Рішення № 83133476, 18.07.2019, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/571/19

Провадження № 2/715/349/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 року смт. Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Цуренко В.А.

секретаря судового засідання Оршевська С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що вона перебувала з ОСОБА_4 в зареєстрованому шлюбі з 31 травня 1986 року. Шлюб було зареєстрований Карапчівською сільською радою Глибоцького району Чернівецької області, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 31.05.1986 року зроблено запис №9. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть. Спадкоємцями після смерті колишнього чоловіка, крім неї є її спільний син - ОСОБА_2 . Так зокрема, ОСОБА_2 був визнаний спадкоємцем на підставі ухвали Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24 липня 2018 року. Перебуваючи в шлюбі, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , як подружжя, у 2007 році збудували житловий будинок АДРЕСА_1 числі АДРЕСА_2 площею 67,00 АДРЕСА_3 . АДРЕСА_4 . У 2012 році нею спільно з померлим чоловіком було здійснено реконструкцію вказаного будинковолодіння, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 29.12.2012 року та технічним паспортом. Право власності на вищезазначене нерухоме майно було зареєстроване на її померлого чоловіка - ОСОБА_4 , хоча вони спільно з померлим здійснювали будівництво вказаного будинку. Про те, що вказаний будинок було зареєстровано на померлого чоловіка вона дізналася тільки після його смерті оскільки, її було залучено відповідачем по справі про стягнення заборгованості за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" замість її померлого чоловіка. Варто зазначити, що у вказаному будинку вона проживає та зареєстрована ще з 10.10.1986 року, що підтверджується Витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання. Вище зазначені обставини можуть підтвердити свідки: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Враховуючи, що спірне нерухоме майно було набуте під час шлюбу, воно відноситься до спільної сумісної власності подружжя і, виходячи з принципу рівності часток, кожному з подружжя належить право на 1/2 частину вказаного нерухомого майна. Як вбачається із довідки про вартість майна № 439/19 від 21.01.2019 року суб`єкта оціночної діяльності ТОВ "БП Експерт" вартість вказаного будинковолодіння становить 428 458, 00 гривень. Оскільки, житловий будинок АДРЕСА_4 з господарськими будівлями та спорудами було набуто під час шлюбу з померлим чоловіком, то вважає, що їй – ОСОБА_1 , належить право на 1/2 частину вказаного нерухомого майна. Просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаного нерухомого майна.

28 березня 2019 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області винесено ухвалу про відкриття загального провадження у даній цивільній справі та призначено підготовче засідання справи на 22 квітня 2019 року.

22 травня 2019 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області винесено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання представника третьої особи: адвоката – Мельника Ярослава Юрійовича про зупинення провадження у справі.

22 травня 2019 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області винесено ухвалу, якою залучено ОСОБА_3 до участі у даній справі в якості співвідповідача.

22 травня 2019 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження по справі та призначення судового розгляду на 31 травня 2019 року.

02 липня 2019 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області винесено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання представника третьої особи: адвоката – Мельника Ярослава Юрійовича про зупинення провадження у справі.

10 липня 2019 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області винесено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання представника третьої особи: адвоката – Мельника Ярослава Юрійовича про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_8 не з`явилися, однак представник позивачки надав суду заяву, в якій вказує, що позовні вимоги підтримує повністю та просить суд справу розглянути в його відсутності.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, однак надали суду заяви в яких вказують, що вимоги позову визнають повністю, та просять справу розглянути у їх відсутності, та не заперечують проти заочного розгляду справи.

Представник третьої особи АТ «Укрсоцбанк» Мельник Ярослав Юрійович в судове засідання не з`явився, однак на електронну адресу суду надіслав письмові пояснення, в яких просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що позовна заява пред`явлена до ОСОБА_2 , який не є спадкоємцем майна та не має жодного відношення до нерухомого майна та в позовній заяві не залучено до справи спадкоємця майна – ОСОБА_3 , права та інтереси, якого можуть бути порушені, а також посилається на те, що позивачем порушені строки позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 31.05.1976 року по 01.12.2017 року (день смерті ОСОБА_4 ), що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 31 травня 1986 року.

Під час перебування у шлюбі – 29 грудня 2012 року ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_4 на підставі рішення виконавчого комітету Карапчівської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області № 60 від 27 листопада 2012 року, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

16 липня 2019 року Карапчівською сільською радою Глибоцького району Чернівецької області було видано довідку №607, згідно якої ОСОБА_4 постійно проживав за місцем реєстрації в АДРЕСА_4 з 1990 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Знятий з реєстраційного обліку 01 грудня 2017 року у зв`язку з його смертю. На день смерті ОСОБА_4 разом з ним у вище вказаному будинку постійно були зареєстровані та проживали ОСОБА_1 – дружина померлого та ОСОБА_3 – син померлого.

Відповідно до положень ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Стаття 61 СК України передбачає, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частка майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст. 70 СК України).

У пункті 23 постанови Пленуму ВСУ №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя» судам роз`яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Пункт 24 зазначеної Постанови передбачає, що до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч.4 ст.65 СК). Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Порядок здійснення подружжям права спільної сумісної власності та право подружжя на розпорядження спільним сумісним майном визначено у статтях 63, 65 СК України.

Як вбачається з матеріалів справи, право власності на спірне майно виникло у ОСОБА_4 за час перебування в шлюбі з ОСОБА_1 (вказане нерухоме майно було побудоване під час перебування у їх шлюбі), тому, суд приходить до висновку, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Згідно ч.1 ст.71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Як вбачається з ч.2 ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи докази які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, про можливість поділу спільного сумісного майна подружжя.

Також судом встановлено, що на момент смерті ОСОБА_4 , з ним проживали дружина – позивач по справі та син – ОСОБА_3 , який залучений до участі у даній справі як співвідповідач згідно ухвали суду від 22 травня 2019 року. З огляду на вказане, суд відхиляє доводи представника третьої особи про те, що можуть бути порушені права та інтереси ОСОБА_3 , оскільки він залучений до участі у справі у якості співвідповідача та надав суду заяву про повне визнання позовних вимог.

Як вбачається із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно ч.1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за житія спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, за таких обставин позивачці ОСОБА_1 у спірному нерухомому майні належить 3/4 частини (1/2 частина спільного майна подружжя та 1/4 частина – спадщина (1/2:2=1/4), а всього 1/2 + 1/4=3/4).

Проте, відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, а саме у межах заявлених позовних вимог щодо визнання права власності на частку майна подружжя, а саме на 1/2 частину спірного майна.

В той же час, суд вважає, що позовні вимоги до відповідача ОСОБА_2 не можуть бути задоволенні, у зв`язку з тим, що він є неналежним відповідачем, так як відповідно до вимог чинного законодавства на прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 і не звертався із вимогами про поновлення строку для прийняття спадщини. Тому у задоволенні позовних вимог в частині пред`явлених до відповідача ОСОБА_2 слід відмовити.

Аналізуючи заявлені вимоги представника третьої особи ОСОБА_9 про застосування строків позовної давності, суд дійшов висновку, що така заява про застосування строку позовної давності не може бути задоволена.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність згідно статті 257 ЦК України встановлена тривалістю у три роки.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Тобто право зробити заяву про застосування строку позовної давності чинне законодавство надає тільки стороні цивільного процесу, а третя особа таким правом не володіє, тому заява представника третьої особи ОСОБА_9 про застосування строків позовної давності не може бути задоволена судом.

На підставі викладеного, ст.ст. 319, 328, 368, 372, 1218, 1268 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 68, 70 СК України, керуючись ст.ст. 4-13, 19, 48, 53, 76-81, 89, 206, 259, 263-265 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканкою АДРЕСА_4 право власності на 1/2 частину нерухомого майна, що складається з: житлового будинку, загальною площею 107,60 кв.м. в тому числі житловою площею 67,0 кв.м. літ. «А» з господарськими будівлями та спорудами: сарай літ. «І», колодязь №1, огорожа №2, 3, 5, 8 вимощення № І, ІІ – по АДРЕСА_4 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст судового рішення виготовлено 19 липня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

СУДДЯ: