Рішення № 83136342, 12.07.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1689/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Масюк Г. С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Порхуна А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 , позивач) звернулася в суд з позовом до Волинської митниці ДФС (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 16.04.2019 року №UA205110/2019/000403/2 про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що митним органом було безпідставно винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості, оскільки позивач в порядку і строки, передбачені Митним кодексом України (далі – МК України), надала всі необхідні та наявні в неї документи для підтвердження митної вартості товару. При цьому жодних доказів недостовірності заявленої митної вартості митний орган у своєму рішенні про коригування митної вартості товару не навів. Крім того, оскаржуване рішення не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке корегування. Вказує, що відповідач не виконав обов`язок щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також зазначає, що доказів навмисного заниження позивачем вартості товару відповідачем не надано та не доведено, що митна вартість товару, заявлена позивачем, була нижче вартості товару та вартості ідентичних та подібних товарів, оформлених іншими митницями.

З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вважає, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки під час опрацювання документів поданих позивачем для здійснення митного контролю та митного оформлення разом із митною декларацією №UA205090/2019/049192 легкового автомобіля марки SKODA, моделі FABIA, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 , 2015 року випуску відбулось спрацювання профілів ризику, які стосуються контролю правильності визначення митної вартості товарів. Враховуючи те, що спрацювання системи управління ризиками є порядком дій посадової особи органу доходів і зборів в тому числі в напрямку перевірки правильності визначення митної вартості товарів, саме під час опрацювання документів, які подані декларантом для підтвердження митної вартості, посадовою особою митниці встановлено, що декларантом заявлено митну вартість на рівні 20620,00 польських злотих, згідно фактури вартість становить 20500,00 польських злотих. При цьому документально не підтверджені 120,00 злотих. Крім того, в технічному паспорті DR/BAL НОМЕР_2 від 08.04.2019 року зазначений власник транспортного засобу MLEASING S P Z. O. O. ODZIAL POZNAN, в рахунку фактурі №EXP/1/04/2019 від 08.04.2019 року, вказаний – MARIUSZ PARZONKA. У зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують усі числові значення складових митної вартості товарів, містять розбіжності, а також у зв`язку з спрацюванням АСАУР «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення митної вартості за VIN кодом НОМЕР_1 , валюта - ЕUR , вартість – 7500,00» декларанту запропоновано в 10-дений термін надати додаткові документи. Декларантом позивача надано квитанцію щодо оплати, переклад документів, проте інших витребуваних документів надано не було. Представник відповідача зазначає, що митницею правомірно джерелом інформації для визначення митної вартості товару при винесенні рішення використано інформацію, наявну в ЄАІС. В рішенні про коригування митної вартості вказано митну вартість товару з ідентичним пробігом та VIN кодом, тобто ідентичними характеристиками, які притаманні ввезеному транспортному засобу. З огляду на вказане, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, належного позивачу 16.04.2019 року прийнято письмове рішення про коригування митної вартості №UA205110/2019/000403/2. Представник відповідача вважає, що оскаржуване рішення є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

Відтак, з наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 12.07.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 для виконання договору доручення, укладеного попередньо в усній формі, довіреністю від 06.04.2019 року уповноважила ОСОБА_3 придбати (купити) на території України або за кордоном за ціну та на умовах на свій власний розсуд будь-які транспортні засоби: автомобілі, мотоцикли, причепи, моторолери та інші транспортні засоби, для особистого користування, бути її представником в будь-яких банківських та/або фінансових установах, з питань внесення від її імені на рахунок будь-якої суми коштів в якості оплати за придбані транспортні засоби, транспортувати/перегнати їх до місця її проживання, розмитнити у митниці і зареєструвати/поставити на облік у відповідних органах Державної реєстрації, а також доставити раніше куплені нею транспортні засоби до місця її проживання (а.с.16).

11.04.2019 року декларантом позивача було подано Волинській митниці ДФС митну декларацію №UA205090/2019/049192 та комплект документів для митного оформлення ввезеного на територію України легкового автомобіля марки – SKODA, модель – FABIA, бувшого у використанні, календарний рік виготовлення – 2015, модельний рік виготовлення – 2015, дата першої реєстрації – 24.04.2015 року, тип двигуна – дизельний, об`єм – 1422 см. куб., потужність двигуна – 66 кВт, кузов номер – НОМЕР_1 , власна маса – 1111 кг, повна маса – 1641 кг, тип кузова – універсал, призначення – пасажирський, категорія ТЗ – М1, колір – білий, кількість місць – 5, колісна формула – 4 х 2. У графі 42 даної декларації зазначено ціну товару, яка визначена фактурою VAT №ЕХР/1/04/2019 від 08.04.2019 року (а.с.17-18) у розмірі 20500,00 польський злотих, разом з тим, митну вартість зазначеного товару визначено за основним методом у розмірі 145328,81 грн., що згідно курсу становить 20620,00 злотих (а.с.33).

Під час опрацювання документів поданих позивачем для здійснення митного контролю та митного оформлення, відбулося спрацювання наступних профілів ризику:

103-1 – «Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби»;

105-2 – «Контроль правильності визначення митної вартості товарів»;

106-2 – «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів»;

210-1 – «Проведення митного огляду транспортного засобу»;

911-1 – «Забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової відеозйомки».

За результатами опрацювання згенерованих профілів ризику відповідачем встановлено, що «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN - кодами: TMBEJ6NJ0FZ061666, валюта - ЕUR, вартість – 7500,00 євро» (а.с.74).

Митним органом декларанту було надіслано електронне повідомлення, зі змісту якого вбачається, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість на рівні 20620,00 польських злотих. Також встановлено, що в технічному паспорті №DR/BAL НОМЕР_2 від 29.04.2015 року зазначений власник транспортного засобу – MLEASING S P Z. O. O. ODZIAL POZNAN, в рахунку-фактурі №ЕХР/1/04/2019 від 08.04.2019 року вказаний – MARIUSZ PARZONKA. Згідно даної фактури вартість становить 20500,00 польських злотих. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР та згідно наказу ДФС України №780 від 28.11.2018 року «Про забезпечення моніторингу за митними оформленнями транспортних засобів, бувших у використанні» та статті 53 та статті 54 МК України декларанту запропоновано в 10-денний термін надати: банківські платіжні документи; договір (угоду, контракт) із третіми особами, зазначеними в технічному паспорті; рахунки про здійснення платежів третім особам, чи інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару, так як в технічному паспорті вказаний інший власник; документально підтверджені транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення та страхові документи, інші документи, що містять відомості про вартість страхування. Крім того, роз`яснив декларанту можливість подати за власним бажанням додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості. Також зазначив про необхідність надання перекладу документів, поданих до митного оформлення.

Листом від 15.04.2019 року декларант позивача повідомив митний орган про те, що платіжний документ щодо оплати коштів за автомобіль SKODA FABIA (прихідний ордер) наданий з документами до митного оформлення; договір з третіми особами відсутній, так як продаж автомобіля в країнах ЄС не є вимогою обов`язкового продажу від особи, зазначеної в технічному паспорті. Якби це було інакше, то митні органи Республіки Польщі не здійснили б митне оформлення експортної декларації №19PL442020E0213946; довідка про транспортні витрати також надана з документами до митного оформлення; страхування автомобіля не проводилось, тому і документи про страхування та його вартість відсутні; переклад фактури та свідоцтва про реєстрацію подано. Інших додаткових документів надаватися не буде (а.с.40).

16.04.2019 року митниця прийняла рішення №UA205110/2019/000403/2 про коригування митної вартості товарів (а.с.35).

У графі 33 вказаного рішення зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, митну вартість визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС, відповідно до наказу ДФС від 28.11.2018 року №780 «Про забезпечення моніторингу за митними оформленнями транспортних засобів, бувших у вжитку», та спрацюванням системи ризиків АСАУР: «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN - кодами: TMBEJ6NJ0FZ061666, валюта - ЕUR, вартість – 7500,00 євро». Рівень митної вартості становить 7500,00 євро.

Крім того, в даному рішенні зазначено, що митницею відповідно до положень статті 55 та статті 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Також, роз`яснено право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х та статті 55 МК України.

Зазначене рішення слугувало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205110/2019/00403. У цій же картці відмови митний орган роз`яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 ВМД у відповідності до рішення про визначення митної вартості від 16.04.2019 року №UA205110/2019/000403/2 (а.с.34).

Як вбачається з митної декларації від 16.04.2019 року №UA205090/2019/050935 товар було випущено у вільний обіг під гарантійні зобов`язання (а.с.36).

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України від 13.03.2012 року №4495-VІ.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме легкового автомобілю б/в марки SKODA, модель FABIA, номер кузова НОМЕР_1 , рік виготовлення – 2015 за ціною 20500,00 злотих та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, у зв`язку з чим митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на рівні 7500,00 євро.

Як вбачається з електронного повідомлення від митниці декларанту відповідач поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку із наявністю розбіжностей стосовно власника транспортного засобу, оскільки в технічному паспорті DR/BAL НОМЕР_2 від 29.04.2015 року зазначений власник транспортного засобу MLEASING S P Z. O. O. ODZIAL POZNAN, в рахунку фактурі №EXP/1/04/2019 від 08.04.2019 року, вказаний – ОСОБА_4 . Однак, суд зазначає, що визначення продавця чи власника товару не впливає на його митну вартість. Посилання відповідача на дані розбіжності є безпідставними, оскільки наявними в матеріалах справи доказами, а саме: фактурою №EXP/1/04/2019 від 08.04.2019 року (а.с.17-18), підтвердженням про оплату від 08.04.2019 року №1/04 (а.с.19-20), експортною декларацією №19PL442020E0213946 (а.с.21-23) підтверджено, що позивач придбала вищевказаний автомобіль саме у MARIUSZ PARZONKA, та сплатила за нього кошти в готівковій формі у розмірі 20500,00 злотих. Зазначені документи не містять в собі будь-яких розбіжностей в числових значеннях вартості автомобіля. Що ж до технічного паспорту DR/ НОМЕР_3 від 29.04.2015 року, то в ньому зазначена особа на яку першочергово було зареєстровано транспортний засіб.

Крім того, у електронному повідомленні митний орган посилався на розбіжність заявленої декларантом митної вартості у розмірі 20620,00 злотих та фактурної вартості транспортного засобу, яка становить 20500,00 злотих. З даного приводу суд зазначає, як вбачається з митної декларації №UA205090/2019/049192, а саме графи 42 декларації, декларантом визначено ціну товару у розмірі 20500,00 злотих, яка відповідає фактурі №EXP/1/04/2019 від 08.04.2019 року, разом з тим, у графі 12, зазначено митну вартість у розмірі 145328,81 грн. (згідно курсу становить 20620,00 злотих). Відповідно до довідки про транспортні витрати від 10.04.2019 року, яка надавалася декларантом позивача разом з митною декларацією №UA205090/2019/049192, ОСОБА_3 на доставку автомобіля до кордону України витратив 120,00 злотих. Разом з тим, будь-яких інших документів (квитанцій, чеків), які підтверджують розмір понесених транспортних витрат, митному органу подано не було. Таким чином, суд погоджується із відповідачем, що така обставина обумовлювала необхідність упевнитися в достовірності заявленої митної вартості, визначеної декларантом, а тому, вимога Волинської митниці ДФС щодо надання документально підтверджених транспортних (перевізних) документів, що містять відомості про вартість перевезення є обґрунтованою.

Водночас, суд не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування інших перелічених у електронному повідомленні документів. Зокрема, відповідач у даному повідомленні зазначив про необхідність подання банківських платіжних документів. Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Водночас, суд зазначає, що відповідно до фактури VAT №EXP/1/04/2019 від 08.04.2019 року, яка надавалася декларантом митному органу разом з декларацією №UA205090/2019/049192, позивачем було повністю оплачено вартість задекларованого транспортного засобу в готівковій формі. Суд також не погоджується з вимогою митного органу надати договір (угоду, контракт) із третіми особами, зазначеними у технічному паспорті, а також рахунки про здійснення платежів третім особам, чи інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару, так як в технічному паспорті вказаний інший власник, оскільки, як було встановлено судом, митний орган необґрунтовано поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку із наявністю розбіжностей стосовно власника транспортного засобу. Крім того, листом від 15.04.2019 року декларант повідомив митний орган про відсутність будь-яких договорів з третіми особами. Також, безпідставною є вимога митного органу надати страхові документи, інші документи, що містять відомості про вартість страхування, оскільки листом від 15.04.2019 року декларант позивача повідомив митний орган, що страхування даного транспортного засобу не здійснювалося, відтак жодних документів, які підтверджують вартість страхування декларант позивача надати не міг. Доказів існування протилежного відповідач не надав.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 16.04.2019 року №UA205110/2019/000403/2 вказано, що митна вартість товарів не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Тобто, відповідач при прийнятті рішення застосував пункт 2 частини шостої статті 54 МК України. При цьому митну вартість він визначив за другорядним методом – резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Разом з тим, у спірному рішенні взагалі відсутні номер та дата митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN - кодами: TMBEJ6NJ0FZ061666, валюта - ЕUR, вартість – 7500,00 євро». Однак, документів, які б підтверджували цю вартість, відповідач суду не надав.

За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 року №689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

При цьому, слід зазначити, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості без врахування технічного стану транспортного засобу внаслідок пошкоджень автомобіля, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару. Наявність пошкоджень транспортного засобу підтверджується додатковим аркушем до Акту про проведення митного огляду товарів №UA205010/2019/217378, яким встановлено наступні пошкодження та ознаки експлуатації транспортного засобу, зокрема, забруднено салон, потертість оббивки салону та сидінь, сколи на лобовому склі, підтікання мастила на двигуні, сколи та подряпини ЛФП по кузову, вм`ятини на задньому правому крилі (а.с.27). Крім того, висновком автотоварознавчого дослідження №04/04/2019 року, складеного 10.04.2019 року встановлено, що автомобіль марки SKODA FABIA 5J, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в даному технічному стані вартує 4800,00 євро (а.с.28-30), що значно відрізняється від ціни визначеної митним органом в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості (7500,00 євро).

Крім того, у рішенні про коригування митної вартості товарів від 16.04.2019 року №UA205110/2019/000403/2 зазначено про неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а та методу 2б з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в та методу 2г з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.

Суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статтей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

В той же час, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб, матеріали справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

Суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Контролюючий орган не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у розмірі 7500,00 євро. Крім того, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. У свою чергу, декларант позивача надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товарів, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 16.04.2019 року №UA205110/2019/000403/2 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 768,40 грн., сплачений відповідно до квитанції від 03.05.2019 року №ПН801496 (а.с.2).

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 7842,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається із доданих письмових доказів (договору про надання правничої допомоги №23/04/19-01 від 23.04.2019 року (а.с.52-53), акту приймання-передачі наданих послуг від 03.05.2019 року (а.с.56), рахунку-фактури №03/05/19-01 від 03.05.2019 року (а.с.57), квитанції №ПН801498 від 03.05.2019 року (а.с.58)) позивач сплатила Адвокатському об`єднанню «Преміум сервіс» кошти в загальній сумі 7842,00 грн. на оплату правової допомоги, яка відповідно до рахунку-фактури №03/05/19-01 від 03.05.2019 року складається з: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з питань правомірності винесення Волинською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості №UA205110/2019/000403/2 – 768,40 грн.; вивчення та підготовка документів по справі щодо оскарження даного рішення – 768,40 грн.; складання позовної заяви – 2305,20 грн.; представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції – 4000,00 грн.

Представник відповідача у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами вважає, що вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не підлягають задоволенню, оскільки підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд, враховуючи предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3805,20 грн., що становить вартість послуг із складання позовної заяви – 2305,20 грн. та винагорода за представництво інтересів позивача в суді першої інстанції – 1500,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що надання правової інформації, консультацій і роз`яснень щодо правомірності винесеного оскаржуваного рішення (768,40 грн.), а також вивчення та підготовка документів по справі (768,40 грн.) включається до витрат пов`язаних зі складанням позовної заяви, а тому дані витрати у сумі 1536,80 грн. повинен понести позивач. Крім того, суд вважає необгрутованою суму винагороди адвоката за представництво інтересів позивача у суді першої інстанції в розмірі 4000,00 грн., оскільки як вбачається з матеріалів адміністративної справи в даній справі було проведено два судових засідання, а саме: 26.06.2019 року тривалістю 20 хв. та 12.07.2019 року тривалістю 35 хв., а тому, враховуючи предмет даного спору та тривалість часу, потраченого представником позивача на представництво інтересів ОСОБА_2 в даних судових засіданнях, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1500,00 грн. як суму винагороди за представництво інтересів позивача в суді першої інстанції.

Отже, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 768,40 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 3805,20 грн.

Керуючись статтями 243 ч. 3, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС від 16 квітня 2019 року № UA205110/2019/000403/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 39472698) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 3805,20 грн. (три тисячі вісімсот п`ять грн. 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко

Повний текст судового рішення складено 19.07.2019 року.