Рішення № 83137571, 19.07.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2162/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гіглави О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Лубенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

15 червня 2019 року (згідно відбитку поштового штампу на конверті) ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лубенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про

- визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника;

- зобов`язання Лубенське ОУПФУ (вул. Шевченка, 8, м. Лубни, 37500, код ЄДРПОУ 37710525) перевести ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, що призначається членам сім`ї військовослужбовців, відповідно до статей 30, 37 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 29.03.2019.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що з 30.09.2017 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який перебував на обліку в Лубенському ОУПФУ та отримував пенсію по інвалідності як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть. Отже на даний час, ОСОБА_1 , як отримувач пенсії за віком з 2015 року, вважається дружиною померлого годувальника ОСОБА_2 ліквідатора 1 категорії, інваліда 1 групи, смерть якого пов`язана з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи і має право на перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника. 29.03.2019 ОСОБА_1 звернулася до Лубенського ОУПФУ із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника. Разом з тим, пенсійний орган безпідставно відмовив їй в такому переведенні з посиланням на те, що ОСОБА_2 по день смерті отримував пенсію у розмірі фактичних збитків, яка була розрахована на виконання постанови Лубенського міськрайонного суду від 24.07.2017 у справі №539/989/17, тобто, на підставі персонального судового акта, який не поширюється на пенсійне забезпечення позивача.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

08.07.2019 до суду надійшов відзив на позов /а.с. 43/, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що на день смерті чоловік позивачки отримував пенсію по інвалідності, розмір якої обчислено на виконання постанови Лубенського міськрайонного суду від 24.07.2017 у справі №539/989/17 з урахуванням довідки про заробіток для обчислення пенсії від 15.05.2012 №15/05-03. Провести нарахування пенсії позивачці відповідно до довідки від 15.05.2012 №15/05-03, як вказано в рішенні суду у справі №539/989/17, управління немає законних підстав, так як даним судовим рішенням зобов`язано управління вчинити дії щодо перерахунку пенсії виключно померлому ОСОБА_2 , і воно не поширюється на інших осіб.

Відповідно до приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Cправи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 від 30.09.2017 ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 /а.с. 10/.

Станом на грудень 2018 року ОСОБА_2 перебував на обліку в Лубенському ОУПФУ та отримував призначену відповідно Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсію по інвалідності як інвалід І групи та учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії у розмірі, обчисленому на виконання постанови Лубенського міськрайонного суду від 24.07.2017 у справі №539/989/17 з урахуванням довідки про заробіток для обчислення пенсії від 15.05.2012 №15/05-03 /а.с. 42/.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 06.12.2018 Лубенським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління у Полтавській області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 63 років, про що 06.12.2018 зроблено актовий запис за №143.

На день смерті чоловіка ОСОБА_2 позивач досягла пенсійного віку та отримувала пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

29.03.2019 ОСОБА_1 подала до Лубенського ОУПФУ заяву встановленої форми про переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника /а.с. 25/.

Рішенням Лубенського ОУПФУ від 17.04.2019 №140 відмовлено ОСОБА_1 в переведенні на пенсію по втраті годувальника згідно статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням заробітної плати годувальника в сумі 1617,06 крб за період його роботи в зоні відчуження з 01.10.1988 по 16.10.1988 згідно довідки від 15.05.2012 №15/05-03, виданої ВАТ "Плодоовоч", оскільки рішення суду від 24.07.2017 у справі №539/989/17, на виконання якого останньому була розрахована, призначена та виплачувалася пенсія, носить персональний характер, і не поширюється на пенсійне забезпечення заявниці ОСОБА_1 /а.с. 26/.

Про прийняття вказаного рішення Лубенське ОУПФУ проінформувало ОСОБА_1 листом від 22.04.2019 №3017/03-10/1 /а.с. 8/.

Не погодившись із зазначеним, позивач звернулася до суду з даним позовом про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника та зобов`язання Лубенське ОУПФУ перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, що призначається членам сім`ї військовослужбовців, відповідно до статей 30, 37 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 29.03.2019.

Встановивши обставини справи, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та які мають значення для вирішення справи по суті, оцінивши докази, якими підтверджені встановлені обставини, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України /пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України/.

Законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення та визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 цього Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

За приписами частин 2, 3 статті 36 Закону №1058-ІV непрацездатними членами сім`ї, зокрема, вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками /частина 1 статті 37 Закону №1058-ІV/.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Отже, за Законом №1058-ІV члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів для існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається із заробітку чи пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті.

Поряд з цим, згідно з частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Згідно зі статтею 31 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 та її чоловік, перебували в офіційному шлюбі, були зареєстровані за однією адресою АДРЕСА_1 та на день смерті чоловіка позивач перебувала на його повному утриманні /а.с. 10, 47-50/. Також на час звернення до відповідача із заявою про перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV /а.с. 16/, тобто є непрацездатною, а тому відповідала всім вимогам, необхідним для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на час звернення до відповідача із заявою про перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Суд вважає за доцільне зауважити, що пенсією є регулярна щомісячна грошова виплата, яка призначається у встановленому державою порядку як захід матеріального забезпечення у зв`язку з настанням певної обставини - досягнення пенсійного віку, інвалідності, смерті годувальника. Пенсія ОСОБА_2 , обчислена та призначена останньому на виконання постанови Лубенського міськрайонного суду від 24.07.2017 у справі №539/989/17 з урахуванням довідки про заробіток для обчислення пенсії від 15.05.2012 №15/05-03, також являє собою регулярну щомісячну грошову виплату, яка здійснюється пенсійним органом за рахунок коштів Державного бюджету України як захід матеріального забезпечення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_2 , виходячи з розміру його пенсії, обчисленої та призначеної на виконання постанови Лубенського міськрайонного суду від 24.07.2017 у справі №539/989/17, тобто із того доходу, який останній отримував на час настання смерті.

Таким чином, на переконання суду, відповідач необґрунтовано рішенням від 17.04.2019 №140 відмовив ОСОБА_1 у переведенні її з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

В спірному випадку інших дій, окрім прийняття рішення про відмову у переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідач відносно позивача не вчинив, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника.

Разом з тим, оскільки в даній справі позивач не заявляє вимог про визнання протиправним та скасування рішення Лубенського ОУПФУ від 17.04.2019 №140, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та задля ефективного відновлення прав позивача визнати протиправним та скасувати рішення Лубенського ОУПФУ від 17.04.2019 №140.

Стосовно позовних вимог позивача про зобов`язання Лубенське ОУПФУ перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, що призначається членам сім`ї військовослужбовців, відповідно до статей 30, 37 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 29.03.2019, то суд не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на таке.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Питання призначення пенсії у певному розмірі відноситься виключно до функцій органів Пенсійного фонду України.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого в судовому порядку визнається протиправним та скасовується, приймати замість нього інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню.

Разом з тим, оскільки в ході розгляду справи суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування рішення Лубенського ОУПФУ від 17.04.2019 №140, суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог про зобов`язання Лубенське ОУПФУ перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, що призначається членам сім`ї військовослужбовців, відповідно до статей 30, 37 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 29.03.2019, та зобов`язати управління повторно розглянути заяву останньої від 29.03.2019 про призначення/перерахунок пенсії з урахуванням висновків суду.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні з огляду на звільнення позивача від сплати судового збору за подання даного позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Лубенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Шевченка, 8, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 37710525) про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Лубенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 17 квітня 2019 року №140 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Зобов`язати Лубенське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (код ЄДРПОУ 37710525) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) від 29 березня 2019 року про призначення/перерахунок пенсії з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Cуддя О.В. Гіглава