Рішення № 83133695, 19.07.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5013/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2019 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді - Кондрацької Н.М.

при секретарі: Мелещенко О.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Ковтуна Юрія Олександровича до Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» про стягнення витрат на встановлення лічильника газу, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Ковтун Ю.О., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» про стягнення витрат на встановлення лічильника газу.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ «Черкасигаз», був укладений договір про надання населенню послуг з газопостачання. Договором розподілу газу встановлено, що позивач є споживачем природного газу, а Оператор ГРМ – виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням. Позивач зареєстрований та проживає в кв. АДРЕСА_1 та на нього відкрито особовий рахунок з газопостачання о/р НОМЕР_1 .

Позивач 08 лютого 2018 року за власні кошти придбав лічильник обліку газу роторний G 4 РЛ 2” ПОДІЛЛЯ, що підтверджується видатковою накладною № ФОП — 078 та товарним чеком від 08.02.2018 року для подальшого його монтажу та обліку споживання природного газу за місцем його проживання.

Відповідно до акту про монтаж засобу вимірювальної техніки від 16.02.2018 року що складено між позивачем та представниками відповідача вищевказаний засіб обліку природного газу, заводський номер 1525956, було змонтовано в квартирі за місцем проживання позивача та пломбовано.

На підставі Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та у відповідності до ч. 2 ст. 3 вищевказаного Закону позивач звернувся до відповідача з заявою про відшкодування коштів за придбання вищевказаного лічильника обліку природного газу та надав всі необхідні для проведення відшкодування документи.

Листом від 26.04.2019 року відповідач повідомив позивача про те, що після встановлення Кабінетом Міністрів України порядку та розмірів компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу надані позивачем документи будуть використані при вирішенні питання по суті.

Зважаючи на те, що у відповідності до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» передбачено відшкодування відповідачем коштів за придбання вищевказаного лічильника обліку природного газу, вважає бездіяльність відповідача що до невідшкодуванню вищевказаних витрат неправомірною, а від так сума витрат яку поніс позивач на придбання лічильник обліку газу роторний G 4 РЛ, заводський номер 1525956, в сумі 850 грн. підлягає стягненню з Відповідача, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 25.06.2019 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 15.07.2019 року.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Ковтун Ю.О., позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «Черкасигаз», який діє на підставі довіреності Коновал М.С., надав суду відзив на позовну заяву та вручив копію відзиву представнику позивача.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що йому не потрібен час на ознайомлення з відзивом, та вважав за можливе продовжувати розгляд справи.

Із змісту заперечень вбачається, що відповідач вважає, що вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими, та такими, що не можуть бути задоволені судом, у зв`язку з викладеними далі обставинами. Взаємовідносини Оператора ГРМ із суб`єктами ринку природного газу, у тому числі побутовими споживачами (населенням) регламентуються Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 року (далі - Кодекс ГРМ), умовами Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП №2498 від 30.09.2015 року (далі - Договір). Положеннями абзацу 1 пункту 3 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ визначено, якщо побутовий споживач за договором розподілу природного газу не забезпечений лічильником газу, фактичний об`єм спожитого (розподіленого) природного газу по об`єкту побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання. Згідно з вимогами п. 10 глави 2 розділу X Кодексу ГРМ установлення лічильників газу побутовим споживачам здійснюється відповідно до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (далі - Закон). Вищевказаний Закон визначає правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу та здійснення контролю за використанням ресурсів імпортованого природного газу і природного газу власного видобутку. Згідно із частиною другою статті 2 Закону з метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) індивідуальними лічильниками газу. Відповідно до ст. 3 Закону фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету, крім коштів місцевих бюджетів; інших джерел, не заборонених законодавством. У порядку ч. 1 ст. 6 Закону суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зокрема зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу: а) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - до 1 січня 2021 року. Водночас нормами Закону закріплене право побутових споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників). Відповідно до ч. 2 ст. З Закону побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат на рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу. Порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) встановлюється Кабінетом Міністрів України. Для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення), які встановлять лічильники протягом 2018 року, відповідна компенсація здійснюється протягом 12 місяців. Заначили, що на дату звернення позивача до суду із позовною заявою порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу Кабінетом Міністрів України не встановлено, а тому просили відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в газифікованому житловому будинку приєднаному до газорозподільчих мереж за адресою: АДРЕСА_2 , і є споживачем природного газу, з відкритим особовим рахунком НОМЕР_1 .

Позивач ОСОБА_1 за власні кошти в сумі 850 грн. 00 коп. придбав лічильник облік газу роторний G 4 РЛ 1/2" ПОДІЛЛЯ, що підтверджується видатковою накладною №ФОП-078 та товарним чеком від 08.02.2018 року.

Відповідно до акту про монтаж засобу вимірювальної техніки від 16.02.2018р. складеного представниками ПАТ «Черкасигаз№, вищевказаний засіб обліку природного газу, заводський номер 1525956, було змонтовано в квартирі за місцем проживання позивача та опломбовано, а саме за адресою: АДРЕСА_2 .

09.04.2019р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив перерахувати на його картковий рахунок кошти витрачені ним на придбання лічильника газу.

Листом від 26.04.2019р. відповідач повідомив позивача про те, що після встановлення Кабінетом Міністрів України порядку та розмірів компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу надані позивачем документи будуть використані при вирішенні питання по суті.

Таким чином, позивач не отримав від відповідача компенсації за витрачені ним кошти на придбання індивідуального приладу обліку природного газу, а тому звернувся до суду з даним позвом.

Згідно п. 32 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» державним Регулятором ринку природного газу є НКРЕКП.

Частиною 3 статті 4 зазначеного Закону встановлено, що до компетенції Регулятора належить затвердження Кодексів газотранспортних систем та Кодексу газорозподільних систем; затвердження Правил постачання природного газу та інше.

Згідно Постанови НКРЕКП № 840 від 29.06.2017 року ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території міста Черкаси та Черкаської області (крім міста Умань, Уманського, Христинівського та Маньківського районів Черкаської області), де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації видано Публічному акціонерному товариству «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз».

Згідно з вимогами ч. 1 ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

За змістом ст. 21 вказаного вище Закону, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до п.п. 3, 4, 7 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» № 2260-VIII від 21.12.2017 визначені правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу та здійснення контролю за використанням ресурсів імпортованого природного газу і природного газу власного видобутку.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», з метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) індивідуальними лічильниками газу. Загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані: забезпечити встановлення лічильників газу: а) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - до 1 січня 2021 року.

Як передбачено ч. 2 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу.

Порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Позивач скористався наданим йому правом на встановлення індивідуального газового лічильника, на що витратив 850 грн. 00 коп.

Посилання представника відповідача для обґрунтування своїх заперечень проти позову на те, що порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів встановлюється Кабінетом Міністрів України і на дату звернення позивача із цим позовом такого порядку КМУ не встановлено, не звільняють відповідача від обов`язку здійснення такої компенсації.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до обставин справи в розумінні ст. 509 ЦК України між ОСОБА_1 та ПАТ «Черкасигаз» виникли зобов`язальні правовідносини, за змістом яких у разі придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів природного газу, на суб`єкта який здійснює розподіл природного газу на відповідній території та отримав відповідний дозвіл для виконання робіт із встановлення вузлів обліку природного газу покладається обов`язок компенсації даних витрат.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод проголошує: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Поняття «майно» в першій частині ст.1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж, по суті, захищається ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

У п. 33 рішення у справі «Сєрков проти України» від 07.07.2011 р., яке набуло статусу остаточного 07.10.2011 р., ЄСПЛ зазначив, що п. 2 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, притаманне всім статтям Конвенції.

Ведучи мову про «закон», ст.1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (п.54 рішення від 09.11.1999 у справі «Шпачек s.r.o. проти Чеської Республіки»). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні (п.109 рішення у справі «Беєлер проти Італії»).

Отже, за змістом ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» вбачається обов`язок встановлення відповідними суб`єктами господарювання газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому споживачі не зобов`язані відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу, що також вбачається і з структури тарифу на послуги розподілу газу ПАТ «Черкасигаз».

Стаття 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» визначає обов`язок газорозподільної організації встановити прилади обліку саме для населення, що проживає у квартирах.

Оскільки позивач сплачував за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачем, та відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», зобов`язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у приватних будинках, у яких газ використовується комплексно, у тому числі для опалення.

Отже, невиплата відповідачем позивачеві грошових коштів в сумі 850 грн. 00 коп. в якості компенсації за встановлення газового лічильника позбавляють останнього права власності на кошти сплачені ним за газовий лічильник, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Виходячи з наведеного, аналізуючи норми чинного законодавства та встановленні по справі обставини, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи, що позивач за власні кошти встановив газовий лічильник, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, а також враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, із відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 1921 грн.

Керуючись статтями 259, 265, 268, 273, 310-314, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов представника ОСОБА_1 адвоката Ковтуна Юрія Олександровича до Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» про стягнення витрат на встановлення лічильника газу – задоволити.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» (18028 Черкаська області, м. Черкаси вул. Максима Залізняка, 142, код ЄДРПОУ 03361402) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) витрати на придбання лічильника газу G4 (заводський номер 1525956) у сумі 850 грн.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» (18028 Черкаська області, м. Черкаси вул. Максима Залізняка, 142, код ЄДРПОУ 03361402) на користь держави судовий збір у сумі 1921 грн.

Повний текст буде виготовлений 22.07.2019.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкас. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: Н. М. Кондрацька