Ухвала суду № 83136710, 19.07.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2019 рокум. Ужгород№ 260/1011/19

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Рейті С.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Апеляційного суду Закарпатської області про виконання зобов`язання роботодавця по працевлаштуванню, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Апеляційного суду Закарпатської області, яким просить визнати наказ № 6.3.1-23 від 13.06.2019 року про звільнення позивача з посади передчасним та незаконним; скасувати наказ № 6.3.1-23 від 13.06.2019 року про звільнення; зобов`язати голову ліквідаційної комісії Апеляційного суду Закарпатської області поновити на роботі та виконати зобов`язання по працевлаштуванню; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з невиконанням зобов`язання по працевлаштуванню.

У відповідності до ч. 2 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суддя відкриває провадження в адміністративній справі якщо відсутні підстави, в тому числі, для відмови у відкритті провадження у справі.

У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Закарпатської області про виконання зобов`язання роботодавця по працевлаштуванню - слід відмовити з підстав, визначених п.1 ч.1 ст.170 КАС України (позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства).

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних справах встановлюється Кодексом адміністративного судочинства України (ст. 1 КАС України), та згідно термінів, що наведені у ст. 4 цього Кодексу – адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно – правовий спір, тобто, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно – владні управлінські функції, в т.ч., на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

З аналізу вказаних норм убачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, які пов`язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї.

Пунктом 17 ч.1 ст. 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

01.05.2016 року набув чинності Закон України від 10.12.2015 року № 889-VIII "Про державну службу", преамбула якого визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Указаний вище Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну службу" державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну службу" посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.

Пунктом 18 ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну службу" встановлено, що дія цього Закону не поширюється на працівників патронатних служб.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 92 Закону України "Про державну службу" до посад патронатної служби належать, зокрема, посади помічників суддів, а також посади патронатних служб в інших державних органах. Працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Трудові відносини з працівником патронатної служби припиняються в день припинення повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Акт про звільнення приймається керівником державної служби. Працівник патронатної служби може бути достроково звільнений з посади за ініціативою особи, працівником патронатної служби якої він призначений, або керівника патронатної служби.

У той же час ч. 4 зазначеної вище статті передбачає, що на працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім статей 391, 41-431, 492 КЗпП України. Особливості патронатної служби в судах, органах та установах системи правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 157 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" кожний суддя має помічника, статус і умови діяльності якого визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України. Судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, 12.04.2019 року наказом № 6.3.1-13 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ", позивача було поновлено в Апеляційному суді Закарпатської області на посаді додаткового помічника на виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.12.2017 року, залишеним без змін Апеляційним судом Львівської області від 05.06.2018 року та Великою Палатою Верховного Суду від 13.03.2019 року. Наказом № 6.3.1-23 від 11.06.2019 року "Про звільнення ОСОБА_1 " останню звільнено з посади додаткового помічника судді Апеляційного суду Закарпатської області з 13.06.2019 року у зв`язку з ліквідацією на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Вважаючи дії голови ліквідаційної комісії ОСОБА_2 незаконними та такими, що порушують її законні права, ОСОБА_1 звернулася із даним позовом до суду за їх захистом.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Цивільного кодексу України суди загальної юрисдикції розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

З наведеного випливає, що станом на час звільнення ОСОБА_1 13.06.2019 року посада помічника (додаткового помічника) судді відноситься до патронатної служби, не належить до державної служби, а тому на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України "Про державну службу", у той же час поширюється дія гарантій, передбачених КЗпП України.

З вищенаведеного слідує, що спір між сторонами виник із трудових відносин, за своєю правовою природою не пов`язаний із здійсненням відповідачем владних управлінських функцій, тобто не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому повинен вирішуватись за правилами цивільного судочинства відповідно до вимог ЦПК України.

Вказана позиція узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у рішенні від 13.03.2019 року (справа № 308/4431/17).

В той же час, суд зазначає наступне: закріплений у КАС України принцип інстанційної підсудності розмежовує справи адміністративної юрисдикції у межах системи адміністративних судів між окремими її елементами. На відміну від юрисдикції, підсудність розмежовує компетенцію між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення справ, віднесених до їх юрисдикції. Відповідно до ст. ст. 20, 22, 25 КАС України встановлено предметну, територіальну та інстанційну підсудність.

Предметна підсудність визначає компетенцію різних ланок судової системи по розгляду адміністративних справ по першій інстанції залежно від предмета спору або суб`єктного складу сторін спірних правовідносин. Таке розмежування компетенції судових органів обумовлюється міркуваннями публічно-правового характеру стосовно найкращої організації судової влади — щоб створити для осіб, які потребують судового захисту, найбільш сприятливі умови для участі в судочинстві, для залучення всіх заінтересованих осіб і доказів у справі.

Враховуючи викладене, дана справа належить до предметної підсудності не Закарпатського окружного адміністративного суду, а місцевого загального суду як адміністративного з урахуванням правил територіальної підсудності визначеної ст. 25 КАС України.

При цьому позивачу слід врахувати, що порушення правил предметної підсудності є безумовною підставою для скасування судового рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки вимоги позивача не мають ознак публічно-правового спору, які передбачені нормами КАС України.

Згідно з ч. 6 ст. 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження у справі з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз`яснити до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи, та суд роз`яснює позивачеві, що даний спір повинен вирішуватись за правилами цивільного судочинства відповідно до вимог ЦПК України.

Роз`яснити позивачу, що згідно ч.5 ст. 170 КАС України – повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом (з тих самих предмета та підстав та до того ж самого відповідача), як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись ст. 19, п.1 ч.1 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Апеляційного суду Закарпатської області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Довженка, 7, код ЄДРПОУ 028886255) про виконання зобов`язання роботодавця по працевлаштуванню.

2. Копію ухвали разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

3. Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя С.І. Рейті