Постанова № 83134369, 16.07.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/644/19Головуючий по 1 інстанції - Міщенко К.М. Категорія: 312000000 Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Нерушак Л.В. (суддя - доповідач)

Суддів Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.

за участю секретаря Винник І.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі - ТОВ «Авто Просто»; ТОВ «АТ Сервіс»;

особа, яка подає апеляційну скарг - Голова правління ТОВ «Авто Просто» - Н.В. Гутварьова

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Голови правління ТОВ «Авто Просто» - Н.В. Гутварьової на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 11.02.2019 року, ухваленого під головуванням судді Міщенко К.М. у Тальнівському районному суді Черкаської області 11.02. 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто», Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс» про визнання правочину недійсним та застосування реституції, - :

в с т а н о в и в :

11.06.2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто», Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс» про визнання правочину недійсним та застосування реституції. В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 14.11.2017 року між ним та ТОВ "Авто Просто" було укладено договір № 731227, предметом якого є надання учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, спрямованих на придбання автомобіля за рахунок об`єднання грошових коштів учасників через систему «Авто Так». Договір укладено шляхом підписання сторонами договору та додатків № 1, № 2, № 3, які є невід`ємною частиною договору. Також 14 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ СЕРВІС» було укладено Договір доручення № 731227, предметом якого є зобов`язання сплатити повіреним винагороду ТОВ «Авто Просто» у сумі 14 395,20 грн. за рахунок довірителя. Тобто останній договір взаємопов`язаний і укладений з метою виконання попереднього. Наданий ТОВ «АТ СЕРВІС» рахунок був оплачений позивачем ОСОБА_1 . Згідно Додатку № 1 до договору № 731227 з ТОВ «Авто Просто» метою його укладення було отримання автомобіля «Geely EMGRAND», вартість якого складає 299 900,00 грн. Таким чином, предметом оскаржуваного договору є надання особі послуг з адміністрування системи, що умовно називається «Авто Так» та базується на створенні груп покупців (учасників), метою яких є придбання автомобілів. Позивач вказує, що він ознайомлювався із його змістом, проте мало що зрозумів з нього. Проте, ні в самому договорі, ні в додатках до нього не вказані підприємство, з яким позивач уклав договір на постачання автомобіля, виробник, імпортер та/або дистриб`ютор, а також інші основні характеристики автомобіля та кінцевий термін дії самого договору. Позивач вважає, що вказаний договір був укладений під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької практики, зокрема, він отримав не чітку, неправдиву інформацію стосовно оспорюваного договору, дії відповідача є забороненими та підпадають під дію ст. ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки Законом забороняється нечесна підприємницька практика, яка виключає будь - яку діяльність, що вводить в оману споживача. Позивач ОСОБА_1 вважає, що умови договору № 731227 від 14.11.2017 року є несправедливими по відношенню до нього, оскільки всупереч принципу добросовісності цивільних відносин, створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду позивача. Позивач вважає укладений договір таким, що не відповідає чинному законодавству України, грубо порушує права позивача як споживача послуг та як громадянина України, договір не відповідає внутрішній волі позивача на момент укладення та на даний час, а тому підлягає визнанню судом недійсним. Позивач, посилаючись на норми ч.3 ст. 509, ст. ст. 203, 215, 216, 227, 230 ЦК України просив суд визнати недійсним з моменту укладення договір № 731227 від 14.11. 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «АВТО ПРОСТО». Стягнути з ТОВ « АВТО ПРОСТО» на його користь грошові кошти в розмір 25198, 80 грн. Визнати недійсним з моменту укладення договір доручення № 731227 від 14.11.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ СЕРВІС». Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ СЕРВІС» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 14 395,20 грн. Стягнути судовий збір з відповідачів на користь держави.

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 11 лютого 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто», Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс» про визнання правочину недійсним та застосування реституції - задоволено.

Визнано недійсним з моменту укладення Договір № 731227 від 14.11.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО».

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 грошові кошти в розмірі 25 198,80 грн.

Визнано недійсним з моменту укладення Договір доручення № 731227 від 14.11.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ СЕРВІС».

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ СЕРВІС» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 14 395,20 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» та Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ СЕРВІС» солідарно на користь держави судовий збір в розмірі 1921 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Голова правління ТОВ «Авто Просто» - Н.В. Гутварьова оскаржила рішення суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що з рішенням суду першої інстанції відповідач не згоден повністю, оскільки рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. У скарзі скаржник посилається, що в порушення вимог ст.ст. 263-265 ЦПК України, в тексті рішення взагалі відсутні будь-які обґрунтування суду, щодо результатів оцінки аргументів учасників процесу щодо наявності чи відсутності підстав для їх задоволення. Відсутні висновки суду в чому саме полягає порушення відповідачами прав позивача з посиланням на докази, за результатами дослідження яких суд дійшов таких висновків. Суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення обмежився лише цитуванням норм матеріального права, які не визначають підстав для визнання правочину недійсним та взагалі не стосуються предмету спору, та послався на норми матеріального права, які не просив позивач. Таким чином, скаржник вважає, що при ухваленні рішення Тальнівським районним судом Черкаської області грубо та неприпустимо порушено вимоги ст.ст. 263 - 265 ЦПК України, внаслідок чого ухвалено незаконне та необґрунтоване рішення. Крім того, скаржник посилається, що укладений між ТОВ «Авто Просто» та позивачем договір складається з основного договору та додатку № 1. Додаток підписаний сторонами і є невід`ємною частиною договору. Договір та додаток № 1 до нього містить опис послуг, що надаються ТОВ «Авто Просто». Опис послуг приведено детально, щоб виключити необхідність їх усного тлумачення, та уникнення подальших непорозумінь між сторонами з приводу трактування умов договору. Таким чином, позивачу до підписання договору, довелась вичерпна інформація про послуги, що надаються відповідачем.

В апеляційній скарзі голова правління ТОВ «Авто Просто» - Н.В. Гутварьова просить скасувати рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 11.02.2019 року по справі № 704/66/18 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто», Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс» про захист прав споживача та визнання недійсним договору. Ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Авто Просто» та ТОВ «АТ Сервіс» про захист прав споживача та визнання недійсним договору.

Відзив на адресу апеляційного суду Черкаської області на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справа підлягає розгляду апеляційному суду Черкаської області у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням та участю сторін.

Заслухавши суддю - доповідача, представника відповідача ТОВ`Авто Просто», який з`явився в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення скасуванню з ухваленням нового судового рішення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право : скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності, судом невірно застосовано норми матеріального права, якими врегульовуються спірні правовідносини, допущено порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про визнання правочину недійсним та застосування реституції, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог, дійшовши висновку, що угоди суперечить положенням ст. ст. 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів", унаслідок здійснення ТОВ "Авто Просто" та ТОВ «АТ СЕРВІС» нечесної підприємницької практики, яка є такою, що містить несправедливі умови, спрямовані на введення в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів , а тому спірні договори підлягають визнанню недійсними із застосуванням правових наслідків недійсності правочину. Суд першої інстанції у рішенні послався на норми права ст. ст. 546, 635, 1212, 1214 ЦК України.

Однак, з даними висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів судової палати апеляційного суду, оскільки при ухваленні даного рішення суд не повністю врахував всі обставини справи, невірно оцінив надані сторонами докази та не правильно застосував норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, допустив порушення норм процесуального права, не навівши доводів, з яких саме підстав підлягає визнанню недійсним спірний договір. Тому рішення суду не може залишатись в силі та підлягає скасуванню відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, з прийняттям нового судового рішення судом апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 14.11.2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Авто Просто" було укладено договір № 731227, предметом якого є надання учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, спрямованих на придбання автомобіля за рахунок об`єднання грошових коштів учасників через систему «Авто Так». Крім того, сторонами були підписані додатки до договору.

14 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ СЕРВІС» було укладено договір доручення № 731227, предметом якого є зобов`язання сплатити повіреним винагороду ТОВ «Авто Просто» у сумі 14 395,20 грн. за рахунок довірителя.

Відповідно до додатку № 1 до договору № 731227 з ТОВ «Авто Просто» метою його укладення було отримання позивачем автомобіля «Geely EMGRAND» вартістю 299 900 грн.

Згідно даних квитанції від 14.11.2017 року № 9 ОСОБА_1 здійснив оплату за винагороди до договору дорученню № 731227 від 14.11.2017 року.

В період часу з листопада 2017 року по квітень 2018 року згідно даних квитанцій ОСОБА_1 здійснив оплату по договору № 731227 на загальну суму 25199 грн. 76 коп.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно до положень, закріплених у ч. 1, ч. 2, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України "Про захист прав споживачів" закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття "пірамідальної схеми" не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб`єкта підприємництва до "пірамідальної схеми".

Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" дає підстави для висновку, що поняття "пірамідальна схема" у розумінні цієї норми має такі обов`язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Отже, для кваліфікації »пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак. Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми законодавства України.

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись в суд з позовом про визнання правочину недійсним та застосування реституції , посилався на норми ст. ст. 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів", вказуючи зокрема, що договір з ТОВ "АВТО ПРОСТО" укладений під впливом неправдивої інформації зі сторони відповідача і в цілому є несправедливим, оскільки дії відповідача є забороненими по причині введення його в оману щодо предмету договору. Позивач вказує, що відповідач здійснює нечесну підприємницьку практику, оскільки під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий та незрозумілий, двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Умови договору від 14.11. 2017 року є несправедливими та непрозорими, внаслідок чого утворюється істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачеві.

Ухвалюючи рішення, суд не врахував, що ст. ст. 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачають різні взаємовиключні підстави визнання угод недійсними.

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Аналізуючи норму ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Як вбачається з договору укладеного між ТОВ "АВТО ПРОСТО" та ОСОБА_1 , предметом договору сторін, укладеного в рамках функціонування системи придбання автомобілів у групах "Авто Так", є надання учаснику програми адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою придбання ним автомобіля за рахунок об`єднаних періодичних платежів учасників групи через систему «Авто ТАК», що передбачено ст. 1 договору.

Передбачені договором умови дозволяють учаснику сплачувати ціну автомобіля невеликими щомісячними внесками, які вказані в договорі «Періодичні платежі». Розмір одного періодичного платежу становить 0, 8333 % або 1/ 120 від ціни автомобіля, що визначається в додатку № 1 до договору. Учасник зобов`язаний сплатити таку кількість періодичних платежів, яка є достатньою для сплати повної ціни автомобіля, всього 120 внесків. Загальна кількість Періодичних платежів за графіком внесків визначається у додатку № 1 до договору та складається із 120 внесків.

Сплачені всіма учасниками певної групи періодичні платежі складають «фонд групи». І саме за рахунок «фонду групи» щомісяця придбаваються автомобілі , які за визначеними договором механізмами передаються кожному учаснику певної групи.

Відповідно до ст. 5 розділу 1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом десяти років, але у будь - якому разі до моменту виконання обома сторонами всіх зобов`язань, передбачених договором.

Договір позивача було включено до групи № 1276 на надано порядковий номер 115 у цій групі. У зв`язку з чим позивачем було сплачено винагороду за послуги, пов`язані з включенням договору до системи в розмірі 3% + ПДВ від поточної ціни автомобіля вказаної в додатку № 1.

Як вбачається із договору до додатку № 1 до нього, що в у вказаних документах міститься опис послуг, що надається ТОВ «АВТО ПРОСТО».

Таким чином, позивачу до підписання договору доводилась вичерпна інформація про послуги відповідача.

Відповідно до ч.1. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним , якщо сторони досягли згоди в усіх істотних умов договору.

Позивач поставив свій підпис під договором, що є свідченням його обізнаності як відносно предмету договору, так його прав та обов`язків за договором. Тому доводи позивача в позовній заяві не знайшли свого підтвердження і не є достатніми та переконливими щодо порушення його прав позивачем , на що суд першої інстанції не звернув належної уваги та безпідставно задовольнив вимоги позивача.

Отже, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та спростовують висновки суду щодо підставності задоволення позовних вимог позивача, тому приймаються до уваги та підлягають задоволенню колегією суддів апеляційного суду.

Таким чином, права і обов`язки обох сторін щодо отримання автомобіля споживачем та отримання коштів ТОВ "АВТО ПРОСТО" є збалансованими і зрозумілими.

При цьому посилання позивача на ту обставину, що не зазначення в договорі конкретного виробника (дистриб`ютора чи імпортера) є підставою для визнання його в цілому несправедливим по відношенню до споживача, колегія суддів вважає помилковим, оскільки предметом договору, що оспорюється є надання учаснику програми адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою придбання ним автомобіля, а взаємовідносини ТОВ "АВТО ПРОСТО" з підприємством, яке має поставити товар для його придбання у групі виходить за межі регулювання спірного договору, оскільки таке підприємство не є стороною цього договору.

Згідно визначених договором термінів та додатку №1 до договору з ТОВ "АВТО ПРОСТО" передбачено, що ОСОБА_1 отримує право на одержання автомобіля Geely Emgrand вартість якого складає 299 900,00 грн.

Таким чином, в угоді чітко передбачено, що споживач оплачує кожного місяця частину ціни автомобіля. Після одержання автомобіля та реєстрації його на своє ім`я споживач зобов`язаний і надалі сплачувати кошти за автомобіль до повної його оплати - 100% від ціни автомобіля.

Споживач, який виконав усі умови угоди, має повне право вимагати від ТОВ "Авто Просто" виконання свого зобов`язання, а саме: оплатити продавцю вартість автомобіля та передати автомобіль споживачу, незалежно від того, чи сплачують кошти інші споживачі.

Отже, за системою придбання автомобілів у групах АвтоТак кожний з учасників, який належним чином виконує зобов`язання за договором, отримує автомобіль через механізм, передбачений в угоді, оскільки система функціонує таким чином, що кількість учасників групи, яким надається право на отримання автомобіля, відповідає кількості автомобілів, яку можна придбати за рахунок чистого фонду групи, створеного за рахунок щомісячних внесків учасників групи.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що Верховною Радою України був прийнятий закон від 02.06.2011 року, яким до Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ч.1 ст. 4, яку було доповнено п.11 - 1 «Фінансовими послугами вважаються такі послуги» : адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Отже, слід дійти висновку, що послуги, які надаються відповідачем позивачеві унормовані вказаним законом.

11.12. 2012 року набуло чинності Розпорядження № 1676 від 09.10. 2012 року Національної комісії , що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг «Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах «.

07.12. 2016 року КМ України прийняв Постанову № 913 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг ( крім професійної діяльності на ринку цінних паперів ).

Згідно розпорядження Державної комісії з врегулювання ринків фінансових послуг України від 19 січня 2012 року № 40 ТОВ « АВТО ПРОСТО» зареєстровано у державному реєстрі фінансових установ згідно з вимогами закону та отримало ліцензію на здійснення діяльності надання фінансової послуги щодо «придбання товарів у групах» у Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринку фінансових послуг.

Аналіз вищевикладених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що укладена угода в рамках системи придбання товарів у групах не є утворенням та розвитком пірамідальних схем у розумінні п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ТОВ «АВТО ПРОСТО» надає споживачам послуги на основі системи, кінцевим результатом якої на підставі угод з учасниками групи є отримання автомобіля всіма учасниками, а споживачі сплачують кошти саме за одержання послуги, яка споживається у процесі її виконання. Кожний учасник отримує автомобіль відповідно до платежів, здійснених ним самим, та продовжує сплачувати за автомобіль до повної виплати.

З огляду на вище викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права у справі, що призвело до неправильного вирішення спору та безпідставного задоволення позовних вимог, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання правочину недійсним та застосування реституції.

Позивач згідно умов договору має право на його розірвання, однак з такими вимогами до відповідача він не звертався, оскільки такі дані відсутні в матеріалах справи та підтверджено представником відповідача в судовому засіданні про відсутність заяв від позивача про розірвання договору та повернення сплачених ним коштів.

Тому колегія суддів не вбачає порушення прав позивача з боку відповідача як споживача послуг, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійними договорів та стягнення коштів з відповідачів.

Враховуючи вищевикладені норми права, обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, умови договору, колегія суддів приходить до висновку, що діяльність ТОВ «Авто просто» за договором № 731227 з усіма додатками, не суперечить змісту ст. 18,19 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , не навівши жодних підстав, мотивів відносно данного рішення.

Доводи апеляційної скарги є обгрунтованими, приймаються до уваги колегією суддів апеляційного суду, так як спростовують висновки суду першої інстанції, тому підлягають задоволенню, оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто», Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс» про визнання правочину недійсним та застосування реституції.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням судом норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України щодо розподілу судових витрат, колегія суддів апеляційного суду, скасовуючи рішення суду першої інстанції, змінює розподіл судових витрат, оскільки апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню, то до перерозподілу підлягають судові витрати.

Таким чином, підлягають стягненню з ОСОБА_1 судові витрати на користь ТОВ «Авто Просто» за сплату судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 4228 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374,376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд ,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Голови правління ТОВ «Авто Просто» - Н.В. Гутварьової - задовольнити.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 11.02.2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто», Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс» про визнання правочину недійсним та застосування реституції - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто просто», Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс» про визнання правочину недійсним та застосування реституції - відмовити.

Стягнути судові витрати з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» за сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4228 грн. 80 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови .

Повний текст постанови виготовлений 18 липня 2019 року.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Бородійчук В.Г.

Василенко Л.І.