Рішення № 83136969, 11.07.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 липня 2019 рокум. Ужгород№ 260/476/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С. А.

при секретарі судових засідань - Жирош С.Ю.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Далекорей С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, згідно якого просив суд: 1. Визнати відмову Виноградівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області в призначенні позивачу пенсії у вигляді виписки з протоколу №127 від 24.10.2018 року – неправомірною; 2. Зобов`язати Виноградівське об`єднане управління ПФУ Закарпатської області зарахувати ОСОБА_2 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком період роботи в ВАТ «Берегівське лісопільно - столярне підприємство» 15.02.1993 р. по 03.01.1997 р.; 3. Зобов`язати Виноградівське об`єднане управління ПФУ Закарпатської області зарахувати ОСОБА_2 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком період роботи в ЗАТ «Берегнафта - сервіс» 03.01.1997 р. по 20.10.1999 р.; 4. Зобов`язати Виноградівське об`єднане управління ПФУ Закарпатської області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 20 вересня 2018 року.

В ході розгляду даної справи, представник позивача просив суд не розглядати п.3 прохальної частини позовних вимог щодо зобов`язання Виноградівського об`єднаного управління ПФУ Закарпатської області зарахувати ОСОБА_2 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком період роботи в ЗАТ «Берегнафта - сервіс» 03.01.1997 р. по 20.10.1999 р., оскільки станом на день розгляду справи, даний спірний період зарахований відповідачем в добровільному порядку, а тому відпала підстава щодо зарахування такого періоду в судовому порядку.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що він 20 вересня 2018 року подав заяву про призначення пенсії за віком у відповідності до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до Виноградівського об`єднаного управління ПФУ Закарпатської області. 24 жовтня 2018 року відповідно до виписки з протоколу №127 ОСОБА_2 було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи.

Як позивачу стало відомо з листа Головного управління ПФУ в Закарпатській області №532/Р-99-01 від 03.12.2018 року, Виноградівське об`єднане управління ПФУ Закарпатської області не зарахувало до трудового стажу період роботи з 15.02.1993 року по 20.10.1999 року у ВАТ «Берегівське лісопільно - столярне підприємство» та у ЗАТ «Берегнафта - Сервіс» в зв`язку з тим що, записи в трудовій книжці здійснено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок, оскільки як встановлено відповідачем при прийняті оскаржуваного рішення з трудової книжки № НОМЕР_1 НОМЕР_2 від 09 жовтня 1981 року по 15 лютого 1993 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу до ВАТ «Берегівське лісопільно - столярне підприємство», 03 січня 1997 року був переведений з ВАТ «Берегівське лісопільно - столярне підприємство» до ЗАТ «Берегнафта - Сервіс», та 20 жовтня 1999 року був звільнений з ЗАТ «Берегнафта - Сервіс» за власним бажанням.

Позивач вважає протиправною відмову Виноградівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області у призначенні йому пенсії у вигляді виписки з протоколу № 127 від 24.10.2018 року, оскільки така відмова порушує його законні права та інтереси встановленні Конституцією України та чинним законодавством на отримання пенсії, а тому звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги з врахуванням уточнення таких підтримав та просив суд даний адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, при цьому пояснивши, що статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено умови призначення пенсії за віком, а саме, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Крім цього, суд також зазначає, що відповідно до ухвали Закарпатського оружного адміністративного суду від 02.07.2019 року судом було задоволено клопотання представника відповідача та відповідно замінено Виноградівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на його правонаступника, а саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в силу вимог ст. 52 КАС України.

З метою надання допомоги в підтвердженні необхідного стажу спеціалістами Управління було здійснено запит №7229/02 від 20.09.2018 року до Виноградівського військового комісаріату про надання довідки про період проходження позивачем військової служби. На що, 17.10.2018 року на адресу Управління була направлена запитувана довідка. На підставі повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх документів було здійснено розрахунок стажу ОСОБА_2 Стаж роботи, обчислений по матеріалам справи становив 18 років 06 місяців 16 днів. У зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону 1058 було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, оформлено випискою з протоколу № 127 від 24.10.2018 року. Крім цього, відповідач зазначила листом від 24.10.2018 року №8063/04 було повідомлено позивача про те, що не враховано до стажу період роботи з 15.02.1993 року по 20.10.1999 рік у зв`язку з тим, що запис в трудову книжку здійснено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок. При цьому наголошено, що у разі надання довідки про підтвердження періоду роботи у трьохмісячний строк, рішення буде переглянуто. Станом на день розгляду даної справи в судовому порядку довідка про підтвердження стажу роботи за спірний період позивачем не надано.

Працівниками Управління було переглянуто пенсійну справу ОСОБА_2 та зараховано період роботи у ЗАТ «Берегнафта-Сервіс» з 03.01.1997 по 20.10.1999 року тривалістю 2 роки 9 місяців 17 днів в добровільному порядку. Здійснено розрахунок стажу з урахуванням даного періоду, що склав 21 рік 5 місяців 17 днів, про що відповідно було повідомлено позивача листом від 25.04.2019 року №3421/04.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, ОСОБА_2 20 вересня 2018 року подав заяву про призначення пенсії за віком у відповідності до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до Виноградівського об`єднаного управління ПФУ Закарпатської області(а.с.26).

24 жовтня 2018 року відповідно до виписки з протоколу №127 ОСОБА_2 було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи згідно виписки із протоколу №127 від 24.10.2018 року (а.с. 23).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач оскаржив таке в адміністративному порядку до Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області згідно скарги від 16.11.2018 року (а.с.17-18).

Згідно листа – відповіді від Головного управління ПФУ в Закарпатській області №532/Р-99-01 від 03.12.2018 року, Виноградівське об`єднане управління ПФУ Закарпатської області не зарахувало до трудового стажу період роботи з 15.02.1993 року по 20.10.1999 року у ВАТ «Берегівське лісопільно - столярне підприємство» та у ЗАТ «Берегнафта - Сервіс» в зв`язку з тим що, записи в трудовій книжці здійснено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок, оскільки як встановлено відповідачем при прийняті оскаржуваного рішення з трудової книжки № НОМЕР_1 НОМЕР_2 від 09 жовтяня 1981 року 15 лютого 1993 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу до ВАТ «Берегівське лісопільно - столярне підприємство», 03 січня 1997 року був переведений з ВАТ «Берегівське лісопільно - столярне підприємство» до ЗАТ «Берегнафта - Сервіс», та 20 жовтня 1999 року був звільнений з ЗАТ «Берегнафта - Сервіс» за власним бажанням.

Зважаючи на вищевикладені обставини, позивач звернувся до суду, як він вважає, за захистом свого порушеного права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить із наступного.

Відносини, що виникли у даній справі регулюються, зокрема, Конституцією України, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (надалі - Закон або Закон №1058-IV), Порядком підтвердження наявного трудового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637, тут і надалі нормативно-правові акти в редакції, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за №1058 (далі Закон №1058) визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Відповідно до статті 26 Закон №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Згідно зі ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 20 Порядку № 637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У поданому відзиві відповідач зазначив, що працівниками Управління було здійснено запит №7229/02 від 20.09.2018 року до Виноградівського військового комісаріату про надання довідки про період проходження позивачем військової служби. На що, 17.10.2018 року на адресу Управління була направлена запитувана довідка. На підставі повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх документів було здійснено розрахунок стажу ОСОБА_2 Стаж роботи, обчислений по матеріалам справи становив 18 років 06 місяців 16 днів. У зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону 1058 було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, оформлено випискою з протоколу № 127 від 24.10.2018 року. Крім цього, відповідач зазначила листом від 24.10.2018 року №8063/04 було повідомлено позивача про те, що не враховано до стажу період роботи з 15.02.1993 року по 20.10.1999 рік у зв`язку з тим, що запис в трудову книжку здійснено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок.

Отже, суд в даному випадку бере до уваги спірний період, який у свою чергу підтверджується записами наявними у трудовій книжці позивача.

Як слідує з записів №4 та №5 позивача з 15.02.1993 року було прийнято на роботу в якості електрика п`ятого розряду, а в подальшому у ВАТ «Берегівське лісопільно - столярне підприємство» з 03.01.1997 року, а отже наявний трудовий стаж згідно вимог ст. 62 Закону № 1788-ХІІ підтверджений основним документом, що підтверджує стаж роботи, а відтак, такий підлягає до зарахування для призначення позивачу відповідної пенсії.

За правилами частин першої-другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип верховенства права охоплює не лише змістовний аспект (правового відношення між людиною і державою на засадах визнання людини вищою соціальною цінністю), але й процедурний аспект, який базується на вимогах відповідності правотворчої та правозастосовної практики певним стандартам, як-от: заборона зворотної дії закону, вимога ясності та несуперечності закону; вимога щодо однакового застосування закону; застосування покарання виключно на підставі закону та інше.

Так, що стосується принципу верховенства права, який вимагає дотримання вимог «якості» закону, то Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.12.2009 у справі «Михайлюк та Петров проти України» зазначив: «Суд нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див., серед багатьох інших, рішення у справі «Полторацький проти України» (Poltoratskiy v. Ukraine) від 29 квітня 2003 року, заява № 38812/97, п. 155)».

Про те, що закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності» та «передбачуваності» зазначено також у рішеннях Європейський суд з прав людини у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства», «Шпачек s.r.o.» проти Чеської Республіки», «Беєлер проти Італії».

Також згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд повинен керуватись принципом юридичної визначеності. Цей принцип означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу повязана з іншим принципом - відповідальності держави. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

В даному конкретному випадку така концепція схвалена у статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

А тому посилання відповідача на ту обставину, що на підставі повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх документів було здійснено розрахунок стажу ОСОБА_2 Стаж роботи, обчислений по матеріалам справи становив 18 років 06 місяців 16 днів і листом від 24.10.2018 року №8063/04 було повідомлено позивача про те, що не враховано до стажу період роботи з 15.02.1993 року по 20.10.1999 рік у зв`язку з тим, що запис в трудову книжку здійснено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок, суд в даному випадку відхиляє за необґрунтованістю.

Європейський Суд з прав у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» розцінив відмову в призначенні пенсії через не встановлення певного порядку, як порушення майнового інтересу заявника, що передбачено у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічну правову позицію Європейського суду з прав людини викладено у справі «Бутченко проти України», у якій констатовано, що Кабінет Міністрів України повинен був запровадити правові механізми, необхідні для реалізації прав громадян на соціальні пільги.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідачем не доведено існування будь-яких об`єктивних та законних підстав для того, щоб відмовляти позивачу призначенні пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не спростовані та не доведено правомірність своїх дій щодо відмови у призначенні пенсії, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині визнання протиправною відмови Виноградівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області у призначенні пенсії ОСОБА_2 у вигляді виписки з протоколу № 127 від 24.10.2018 року, а відповідно і зобов`язанні Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області зарахувати ОСОБА_2 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком період роботи в ВАТ “Берегівське лісопільно - столярне підприємство” з 15.02.1993 р. по 03.01.1997 р.

Отже в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання Виноградівського об`єднаного управління ПФУ Закарпатської області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 20 вересня 2018 року, то такі задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вирішення питань що призначення пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” відноситься виключно до компетенції органів Пенсійного фонду України.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо зобов`язання Виноградівського об`єднаного управління ПФУ Закарпатської області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 20 вересня 2018 року не підлягають до задоволення оскільки в разі задоволення таких суд фактично перебере на себе повноваження відповідача з питань щодо призначення пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, що в даному випадку відноситься виключно до компетенції органів Пенсійного фонду України і не відповідатиме завданню адміністративного судочинства, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі “Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру” (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі “Брайєн проти Об`єднаного Королівства” (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі “Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру” (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі “Путтер проти Болгарії” (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Слід також зазначити, що законодавець передбачив обов`язок суду зобов`язати суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього, тому втручання у повноваження вказаного органу виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 826/20369/14 (постанова від 13.11.2018 р.).

Крім того, судом при розгляді даної адміністративної справи також враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зважаючи на обставини викладені в даному судовому рішенні та факти, встановлені в ході судового розгляду даної справи, які підтверджені належними та допустимими доказами, суд достеменно встановив, що у позивача наявний достатній трудовий стаж для призначення відповідного пенсійного забезпечення.

В той же час в межах наданих суду повноважень, з метою недопущення підміни органу, якому надано повноваження щодо призначення пенсії та з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає за доцільне зобов`язати Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Закарпатської області повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_2 пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ” з 20 вересня 2018 року з врахуванням мотивів викладених у даному судовому рішенні.

З урахуванням вищенаведеного, суд також приходить до висновку, що відповідач при виконанні судового рішення не матиме можливості відхилитися від його висновків в частині наявності у позивача відповідного трудового стажу.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 139 КАС України, встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, згідно квитанції №2 від 04.04.2019 року, а тому враховуючи часткове задоволення позовних вимог, позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають поверненню судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 384,20 грн., відповідно до задоволеної частини позовних вимог

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (88008, Закарпатська обл., м.Ужгород, пл.Народна,4, код ЄДРПОУ- 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Виноградівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (90300, Закарпатська обл., м.Виноградів, вул. Миру,43, код ЄДРПОУ- 41246253) у призначенні пенсії ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 у вигляді виписки з протоколу № 127 від 24.10.2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (88008, Закарпатська обл., м.Ужгород, пл.Народна,4, код ЄДРПОУ- 20453063) зарахувати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) до страхового стажу що дає право на призначення пенсії за віком період роботи в ВАТ “Берегівське лісопільно - столярне підприємство” з 15.02.1993 р. по 03.01.1997 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (88008, Закарпатська обл., м.Ужгород, пл.Народна,4, код ЄДРПОУ- 20453063) повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ” з 20 вересня 2018 року з врахуванням мотивів викладених у даному судовому рішенні.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (88008, Закарпатська обл., м.Ужгород, пл.Народна,4, код ЄДРПОУ- 20453063) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору, що сплачений згідно квитанції №2 від 04.04.2019 року у сумі 384,20 грн.( триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано судом 19.07.2019 року.

СуддяC.А. Гебеш