Ухвала суду № 83136974, 18.07.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 липня 2019 рокум. Ужгород№ 260/453/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Дору Ю.Ю.,

за участі:

секретаря судового засідання – Гулай М.В.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Василенко І.Ю.,

розглянувши у підготовчому засіданні клопотання позивача та клопотання представника відповідача у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправним наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Закарпатської митниці ДФС, в якій просить: поновити строк, пропущений з поважних причин на звернення до суду; скасувати наказ Чопської митниці Міндоходів №50-о від 16 квітня 2015 року про звільнення ОСОБА_2 ; поновити ОСОБА_2 на попередній посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного посту "Тиса" Закарпатської митниці ДФС; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 139397,16 грн.; стягнути з відповідача судові витрати в сумі 5100,00 грн. витрат на правову допомогу та судовий збір.

Одночасно з позовною заявою позивачем було подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування заяви вказав, що станом на час звернення до суду ОСОБА_2 не було видано трудову книжку та не було вручено копії наказу про звільнення. Акт про відмову від підпису не містить підпису позивача та про існування такого йому не було відомо, а тому вважає, що причини пропуску строку звернення до суду є поважними та просить суд поновити строк звернення з даним позовом.

Ухвалою суду від 11 квітня 2019 року адміністративну справу за вказаним позовом прийнято до розгляду у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

23 квітня 2019 року представником відповідача подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, відповідно до якого представник відповідача вказує, що відповідно до ст.99 КАС України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Зазначив, що тотожні норми містить КАС в редакції чинній на час звернення позивача до суду з даним позовом.

Представник відповідача зазначив, що матеріали справи вказують, що про наявність акта службового розслідування, який містив пропозицію щодо звільнення, позивач дізнався 15.04.2015, що підтверджується актом про відмову від підписання акта службового розслідування або ознайомлення з актом службового розслідування, яким засвідчений факт відмови позивача від ознайомлення та підписання акту службового розслідування. Вважає безпідставним посилання позивача на те, що відповідач не вчиняв жодної дії щодо надсиланя копії наказу та трудової книжки на адресу позивача. Так листом від 14.04.2015 №07-70-03-3-04-39/3498 позивачу було запропоновано прибути для ознайомлення із актом службового розслідування, а листом від 17.04.2015 № 07-70-03-3-04-39/371 копія оскаржуваного наказу була надіслана за адресою позивача. Проте, доказів направлення вказаного наказу на адресу позивача представником відповідача не надано.

Заперечуючи проти вказаного клопотання, у підготовчому засіданні 03.05.2019 року позивачем подано заперечення, у якому позивач зазначив, що на час проведення службового розслідування ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 22.01.2015 року у справі №308/603/15-к, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обрано запобіжний захід з визначенням розміру застави 36540,00 грн. та покладено обов`язок не відвідувати місце роботи (Чопську митницю Міндоходів (Закарпатську митницю ДФС).

У підготовчому засіданні представник позивача заперечив проти заявленого представником відповідача клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду.

Представник відповідача просила залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

Розглянувши клопотання відповідача про залишення позову без розгляду та клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання про залишення позову без розгляду не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду , встановленого цим кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Аналогічні положення були закріплені в КАС України в редакції від 06.07.2005 року №2747-IV.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач просить скасувати наказ Чопської митниці Міндоходів №50-о від 16 квітня 2015 року про звільнення ОСОБА_2 .

Згідно відмітки вхідної документації позивач звернувся до суду 04.04.2019 року, тобто після спливу одного місяця з дати прийняття оскаржуваного наказу.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Суд зазначає, що відповідно до п. 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" №2 від 06.03.2008р., зокрема, при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

З наведеного вбачається, що момент коли особа повинна дізнатися про звільнення пов`язується з моментом вручення їй копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом встановлено, що 06.03.2019 року ОСОБА_2 звернувся з даним позовом до Закарпатського окружного адміністративного суду, разом з тим, ухвалою суду від 26.03.2019 року, у зв`язку із пропущенням строку звернення до суду, позовну заяву було повернуто позивачеві. Вказана ухвала Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 року залишена в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року № 857/5242/19. Згідно висновку викладеного у вказаній постанові суд апеляційної інстанції вказав, що запобіжний захід, який було обрано до позивача у вигляді заборони відвідувати місце роботи був покладений строком на два місяці, що було зазначено в самій ухвалі слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 22.01.2015 року, а апелянтом не подано доказу про продовження строку запобіжного заходу, тому строк дії вищезгаданої ухвали про заборону відвідувати місце роботи закінчився в березні 2015 року.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, згідно відповіді наданої суддею Ужгородського міськрайонного суду Іванова А.П. на запит судді від 05.07.2019 року встановлено, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 січня 2015 року у справі №308/603/15-к відносно ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 20 січня 2015 року з визначенням розміру застави, в разі внесення якою на нього було покладено обов`язок не відвідувати місце роботи (Чопську митницю Міндоходів). Строк дії застави ухвалою слідчого судді не визначений. Окрім цього, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.03.2015 року запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у вигляді застави залишено без змін. В подальшому під час судового розгляду запобіжний захід, обраний ОСОБА_2 не змінювався та не скасовувався (а.с.68).

Таким чином, обов`язок не відвідувати місце роботи, покладений на позивача станом на сьогодні діє. Отже, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача, щодо повідомлення позивача про можливість ознайомитися з наказом про звільнення та отримання трудової книжки за місцем роботи, оскільки останній не мав змоги прибути на місце роботи для отримання копії наказу та трудової книжки у зв`язку із застосованням до нього запобіжного заходу яким покладено на позивача обов`язок не відвідувати місце роботи (Чопську митницю Міндоходів).

На підставі вказаного суд зауважує, що аргументи наведені відповідачем на противагу доводам позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду не знайшли свого підтвердження. Зокрема, відповідачем не надано суду достовірних доказів про отримання оскаржуваного наказу чи трудової книжки позивачем, а надана на підтвердження вказаної інформації копія повідомлення від 17.04.2015 №07-70-03-3-04-39/371 у сукупності з відсутністю відомостей про направлення такого позивачеві (а.с.185), не підтверджує факт отримання позивачем як вказаного повідомлення так і копії наказу про звільнення та трудової книжки.

Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Оскільки позивач станом на час звернення до суду з даним позовом не отримав ні копію наказу про звільнення ні трудову книжку, то строк звернення до суду з даною позовною заявою визначений КАС України та КзПП України не пропущено, а клопотання представника відповідача задоволенню не підлягає та строк звернення до суду з даним адміністративним позовом підлягає поновленню.

Окрім цього, вирішуючи питання щодо можливості визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з того, що сам по собі інститут строку на звернення до адміністративного має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема з п. 30 рішення від 25 жовтня 2007 року у справі “Балацький проти України”, неможливо припустити, щоб п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов`язків цивільного буде остаточно вирішено.

Відповідно пунктів 22-23 рішення від 28 березня 2006 року у справі “Мельник проти України” право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги; однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність; ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Правила регулювання строків подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.

У рішеннях по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тому з урахуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права суд вважає, що навіть якби позивач пропустив строк звернення встановлений статтею 122 КАС України, це не може бути перешкодою для надання судового захисту порушеним правам особи, у даних спірних вимогах. На переконання суду, наслідки пропуску строку позовної давності в адміністративному процесі, підлягають застосуванню виключно у разі наявності сумніву можливості встановлення об`єктивної істини в розглядуваній справі внаслідок значного спливу часу.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 121, 122, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду – відмовити.

Клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду - задовольнити.

Поновити строк звернення до адміністративного суду з позовом ОСОБА_2 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправним наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включається до апеляційної скарги на рішення суду (ч.3 ст.293 КАС України).

Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст ухвали складено та підписано 19.07.2019 року.

СуддяЮ.Ю. Дору