Рішення № 83136377, 09.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року Справа № 160/416/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є. розглянувши в порядку загального позовного провадження (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бошліс Консалт» про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2019 року Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бошліс Консалт» (далі - відповідач), в якому просить стягнути кошти платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю «Бошліс Консалт», з рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 1 051 389,90 грн.

17.01.2019 року ухвалою суду зазначений адміністративний позов було залишено без руху.

14.02.2019 року ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є. відкрито провадження у адміністративній справіза правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 2).

16.05.2019 року ухвалою суду було задоволено заяву представника позивача та здійснено заміну сторони у справі з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (а.с. 67-68).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі донарахованих контролюючим органом сум податкових зобов`язань згідно податкового повідомлення-рішення від 20.02.2018 року №0116851207 та самостійно узгоджених сум податкових зобов`язань згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад та грудень 2017 року, але не сплачених у визначеному законом порядку, за відповідачем обліковується податковий борг по податку на додану вартість у розмірі 1 051 389,90 грн. Так, відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України контролюючим органом було винесено податкову вимогу від 02.04.2018 року №59075-17 на суму 1 051 389,90 грн., яку було направлено відповідачу у визначений законом спосіб. Проте, зазначена податкова вимога відповідачем у повному обсязі не була сплачена, а тому на підставі ст.ст. 20, 87, 95 Податкового кодексу України позивач просить стягнути суму боргу у судовому порядку.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою, наявною у матеріалах справи (а.с. 80).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується поштовим конвертом (а.с. 81).

Також, суд зазначає, що протягом усього судового розгляду справи, відповідач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, шляхом направлення поштової кореспонденції на юридичну адресу, проте конверти поверталися на адресу суду без вручення відповідачу (а.с. 36, 54, 73).

Відповідно до ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З урахуванням наведених положень процесуального законодавства, а також того, що поштовий конверт не був вручений відповідачу з незалежних від суду причин, суд дійшов висновку, що відповідач повідомлений про дату розгляду справи належним чином.

Станом на 09.07.2019 року відповідачем на виконання ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслано до суду письмового відзиву на позов та не повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведені норми процесуального права, належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бошліс Консалт» 08.09.2017 року зареєстровано як юридичну особу за адресою: АДРЕСА_1 м АДРЕСА_2 , вул АДРЕСА_3 буд. 145, що підтверджується копією витягу з ЄДРПОУ (а.с. 13-14).

Так, згідно розрахунку податкового боргу за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 1 051 389,90 грн., який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 20.02.2018 року №0116851207, винесеного Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві на загальну суму 39 472,90 грн. та самостійно узгоджених сум податкових зобов`язань згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад 2017 року на суму 361 691,00 грн. та грудень 2017 року на суму 650 226,00 грн., але не сплачених у визначеному законом порядку (а.с. 16-19).

Так, у відповідності до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, позивачем було сформовано податкову вимогу №59075-17 від 02.04.2018 року та направлено на адресу відповідача, що підтверджується копією відповідної вимоги та копією конверту поштового зв`язку (а.с. 21, 22).

Згідно даних Єдиного Державного реєстру судових рішень та «АІС Податковий блок» інформація щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 20.02.2018 року №0116851207 та податкової вимоги від 02.04.2018 року №59075-17 відсутня, що підтверджується клопотанням позивача (а.с. 85).

Отже, спір між сторонами виник з підстав несплати відповідачем податкового боргу з податку на додану вартість за 2018 рік у сумі 1 051 389,90 грн.

Спірні правовідносини врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію.

Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

За приписами п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини;

Статтею 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

За змістом п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Таким чином із аналізу наведених норм податкового законодавства можна дійти висновку, що контролюючий орган наділений повноваженнями звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу, який є узгодженим.

Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, наявними у матеріалах справи, у зв`язку із наявністю податкового боргу позивачем було сформовано податкову вимогу від 02.04.2018 року №59075-17 на загальну суму 1 051 389,90 грн., яка була надіслані відповідачу та вручені у спосіб, визначений п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України.

Податкова вимога в адміністративному або судовому порядку не оскаржувалась, а тому сума податкового зобов`язання є узгодженою.

Отже, враховуючи встановлені обставини у справі, суд дійшов висновку, що податковий борг зі сплати орендної плати з фізичних осіб є узгодженим.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком і збором.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, приймаючи до уваги, що податкове зобов`язання відповідачем було узгоджене, доказів добровільного погашення сум узгодженого податкового боргу відповідачем не надано, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 1 051 389,90 гривень.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, оскільки позивачем не були понесені витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, то судом питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бошліс Консалт», кошти з рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 1 051 389,90 грн. (один мільйон п`ятдесят одна тисяча триста вісімдесят дев`ять гривень 90 коп.)

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 19.07.2019 року.

Суддя Н.Є. Сліпець