Рішення № 83137456, 19.07.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2019 р. Справа №480/2209/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Південного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі по тексту - відповідач) та просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому пенсії в період з 01.07.2018 по 31.07.2018 та зобов`язати відповідача виплатити суму пенсійної заборгованості за липень 2018 року, з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 13490,61 грн, у тому числі пенсія за липень 2018 року - в сумі 12152,99 грн та інфляційні збитки (компенсаційні втрати) - в сумі 1337,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку у відповідача як пенсіонер за віком, а також має статус тимчасово переміщеної особи відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Зазначає, що з 01.07.2018 Південне об`єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області припинило виплачувати йому пенсію, у зв`язку з чим 15.04.2019 він звернувся із письмовою заявою до відповідача та просив виплатити суму пенсійної заборгованості за липень 2018 року. Листом від 26.04.2019 за № К-149 позивачу було повідомлено, що виплату пенсії йому було поновлено з липня 2018 року. Крім того, відповідачем зазначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Тобто, виплата пенсії позивачу за період з 01.07.2018 по 31.07.2018 буде проведена після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку. Позивач таку бездіяльність відповідача вважає безпідставною, протиправною та такою, що порушує його право на пенсійне забезпечення, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду 20.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 08.07.2019 замінено відповідача по справі - Південне об`єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області.

Станом на 19.07.2019, в порушення норм ст.162 КАС України, відповідачем відзив не надано, тому суд, в порядку ч.6 ст. 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на обліку в Південному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Сумської області і отримує пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 (а.с. 10).

Позивач також є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, у зв`язку з чим отримав довідку Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради Сумської області про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 17.12.2014 № 5920-415 (а.с. 10).

На підставі інформації наданої Інтегрованою міжвідомчою інформаційно-телекомунікаційною системою щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон "Аркан" Південним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Сумської області з 01.07.2018 припинено виплату пенсії ОСОБА_1 .

У подальшому Управлінням соціального захисту населення Охтирської міської ради проведено перевірку списків внутрішньо переміщених осіб, яким з 01.07.2018 припинено виплату пенсійного забезпечення, в результаті якої Управління повідомило відповідача про відсутність підстав для скасування дії виданої ОСОБА_1 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

15.04.2019 позивач звернувся із письмовою заявою до відповідача, в якій просив виплатити суму пенсійної заборгованості за липень 2018 року (а.с.11).

Листом від 26.04.2019 № К-149 відповідач повідомив, що виплату пенсії ОСОБА_1 було поновлено з липня 2018 року (а.с.12). Крім того, у своєму листі відповідач зазначив про те, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Тобто, виплата пенсії позивачу за період з 01.07.2018 по 31.07.2018 буде проведена після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно із ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно із частиною 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (надалі Закон №1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсій та соціальних послуг.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення (ст. 4 Закону № 1058-ІV).

Згідно із частиною 1 статті 47 Закону № 1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

З 22.11.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі – Закон №1706-VII), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 2 ст. 4 Закону № 1706-VII).

Згідно зі ст. 4 Закону № 1706-VII і пункту 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 (далі – Порядок № 509) факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених, зокрема, статтею 12 цього Закону.

Встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування та скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” є одними з підстав, визначених у п.п.2, 4 п.12 Порядку №365 для припинення соціальних виплат, а частина 1 статті 12 Закону №1706-VII надає вичерпний перелік підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб та такими є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: (…); 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Разом з тим, вказаний Закон №1706-VII не визначає порядку чи підстав для припинення виплат пенсії чи інших соціальних виплат.

Законом, який регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є саме Закон №1058-1V. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування. (ст. 5 Закону №1058-1V). І саме цим Законом частиною 1 статті 49 визначено підстави припинення пенсії. Так, за приписами цієї норми, виплата пенсії, зокрема, за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється у таких випадках: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно відповіді Південного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, виплата ОСОБА_1 пенсії з 01.07.2018 була припинена безпідставно.

Також суд зауважує про те, що зі змісту наданої позивачеві відповіді вбачається, що єдиною підставою відмови відповідача у виплаті заборгованості по пенсії ОСОБА_1 за період з 01.07.2018 по 31.07.2018 є лише відсутність прийнятого Кабінетом Міністрів України окремого порядку. Існування заборгованості пенсійних виплат ОСОБА_1 за вище вказаний період Південним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Сумської області не заперечується.

За вказаних обставин, суд вважає таку відмову, як таку, що не відповідає критеріям правомірності дій суб`єкта владних повноважень, визначених ч.2 ст. 2 КАС України.

Оскільки станом на момент розгляду справи, відповідного порядку Кабінетом Міністрів України, на який посилається відповідач, не розроблено, відповідно до ч.4 ст.6 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У п. 51 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Пічкур проти України» було зазначено, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України та у п. 54 зроблено висновок про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» Європейський суд з прав людини визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров`я» (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за ст. 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників. В цьому рішенні також зазначено, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Вона повинна усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією.

Суд також зазначає, що у встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав. Копію ухвали від 08.07.2019 отримав 10.07.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.28).

Так, частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Водночас, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на те, що відповідачем у встановлений судом строк (з урахуванням часу на пересилання поштової кореспонденції) не надано суду відзив на позов та не повідомлено суд про причини за яких такий відзив не може бути подано, суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву на позов, як визнання позову у повному обсязі.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 в період з 01.07.2018 по 31.07.2018 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виплатити суму пенсійної заборгованості за липень 2018 року, з урахуванням індексу інфляції в розмірі 13490,61 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Згідно ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі по тексту - Закон № 2050-III), компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Аналізуючи положення пунктів 1, 2, 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок), слідує висновок, що компенсація за несвоєчасну виплату повного розміру пенсії не пов`язана з реальною виплатою чи нарахуванням такої пенсії відповідачем.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону № 2050-III, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

У той же час суд зазначає, що визначення конкретної суми заборгованості пенсійних виплат є компетенцією органів Пенсійного фонду. Відтак, визначення конкретної суми заборгованості по пенсії з урахуванням індексу інфляції буде здійснено відповідачем при виконанні рішення суду про зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму пенсії за липень 2018 року, а наразі вказані вимоги позивача є передчасними.

Щодо вимог позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 2000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до норм статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію угоди про надання правничих послуг від 30.05.2019 (а.с.14), копію ордеру Серія СМ №23 від 30.05.2019 (а.с.16), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №181 від 19.02.2013 (а.с.17), акт прийому - передач виконаних робіт №1 по угоді від 30.05.2019 (а.с.19), копію квитанції №12 від 18.06.2019 (а.с.21).

Відповідно до акту прийому - передач виконаних робіт по угоді про надання правничої допомоги від 18.06.2019 адвокатом Єфіменко Л.І. надано такі послуги:

- складено позовну заяву з проведенням аналізу наявних матеріалів та застосування відповідних норм, оформлено додатки для відповідача, вивчення судової практики по даній категорії справ, підготовлено справу до розгляду;

- приймала участь у судовому засіданні в Сумському окружному адміністративному суді.

Суд зазначає, що дана категорія справ є незначної складності, розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, судові засідання у справі не проводилися.

Крім того, суд бере до уваги, що вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу ставиться у зв`язку із складанням адвокатом адміністративного позову, проте позовна заява підписана позивачем.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги щодо визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області судові витрати в розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 262-263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Південного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) неотриманої пенсії в період з 01.07.2018 по 31.07.2018.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму несплаченої пенсії за липень 2018 року з урахуванням індексу інфляції.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму судового збору в розмірі 768,40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Савицька