Рішення № 83137567, 19.07.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2019 року м.ПолтаваСправа № 440/1989/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Сендецької В.О.,

представника відповідача – Черненко Я.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Міністерства внутрішніх справ України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Міністерство внутрішніх справ України звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в якому просило:

- визнати протиправними дії Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 10 травня 2019 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн;

- скасувати постанову від 10 травня 2019 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив, що ним в повній мірі та в добровільному порядку виконано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року, а тому підстави для стягнення виконавчого збору відсутні.

15 липня 2019 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на позов у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував (а.с. 72-73).

Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у порядку встановленому статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

16 квітня 2019 року Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №1640/3246/18, згідно якого зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути висновок з відповідними документами відносно ОСОБА_1 та прийняти рішення відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, з урахуванням висновків суду (а.с. 53).

25 квітня 2019 року до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява ОСОБА_1 про звернення до примусового виконання виконавчого листа №1640/3246/18 (а.с. 52).

10 травня 2019 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башіловим Валентином Олександровичем складено постанову про відкриття виконавчого провадження №59063079 (а.с. 15).

Цього ж дня державним виконавцем складено постанову про стягнення із Міністерства внутрішніх справ України виконавчого збору в розмірі 16 692 грн. (а.с. 16 зворотній бік).

Не погоджуючись із діями відповідача щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору та вищевказаною постановою, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно частини першої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою цієї ж статті передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно із частиною п`ятою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Аналізуючи наведені положення суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору та винести постанову про стягнення виконавчого збору.

Жодних підстав для звільнення позивача від сплати виконавчого збору, визначених статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", у даній справі не має.

Отже, висновок позивача стосовно відсутності в державного виконавця підстав для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є помилковим, оскільки Законом чітко визначено, що одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження виноситься постанова про стягнення виконавчого збору.

Таким чином позов задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні

Керуючись статтями 241-245, 283 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684, юридична адреса: вул. А.Богомольця, 10, м.Київ, 01601) до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (юридична адреса: вул. Городецького, 13, м.Київ, 01001) про визнання дій протиправними та скасування постанови відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Повний текст рішення проголошений 19 липня 2019 року

Суддя С.О. Удовіченко