Рішення № 83137469, 19.07.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6335/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, в якій позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо ненадання відповіді на запит на інформацію ОСОБА_1 від 15.11.2018 року; зобов`язати Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України у п`ятиденний строк надати ОСОБА_1 відповідь на запит на інформацію від 15.11.2018 року відповідно до поставлених питань та у той же строк подати до суду звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона 15.11.2018 року звернулась із запитом до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, в якому просила останнього надати їй електроні копії історико-архітектурного опорного плану міста Одеси, затвердженого наказом Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008 року №728/0/16-08, а саме книгу 3 (Альбом архівних ілюстрацій). Проте відповідач відповіді на її запит на отримання інформації не надав.

Не погодившись із зазначеними діями Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 07.12.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України було повернуто позивачу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2019 року, що набрала законної сили, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2018 року про повернення адміністративного позову було скасовано та направлено адміністративну справу №420/6335/18 до суду 1-ї інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 20.05.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Позивач до судового засідання не з`явилась, про дату, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином та своєчасно, представником позивача надано до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (а.с. 71).

Представник Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України до судового засідання також не з`явився, причин неявки суду не повідомив, відповідачем надано відзив на адміністративний позов (а.с. 73-78), в якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. У відзиві зазначено, що ОСОБА_1 15.11.2018 року звернулась до відповідача із запитом, який Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України було отримано 17.11.2018 року. Разом з тим, оскільки до Міністерства вже надходило аналогічне звернення позивача від 03.11.2018 року за вхідним номером №ЗПІ-557, звернення від 15.11.2018 року було долучено відповідачем до матеріалів справи та зареєстровано за тим же номером. З огляду на зазначене відповідач вважає, що позивачу було надано відповідь на звернення від 15.11.2018 року листом від 11.12.2018 року №7/14.2/14445-18 в термін, встановлений ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», а відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Крім того, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України у відзиві на адміністративний позов зазначає, що воно не є належним розпорядником запитуваної інформації, а суб`єктами владних повноважень, які можуть надати позивачу таку інформацію є Міністерство культури України та управління архітектури та містобудування Одеської міської ради.

Частиною 9 статті 205 КАС України визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищевикладеного суд прийняв рішення здійснити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Судом під час розгляду справи встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, 03.11.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» із запитом про надання публічної інформації, а саме електронних копії історико-архітектурного опорного плану міста Одеси, затвердженого наказом Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008 року №728/0/16-08, а саме книгу 3 (Альбом архівних ілюстрацій) (а.с.80).

Зазначений запит було отримано та зареєстровано відповідачем 05.11.2018 року, про що свідчить відмітка автоматичного нумератора, проставлена на запиті за номером №ЗПІ-557.

15.11.2018 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України із аналогічним запитом на отримання інформації (а.с. 81).

При цьому зазначений запит було отримано відповідачем 19.11.2019 року (а.с. 42), але було зареєстровано відповідачем також 05.11.2018 року за номером №ЗПІ-557, як і запит позивача від 03.11.2018 року.

Листом від 11.12.2018 року за №7/14.2/14445-18 Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України надало позивачу відповідь на її запит від 03.11.2018 року та зазначило про відсутність у відповідача запитуваних матеріалів (а.с.85).

Разом з тим, відповідь на запит позивача від 15.11.2018 року відповідачем надано не було, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов, відзив Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, інші матеріали справи та письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб

Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VІ (далі – Закон №2939-VІ).

Згідно ст.1 Закон №2939-VІ публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (ч.ч. 1 та 2 ст.19 Закону №2939-VI).

Письмовий запит подається в довільній формі та має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі (ч.ч.4 та 5 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

З огляду на положення пункту 1 частини 1 статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 1 частини першої статті 3, пункт 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VІ).

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 20 Закону №2939-VІ закріплено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно частини 1 статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Із вищезазначених законодавчих норм судом встановлено та відповідачем не спростовано, що Законом України «Про доступ до публічної інформації» не обмежується право особи на повторне звернення до суб`єкта владних повноважень із запитом про доступ до публічної інформації.

При цьому питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, в свою чергу, врегульовано Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року №393/96-ВР (далі ЗУ №393/96-ВР), статтею 1 якого встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

При цьому жодною правовою нормою Закону України «Про доступ до публічної інформації», на який посилається позивач, а також Закону України «Про звернення громадян», на який посилається відповідач, не передбачено можливості для розпорядника публічної інформації, а також органу державної влади, до якого надійшло звернення громадянина України, реєструвати запити на інформацію або інші звернення особи, які містять тотожні (аналогічні) вимоги, однаковою датою та одним вхідним номером та вирішувати як один запит на інформацію або єдине звернення.

За таких умов суд вважає, що запит на публічну інформацію, який був надісланий позивачем 15.11.2018 року, та був отриманий Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 19.11.2018 року, не був належним чином розглянутий відповідачем та на нього не була надана вмотивована та обґрунтована відповідь у строки, встановлені Законом України «Про доступ до публічної інформації».

З огляду на зазначене суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про визнання протиправними дій Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України щодо ненадання відповіді на запит від 15.11.2018 року та зобов`язання відповідача у п`ятиденний строк надати ОСОБА_1 відповідь на запит на публічну інформацію від 15.11.2018 року.

Крім того суд при вирішенні справи враховує і ту обставину, що відповідь на запит позивача від 03.11.2018 року, на яку посилається відповідач, була надана Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України лише 11.12.2018 року, тобто з порушенням 5-деного строку, встановленого Законом України «Про доступ до публічної інформації».

При цьому посилання відповідача у відзиві на адміністративний позов на строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян», є хибним, оскільки позивач звернувся до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України в порядку, встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації», який в свою чергу є спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, та містить спеціальні строки розгляду запитів на отримання інформації на відміну від строків розгляду звернень громадян, передбачених положеннями Закону України №393/96-ВР.

Також суд звертає увагу, що у відзиві на адміністративний позов відповідач самостійно зазначає, що належним розпорядником запитуваної позивачем інформації є Міністерство культури України та управління архітектури та містобудування Одеської міської ради. Однак при цьому Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України при наданні відповіді на запит позивача від 03.11.2018 року, всупереч вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», не перенаправило такий запит належному розпоряднику, як то передбачено ч.3 статті 22 зазначеного Закону.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі вищезазначеного відповідач, як суб`єкт владних повноважень, всупереч наведеним положенням КАС України, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності своїх дій. З огляду на це, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Що стосується клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зауважує на таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем, як особою, звільненою від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011року №3674-VI, судовий збір за подання адміністративного позову до Одеського окружного адміністративного суду не сплачувався. Доказів здійснення інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, сторонами до суду не надано, а тому у справі відсутні обставини для розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 72-77, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 257-258, 261-262, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (01601, м.Київ, вул. Велика Житомирська, 9) про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України щодо ненадання відповіді на запит на інформацію ОСОБА_1 від 15.11.2018 року.

Зобов`язати Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України надати ОСОБА_1 у строки, встановлені Законом України «Про доступ до публічної інформації», відповідь на запит на інформацію від 15.11.2018 року.

Розподіл судових витрат на проводити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький

.