Рішення № 83137181, 05.06.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2019 року № 320/2005/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю.,

секретар судового засідання Мостовий О.В.,

за участю представників:

позивача - Коломієць І.О.,

відповідача - Устінової Г.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, в якому просить суд:

- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 88661,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2018, яке набрало законної сили 07.09.2018, було визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області про її звільнення з посади Державного кадастрового реєстратора Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області за угодою сторін, поновлено ОСОБА_1 на займаній посаді та стягнуто з відповідача на її користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27.10.2017 по 22.02.2018 у розмірі 28273,86 грн. Позивач зазначає, що наказом №105-к від 05.03.2018, виданим Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області, її було поновлено на посаді Державного кадастрового реєстратора Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, однак у подальшому, наказом №189-к від 20.04.2018, виданим Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області, її було звільнено з посади Державного кадастрового реєстратора Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області в порядку переведення до Вишгородської міської ради відповідно до частини 2 пункту 1 статті 41 ЗУ "Про державну службу". Позивач стверджує, що кошти, згідно рішення суду, у розмірі 28273,86 грн., були їй виплачені Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області тільки 05.03.2019. На думку позивача, оскільки рішення суду від 22.02.2018 в частині здійснення розрахунку та виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27.10.2017 по 22.02.2018 виконане відповідачем лише 05.03.2019, то наявні всі правові підстави для стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Київській області середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 22.02.2018 по 05.03.2019 у розмірі 88661,24 грн., у зв`язку з чим звернулась до суду за захистом своїх прав.

Представник відповідача в письмовому відзиві, поданому до суду, позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2018, яким позивача було поновлено на посаді та стягнуто з Головного управління на її користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27.10.2017 по 22.02.2018 у розмірі 28273,86 грн., набрало законної сили не 07.09.2018, як зазначено ОСОБА_1 у позовній заяві, а 16.10.2018, оскільки ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2018 залишено апеляційну скаргу без руху та надано строк на усунення недоліків. 24.09.2018 Головним управлінням подано заяву про продовження строку на виконання ухвали від 07.09.2018, в подальшому, у зв`язку з ліквідацією Київського апеляційного адміністративного суду справа направлена на перерозподіл до Шостого апеляційного адміністративного суду, який своєю ухвалою від 16.10.2018 відмовив у задоволенні вказаної заяви та повернув апеляційну скаргу скаржнику. Представник зазначає, що виконавчий лист, з яким позивач звернулась до Головного управління 30.01.2019 був виданий судом 19.12.2018. Представник відповідача звертав увагу суду, що судове рішення у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не відноситься до судових рішень, що мають виконуватись негайно, у зв`язку з чим, на думку представника, відсутня затримка розрахунку, яка виступає основою позовних вимог ОСОБА_1 . Крім того, представник зазначає, що, оскільки, між позивачем та Головним управлінням існував судовий спір про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то дані відносини регулюються не нормами статей 116-117 КЗпП, а нормами статті 235 КЗпП, зокрема, частиною 2 вказаної статті.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження, та призначено судове засідання на 05.06.2019.

У судове засідання, призначене на 05.06.2019, з`явились представник позивача та представник відповідача.

Під час розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечувала та просила суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 у справі №810/4032/17 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 27.10.2017 № 685-К про звільнення ОСОБА_1 з посади Державного кадастрового реєстратора Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області за угодою сторін; поновлено ОСОБА_1 на посаді Державного кадастрового реєстратора Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області; звернено рішення до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді Державного кадастрового реєстратора Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області; стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Київській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27 жовтня 2017 року по 22 лютого 2018 року у розмірі 28273,86 (двадцять вісім тисяч двісті сімдесят три) грн. 86 коп.; звернено рішення до негайного виконання в частині стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Київській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 5410 (п`ять тисяч чотириста десять) грн. 34 коп.

Вказане рішення набрало законної сили 16.10.2018 (ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду, якою апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернуто особі, яка її подала).

На виконання вищезазначеного рішення суду, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області видано наказ №105- к від 05.03.2018, яким поновлено позивача на посаді Державного кадастрового реєстратора Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Крім того, в порядку негайного виконання рішення суду, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах одного місяця у сумі 4355,32 грн. (5410,34 грн. - 19,5% (податок)).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області №189-к від 20.04.2018 ОСОБА_1 звільнено з посади Державного кадастрового реєстратора Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області в порядку переведення до Вишгородської міської ради відповідно до частини 2 пункту 1 статті 41 Закону України "Про державну службу".

05 березня 2019 року на користь ОСОБА_1 з рахунку Головного управління Держгеокадастру у Київській області було стягнуто кошти у сумі 28273,86 грн., що підтверджується копією повідомлення про безспірне списання коштів з рахунку боржника згідно з меморіальним ордером №45 від 04.03.2019 та копією виписки по рахунку позивача за період з 01.03.2019 по 31.03.2019.

Стверджуючи, що рішення суду від 22.02.2018, було виконане відповідачем лише 05.03.2019, тобто з порушенням строків розрахунку при звільненні, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення

Згідно статті 5 Кодексу законів про працю України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи

Відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Причиною звернення позивача з даним позовом до суду, стало несвоєчасне виконання Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області рішення суду від 22.02.2018,- здійснення розрахунку та виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27.10.2017 по 22.02.2018, оскільки належні до виплати суми при звільненні відповідачем були виплачені лише 05.03.2019. Тобто, на думку позивача, період несвоєчасного розрахунку, за який їй не сплачено середній заробіток, починається з 23.02.2018 та закінчується 05.03.2019.

Так, згідно Рішення Конституційного суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, має застосувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Таким чином, оскільки Кодексом законів про працю України встановлено чіткі строки, протягом яких роботодавець повинен провести розрахунок з працівником, що звільняється, не проведення таких розрахунків є суттєвим порушенням трудового законодавства.

Відповідно до частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа; організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з частиною першою статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, відповідачем був проведений остаточний розрахунок з позивачем 05.03.2019.

Водночас, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 у справі №810/4032/17, стягнуто з Головного управління на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27 жовтня 2017 року по 22 лютого 2018 року у розмірі 28273,86.

Ураховуючи, що з 23.02.2018 до 05.03.2019 рішення суду від 22.02.2018 у справі №810/4032/17 в частині здійснення розрахунку та виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27 жовтня 2017 року по 22 лютого 2018 року не було виконано, то суд дійшов висновку, що період з 23.02.2018 по 05.03.2019 є затримкою розрахунку при звільненні позивача.

За вказаних обставин суд приходить до висновку про необхідність задоволення адміністративного позову.

Визначаючи суму середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось судом вище, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 було зобов`язано відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 жовтня 2017 року по 22 лютого 2018 року. Таким чином, першим днем затримки виплати коштів є 23.02.2018.

Згідно відомостей, наданих Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області (повідомлення про безспірне списання коштів з рахунків боржника згідно з меморіальним ордером №45 від 04.03.2019), днем фактичного розрахунку з позивачем є 05.03.2019.

Отже, період затримки, за який підлягає стягненню сума середнього заробітку, є період з 23.02.2018 по 05.03.2019, тривалістю у 254 робочих дні.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт 5 Порядку №100).

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 у справі №810/4032/17, судом встановлено, що середньоденне грошове забезпечення позивача становить 349,06 грн. (10820,68 грн./31).

Отже, приймаючи до уваги преюдиційність встановлених судом у справі №810/4032/17 обставин суд у розглядуваній справі бере до уваги, що середньоденна заробітна плата позивача становить 349,06 грн.

Враховуючи, що відповідач затримав розрахунок по заробітній платі з позивачем на 254 робочих дні, середній заробіток за час затримки розрахунку, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 88661,24 грн. (349,06 х 254).

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в ході судового розгляду справи фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені відповідачем під час розгляду адміністративної справи, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області (код ЄДРПОУ 39817550) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 88661 (вісімдесят вісім тисяч шістсот шістдесят одна) грн. 24 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Київській області (код ЄДРПОУ 39817550) сплачений судовий збір у сумі 886 (вісімсот вісімдесят шість) грн. 61 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 10 червня 2019 р.