірність прийняття відповідачем вимоги № Ф-62263-17 від 06.02.2019, а доводи позивача щодо порушення строку обчислення боргу по сплаті єдиного внеску відповідно до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449, в даному випадку не спростовують факту несплати позивачем єдиного внеску та не є тими обставинами, які свідчать про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

2) відповідач – Головне управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39392109).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 19.07.2019.

Суддя В.О. Гаврилюк