Рішення № 83137036, 18.07.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 липня 2019 року Справа № 280/2935/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (вул. Консульська, буд. 23-Л, м. Бердянськ, Запорізька область, 71118, код ЄДРПОУ 37963785)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу пенсії за період з 01.03.2017 року по 31.07.2018 року включно та зобов`язати відповідача поновити позивачу виплату пенсії та виплатити її за період 01.03.2017 року по 31.07.2018 року включно.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, є пенсіонеркою України, має статус внутрішньо переміщеної особи. 21.05.2019 року, зазначає позивач, звернулась до відповідача з письмовою заявою, щодо роз`яснення підстав зупинення виплати пенсії та зобов`язання поновити її виплату на яку їй було надано відповідь. У даній відповіді було зазначено, що згідно рішень начальника УП та СЗН виконавчого комітету Бердянської міської ради № 167 від 23.02.2017 року та № 576 від 13.02.2018 року мої довідки про взяття на облік як ВПО № 2306002486 від 24.11.2014 року та № 0000231119/21476 від 31.07.2017 року були почергово скасовані. У зв`язку із чим відповідачем з 01.03.2017 року нарахування та виплата моєї пенсії були припинені. Після моїх звернень до відповідача від 08.06.2017 року та від 31.07.2017 року з вимогою поновити виплату пенсії з 01.03.2017 року, а також на підставі рішення Комісії з питань щодо призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 59 від 18.08.2017 року мені спочатку було відмовлено у виплаті соціальних виплат. Однак, пізніше, після мого звернення до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії від 16.05.2018 року і надання нової довідки ВПО та на підставі рішення Комісії з питань щодо призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 99 від 08.06.2018 року було призначено виплату пенсії згідно п. 18 порядку, затвердженого Постановою КМУ №365 від 08.06.2016 року (через шість місяців після скасування дії довідки ВПО). Також було зазначено, вказує позивач, про те, що на виконання рішення Комісії відповідачем з 01.08.2018 року було розпочато нарахування її пенсії. Однак, посилаючись на п. 15 Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 365, відповідач зазначає про те, що ним була взята на облік загальна сума невиплаченої мені пенсії за період з 01.03.2017 року по 31.07.2018 року (39007,14 грн.), яка буде виплачуватись на умовах окремого порядку, після визначення його КМУ. Таким чином, відповідач вважає, що не виплачує мені пенсію на законних підставах. Враховуючи всі обставини, позивач вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії протиправною.

Ухвалою судді від 21.06.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 18.07.2019. Також зазначеною ухвалою було зобов`язано відповідача надати належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

15.07.2019 від представника відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов та матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 (вх.№28854). В своєму відзиві представник відповідача посилається на приписи Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Постанови КМУ №365 від 08.06.2016 та зауважує, що рішенням начальника УП та СЗН виконавчого комітету Бердянської міської ради № 167 від 23.02.2017 довідка № 2306002485 від 24.11.2014 - скасована, тому з 01.03.2017 врахування пенсії припинено. 08.06.2017 та 31.07.2017 позивач особисто звернувся до об`єднаного управління з заявою про поновлення виплати пенсії з 01.03.2017 надавши копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №0000231119/21476. Комісією з питань щодо призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №59 від 18.08.2017 прийняте рішення відмовити позивачу у соціальних виплатах. Також, рішенням начальника УП та СЗН виконавчого комітету № 576 від 13.02.2018р. довідка №0000231119/21476 від 31.07.2017р. - скасована. 16.05.2018 позивач особисто звернувся до об`єднаного управління з заявою про поновлення виплати пенсії з 01.03.2017 надавши копію нової довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №0000537311/24329 від 16.05.2018. Комісією з питань щодо призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №99 від 08.06.2018 прийняте рішення призначити позивачу виплату пенсії згідно п. 18 Порядку, затвердженому Постановою 365, тобто через 6 місяців після скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Пенсію позивачу за період з 01.03.2017 року по 31.07.2018 року нараховано та буде виплачено на умовах окремого порядку, визначеного КМУ. Іншого порядку відновлення виплати пенсії ВПО діючими нормативними документами не передбачено. Крім того, представник відповідача зауважив, що позивачем, в порушення ст. 122 КАС України, пропущено шестимісячний строк звернення до суду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст.1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 16.05.2018 за №0000537311 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

На теперішній час позивач перебуває на обліку в Бердянському ОУПФУ в Запорізькій області, як особа, яка отримує пенсію за віком.

Як встановлено судом з матеріалів справи, з 01.03.2017 позивачу була припинена виплата пенсії та в період з 01.03.2017 по 31.07.2018 виплата зазначеної пенсії не проводились. В подальшому, пенсію ОСОБА_1 було поновлено з дати припинення, а саме з 01.03.2017. Пенсію за період з 01.03.2017 по 31.07.2018 було нараховано протоколом (який долучено до матеріалів пенсійної справи). За вказаний період (з 01.03.2017 по 31.07.2018) відповідачем було нараховано 39007,14 грн., однак на теперішній час вказана сума не виплачена. Проти вказаної обставини відповідач не заперечує.

Також зазначені обставини підтверджуються: довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії гр. ОСОБА_1 , протоколом від 08.06.2018, розпорядженням №907888 від 02.07.2018 та іншими матеріалами пенсійної справи позивача.

Як на підставу не виплати пенсії за період з 01.03.2017 по 31.07.2018 відповідач посилається на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335), суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період обліковуються в органі, який здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. В зв`язку з чим, пенсія за період з 01.03.2017 по 31.07.2018 буде виплачена позивачу після прийняття окремого порядку.

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання пенсії не оспорюється сторонами. Суть права позивача є достатньо чіткою і передбачено діючим законодавством. Спірним питання є припинення та невиплата належної пенсії позивачу. Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.

Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що буд-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки на умовах передбачених законом і повинно переслідувати легітимну мету. Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обовязком захисту основоположних прав конкретної особи.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно із ч. 1ст. 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

08 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», а саме, пункт 15 доповнено реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.".

Суд зазначає, що безпідставним є посилання відповідача на норми постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, оскільки встановлення нормативно-правовим актом розширеного кола підстав для припинення виплати пенсії суперечить вимогам Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який має вищу юридичну силу.

Порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.

Дана справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (Пз/9901/20/18) (яке набрало законної сили 04.09.2018).

Звідси, суд враховує при ухваленні рішення у цій справі правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (Пз/9901/20/18).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу пенсії за період з 01.03.2017 року по 31.07.2018 року включно та зобов`язати відповідача поновити позивачу виплату пенсії та виплатити її за період 01.03.2017 року по 31.07.2018 року включно.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З матеріалів справи судом було встановлено, що пенсію позивачу вже було нараховано за період з 01.03.2017 року по 31.07.2018 року включно в сумі 39007,14 грн.; пенсія позивачу вже була поновлена з 01.03.2017; заборгованість у відповідача перед позивачем по виплаті пенсії виникла за період з 01.03.2017 року по 31.07.2018 року включно.

В зв`язку з чим, для належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача сплатити заборгованість по виплаті пенсії за період з 01.03.2017 року по 31.07.2018 року включно.

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем строків звернення до суду із даними позовними вимогами, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно положень статті 1 Конвенції, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями статті 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, право позивача на отримання пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для неї на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні її пенсії, яка призначена у зв`язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення.

Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, вимагає дотримання норм, які регламентують строки подання скарг. У той же час, такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби правового захисту (рішення у справі «Мельник проти України» № 23436/03).

Оскільки судом встановлено, що припинення виплати пенсії позивачу є протиправною дією суб`єкта владних повноважень, то відповідно до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.

Вказаний висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 по справі № 646/6250/17.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню .

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (вул. Консульська, буд. 23-Л, м. Бердянськ, Запорізька область, 71118, код ЄДРПОУ 37963785) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.03.2017 року по 31.07.2018 року включно.

Зобов`язати Бердянське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області сплатити заборгованість ОСОБА_1 по виплаті пенсії за період з 01.03.2017 року по 31.07.2018 року включно.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (вул. Консульська, буд. 23-Л, м. Бердянськ, Запорізька область, 71118, код ЄДРПОУ 37963785) витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 18.07.2019.

Суддя А.В. Сіпака