Рішення № 83136737, 18.07.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2019 р. Справа№200/5420/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., при секретарі судового засідання Синовят Н.С.,

від представників сторін:

від позивача Олійников С.І., за ордером,

від відповідача Голуб М.І., за довір.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 )

до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 26 жовтня 2018 року № 0003224003 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 6 800,00 гривень та від 26 жовтня 2018 року № 0003234003 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 1 020,00 гривень.

Ухвалою суду від 22 квітня 2019 року позивачу встановлено строк 10 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків шляхом належного оформлення позовної заяви відповідно до вищезазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, шляхом надання суду оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 768,40 гривень.

06 травня 2019 року позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 13 травня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та підготовче засідання призначено на 27 травня 2019 року, яке в подальшому відкладено на 03 липня 2019 року.

Ухвалою від 03 липня 2019 року закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено на 18 липня 2019 року. В цей же день проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Представник позивача до суду прибув, позов підтримав та просив його задовольнити, обґрунтовуючи тим, що відповідачем порушено порядок проведення фактичної перевірки, оскільки вона проведена за відсутності ФОП ОСОБА_1 (позивача), який в цей час перебував у відрядженні, чим порушені його права щодо не допуску посадових осіб податкового органу до проведення перевірки.

Щодо суті встановлених порушень зазначає, що сам факт здійснення продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці під час перевірки не встановлено. Враховуючи, що позивач має діючу ліцензію на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом), то в даному випадку має місце продаж алкогольних напоїв, який є різновидом роздрібної торгівлі, а не продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці.

Крім того вказує на той факт, що відповідачем в порушення порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року № 790, за порушення норм Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” замість рішення про застосування фінансових санкцій складено податкове повідомлення – рішення. Просив задовольнити позовні вимоги.

Під час судового засідання відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву в якому зазначив про те, що податковий орган діяв виключно в межах власних повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та Податковим кодексом України. Вказує, що спірні податкові повідомлення – рішення прийняті податковим органом правомірно, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, листом від 29 серпня 2018 року Виконавчий комітет Миколаївської міської ради Слов`янського району Донецької області за № 3600/03-10-14 повідомив податковий орган про те, що ФОП ОСОБА_1 , який здійснює підприємницьку діяльність у АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 Піцерія". В цьому же листі зазначено, що ФОП ОСОБА_1 здійснюючи реалізацію алкогольних напоїв на розлив у приміщенні "Піцерії" не має статусу підприємства громадського харчування (ресторанне господарство). У зв`язку з чим просили провести перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо порушення законодавства при реалізації алкогольних напоїв (а.с. 60).

28 вересня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі – відповідач, податковий орган, Управління ГУ ДФС) виданий наказ №1728 «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 » за адресою: АДРЕСА_2 в період з 01 жовтня 2018 року тривалістю не більше 10 діб. Цим же наказом встановлено, що перевірку проводити за період діяльності позивача з 01 вересня 2017 року по 10 жовтня 2018 року (а.с. 8).

На підставі вказаного наказу, було проведено перевірку позивача з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами. За наслідками проведеної перевірки складений Акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами від 09 жовтня 2018 року № 0254/05/99/22/40/1999715751 (далі – Акт перевірки) (а.с. 9-10).

Як вбачається зі змісту вказаного Акту перевірки, в ході перевірки були встановлені порушення ч.6 ст. 15-3 Закону України від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»; п.22 Постави КМУ від 30.07.1996 року «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями»; п.85.2. ст. 85, п.226.11 ст. 226 Податкового кодексу України, а саме:

- здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями на розлив для споживання на місці продажу без наявності статусу суб`єкта господарювання громадського харчування та без наявності статусу підприємства ресторанного господарства;

- продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці продажу було встановлено на підставі чеків РРО ФН 3000242218, ЗН КР00007767 (за даними системи збору та зберігання даних реєстраторів розрахункових операцій ДФС України за зазначеним РРО) - чек №8697 від 09.09.2017 р., чек №8703 від 10.09.2017 р., чек №8785 від 18.09.2017 р., чек №9362 від 14.12.2017 р., чек №9772 від 10.01.2018 р., чек №14506 від 22.09.2018 р., чек №14724 від 14.10.2018 р., чек №14731 від 04.10.2018р., чек №14736 від 04.10.2018 р. (а.с. 9-10);

- не надання у повному обсязі документів, що були предметом перевірки, а саме не було надано накладні на придбання алкогольних напоїв, реалізація яких була встановлена під час перевірки, не надано контрольну стрічку до РРО ФН 3000242221 за період з 09.09.2017 р. по 04.10.2018 р., не надано технологічні калькуляційні карти на коктейлі «Дьябло» та «Амеріканка» (було складено акт №2894/05/99/22/40/03/1999715751 від 09.10.2018 р. про відмову від надання документів до перевірки (а.с. 45)).

Як вбачається з матеріалів справи, продавець ОСОБА_2 відмовилася від підписання акту перевірки № 0254/05/99/22/40/1999715751 від 09 жовтня 2018 року, про що було зазначено в акті перевірки та було складено акт відмови від підпису та отримання акту перевірки №0254/05/99/22/40/1/1999715751 від 09 жовтня 2018 року (а.с. 39,44).

Другий примірник акту фактичної перевірки № 0254/05/99/22/40/1999715751 від 09.10.2018р. було направлено на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 листом ГУ ДФС у Донецькій області (рекомендований лист Укрпошти від 09.10.2018р. №8451109603008). Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення до рекомендованого листа №8451109603008 лист ГУ ДФС у Донецькій області №44779/10/05-99-40-03-19 від 09.10.2018 р. було отримано ОСОБА_1 12 жовтня 2018 року (а.с. 84-85).

Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці продажу у кафе за адресою АДРЕСА_2 було встановлено на підставі чеків РРО ФН 3000242218, ЗН КР00007767, що зареєстровано та використовується ФОП ОСОБА_1 у зазначеному кафе (за даними системи збору та зберігання даних реєстраторів розрахункових операцій ДФС України за зазначеним РРО) - чек №8697 від 09.09.2017 р., чек №8703 від 10.09.2017 р., чек №8785 від 18.09.2017 р., чек №9362 від 14.12.2017 р., чек №9772 від 10.01.2018 р., чек №14506 від 22.09.2018 р., чек №14724 від 14.10.2018 р., чек №14731 від 04.10.2018 р., чек №14736 від 04.10.2018 р. (а.с. 49-58).

26 жовтня 2018 року податковим органом, на підставі проведеної перевірки та складеного Акту перевірки винесені податкові повідомлення рішення № 0003224003 (форма «ПС») та 0003234003 (форма «С»), якими позивачу нараховані штрафні санкції у розмірі 6 800,00 гривень за продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці без наявності статусу суб`єкта господарювання громадського харчування та без наявності статусу підприємства ресторанного господарства, а також штраф у розмірі 1 020,00 гривень за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, протягом установлених статтею 44 ПК України строків (а.с. 11-14).

В матеріалах справи наявний лист Слов`янського районного управління Держпроспоживслужби Головного управління Держпроспоживслужби в Донецькій області від 18 жовтня 2018 року № 17.01-17/509 «Повідомлення про державну реєстрацію потужності», відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 повідомлено про прийняття рішення про присвоєння особистого реєстраційного номеру НОМЕР_2 -UA НОМЕР_3 потужності розташованої за адресою: вул. Січових Стрільців, 28, м. Миколаївка, Слов`янський район, Донецька область, з метою її використання за видом діяльності: діяльність закладів громадського харчування за категоріями: стаціонарна потужність (а.с. 67).

Також в матеріалах справи наявна ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями з терміном дії з 02 липня 2018 року по 02 липня 2019 року № 05/22/18/0/04481 (а.с. 66).

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI ( далі – ПК України).

Щодо питань порядку та умов проведення перевірки суд зазначає наступне.

Згідно із п.75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензії, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) на підставі п.80.1 статті 80 ПК України.

Згідно положень п.80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитись на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки та за наявності таких підстав, зокрема, отримання в установленому законодавстві порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (п.п.80.2.5. п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється відповідно до статті 81 ПК України (п.80.5 ст.80 ПК України).

Відповідно до п.81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених ПК України, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених ПК України, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи – платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи – платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці- адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ на проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Судом встановлено, що 28.09.2018 року відповідачем по справі винесено наказ № 1728 про проведення фактичної перевірки позивача на підставі ст.ст.19-1, 20, 75, п.п. 80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України та Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (із змінами та доповненнями) за адресою: АДРЕСА_2 , з 01.10.2018 року тривалістю не більше 10 діб, перевірку провести за період діяльності з 01.09.2017 року по 10.10.2018 року (а.с. 8).

05 жовтня 2018 року о 14 год. 36 хв., ОСОБА_2 , що працює у позивача продавцем (тобто особою, яка фактично проводить розрахункову операцію) від отримання копії наказу на проведення перевірки та відповідних направлень відмовилась, про що складено акт відмови від отримання та підпису у направленні на перевірку (а.с. 39).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем по справі в повній мірі дотримано умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки, передбачені п.81.1 статті 81 ПК України.

Суд також звертає увагу на той факт, що відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абз.5 п.81.1 статті 81 ПК України не дозволяється згідно абз. 6 п.81.1 статті 81 ПК України, що спростовує твердження позивача щодо обмеження його права на не допуск до проведення фактичної перевірки.

Крім того, наказ про проведення фактичної перевірки №1728 від 28.09.2018 року позивачем не оскаржений.

Щодо форми спірного рішення податкового органу, суд зазначає наступне.

З моменту набрання чинності ПК України (01 січня 2011 року) у контролюючих органів в розумінні норм ПК України відсутні повноваження щодо прийняття інших рішень, крім податкових повідомлень-рішень, якими можуть бути визначені грошові зобов`язання, оскільки відповідно до п.10 підрозділу 10 розділу XX ПК України ("Перехідні положення") нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Стаття 113 ПК України передбачає, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи (в тому числі, на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на органи доходів і зборів України), то контролюючий орган, розрахувавши суму грошового зобов`язання (якою є, в тому числі, щтрафна санкція за порушення вимог іншого законодавства, пп.14.1.39 п.14.1 статті 14 ПК України) такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків саме податкове повідомлення-рішення, у відповідності до п.58.1 статті 58 ПК України.

З огляду на наведене, суд вважає доводи позивача щодо необхідності прийняття спірного рішення у вигляді рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а не податкового повідомлення – рішення такими, що не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення – рішення від 26 жовтня 2018 року № 0003224003 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 6 800,00 гривень, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, актом перевірки № 0254/05/99/22/40/1999715751 від 09.10.2018 року встановлено здійснення позивачем роздрібної торгівлі алкогольними напоями на розлив для споживання на місці продажу без наявності статусу суб`єкта господарювання громадського харчування та без наявності статусу підприємства ресторанного господарства, що є порушенням, передбаченим статтею 15-3 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, яким встановлена заборона щодо продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, який дозволяється тільки суб`єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб`єктів господарювання громадського харчування, суб`єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.

Так в Акті перевірки зафіксовано здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями на розлив для споживання на місці продажу в наступні дні:

09 вересня 2017 року о 20 год. 59 хв. 07 сек. чек №8697 - 32,00 грн. продаж пива «Чернігівське кега 0,5 л.» за ціною 16,00 грн. (2*16=32,00 грн.);

10 вересня 2017 року о 15 год. 05 хв. 53 сек. чек №8703 - 48,00 грн. продаж пива «Чернігівське кега 0,5 л.» за ціною 16,00 грн. (3*16=48,00 грн.);

18 вересня 2017 року о 17 год. 08 хв. 00 сек. чек № 8785 - 96,00 грн. продаж пива «Чернігівське кега 0,5 л.» за ціною 16,00 грн. (16*6=96,00 грн.);

12 грудня 2017 року о 18 год. 22 хв. 21 сек. На суму 166,00 грн. у т.ч. горілка «Хортиця» 0,05 л. 40% за ціною 10,00 грн. (6*10=60,00 грн.), коктейль «Американка» 600,00 гр. за ціною 90,00 грн. - чек №9350;

14 грудня 2017 року о 21 год. 59 хв. 49 сек. чек №9362 на суму 80,00 грн. пиво «Чернігівське кега 0,5 л.» за ціною 16,00 грн. (16*5=80,00 грн.);

11 січня 2018 року о 17 год. 27 хв. 14 сек. чек №9772 на суму 272,00 грн. у т.ч. горілка «Мороша» 0,05 гр. 40% за ціною 10,00 грн. (продаж 10 порцій - 10,00*10 на суму 100,00 грн.);

22 вересня 2018 року о 23 год. 41 хв. 13 сек. чек №14506 на суму 46,00 грн. продаж пива «Чернігівське кега 0,5 л.» за ціною 23,00 грн. (23*2=46,00 грн.);

04 жовтня 2018 року о 21 год. 53 хв. 07 сек. чек №14724 на суму 70,00 грн. продаж коктейлю «Дьяболо» 300,00 гр. за ціною 70,00 грн.;

04 жовтня 2018 року о 21 год. 54 хв. 19 сек. чек №14731 на суму 75,00 грн. коктейль «Американка» 300,00 гр. за ціною 75,00 грн.;

04 жовтня 2018 року о 21 год. 55 хв. 33 сек. чек № 14736 продаж коктейлю «Дьяболо»

600 грам за ціною 105,00 грн.

Також в акті зафіксовано, що під час перевірки ОСОБА_2 не надала контрольну стрічку до РРО ФН 3000242218, ЗН КР00007767 за період з 09.09.2017 року по 04.10.2018 року включно, та не надала документ, що підтверджує наявність статусу закладу ресторанного господарства та громадського харчування (а.с. 40-43, 80-81).

Згідно з абзацом десятим частини другої статті 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону у розмірі 6800 гривень.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями регулюється також Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854 (далі – Правила №854).

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 Правил роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, а також заклади ресторанного господарства.

Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів (пункт 22 Правил).

Зазначені норми законодавства встановлюють, що торгівля алкогольними напоями з метою їх споживання на місці дозволена лише суб`єктам господарювання, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів. Недотримання таких умов є підставою для застосування штрафних санкцій у розмірі, визначеному Законом.

Матеріалами справи підтверджується, що фактична перевірка проводилась в кафе, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно пояснень представника позивача, зазначене приміщення (кафе) має столи та стільці, тобто є спеціально обладнані місця для споживання продуктів харчування.

На думку відповідача, позивач допустив порушення, передбачене статтею 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», яким встановлена заборона щодо продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, який дозволяється тільки суб`єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб`єктів господарювання громадського харчування, суб`єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95-ВР від 19.12.1995 р.( далі - Закон).

Згідно до статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Статтею 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" визначено, що роздрібна торгівля - діяльність продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого комерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування.

За приписами п. 11 ч. 1 ст. 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів у невизначених для цього місцях торгівлі.

Відповідно до ч. 6 ст. 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб`єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб`єктів господарювання громадського харчування, суб`єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" за порушення норм цього Закону до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, за порушення вимог статті 15-3 цього Закону у розмірі 6800 гривень.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями регулюється також Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердили постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року N 854 (далі - Правила).

Відповідно до абзацу другого пункту 2 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, а також заклади ресторанного господарства.

Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів (пункт 22 Правил).

З системного аналізу статей 15-3 та 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" слідує, що до суб`єкта господарювання, що не має статусу суб`єкта господарювання громадського харчування, підприємства з універсальним асортиментом товарів, можуть застосовуватися фінансові санкції за порушення ст. 15-3 тільки у разі продажу алкогольних напоїв на розлив саме з метою споживання на місці.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено факт продажу алкогольних напоїв на розлив, проте у даному випадку відсутня друга ознака, яка має визначальне значення для кваліфікації порушення закріпленого в статті 15-3 Закону - споживання таких напоїв на місці, оскільки в ньому не вказано, з яких саме підстав відповідач дійшов висновку, що позивачем продаж алкогольних напоїв здійснювався для споживання кінцевим споживачем на місці.

В акті жодним чином не відображено, що продаж алкогольних напоїв на розлив здійснювався у приміщенні магазину, в якому наявні будь-які спеціально обладнані місця для споживання алкогольних напоїв одразу після їх придбання (столи, стільці), а також наявність посуду, в якому неможливо придбати такі напої "на винос".

Таким чином, в даному випадку має місце продаж алкогольних напоїв на розлив, який є різновидом роздрібної торгівлі, а не продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою-другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Недоведеність з боку відповідача належними доказами складу правопорушення передбаченого статтею 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», та як наслідок відсутності підстав для застосування визначеного абзацом десятим частини другої статті 17 цього Закону штрафної (фінансової) санкції у сумі у сумі 6800 грн., внаслідок чого спірне податкове повідомлення-рішення не є законним та обґрунтованим.

Отже, оскільки під час перевірки посадовими особами не було встановлено факту продажу позивачем напоїв на розлив саме для споживання на місці, а матеріалами справи, зокрема, актом перевірки, підтверджується право позивача на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, оскільки позивач має відповідну ліцензію, то підстави для застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" у вигляді штрафу у розмірі 6 800 гривень відсутні.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Аналогічні правові висновки містить постанова Верховного Суду від 28 серпня 2018 року по справі № 806/1285/17 (адміністративне провадження № К/9901/32779/18).

Щодо правомірності застосування до позивача штрафу у розмірі 1 020,00 гривень, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, перевіркою встановлено порушення статті 44 ПК України в частині незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, протягом установлених строків.

Так, перевіркою встановлено не надання у повному обсязі документів, що були предметом перевірки, а саме не було надано накладні на придбання алкогольних напоїв, реалізація яких була встановлена під час перевірки, не надано контрольну стрічку до РРО ФН 3000242221 за період з 09.09.2017 р. по 04.10.2018 р., не надано технологічні калькуляційні карти на коктейлі «Дьяболо» та «Американка» (було складено акт №2894/05/99/22/40/03/1999715751 від 09.10.2018 р. про відмову від надання документів до перевірки (а.с. 45)).

Статтею 44 ПК України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності

Так, п. 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.3 вказаної статті визначено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті (п. 44.4 ст. 44 ПК України).

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації (п. 44.5 ст. 44 ПК України).

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до приписів статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи до позивача протягом 2018 року вже було застосовано штраф у розмірі 510,00 гривень, відповідно до податкового повідомлення – рішення від 19 жовтня 2018 року № 0003214003, яке позивачем не оскаржено.

Таким чином, судом під час розгляду справи не встановлено порушень законодавства під час проведення перевірки та оформлення її результатів в частині винесення податкового повідомлення - рішення від 26 жовтня 2018 року № 0003234003 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 1 020,00 гривень.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 139 КАС України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 26 жовтня 2018 року № 0003224003 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 6 800,00 гривень та від 26 жовтня 2018 року № 0003234003 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 1 020,00 гривень – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 26 жовтня 2018 року № 0003224003 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 6 800,00 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) суму судового збору у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 липня 2019 року. Повний текст рішення виготовлено та підписано 19 липня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Е. Абдукадирова