Ухвала суду № 83136919, 17.07.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

17 липня 2019 року 320/2418/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., за участю секретаря судового засідання Власюк К.Ф., за участю: представника позивача - Горбуненка В.С., представника відповідача - Медведєвої Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Проперті" до Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу №891/5 від 20.03.2019,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Проперті" звернулось до суду з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу №891/5 від 20.03.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У судовому засідання представник Міністерства юстиції України підтримав раніше надіслане клопотання про закриття провадження у справі.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що спір який розглядається у межах даної справи не є публічно-правовим спором, оскільки Позивач переслідує приватноправовий інтерес, а саме, поновлення записів про право оренди земельних ділянок, яке виникло на підставі цивільно-правового договору між ТОВ «Агро-Проперті» та ОСОБА_1 . З вказаного вбачається наявність спору про право цивільне.

Представник позивача в судовому засіданні проти закриття провадження заперечував, в обґрунтування своєї позиції вказує, що позовна заява не містить доводів стосовно невиконання умов цивільно-правової угоди - у цій справі дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дій суб`єкта владних повноважень.

Розглянувши зазначене клопотання, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем подано скаргу до Міністерства юстиції України на рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Абрамської Є.М. №27922172 від 25 січня 2016 року про державну реєстрацію за ТОВ «Агро-Проперті» права оренди на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована на території Чернинської сільської ради Таращанського району Київської області, яка є власністю ОСОБА_2 .

За результатами розгляду вказаної скарги, відповідачем 20.03.2019 прийнято наказ №891/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», яким скаргу ОСОБА_3 задоволено у повному обсязі. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 січня 2016 року №27922172, прийняте державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Абрамською Є.М. скасовано.

Не погодившись з вказаним наказом позивач звернувся до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг .

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Як було встановлено судом, позивач стверджує, що прийняття оскаржуваного наказу порушує його право користування та володіння земельною ділянкою, оскільки право оренди землі виникає саме з моменту державної реєстрації такого права.

Тобто, в даній справі Позивач переслідує приватноправовий інтерес, а саме, поновлення записів про право оренди земельних ділянок, яке виникло на підставі цивільно-правового договору між ТОВ «Агро-Проперті» та ОСОБА_1 .

З вказаного вбачається наявність спору про право цивільне. Скасування оскаржуваного наказу обов`язково вплине на майнові права третьої особи - ОСОБА_1 , так як у разі скасування реєстраційних дій, проведених на підставі оскаржуваного наказу, буде поновлено запис, який існував до прийняття вказаного наказу, а саме: право оренди землі за ТОВ «Агро- Проперті».

Натомість, ОСОБА_1 заперечує наявність у Позивача права оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 та факт укладення договору оренди землі з останнім, що слідує зі скарги від 05 березня 2019 року.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Таким чином, при вирішенні справи по суті, необхідно з`ясувати питання щодо наявності права користування землею ТОВ «Агро-Проперті», яке не визнається власником земельної ділянки ОСОБА_1 .

Оскільки, в даній справі наявний невирішений спір про право цивільне, у межах якого можуть бути розв`язані й питання, пов`язані з реєстрацією іншого речового права (оренди), такий спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Окрім цього, як зазначено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 06.06.2018 по справі № 810/2421/16 (провадження № 11- 445апп18), під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Аналогічна позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Суд звертає увагу на висновок Великої Палати Верховного Суду висловлений в постанові від 04.04.2018 по справі № 817/1048/16, відповідно до якого відсутність вимог позивача щодо визнання свого права на користування земельними ділянками не звільняє суд від необхідності вирішення питання правомірності укладення цивільно-правових угод, на підставі яких відбулись реєстраційні дії.

Як вже зазначалось раніше, у своїй скарзі до відповідача ОСОБА_1 заперечує факт укладення договору оренди землі з ТОВ «Агро-Проперті», на підставі якого було прийнято рішення державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Абрамською Є.М. №27922172 від 25 січня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У Постанові Великої Палати Верховного суду від 29.05.2019 у справі №826/9341/17 зазначено, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів фізичної особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Згідно п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, наявні підстави для закриття провадження у справі №320/2418/19 на підставі п. 1 ч.1 ст. 238 КАС України, як такої, що не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Провадження в адміністративній справі № 320/2418/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Проперті" до Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу №891/5 від 20.03.2019 - закрити.

2. Копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення та підписання повного тексту ухвали - 19.07.2019