Рішення № 83136546, 16.07.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1728/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

при секретарі судового засідання Ткачук І.І.,

за участю представника позивача Пасічника О.О. ,

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Україна" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Україна" (далі - позивач, ПОСП "Україна") звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 квітня 2019 року №0003351401, №0005291303, №0005311303, №0005321303, №0005301303.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПОСП "Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, за наслідками якої складено акт від 04.03.2019 року №3810/14-04/03735446.

Не погодившись з висновками, викладеними у даному акті, позивач подав свої заперечення з доданими копіями документів, однак вони не були враховані працівниками ГУ ДФС у Волинській області, а відповідач на підставі акту перевірки від 04.03.2019 року №3810/14-04/03735446 прийняв спірні податкові повідомлення-рішення.

ПОСП "Україна" вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення незаконними, протиправними, необгрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства.

Вказує на те, що податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2019 року №0003351401 прийняте контролюючим органом у зв`язку з тим, що на думку відповідача ПОСП "Україна" не підтверджено здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ "Зміна" і ТОВ "Скайап", внаслідок чого завищено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 444533 грн., та із ТОВ "Лорен Компані", ТОВ "Марітон Україна", ТОВ "Суперія", ТОВ "Юкрейніан Сейл Кей", ТОВ "Дейнеко Груп", ТОВ "Будрезерв Б", ТОВ "Ерстетайм", ТОВ "ХК Леон", ТОВ "Кама Сервіс", ТОВ "Гравіойл", ТОВ "Файна Фуд", ТОВ "Артфорум Групп", ТОВ "СВО Плюс", ТОВ "Зернотранс груп", ТОВ "Зміна", внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 3 023 131 грн.

Позивач звертає увагу на те, що господарські операції з вищенаведеними контрагентами є реальними та підтверджені первинними документами, а відсутність окремих реквізитів у цих документах не може свідчити про нереальний характер господарських правовідносин. При цьому, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Відсутність у платника податків товарно-транспортних-накладних, сертифікатів якості та паспортів на товар не може свідчити про нереальність господарських операцій, оскільки вони не є первинними документами. Наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами поставки, а лише обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення.

Щодо тверджень в акті перевірки про те, що ПОСП "Україна" не надано додаткові документи (переважно - не первинні), то позивач вказує на те, що чинне законодавство не вимагало від нього складення та надання яких-небудь додаткових документів, окрім видаткових накладних, які й документально засвідчують факт здійснення господарських операцій з продажу продукції. Складення зайвих та непотрібних додаткових документів, які не є обов`язковими за конкретних обставин, лише би спрямовувало роботу та зусилля працівників ПОСП "Україна" не на здійснення господарської діяльності, а на нераціональне використання людських, матеріальних та часових ресурсів.

З приводу посилань відповідача в акті перевірки на наявність кримінальних проваджень щодо службових осіб контрагентів, то позивач зазначає, що наявність таких кримінальних проваджень без постановлення обвинувального вироку, яким були би встановлені певні обставини ні про що не свідчить. А тому наявність кримінальних проваджень не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними. Крім того, на скільки відомо позивачу, службові особи контрагентів до кримінальної відповідальності, у тому числі за ухилення від сплати податків чи фіктивне підприємництво, не притягувалися.

На підставі вищенаведеного позивач вважає, що твердження в акті перевірки про непідтвердження здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами є безпідставними та необґрунтованими, а тому податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2019 року №0003351401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 3 223 247,50 грн., є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 01 квітня 2019 року №0005291303, №0005311303,0005321303,0005301303, то позивач звертає увагу на те, що вони прийняті у зв`язку з несвоєчасним перерахуванням ПОСП "Україна" податку з доходів фізичних осіб та військового збору. Однак до моменту їх прийняття позивач самостійно сплатив до бюджету вказані в акті перевірки суми податку на доходи фізичних осіб і військового збору, що підтверджується платіжними дорученнями від 29.03.2019 року №18, №20, а тому контролюючий орган безпідставно повторно визначив як грошові зобов`язання вже сплачені суми податків.

З врахуванням вищевикладеного позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01 квітня 2019 року №0003351401, №0005291303, №0005311303, №0005321303, №0005301303.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (а.с.1, том 1).

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 18.06.2019 року вих. №2734/03-20-10-02-07 (а.с.166-176, том 2) вимог позивача не визнав, посилаючись на правомірність висновків контролюючого органу, зроблених при проведенні планової виїзної документальної перевірки ПОСП "Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, за наслідками якої складено акт від 04.03.2019 року №3810/14-04/03735446.

Посилається на те, що надані позивачем первинні документи містили недоліки та невідповідності, зокрема окремі видаткові накладні не містили деталізації щодо осіб, які брали участь у господарських операціях, в яких також був відсутній деталізований опис товару. Крім того, позивачем не надано ряд документів, а саме тих, які підтверджують транспортування та якість товару, відсутні документи складського обліку на придбані товари. Також відповідач звертає увагу на те, що під час перевірки встановлено відсутність можливості виконання господарських операцій контрагентами, в яких відсутні достатні матеріальні та трудові ресурси, а щодо ряду контрагентів порушені кримінальні провадження за ознаками фіктивного підприємництва. Крім того, допитаний слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Волинській області в якості свідка директор ПОСП "Україна" ОСОБА_2 повідомив, що документальне оформлення господарських операцій по придбанню товарів у ряду контрагентів не здійснював.

Враховуючи те. що позивач не надав всіх витребуваних контролюючим органом документів, про що складені відповідні акти ненадання таких документів, а також дефектність наданих первинних документів, неможливість переміщення значної кількості товарів контрагентами, в яких відсутні достатні матеріальні та трудові ресурси, тому відповідач ставить під сумнів реальність таких господарських операцій, у зв`язку з чим встановив заниження позивачем податку на додану вартість в загальній сумі 2 578 598 грн. та прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01.04.2019 року №0003351401.

Щодо прийнятя податкових повідомлень-рішень від 01 квітня 2019 року №0005291303, №0005311303, №0005321303, №0005301303 зазначає, що останні прийняті у зв`язку з несвоєчасним перерахуванням позивачем до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору. ПОСП "Україна" при виплаті громадянам доходів від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю) не сплачено в повному обсязі до бюджету податок на доходи фізичних осіб та відповідно військовий збір у строки, встановлені податковим законодавством.

На підставі вищевикладеного відповідач вважає висновки акта перевірки такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що не підлягають скасуванню. У зв`язку з цим в задоволенні позову просить відмовити повністю.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Судом встановлено, що ПОСП "Україна" є юридичною особою, яка зареєстрована 04.06.1993 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.29-30, том 1).

Працівниками ГУ ДФС у Волинській області з 22 січня 2019 року по 25 лютого 2019 року проведено документальну планову виїзну перевірку ПОСП "Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, за наслідками якої складено акт від 04.03.2019 року №3810/14-04/03735446 (а.с.39-115, том 1).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1) п. 44.1 ст. 44, п. 44.1 ст. 44, п. 188.1 ст.188, п. 189.1 ст. 189, пп. 198.1, пп. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті всього у сумі 2 578 598 грн., у тому числі за травень 2017 року у сумі - 63073 грн., за червень 2017 року у сумі - 44530 грн., за серпень 2017 року у сумі - 8428 грн., за грудень 2017 року у сумі - 61522 грн., за січень 2018 року у сумі - 89289 грн., за лютий 2018 року у сумі - 43017 грн., за липень 2018 року у сумі - 773272 грн., за серпень 2018 року у сумі - 686221 грн., за вересень 2018 року у сумі - 809246 грн.;

2) пп. 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 176.1, п. 176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого несвоєчасно перераховано ПДФО на загальну суму 292911,32 грн., в т.ч. за 05.2017 року - 7487,70грн., за 06.2017 року - 6487,70 грн., за 07.2017 року - 6487,70 грн., за 09.2017 року - 6487,70 грн., за 10.2017 року - 6487,70 грн., за 12.2017 року - 6487,70 грн., за 01.2018 року - 6458,16 грн., за 02.2018 року - 6650,26 грн., за 03.2018 року - 6650,26 грн., за 04.2018 року - 27143,15 грн., за 05.2018 pоку - 46726,40 грн., за 06.2018 pоку - 26825,99 грн., за 07.2018 року - 39847,39 грн., за 08.2018 pоку - 39666,36 грн., за 09.2018 року - 26508,83 грн., за 10.2018 року - 26508,78 грн. не перераховано ПДФО на загальну суму 144957,08 грн. (в т.ч. 26577,56 грн. за листопад 2018 року та 118379,52 грн. за грудень 2018 року);

3) пп. 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170, підрозділу 10 п. 16 №1.3 ПК України, не перераховано військового збору при виплаті платникам податків доходу за період, що перевірявся, на загальну суму 9864,96 грн. (в т.ч. за грудень 2018 року в сумі 9864,96 грн.).

Не погодившись з висновками акта перевірки, позивач подав відповідачу заперечення від 29.03.2019 року вих. №29/03-1 на акт перевірки, додавши до них копії документів, які додатково підтверджують реальність господарських операцій ПОСП "Україна" з контрагентами, зазначеними в акті перевірки (а.с.117-133, том 1). Однак вказані заперечення не були взяті до уваги контролюючим органом, а на підставі акта перевірки від 04.03.2019 року №3810/14-04/03735446 ГУ ДФС у Волинській області прийняло податкові повідомлення-рішення від 01 квітня 2019 року №0003351401, №0005291303, №0005311303, №0005321303, №0005301303.

Податковим повідомленням-рішенням від 01.04.2019 року №0003351401 позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі на 3 223 247,50 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням в сумі 2 578 598,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 644 649,50 грн. (а.с.32-33, том 1).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 01.04.2019 року №0005291303 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п 11010100 (а.с.34, том 1).

Податковим повідомленням-рішенням від 01.04.2019 року №0005311303 підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у загальному розмірі на 154 618,79 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням в сумі 118 379,52 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 36 239,27 грн. (а.с.35, том 1).

Податковим повідомленням-рішенням від 01.04.2019 року №0005321303 позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі по військовому збору, пені у загальному розмірі на 12 331,20 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням в сумі 9864,96 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2466,24 грн. (а.с.36, том 1).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 01.04.2019 року №0005301303 відповідач збільшив ПОСП "Україна" суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у загальному розмірі на 34197,12 грн., в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 30958,03 грн. та пеня в сумі 3239,09 грн. (а.с.37, том 1).

Не погоджуючись із висновками акта перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Актом перевірки від 04.03.2019 року №3810/14-04/03735446, зокрема, встановлено заниження ПОСП "Україна" податку на додану вартість в загальній сумі 2 578 598,00 грн., оскільки на думку відповідача позивачем не підтверджено здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ "Зміна" і ТОВ "Скайап", внаслідок чого завищено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 444533 грн., та із ТОВ "Лорен Компані", ТОВ "Марітон Україна", ТОВ "Суперія", ТОВ "Юкрейніан Сейл Кей", ТОВ "Дейнеко Груп", ТОВ "Будрезерв Б", ТОВ "Ерстетайм", ТОВ "ХК Леон", ТОВ "Кама Сервіс", ТОВ "Гравіойл", ТОВ "Файна Фуд", ТОВ "Артфорум Групп", ТОВ "СВО Плюс", ТОВ "Зернотранс груп", ТОВ "Зміна", внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 3 023 131 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як передбачено п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобовязань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на врахування витрат, понесених у зв`язку із здійсненням цих господарських операцій при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та сум податку на додану вартість при визначенні об`єкта оподаткування податком на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Доводи ж податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено з матеріалів справи, 01 листопада 2016 року між ПОСП "Україна" (Продавець) та ТОВ "Зміна" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції та договір №10 (а.с.134-137, том 1), відповідно до яких позивач поставив контрагенту ТОВ "Зміна" пшеницю, ячмінь, зерновідходи, солому, силос кукурудзи, що підтверджується первинними документами, а саме: видатковими накладними № 109 від 31.10.2018, № 16-11 від 16.11.2017, № 2-11 від 02.11.2017, № 3-11 від 03.11.2017, № 111 від 20.10.2017, № 110 від 19.10.2017, № 101 від 29.09.2017, № 3/8/1 від 02.08.2017, № 4/8/1 від 04.08.2017, № 7/8/1 від 07.08.2017, № 8/8/1 від 02.08.2017, № 11/8/1, від 11.08.2017, № 9/9/1 від 09.08.2017, № 10/8/1 від 10.08.2017, № 53 від 22.05.2017, від 04.05.2017, № 2/08 від 11.08.2016, № 3/08 від 03.08.2016, № 4/08 від 04.08.2016, № 5/08 від 05.08.2016, № 8/08 від 08.08.2016, № 9/08 від 09.08.2016, № 10/08 від 10.08.2016, № 11/08 від 11.08.2016, № 2/09 від 02.09.2016, № 05/09 від 03.09.2016, № 6/09 від 06.09.2016, № 7/09 від 07.09.2016, №21/11-2 від 21.11.2016, № 21/11 від 21.11.2016, № 135 від 21.11.2016 (а.с.152, 164-168, 171-178, 182, 138-145, том 1).

Також між ПОСП "Україна" (Постачальник) та ТОВ "Зміна" (Покупець) укладено 01 квітня 2016 року договір №0104 на поставку ВРХ (а.с.146, том 1), відповідно до якого позивач поставив ТОВ "Зміна" велику рогату худобу в кількості 19 голів, загальною вартістю 127800 грн., в т.ч. ПДВ 21300 грн., що підтверджується видатковими накладними № 20/04 від 20.04.2016, № 5/05 від 05.04.2016, № 4/04 від 04.04.2016 (а.с.147-148, том 1).

Крім того, між ПОСП "Україна" (Виконавець) та ТОВ "Зміна" (Замовник) укладено 01 квітня 2016 року договір про виконання робіт по догляду ВРХ (а.с.149-151, том 1), відповідно до якого позивач надав ТОВ "Зміна" послуги по утриманню великої рогатої худоби на загальну суму 2 110 196 грн., що підтверджується актами приймання-здачі робіт (надання послуг) № 47 від 30.11.2018, № 37 від 31.08.2018, № 32 від 31.07.2018, № 27 від 30.06.2018, № 22 08.05.2018, № 16 від 05.04.2018, № 15 від 31.03.2018, № 6 від 28.02.2018, № 2 від 31.01.2018, № 51 від 31.12.2017, № 44 від 30.11.2017, № 40 від 31.10.2017, № 36 від 30.09.2017, № 30 від 31.08.2017, № 26 від 31.07.2017, № 22 від 30.06.2017, № 19 від 31.05.2017, № 16 від 30.04.2017, № 15 від 31.03.2017, № 6 від 28.02.2017, № 2 від 31.01.2017, від 30.12.2016, від 30.11.2016, від 31.10.2016, від 30.09.2016, від 31.08.2016, від 31.07.2016, від 30.06.2016, від 31.05.2016, від 30.04.2016 (а.с.153-163, 169-170, 179-181, 183-197, том 1).

Також між ПОСП "Україна" (Орендодавець) та ТОВ "Зміна" (Орендар) укладено 01 липня 2017 року договір № 0107 оренди нерухомості (а.с.198-201, том 1), у відповідності з умовами якого ТОВ "Зміна" орендувало у ПОСП "Україна" комплекс будівель та споруд, а саме: піднавіс на с/г машини, гараж на с/г машини, газосклад, свинарник, яма для жому, площадка для автомобілів, асфальтна площадка. Відтак, було надано ТОВ "Зміна" послуг з оренди майна на суму 557 000 грн., в т.ч. ПДВ 92833 грн. Факт надання послуг з оренди підтверджуються, зокрема, актом прийому-передачі в оренду нежитлових приміщень від 01 липня 2017 року (а.с.202, том 1).

Факт оплати ТОВ "Зміна" за поставлені товари та надані ПОСП "Україна" послуги не заперечується відповідачем в акті перевірки.

Судом також встановлено, що до перевірки позивачем надано договір купівлі-продажу №6/6-16 від 06.06.2016 року між ПОСП "Україна" (Продавець) та ТОВ "Скайап" (Покупець), відповідно до якого позивач продав ТОВ "Скайап" велику рогату худобу, на підтвердження чого надав видаткові накладні № 64 від 09.06.2016, № 63 від 08.06.2016, № 61 від 06.06.2016 на загальну суму 3 449 995 грн., в т. ч. ПДВ 574 999 грн.

З матеріалів справи слідує, що у відповідності до умов договору поставки № 040918 від 04.09.2018 року, укладеного між ТОВ "Лорен Компані" (Продавець) та ПОСП "Україна" (Покупець) (а.с.203-206, том 1), ТОВ "Лорен Компані" було поставлено ПОСП "Україна" запасні частини до транспортних засобів загальною вартістю 2 996 860 грн., в т.ч. ПДВ 499477 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-00000020 від 05.09.2018 року, № РН-00000021 від 06.09.2018 року, № РН-00000022 від 07.09.2018 року, № РН-00000023 від 10.09.2018 року, № РН-00000026 від 18.09.2018 року (а.с.207-213, том 1).

Товар був поставлений в м. Балта Одеської області на об`єкти, які орендуються позивачем у ТОВ "ВВ Агро" згідно договору від 01.07.2018 року № 01/07-2018 (а.с.223-230, том 1), акту прийому-передачі в оренду майна від 01.07.2018 року (а.с.231), про що ПОСП "Україна" надавались відповідні пояснення листом від 13.02.2019 року під час перевірки (вказане зафіксовано в акті перевірки).

Позивачем під час перевірки надано видаткові накладні №29 від 28.09.2018 року, №31 від 29.09.2018 року, відповідно до яких ТОВ "Марітон Україна" на виконання договору купівлі-продажу №8/09/18 від 20.09.2018 року поставило ПОСП "Україна" прокат плоский на загальну суму 1 272 324 грн., в т.ч. ПДВ на суму 212 054 грн. (а.с.214-215, том 1).

Також протягом періоду, що перевірявся ТОВ "Суперія" на виконання умов договору купівлі-продажу № 14-09/18 від 19.09.2018 року (а.с.216-217, том 1) було поставлено ПОСП "Україна" металопродукцію на загальну суму 586 600,80 грн., в т.ч. ПДВ 97767 грн., що підтверджується видатковою накладною № 55 від 26.09.2018 року (а.с.218, том 1).

Як зазначив позивач у листі відповідачу від 13.02.2019 року, товар був поставлений в м. Балту та в с. Білине Балтського району Одеської області на об`єкти, які орендуються позивачем у ТОВ "ВВ Агро" згідно договору оренди нерухомого майна від 01.07.2018 року № 01/07-2018. Поставлений ТОВ "Марітон Україна" і ТОВ "Суперія" товар був використаний ПОСП "Україна" у своїй господарській діяльності, а саме: на виконання ремонтних робіт металевого огородження, завантажувальні (оглядові) ями, металеві конструкції завантажувального комплексу у м. Балті та с. Білине Балтського району Одеської області. Проведення ремонтних робіт орендованого майна було визначене обов`язком ПОСП "Україна" за розділом 6 згідно договору оренди нерухомого майна від 01.07.2018 № 01/07-2018.

У відповідності до умов договору купівлі-продажу № US-0000048 від 10.05.2017 року, укладеного між ТОВ "Юкрейніан Сейл Кей" (Продавець) та ПОСП "Україна" (Покупець) (а.с.219-220, том 1), ТОВ "Юкрейніан Сейл Кей" було поставлено ПОСП "Україна" будівельні матеріали загальною вартістю 679 952 грн., в т.ч. ПДВ 566 627 грн., що підтверджується видатковими накладними № US-0000292 від 11.05.2017 року, № US-0000461 від 30.06.2017 року (а.с.221-222, том 1), а також сальдовою відомістю по балансовому рахунку №205 "Будівельні матеріали" на зберігання за грудень 2018 року, травень-грудень 2017 року (а.с.232-236. том 1). Товар був поставлений в м. Балта та с. Білине Балтського району Одеської області, в якому ПОСП "Україна" орендується комплекс будівель та споруд "Балтське РТП", загальною площею 4833,8 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область, Балтський район , м . Балта, вул. Репіна, 1 та вул. Репіна, 1 -Д та комплекс будівель та споруд «Нафтобаза», загальною площею 1842,4 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область, Балтський район, с. Білине, вул. Привокзальна, 79 , згідно договору оренди нерухомого майна від 01.07.2018 року № 01/07-2018.

Судом також встановлено, що позивачем під час перевірки надано видаткову накладну №121 від 31.08.2018 року, відповідно до якої ТОВ "Дейнеко Груп" поставило ПОСП "Україна" дизельне паливо на загальну суму 2 619 600 грн., в т.ч. ПДВ на суму 436 600 грн. (а.с.237, том 1).

Факт використання поставленого ТОВ "Дейнеко Груп" товару (палива) у господарській діяльності позивача, а саме на заправку належних ПОСП "Україна" транспортних засобів підтверджується лімітно-забірними картами на одержання матеріальних цінностей №№ 312, 322, 325, 323, 334, 326, 328, 329, 330, 331, 331/1, 324, 316, 327, 310, 311, 313, 314, 319, 317, 318, 320, 321, 315 за період вересень-жовтень 2018 року, сальдовими відомостями по балансовому рахунку 203 "Паливо" за вересень-жовтень 2018 року (звіт про рух матеріальних цінностей) (а.с.238-281, том 1, а.с.1-4, том 2).

05 квітня 2018 року між ПОСП "Україна" (Покупець) та ТОВ "Будрезерв Б" (Постачальник) укладено договір поставки №05/04-18 (а.с.5-8, том 2), відповідно до якого ТОВ "Будрезерв Б" поставив позивачу дизельне пальне на загальну суму 875 764,00 грн., в т.ч. ПДВ 145 960,67 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000018 від 16 квітня 2018 року (а.с.9).

Факт використання поставленого ТОВ "Будрезерв Б" товару (палива) у господарській діяльності позивача, а саме на заправку належних ПОСП "Україна" транспортних засобів підтверджується підтверджується лімітно-забірними картами на одержання матеріальних цінностей №№ 67, 69, 79, 95, 98, 99, 102, 120, 109, 111 за квітень-травень 2018 року, сальдовими відомостями по балансовому рахунку 203 "Паливо" за квітень, серпень 2018 року (звіт про рух матеріальних цінностей) (а.с.10-29, том 2).

Також до перевірки позивачем надано видаткову накладну №6 від 21.08.2017 року, відповідно до якої ТОВ "Ерстетайм" поставило бензин на загальну суму 117 528 грн., в т.ч. ПДВ 97 940 грн., що був використаний ПОСП "Україна" у господарській діяльності на заправку транспортних засобів, та підтверджується лімітно-забірними картами на одержання матеріальних цінностей, сальдовими відомостями по балансовому рахунку 203 "Паливо" (звіт про рух матеріальних цінностей) (а.с.24-29, том 2).

З матеріалів справи слідує, що ТОВ "ХК Леон" на виконання договору поставки №24/01 від 24.01.2018 року (а.с.36, том 2) було поставлено ПОСП "Україна" дизельне пальне на загальну суму 130 022 грн, в т.ч. ПДВ 21 670 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000083 від 25.01.2018 року та рахунком фактурою № СФ-0000040 від 24.01.2018 року, а також випискою по банківському рахунку позивача про оплату за товар (а.с.37-38, том 2).

Поставлений ТОВ "ХК Леон" товар був використаний ПОСП «Україна» у своїй господарській діяльності, а саме: на заправку належних ПОСП "Україна" транспортних засобів. Використання поставленого ТОВ "ХК Леон" товару підтверджується лімітно-забірними картами на одержання матеріальних цінностей №№ 3, 9, 10, 11, 9, 13, 17, 18, 21, 1, 2, 4, 5, 7, 12, 19, 20 за січень 2018 року, сальдовою відомістю по балансовому рахунку 203 "Паливо" за січень 2018 року (звіт про рух матеріальних цінностей) (а.с.40-59, том 2).

Також судом встановлено, що ПОСП "Україна" укладено договори з ТОВ "Кама Сервіс", ТОВ "Гравіойл", ТОВ "Файна Фуд", ТОВ "Артфорум Групп", ТОВ "СВО Плюс", ТОВ "Зернотраст груп" на поставку позивачу хлібобулочних виробів, строк придатності яких минув.

Так, ТОВ "Кама Сервіс" на виконання договору № 1506/2018 від 15.06.2018 року (а.с.60-62, том 2) було поставлено ПОСП "Україна" хлібобулочні вироби, строк придатності яких вийшов, на загальну суму 1 540 260 грн, в т.ч. ПДВ 256 710 грн., що підтверджується видатковими накладними № 153 від 30.06.2018 року, № 29 від 31.08.2018 року, № 30 від 31.08.2018 року, № 34 від 31.08.2018 року, № 33 від 31.08.2018 року(а.с.63-67, том 2).

ТОВ "Гравіойл" на виконання договору № 2212/2017 від 22.12.2017 року (а.с.78-79, том 2) було поставлено ПОСП "Україна" хлібобулочні вироби, строк придатності яких вийшов, на загальну суму 924 000 грн, в т.ч. ПДВ 154 000 грн, що підтверджується видатковими накладними б/н від 26.12.2017 року (а.с.80-83, том 2).

Під час перевірки контролюючим органом встановлено, що згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ "Файна Фуд" зобов`язувалося здійснити поставку хлібопродуктів ПОСП "Україна" на загальну суму 572,75 тис. Частина податкових накладних включена до складу податкового кредиту до декларації з ПДВ за липень 2018 року у сумі 95 458 грн., які були складені за правилом "першої події" у зв`язку з передоплатою за товар контрагенту.

Крім того, ТОВ "Артфорум Групп" було поставлено ПОСП "Україна" хлібобулочні вироби, строк придатності яких вийшов, на загальну суму 546 000 грн, в т.ч. ПДВ 91 000 грн., що підтверджується видатковою накладною №2 від 03.08.2017 року, рахунком на оплату №2 від 03 серпня 2017 року, а також випискою по банківському рахунку про оплату за товар (а.с.93-97, том 2).

ТОВ "СВО Плюс" було поставлено ПОСП "Україна" хлібобулочні вироби, строк придатності яких вийшов, на загальну суму 500 000 грн, в т.ч. ПДВ 83 333 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000088 від 31.07.2018 року, № РН-0000089 від 31.07.2018 року, № РН-0000090 від 31.07.2018 року, № РН-0000091 від 31.07.2018 року, № РН-0000092 від 31.07.2018 року (а.с.107-111, том 2)

Також ТОВ "Зернотраст груп" було поставлено ПОСП "Україна" хлібобулочні вироби, строк придатності яких вийшов, на загальну суму 75 000 грн, в т.ч. ПДВ 12 500 грн., що підтверджується видатковою накладною № 2 від 07.08.2017 року (а.с.104, том 2).

Поставлений згаданими контрагентами вищенаведений товар (хлібобулочні вироби) був використаний позивачем у господарській діяльності, а саме в якості кормів на годівлю тварин, що перебувають у власності ПОСП "Україна" та знаходяться по догляду на виконання договорів. Використання придбаного товару у господарській діяльності позивача підтверджується відомостями витрат кормів за формою № 94 (а.с.68-77, 84-92, 98-103, 130-157, том 2), сальдовою відомістю по балансовому рахунку 208 "Насіння і корми" (звіт про рух матеріальних цінностей) за серпень 2017 року (а.с.105-106, том 2).

Під час перевірки контролюючим органом встановлено, що до складу податкового кредиту позивачем включено на підставі податкових накладних, зазначених в акті перевірки, суми ПДВ, а саме на виконання договору поставки № 2407 від 24.07.2018 року, укладеного з ТОВ "Зміна", щодо постачання позивачу даним контрагентом сільськогосподарської продукції (пшениці, жому гранульованого), в тому числі на загальну суму 4 451 025 грн., де 741 838 грн. становить ПДВ за видатковою накладною №50 від 05.07.2018 року, та за передоплачений товар (пшениці) в загальній сумі 1 423 330 грн., в т.ч. ПДВ 237 222 грн. Також в межах договору поставки № 0112 від 01.12.2017 року, ПОСП "Україна" було передоплачено ТОВ "Зміна" кошти в загальній сумі 518 500 грн., в т. ч. ПДВ 86 417 грн. за законтрактований жом гранульований загальною вагою 133,789 тонни. У зв`язку з чим ТОВ "Зміна" були складені податкові накладні за "правилом першої події". Факт оплати вказаного товару не заперечується в акті перевірки.

Щодо відсутності окремих реквізитів у первинних документах, наданих позивачем контролюючому органу на підтвердження вищенаведених господарських операцій та ненадання платником податків всього обсягу витребуваних податковим органом документів, а також наявності порушених кримінальних проваджень, в яких фігурують контрагенти позивача, на підставі чого відповідач зробив висновок про непідтвердження цих господарських операцій, суд зазначає наступне.

Суд виходить з того, що відповідачем не надано до суду доказів визнання судом недійсними правочинів, укладених позивачем з контрагентами ТОВ "Зміна", ТОВ "Скайап", ТОВ "Лорен Компані", ТОВ "Марітон Україна", ТОВ "Суперія", ТОВ "Юкрейніан Сейл Кей", ТОВ "Дейнеко Груп", ТОВ "Будрезерв Б", ТОВ "Ерстетайм", ТОВ "ХК Леон", ТОВ "Кама Сервіс", ТОВ "Гравіойл", ТОВ "Файна Фуд", ТОВ "Артфорум Групп", ТОВ "СВО Плюс" та ТОВ "Зернотраст груп".

Доказів реалізації відповідачем повноважень, передбачених пп.20.1.30 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, щодо визнання договорів позивача з ТОВ "Зміна", ТОВ "Скайап", ТОВ "Лорен Компані", ТОВ "Марітон Україна", ТОВ "Суперія", ТОВ "Юкрейніан Сейл Кей", ТОВ "Дейнеко Груп", ТОВ "Будрезерв Б", ТОВ "Ерстетайм", ТОВ "ХК Леон", ТОВ "Кама Сервіс", ТОВ "Гравіойл", ТОВ "Файна Фуд", ТОВ "Артфорум Групп", ТОВ "СВО Плюс" та ТОВ "Зернотраст груп" недійсними до суду не надано.

Доказів притягнення службових осіб позивача та вказаних контрагентів до кримінальної відповідальності за здійснення господарських операцій з ТОВ "Зміна", ТОВ "Скайап", ТОВ "Лорен Компані", ТОВ "Марітон Україна", ТОВ "Суперія", ТОВ "Юкрейніан Сейл Кей", ТОВ "Дейнеко Груп", ТОВ "Будрезерв Б", ТОВ "Ерстетайм", ТОВ "ХК Леон", ТОВ "Кама Сервіс", ТОВ "Гравіойл", ТОВ "Файна Фуд", ТОВ "Артфорум Групп", ТОВ "СВО Плюс" та ТОВ "Зернотраст груп" відповідачем до суду також не надано.

Сама наявність кримінальних проваджень, про які вказано в акті перевірки від 04.03.2019 року №3810/14-04/03735446 не є беззаперечним аргументом для визнання господарських операцій ПОСП "Україна" із цими контрагентами фіктивними, а лише потребує додаткової перевірки наявності чи відсутності дефектності наданих позивачем документів у підтвердження чи то спростування відповідних фактів здійснення господарських операцій.

Наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду у кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними. Зазначена правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №820/1100/18 та від 06.11.2018 у справі №820/3167/17.

Відповідачем ні під час складання акта перевірки, ні під час розгляду даної справи не наведено та не надано вироків суду про притягнення службових осіб позивача чи службових осіб його контрагентів до кримінальної відповідальності за підроблення первинних документів, або за здійснення фіктивного підприємництва чи ухилення від сплати податків.

При цьому, суд зауважує, що у п.38 рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява №803/02) викладена правова позиція: «… коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Звідси слідує, що позивач не повинен нести відповідальність за протиправні дії своїх контрагентів (які навіть не доведені відповідачем) при відсутності у нього умислу на вчинення таких дій. Наявність у позивача умислу на вчинення протиправних дій при отриманні чи збуту товарів (послуг) цим контрагентам відповідачем не доведено.

Слід зазначити, що за вказаними вище операціями мав місце фактичний та реальний рух активів, відбувалась зміна зобов`язань у сторін договорів, що не заперечується в акті перевірки, господарські операції відповідають економічному змісту, відображеному в договорах.

Суд звертає увагу на те, що вказані вище контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, та зареєстровані платниками ПДВ, тобто на час здійснення з позивачем господарських операцій мали право здійснювати господарську діяльність та виписувати податкові (видаткові) накладні.

Зокрема, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов`язку при формуванні податкового кредиту здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді позбавлення права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку, фактично сплачених ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару.

Суд зазначає, що відсутність у вказаних в акті перевірки контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року № К/9901/873/18.

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 30.01.2018 року у справі № 2а/1770/3360/12, від 19 червня 2018 року у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18).

Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18) та від 17 квітня 2018 року у справі №820/475/17 (адміністративне провадження №К/9901/4907/17).

Крім того, Верховний Суд в постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/170, зазначив, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі №21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі №810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №826/6280/13-а, адміністративне провадження №К/9901/2848/18, від 06 березня 2018 року у справі №2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження №К/9901/5919/18) та від 13 березня 2018 року у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження №К/9901/19905/18).

Відповідач посилається на пояснення в якості свідків в рамках кримінальних проваджень №3202830000000010 та №32019030000000004 посадових осіб позивача, а саме директора ПОСП "Україна" ОСОБА_2 від 28.11.2018 року та від 28.02.2019 року (а.с.192-198. том 2), а також головного бухгалтера цього підприємства ОСОБА_3 від 11.03.2019 року (а.с.199-204, том 204), в яких вони вказують про невідомі їм факти укладення господарських операцій з деякими контрагентами. Разом з тим, у вказаних поясненнях свідки зазначають, що проведення деяких господарських операцій, в тому числі і з контрагентами, які вказані в акті перевірки, здійснював фактичний власник підприємства ОСОБА_4 , а первинна документація підприємства частково зберігається в офісному приміщенні ПОСП "Україна" в с. Вільхівка Горохівського району Волинської області, а частково в офісному приміщенні фактичного власника підприємства ОСОБА_4 , яке у 2018 році знаходилося в м. Києві по вул. Рейтерській, 29Б.

Однак суд звертає увагу на те, що надані позивачем суду первинні документи, а саме копії договорів з вищенаведеними контрагентами підписані зі сторони позивача директором ПОСП "Україна" ОСОБА_2 та містять печатки. Також містять печатки і підписи надані суду копії видаткових накладних, які складені на підтвердження господарських операцій. В противагу цьому відповідачем не надано суду належних доказів, які підтверджують факт підроблення цих первинних документів, а також встановлюють факт фіктивності цих правочинів. У зв`язку з цим суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що отримані свідчення (пояснення) посадових осіб ПОСП "Україна" беззаперечно підтверджують відсутність реальних правових наслідків за цими правочинами.

Також суд зазначає, що відсутність окремих реквізитів у документах не може свідчити про нереальний характер господарських правовідносин, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 09.11.2018 року у справі №805/1681/17-а, від 07.11.2018 року у справі №1570/7636/12, від 08.11.2018 року у справі №810/5328/15, від 23.10.2018 року у справі № 804/14515/15.

Невиконання обов`язку щодо належного підписання первинного документа, складеного однією особою і переданого іншій особі може позбавляти цей документ статусу первинного або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документа, або в разі фактичної відсутності господарської операції.

Той факт, що окремі видаткові накладні містять підписи осіб і посвідчені печаткою, однак не містять прізвища й ініціалів осіб, які їх підписували, не тягне за собою припинення господарських зобов`язань та не позбавляє цей документ статусу первинного. Також відсутність посади отримувача ТМЦ, а не печатки у видатковій накладній, не є підставою для невизнання її первинним документом, який підтверджує факт здійснення господарської операції. При цьому відсутність у видатковій накладній номера та дати довіреності також не впливає на факт передачі матеріальних цінностей, оскільки довіреність не є документом, який підтверджує факт передачі товару від однієї особи другій. Вона підтверджує лише повноваження особи отримати ТМЦ. Також чинним законодавством не передбачено ступеня деталізації точної адреси місця складання первинного документа. Крім того, місце складення не є обов`язковим реквізитом первинного документа.

У постанові Верховного Суду від 10.05.2018 року у справі № 820/1763/16 зауважено, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені При цьому, виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з зазначенням фактично поставленої послуги за напрямом, вказаним в договорах, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції. Відсутність максимальної деталізації виду наданих послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

При цьому, відсутність об`єктивної змоги переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокрема, підпису, прізвища особи, що здійснює операцію, тощо) під час його отримання чи протягом найближчого часу виключає притягнення до відповідальності особи, яка використала такий документ у податковому обліку.

У цьому випадку дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентами, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Отже, обставини фіктивності та інших недоліків правого статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов`язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

В свою чергу, порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені.

Відносно ненадання позивачем окремих витребуваних відповідачем документів, то суд зазначає наступне.

Щодо тверджень в акті перевірки про те, що ПОСП "Україна" не надані додаткові документи, а саме паспорти якості, декларації відповідності, то необхідно зазначити, що вони не є документами податкового (бухгалтерського) обліку, а отже неподання їх платником податків, у даному випадку, не є обставиною, що може нівелювати право на формування ним податкового кредиту з податку на додану вартість. Ненадання сертифікатів якості не є достатнім доказом нереальності господарських операцій, оскільки правомірність формування витрат підтверджується перш за все за наслідком дослідження первинних документів. При цьому, Верховним Судом у постанові від 17.10.2018 року у справі №813/6883/13-а звернуто увагу на те, що сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів.

Щодо ненадання позивачем контролюючому органу товарно-транспортних накладних, то суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 16.10.2018 року у справі №804/919/16 зауважив наступне. Відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Такий же правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду від 08.11.2018 року у справі № 2а/0370/2455/1.

Щодо посилань ГУ ДФС у Волинській області на те, що ненадання ПОСП "Україна" розрахунку формування цін на послуги по догляду за тваринами і оренди приміщень, то слід зауважити, що такий розрахунок не є ані первинним документом, ані документом, який підтверджує факти здійснення господарських операцій.

Необгрунтованими є твердження в акті перевірки про необхідність складення товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти), оскільки згідно з Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 складення товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) стосується випадку відпуску нафтопродуктів вантажоодержувачу через перевізника. Також безпідставними є посилання в акті перевірки на положення Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04 червня 2007 року №271/121, оскільки згаданою інструкцією регламентується порядок організації та здійснення робіт, пов`язаних з контролем якості нафтопродуктів і документи, що складаються згідно її вимог, не є первинними документами в розумінні податкового законодавства, а тому, згідно вимог п. 44.1 ст. 44 ПК України не підлягають зберіганню для цілей оподаткування.

З приводу тверджень в акті перевірки про те, що у відомостях витрат кормів за формою № ВЗСГ-9 не повністю заповнені усі реквізити, то суд зазначає, що форма № ВЗСГ- носить рекомендаційний характер. Більш того, у випадку наявності окремих недоліків у формах первинних документів господарські операції не втрачають своєї реальності та окремі недоліки не позбавляють доказового та підтверджувального значення такі документи. При цьому, у відомостях витрат кормів вказано які види кормів, коли, де та у якій кількості були використані для годівлі ВРХ, міститься підпис відповідальної особи тощо. Тобто такі документа відповідають загальним вимогам до первинних документів, що передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Також не є ненадання відповідачу складських документів на зберігання зерна підтвердженням нереальності господарської операції з ТОВ "Зміна", оскільки з даним контрагентом позивач уклав договір на поставку зерна, а не на його зберігання, тому в даному випадку зазначені документи не є обов`язковими для підтвердження цієї господарської операції.

Оцінюючи вищенаведене, суд вважає, що висновок контролюючого органу про безтоварний характер спірних операцій є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу. Так, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та допустимими доказами. Викладені обставини та факти не відповідають таким ознакам, позаяк мають характер припущень.

Ці обставини вироком суду або постановою слідчого у кримінальній справі не були встановлені, а лише, як зазначено у акті перевірки, витікають із отриманої податкової інформації щодо контрагентів позивача.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, а саме щодо заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті всього у сумі 2 578 598 грн., є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2019 року №0003351401 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо прийняття ГУ ДФС у Волинській області податкових повідомлень-рішень від 01 квітня 2019 року №0005291303, №0005311303, №0005321303, №0005301303, то суд зазначає наступне.

Вказані податкові повідомлення-рішення обґрунтовані несвоєчасним перерахуванням ПОСП "Україна" податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

В акті перевірки від 04.03.2019 року №3810/14-04/03735446 встановлено, що ПОСП "Україна" в 4 кварталі 2018 року виступало податковим агентом, який нараховував та виплачував фізичним особам дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю) в розмірі 657 664,00 грн., та відповідно нараховав податок на доходи фізичних осіб в сумі 118 379,52 грн. який фактично не був перерахований бюджету у встановлені строки згідно даних бухгалтерського обліку. У зв`язку з цим також не був перерахований підприємством військовий збір із суми орендної плати фізичним особам за 4 квартал 2018 року в розмірі 9864,96 грн.

Підпунктом 170.1.1 пункту 170.1 статті 170 ПК визначено, що податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Підпунктом "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

Відповідно до підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 ПК України, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Пунктом 127.1 статті 127 ПК України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Судом встановлено, що до прийняття відповідачем 01 квітня 2019 року вищенаведених податкових повідомлень-рішень позивачем самостійно сплачено до бюджету вказані в акті перевірки суми податку з доходів фізичних осіб і військового збору, що підтверджується платіжними дорученнями № 18 та № 20 від 29.03.2019 року (а.с.158-159, том 2), про що було повідомлено відповідача у запереченнях на акт перевірки від 29.03.2019 року вих. №29/03-1 (а.с.117-133, том 1).

Відтак, на момент прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 01 квітня 2019 року №0005291303, №0005311303, №0005321303, №0005301303 податкові зобов`язання з доходів фізичних осіб та військового збору були сплачені позивачем, проте ГУ ДФС у Волинській області згаданими податковими повідомленнями-рішення безпідставно повторно визначила як грошові зобов`язання вже сплачені суми податків. З врахуванням цього суд вважає такі податкові повідомлення-рішення протиправними, а тому вони підлягають скасуванню.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи те, що суд задовольняє позов повністю, тому за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області на користь ПОСП "Україна" слід стягнути судовий збір в сумі 19210,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення №49 від 23.05.2019 року (а.с.2, том 1).

Керуючись статтями 243, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 01 квітня 2019 року №0003351401, №0005291303, №0005311303, №0005321303, №0005301303.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 39400859) на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Україна" (45723, Волинська область, Горохівський район, село Вільхівка, код ЄДРПОУ 03735446) судовий збір у розмірі 19210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Позивач: Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Україна" (45723, Волинська область, Горохівський район, село Вільхівка, код ЄДРПОУ 03735446).

Відповідач: Головне управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 39400859).

Повне рішення суду буде складено 24 липня 2019 року.

Суддя В.Д. Ковальчук