Рішення № 83137104, 15.07.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 липня 2019 року Справа № 318/2889/18 провадження № ЗП/280/15/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Гопки Л.І.

за участю:

позивача 1 - ОСОБА_1

позивача 2 – не прибув

представника відповідача – Кузьмінов Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )

до Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (70033, Запорізька область, Вільнянський район, с. Любимівка, вул. Центральна, 86-а)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) звернулися до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (далі - відповідач), в якому позивачі просять, з урахуванням зміни позовних вимог, визнати протиправними дії відповідача від 21.12.2018 року по відмові в задоволені клопотання ОСОБА_1 надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства площею 1 га. по АДРЕСА_2 ; зобов`язати відповідача вчинити певну дію, а саме - задовольнити клопотання ОСОБА_1 від 06.12.2018 року в порядку ст. 118 Земельного кодексу України; зобов`язати надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства площею 1 га. по АДРЕСА_2 ; визнати протиправним бездіяльність Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, а саме - неповідомлення заявника про день сесії сільради 18.04.2019 року про розгляд клопотання, яке стосується інтересів заявника чим порушив його Конституційне право на участь в розгляді заяви на сесії сільради; визнати протиправним та скасувати рішення №5 від 18.04.19 року Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області; зобов`язати відповідача вчинити певну дію а саме - задовольнити клопотання ОСОБА_1 від 06.12. 2018 року в порядку ст. 118 Земельного кодексу України - зобов`язати відповідача надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства площею 1 га. по АДРЕСА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 за погодженням з ОСОБА_2 було подано клопотання до органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства розміром 100 м Х 100 м, площею 1 га, із необхідним переліком документів. Зазначає, що бажаною земельною ділянкою він користується ще з 1970 року, земля не є у спорі із сміжними землекористувачами, вільна, оброблена та засіяна позивачем пшеницею. Вважає, що відповідач своєчасно не розглянув подане ним клопотання у строки, визначені законодавством, а також протиправно не повідомив його про дату та час засідання сесії сільської ради. Крім того, рішенням № 5 від 18.04.2019 Любимівська сільська рада порушила право позивачів на вільне користування бажаною земельною ділянкою. Просить визнати такі дії відповідача протиправними, скасувати рішення, яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , задовольнити його клопотання та затвердити таку документацію.

Ухвалою від 29.01.2019 позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 12.02.2019 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.03.2019.

Ухвалою суду від 12.02.2019 постановлено проводити судове засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 12.02.2019 витребувано у Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області копію рішення сільради від 21.12.2018 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання в порядку ст. 118 Земельного кодексу України надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства площею 1га.

Ухвалою суду від 14.03.2019 постановлено проводити судове засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 14.03.2019 витребувано у Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області документальне підтвердження та письмові пояснення щодо розгляду проекту рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_1 та документальне підтвердження стосовно не підтримання депутатами зазначеного проекту рішення, а також документального підтвердження причин такого не розгляду, документальне підтвердження та письмові пояснення щодо того, чи розглядалось питання на сесії сільської ради щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_1 , а у випадку не винесення даного питання на розгляд сесії сільської ради – причини такого не розгляду та відповідні письмові пояснення з приводу цього.

Ухвалою суду від 14.03.2019 підготовче засідання відкладено на 03.04.2019.

Ухвалою суду від 03.04.2019 клопотання представника відповідача про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повернуто без розгляду.

Ухвалою суду від 03.04.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 06.05.2019.

02.05.2019 на адресу суду надійшли пояснення відповідача, в яких він зазначає, що на сесії Любимівської сільської ради від 18.04.2019 було прийнято рішення № 5 «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ». підставою для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 є невідповідність місця розташування обєкта вимогам п. 9 ст. 25, ст. 38 Земельного кодексу України, ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, схемі землеустрою проекту встановлення меж сільських населених пунктів, розташованих на території сільських і селищної Рад народних депутатів Вільнянського району, затверджених розпорядженням представника Президента України від 30.03.1993 № 100, проекту приватизації земель сільськогосподарського підприємства «Таврія», погодженого рішенням виконавчого комітету Любимівської сільської ради народних депутатів від 12.02.1994 № 4.

Згідно картографічного матеріалу поданого ОСОБА_1 бажане місце розташування земельної ділянки знаходиться частково у власності територіальної громади Любимівської сільської ради та власників нерозподілених ділянок (пасовища) власників земельних часток (паїв).

На земельній ділянці, що знаходиться у власності територіальної громади, розташований житловий будинок АДРЕСА_2 . Згідно наявної інформації та рішення Вільнянського районного суду від 02.12.2010 по справі № 2-287/2010 документи підтверджуючих права власності у позивача відсутні. Надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки особі, яка не є власником житлового будинку суперечить не тільки загальним принципам цивільного законодавства та Закону України «Про землеустрій», «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Крім того, земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки відносяться до категорії земель житлової та громадської забудови і використовуються для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва. Інша частина земельної ділянки, де розташовані пасовища, відповідно до проекту приватизації земель сільськогосподарського підприємства «Таврія» погодженого рішенням виконавчого комітету Любимівської сільської ради народних депутатів від 12.02.1994 № 4, контур поля № 541, 544, 545, 547, не можуть бути передані у власність ОСОБА_1 , оскільки належить власникам земельних часток (паїв). Цільове призначення земельної ділянки відноситься до земель товарного сільськогосподарського виробництва. Передача у власність земельних ділянок, які не належать територіальній громаді та зміна цільового призначення земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва заборонена ЗК України. Просить в задоволенні позову відмовити.

06.05.2019 у підготовчому судовому засідання оголошено перерву до 23.05.2019.

15.05.2019 судом було постановлено ухвалу з питань зміни позовних вимог.

Ухвалою суду від 15.05.2019 клопотання позивачів про витребування доказів було повернуто без розгляду.

Ухвалою суду від 15.05.2019 постановлено проводити розгляд справи в режимі відеоконференції.

23.05.2019 у підготовчому судовому засідання оголошено перерву до 19.06.2019 та цього ж дня постановлено ухвалу про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Позивач для участі у підготовчому судовому засіданні призначеному на 19.06.2019 до Кам`янсько – Дніпровського районного суду Запорізької області зявився однак, підготовче судове засідання не відбулось в режимі відеоконференції у зв`язку з неможливістю підключення через мережу Інтернет з Кам`янсько – Дніпровськом районном судом Запорізької області.

Ухвалою суду від 19.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15.07.2019. Судове засідання на 15.07.2019 призначено в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив у їх задоволенні відмовити.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

Судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 було подано клопотання до Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства розміром 100 м х 100 м – площею 1 га. До клопотання додано копію паспорта, копію ідентифікаційного номеру, графічне зображення бажаного місця розташування земельної ділянки в кінці АДРЕСА_2 с. АДРЕСА_2 , копія погосподарчої книги сільської ради.

Відповідачем, на виконання ухвали про витребування доказів, на адресу суду надіслано листа з додатками.

Відповідно до надісланих документів Любимівська сільська рада Вільнянського району Запорізької області 21.12.2018 провела засідання сорок другої (позачергової) сесії, на якій розглядався проект рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ». За наслідками проведеного засідання сесії Любимівської сільської ради 21.12.2018 жодних рішень прийнято не було.

Разом з тим, 18.04.2019 на засіданні сорок пятої сесії Любимівської сільської ради сьомого скликання було прийнято рішення № 5 «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ».

Рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки обгрунтоване невідповідністю місця розташування обєкта вимогам п. 9 ст. 25, ст. 38 Земельного кодексу України, ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, схемі землеустрою проекту встановлення меж сільських населених пунктів, розташованих на території сільських і селищної Рад народних депутатів Вільнянського району, затверджених розпорядженням представника Президента України від 30.03.1993 № 100, проекту приватизації земель сільськогосподарського підприємства «Таврія», погодженого рішенням виконавчого комітету Любимівської сільської ради народних депутатів від 12.02.1994 № 4.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення та дії протиправними позивачі звернулися до суду.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до пункту б частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до частин першої - третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Пунктом «б» частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

З огляду на це, ОСОБА_1 , який є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України. Відповідно до положень частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У частині сьомій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частинами десятою та одинадцятою статті 118 ЗК України встановлено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

При цьому слід звернути увагу на тому, що ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує. Тобто, відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

За такого правового регулювання суд вважає, що відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою фактично створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу, а тому може бути предметом судового оскарження.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

Частина десята статті 118 ЗК України у взаємозв`язку із положеннями Кодексу адміністративного судочинства і конституційним правом особи на судовий захист, свідчить про те, що відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути предметом судового оскарження, оскільки, фактично, створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу. У випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР(надалі Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Таким чином, рішення Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 5 від 18.04.2019 «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 » вважається прийнятим у передбаченій законом формі (належним чином оформленим) та органом, до повноважень якого законом віднесено вирішення цього питання.

В той же час, як зазначалось вище, частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено місячний строк розгляду клопотання особи щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини п`ятої статті 46 Закон № 280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Отже, чинним законодавством України не передбачено право суб`єкта владних повноважень змінювати встановлений законом режим (періодичність) проведення сесій рад не менше одного разу на місяць у випадку надходження на розгляд до ради документів з питань відведення земельних ділянок (зокрема, клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проекту землеустрою на погодження або затвердження тощо). Оскільки останні являються частинами єдиного процесу відведення земельних ділянок, а тому охоплюються терміном «питання відведення земельних ділянок».

З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2018 року відбулось засідання позачергової сесії Любимівської сільської ради, на якому розглядався проект рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ». За наслідками проведеного засідання сесії Любимівської сільської ради 21.12.2018 жодних рішень прийнято не було. Рішення, яким було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 було прийняте лише у квітні 2019 року, що й зумовило несвоєчасне прийняття Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 5 від 18.04.2019 «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ».

Отже, відповідачем допущено порушення місячного строку розгляду клопотання позивача.

Разом з тим, слід зазначити, що строк розгляду клопотання є строком виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб`єкта владних повноважень. Недотримання строку виконання обов`язку є свідченням формального порушення реалізації повноважень, проте, повинно оцінюватися в межах причин і умов, які призвели до цього. Недотримання строку виконання обов`язку не означає припинення повноважень органу місцевого самоврядування і втрату ним правоможності на ухвалення будь-яких рішень, в тому числі й тих, які є предметом спору у цій справі. Тому, пропуск цього строку сам по собі не свідчить про протиправність ухваленого рішення.

З огляду на вищенаведене, суд зазначає, що порушення встановленого частиною сьомою статті 118 ЗК України місячного строку розгляду клопотання позивача, безумовно свідчить про протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Згідно з абзацом 3 частини сьомої статті 118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

Проте, цією нормою закріплено виключно право, а не обов`язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року в справі № 806/3095/17).

Аналіз положень абзацу 3 частини сьомої статті 118 ЗК України дає підстави для висновку, що зацікавлена особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу протягом одного місяця від дня закінчення місячного строку з часу реєстрації клопотання у відповідному уповноваженому органі. Місячний строк, упродовж якого особа може реалізувати це право, є присічним. Відтак, нездійснення права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у цей строк призводить до припинення цього права.

Використання особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє обов`язку відповідача розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення.

Як уже було зазначено вище, частина шоста статті 118 ЗК України передбачає відповідний перелік документів, що має бути поданий до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, а саме: клопотання, в якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені статтею 118 ЗК України.

Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного суб`єкта владних повноважень виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.

Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абзацу 3 частини сьомої статті 118 ЗК України.

Разом з тим, з урахуванням наведеного, враховуючи обмежений строк розгляду клопотання, а також положення частини шостої статті 118 ЗК України, яка містить імперативні вимоги щодо обов`язковості додавання до клопотання зацікавленої особи графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), суд у контексті спірних правовідносин дійшов висновку, що недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

При цьому, відмовляючи у наданні дозволу, відповідний орган повинен навести усі підстави відмови.

Оцінюючи підстави ненадання дозволу, які наведені у оскарженому рішенні Любимівської сільської ради № 5 від 18 квітня 2019 року, суд не погоджується з доводами відповідача про наявність вмотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.

Відповідачем не зазначено та не надано доказів, в чому полягає невідповідність місця розташування визначеної позивачем бажаної земельної ділянки 1 га вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, схемі землеустрою, проекту встановлення меж сільських населених пунктів, розташованих на території сільських і селищної Рад народних депутатів Вільнянського району, затверджених розпорядженням представника Президента України від 30.03.1993 № 100, проекту приватизації земель сільськогосподарського підприємства «Таврія», погодженого рішенням виконавчого комітету Любимівської сільської ради народних депутатів від 12.02.1994 № 4. Генеральний план населеного пункту не наданий.

В контексті даних спірних правовідносин та причин відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення технічної документації на земельну ділянку, слід також зазначити, що повноваження сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації щодо розпорядження нерозподіленими (невитребуваними) земельні ділянки визначені спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування.

Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі.

Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

У відповідності до ч.ч. 2, 4 ст. 7 вказаного Закону у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове призначення, дії обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок, у тому числі земельних сервітутів.

Із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу, виключаються деградовані, малопродуктивні, а також техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; землі, на яких розміщені розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені у встановленому законодавством порядку; землі під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна; землі, які передаються до запасу та резервного фонду; інші землі, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб.

Положеннями ч. 5 ст. 7 та ч. 5 ст. 9 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що матеріали щодо розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), а також проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) зберігаються у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів.

Таким чином, матеріали, необхідні для вирішення питання щодо статусу земельних ділянок перебувають у розпорядженні органів, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 5 ст. 9 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Відповідачем до суду не було надано інформації про те, чи була включена відповідна земельна ділянка у площі земельних ділянок, що підлягали розподілу відповідно до проекту паювання та чи були прийняті рішення щодо їх консервації.

Не надано до суду також інформації на підтвердження статусу земельних ділянок як нерозподілених (невитребуваних), не надало списку власників земельних часток (паїв), чиї землі є нерозподіленими (невитребуваними).

Не доведено відповідачем також і те, чи належить земельна ділянка, на яку претендує позивач, до нерозподілених або невитребуваних земельних ділянок.

Таким чином, посилання відповідача на ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», як на одну із підстав для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є безпідставним та необгрунтованим.

Про часткове місце розташування бажаної земельної ділянки у власності територіальної громади та власників нерозподілених ділянок (пасовища) власників земельних часток (паїв), про відсутність документів підтверджуючих право власності на житловий будинок, про віднесення бажаної земельної ділянки до категорії земель житлової та громадської забудови відповідач зазначав вже в суді у запереченнях на адміністративний позов, проте посилань на такі підстави оскаржене рішення відповідача не містить.

Натомість, адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

Отже, суд вважає, що рішення Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 5 від 18.04.2019 «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 » прийняте з порушенням норм Земельного кодексу України, та не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, оскільки належних мотивів та причин такої відмови у вказаному рішенні органу місцевого самоврядування не наведено.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, а саме - неповідомлення заявника про день сесії сільради 18.04.2019 року про розгляд клопотання, яке стосується інтересів заявника чим порушив його Конституційне право на участь в розгляді заяви на сесії сільради, то суд повідомляє наступне.

Як було уже зазначено вище пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Частиною 1 ст. 46 Закону № 280/97-ВР передбачено, що Сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Відповідно до ч. 17 ст. 46 Закону № 280/97-ВР сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Таким чином Законом № 280/97-ВР, який регулює організацію роботи та порядок скликання сесії сільської ради, не передбачено таку форму повідомлення про проведення сесії сільської ради, як індивідуальне повідомлення громадян про дату та час засідання сесії сільської ради.

Відтак у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3 про протиправність бездіяльності відповідача щодо його неповідомлення про день сесії сільської ради 18.04.2019 слід відмовити.

Не підлягає також задоволенню і позовна вимога про задоволення клопотання ОСОБА_1 від 06.12.2018 року в порядку ст. 118 Земельного кодексу України та зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства площею 1 га. по АДРЕСА_2 , із наступних підстав.

В матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем перевірки заяв позивача ОСОБА_1 на відповідність їх вимогам статей 116,118, 121 ЗК України як умови надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Відповідно до п.п.2, 4, 10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Частиною 3 статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, суд при перевірці правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення не перебираючи на себе повноважень відповідного органу, вправі покласти на суб`єкта владних повноважень зобов`язання вчинити певні дії з метою захисту порушених прав та інтересів позивача.

При цьому щодо дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень суд зазначає, що лише за наявності правової можливості відповідного органу прийняти одного з двох рішень суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова є неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що в даному випадку належним захистом порушеного права позивача є саме зобов`язання відповідача належним чином повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06.12.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства розміром 100 м х100 м площею 1 га з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, а також з того, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача ОСОБА_2 до відповідача із будь яким клопотаннями щодо розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, а також відомості щодо розгляду таких клопотань, суд дійшов висновку, що в даній справі підлягають частковому задоволенню виключно позовні вимоги позивача ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним дії Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області щодо не розгляду у встановлений законодавством термін клопотання ОСОБА_1 від 06.12.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства розміром 100 м х100 м площею 1 га.

Визнати протиправним та скасувати рішення Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 18.04.2019 року №5 про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 .

Зобов`язати Любимівську сільську раду Вільнянського району Запорізької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06.12.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства розміром 100 м х100 м площею 1 га з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 19.07.2019.

Суддя А.В. Сіпака