Ухвала суду № 83136350, 18.07.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у задоволенні клопотання

18 липня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1678/19 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Федорчук І.Ю.,

розглянувши у підготовчому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування вимог, рішення, податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

22.05.2019 фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі – позивач, підприємець) звернулася з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – відповідач, ГУ ДФС у Волинській області), в якому з урахуванням заяви про уточнення (зміну) предмета позову від 01.07.2019 просить визнати протиправними та скасувати:

вимогу від 10.08.2017 №Ф-0082361307 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 82753,61 грн;

рішення від 10.08.2017 №0082351307 про застосування штрафних санкцій у розмірі 41376,81 грн за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

вимогу від 12.06.2019 №Ф-11661-25 «У» про сплату боргу (недоїмки) в сумі 142755,55 грн;

податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 10.08.2017 №0081991307, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 76785,22 грн, з яких: за податковим зобов`язанням – 44401,20 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 32384,02 грн;

податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 10.08.2017 №0082341307, яким визначено суму грошового зобов`язання зі сплати військового збору в загальному розмірі 4992,03 грн, з яких: за податковим зобов`язанням – 4001,62 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 990,41 грн;

податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 10.08.2017 №0082061307, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) на суму 510 грн за платежем «податок на доходи фізичних осіб».

Ухвалою суду від 27.05.2019 прийнято позовну заяву ФОП Сафонової Т.В. до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 15:00 05.06.2019.

В підготовчому засіданні 05.06.2019 розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача на 12:00 09.07.2019.

08.07.2019 через канцелярію суду подано відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог, а саме: визнання протиправними та скасування рішення 10.08.2017 №0082351307 про застосування штрафних санкцій та вимоги від 10.08.2017 №Ф-0082361307 про сплату боргу (недоїмки). Вказане клопотання мотивоване тим, що оскаржувані рішення від 10.08.2017 №0082351307 про застосування штрафних санкцій та вимогу від 10.08.2017 №Ф-0082361307 про сплату боргу (недоїмки) позивачу було надіслано рекомендованим листом 10.08.2017, однак 18.08.2017 повернуто у зв`язку із закінченням терміну зберігання. При цьому відповідно до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Отже, вказані рішення і вимога вважаються врученими платнику та саме з цієї дати і розпочинається 10-денний строк на судове оскарження, тому позивач звернувшись з позовом 22.05.2019, пропустила 10-денний строк звернення до суду, передбачений частиною четвертою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI). При цьому посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 26.12.2018 у справі №802/175/16-а, від 22.05.2018 №812/1673/17, від 31.01.2019 №802/983/18-а.

09.07.2019 в підготовчому засіданні розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача на 11:00 18.07.2019.

10.07.2019 представником позивача через канцелярію суду подано заперечення на клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, яке обґрунтоване тим, що рішення від 10.08.2017 №0082351307 про застосування штрафних санкцій ФОП ОСОБА_2 не отримала, а 15.05.2019 звернулася з відповідною заявою до відповідача для його одержання. Однак на момент подачі даного позову останнє так і не отримала. Про направлення вимоги від 10.08.2017 №Ф-0082361307 про сплату боргу (недоїмки) позивач дізналася із відзиву відповідача на вказану позовну заяву, а тому у встановлений строк її оскаржити не було об`єктивної можливості. З огляду на вказане просив поновити пропущений строк звернення до суду та відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову в частині без розгляду.

В судовому засіданні 18.07.2019 представник відповідача підтримала подане клопотання про залишення позову в частині без розгляду.

Представник позивача заперечив проти даного клопотання.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання залишення позовної заяви в частині без розгляду не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, за загальним правилом строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи становить шість місяців який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, разом з тим, якщо позивач скористався можливістю досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Крім того, КАС України або іншими законами може бути встановлений інший строк звернення до суду, недотримання якого може мати наслідком залишення позовної заяви без розгляду.

Частиною четвертою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) урегульовані відносини щодо надіслання платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимоги про її сплату, порядок оскарження такої вимоги та узгодження сум недоїмки з єдиного внеску.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно із абзацом п`ятим частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

За правилами абзацу дев`ятого частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Як передбачено абзацом десятим частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI, у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Суд звертає увагу, що абзацом п`ятим частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI передбачено право платника єдиного внеску оскаржити вимогу в судовому порядку, при цьому, строк звернення до суду не визначений.

Крім того, суд також зазначає, що в абзаці десятому частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI двічі згадується строк у десять календарних днів, який стосується сплати сум недоїмки та штрафу, що вказані у вимозі, та сплати узгодженої суми недоїмки (але не стосується оскарження вимоги в судовому порядку), а недотримання цього десятиденного строку має наслідком надіслання органом доходів і зборів до підрозділу державної виконавчої служби вимоги про сплату недоїмки.

Однак, на думку суду, приписами частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI чітко регламентований строк у десять календарних днів для подання скарги на вимогу про сплату єдиного внеску до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі (абзац шостий частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI), тоді як строк звернення до суду з позовом щодо оскарження вимоги вказаною статтею не визначений.

Разом з тим, представник відповідача на обґрунтування даного клопотання зазначає, що позивач пропустив 10-денний строк оскарження в судовому порядку, який встановлений Законом №2464-VI, оскільки рішення від 10.08.2017 №0082351307 про застосування штрафних санкцій та вимога від 10.08.2017 №Ф-0082361307 про сплату боргу (недоїмки) були надіслані рекомендованим листом 10.08.2017. Оскільки поштове відправлення повернулося 18.09.2017 із відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання», тобто дані рішення та вимога вважаються врученими платнику, а адміністративний позов датовано лише 22.05.2019.

Крім того, представник відповідача посилається на постанову Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 802/983/18-а, в якій вказано, що при оскарженні рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону №2464-VI, строк звернення до адміністративного суду тривалістю 1095 днів не застосовується.

Суд погоджується з вказаною позицією Верховного Суду, однак також враховує приписи ст.6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод, де вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру та ст.13 Конвенції - кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Разом з тим, суд також зважає на позицію Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки Головним управлінням ДФС у Волинській області складений акт №6515/03-20-13-07/ НОМЕР_1 від 17.07.2017, на підставі якого винесені:

вимога від 10.08.2017 №Ф-0082361307 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 82753,61 грн;

рішення від 10.08.2017 №0082351307 про застосування штрафних санкцій у розмірі 41376,81 грн за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 10.08.2017 №0081991307, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 76785,22 грн, з яких: за податковим зобов`язанням – 44401,20 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 32384,02 грн;

податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 10.08.2017 №0082341307, яким визначено суму грошового зобов`язання зі сплати військового збору в загальному розмірі 4992,03 грн, з яких: за податковим зобов`язанням – 4001,62 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 990,41 грн;

податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 10.08.2017 №0082061307, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) на суму 510 грн за платежем «податок на доходи фізичних осіб».

Отже, ФОП ОСОБА_2 оскаржує в судовому порядку усі рішення, що прийняті контролюючим органом за актом перевірки №6515/03-20-13-07/ НОМЕР_1 від 17.07.2017, при чому підстави оскарження вказаних рішень ідентичні за змістом. Донарахування контролюючим органом податків і зборів згідно з оскаржуваних рішень проведено за одне і теж порушення, що викладене в акті перевірки. Водночас, суд при розгляді справи по суті повинен надати юридичну оцінку встановленим в ході податкової перевірки порушенням та прийнятим за її наслідками рішенням в сукупності. Відтак, залишення позовної заяви в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення 10.08.2017 №0082351307 про застосування штрафних санкцій та вимоги від 10.08.2017 №Ф-0082361307 про сплату боргу (недоїмки) не призведе до ефективного захисту прав та інтересів позивача.

Разом з тим, як встановлено судом та не заперечується відповідачем, вимога від 10.08.2017 №Ф-0082361307 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 82753,61 грн та рішення від 10.08.2017 №0082351307 про застосування штрафних санкцій у розмірі 41376,81 грн за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування були надіслані позивачу, однак нею не отримані.

Таким чином, суд погоджується з представником позивача, що ФОП ОСОБА_2 не мала об`єктивної можливості оскаржити вказані рішення та вимогу, не маючи навіть їх копій.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що причини пропуску строку звернення до суду, наведені позивачем та підтверджені належними доказами, є поважними, а тому у клопотанні представника відповідача про залишення позовної заяви в частині слід відмовити та поновити пропущений строк звернення до суду ФОП ОСОБА_2 з позовом про визнання протиправними та скасування рішення від 10.08.2017 №0082351307 про застосування штрафних санкцій та вимоги від 10.08.2017 №Ф-0082361307 про сплату боргу (недоїмки).

Керуючись статтями 122, 123, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Волинській області про залишення позовної заяви в частині без розгляду відмовити.

Поновити пропущений строк звернення до суду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 з позовом про визнання протиправними та скасування рішення від 10.08.2017 №0082351307 про застосування штрафних санкцій та вимоги від 10.08.2017 №Ф-0082361307 про сплату боргу (недоїмки).

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій

Ухвала в повному обсязі складена 19 липня 2019 року.