Рішення № 83128797, 10.07.2019, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/344/19

Номер провадження 2/541/460/2019

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 липня 2019 року м. Миргородl

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої, судді Куцин В. М.,

секретаря судових засідань Прус Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області , третя особа - Перша Миргородська державна нотаріальна контора про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

14 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування за законом.

Просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , що в цілому складається з житлового будинку А-1, літньої кухні Б, сараю В, господарські споруди №1, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи позов посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (Евдокимівна). 27 жовтня 1998 року у Першій Миргородській Державній нотаріальній конторі було відкрито спадкову справу № 365/1998 на майно ОСОБА_3 Евдокимівна). Останнім місцем проживання померлої було АДРЕСА_1 . Спадкоємцем померлої по закону є донька ОСОБА_1 .

Житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , належав спадкодавцю ОСОБА_3 Евдокимівна) на підставі по господарської книги №3 Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області (особовий рахунок № НОМЕР_1 ).

Право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 належним чином не оформлено, але власником даного будинку все життя була спадкодавець, що підтверджується витягом з по господарської книги №3 Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області особовий рахунок № НОМЕР_1 (за 1996-2000 роки).

Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (1918 року побудови) значиться за померлою ОСОБА_4 .

Вона є спадкоємцем за законом всього майна померлої матері ОСОБА_3 ( ОСОБА_5 ) яка складається з житлового будинку господарськими будівлями що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Державним нотаріусом Першої Миргородської державної нотаріальної їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вище зазначений житловий будинок у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу.

За викладених обставин вона змушена звернутися до суду із позовною заявою про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 ( ОСОБА_5 ).

Відповідно до ухвали судді від 19 лютого 20198 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суд від 10 червня 2019 року підготовче провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області , третя особа - Перша Миргородська державна нотаріальна контора про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування за законом закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, в раніше поданій заяві просила справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримала (а.с. 58).

Представник відповідача Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області в судове засідання не з`явився, направив на адресу суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача. В раніше поданій заяві зазначав, що заперечень проти позову не має ( а.с. 31,69).

Представник третьої особи Першої Миргородської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, про дату, ас та місце розгляду справи повідомлений належим чином.

В зв?язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено наступні фактичні обставини, що підтверджуються доказами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 04.03.1998 року (а.с. 6).

Позивач ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_3 від 08.05.1956 та свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 28.09.1985, відповідно до якого ОСОБА_6 змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 » (а.с. 9,10).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на майно померлої, у тому числі на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , що належав останній на підставі по господарської книги №3 Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) (а.с. 13).

Відповідно до виписки з рішення виконавчого комітету Попівської сільської ради від 29.05.1998 «Про оформлення прав власності на будинки, що розташовані в селі Попівка» вирішено оформити право власності на будинок ОСОБА_4 (а.с. 56).

Згідно свідоцтва про право на спадщину по закону від 27.10.1998 посвідченого державним нотаріусом Першої Миргородської державної нотаріальної контори Наконечною Н.П. ОСОБА_1 прийняла спадщину після матері ОСОБА_3 зокрема земельну частку розміром 2,69 умовних кадастрових гектарів, що знаходиться в КСП «Перемога» (а.с. 11).

Згідно довідки ДКП «Миргородтехінвентаризація» від 29 січня 2019 року право власності на житловий будинок з надвірними побудовами, що знаходиться в АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с. 19)

Відповідно до технічного паспорта від 14 листопада 2018 року зазначений садибний (індивідуальний) житловий будинок складається з житлового будинку А-1, літньої кухні Б, сараю В, господарські споруди № АДРЕСА_3 (а.с.50-54).

26 грудня 2018 року позивач звернулася до державного нотаріуса Першої Миргородської державної нотаріальної контори Полтавської області, із заявою про прийняття спадщини за законом.

Постановою від 26 грудня 2018 року державного нотаріуса Першої Миргородської державної нотаріальної контори Полтавської області відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_3 на житловий будинок з надвірними побудовами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів (а.с.18).

Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли цивільні правовідносини щодо спадкування, зокрема, щодо спадкування за законом, які регламентують порядок набуття права власності на спадкове майно.

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 ( ОСОБА_9 ) була власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Вказаний факт підтверджується доказами, дослідженими судом, зокрема: рішенням виконавчого комітету Попівської сільської ради від 29.05.1998 «Про оформлення прав власності на будинки, що розташовані в селі Попівка», яким вирішено оформити право власності на будинок ОСОБА_4 та відповідно до господарської книги №3 Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) (а.с. 13,56).

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Встановленим судом фактам відповідають цивільні правовідносини, які регламентують порядок набуття права власності на спадкове майно, зокрема, за законом, і регулюються Конституцією України, ЦК України та ЦПК України.

Так, згідно із ст.ст.41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до ст.16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Тобто, за змістом ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, з позовом про визнання права.

Статтею 25 ЦК України передбачено, що цивільна правоздатність особи припиняється у зв`язку з її смертю, тобто померла особа не може мати майна на праві власності.

Статтями 328, 1216, 1217, 1218, 1220, 1223, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270, 1296 ЦК України встановлено загальні положення про право власності, порядок її набуття та припинення права власності, в тому числі, в порядку спадкування.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч.3 ст.1223, ч.1 ст.1220 ЦК України).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно ч. 5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно із ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Спадщина може бути визнана відумерлою та передана у комунальну власність в порядку визначеному ст. 1277 ЦК України і тому саме міська рада за місцем відкриття спадщини є відповідачем по справі.

Враховуючи перевірені у судовому засіданні докази, суд вважає, що факт належності спадкодавцю ОСОБА_3 ( ОСОБА_10 ) на праві власності житлового будинку з господарським спорудами та будівлями підтверджений, а тому зазначений будинок з господарськими будівлями входить до складу спадщини після його смерті.

Позивач є спадкоємцем по закону майна, яке належало померлій матері ОСОБА_3 ( ОСОБА_10 ), вчинила дії по прийняттю спадщини, тому вона набула право на це майно в порядку спадкування. Це право відповідачем не оспорюється, а отже підстав для визнання спадщини відумерлою немає.

Оскільки право позивача на оформлення її спадкових прав на житловий будинок померлої ОСОБА_2 порушено, то воно підлягає судовому захисту.

Згідно з положенням ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009р. № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Позовні вимоги позивача не суперечать закону та не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, тому позов підлягає до задоволення.

В зв`язку з задоволенням позову, судові витрати понесені позивачем при зверненні до суду не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, виходячи з роз`яснень п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства про розгляді справ у суді першої інстанції», де вказано, що витрати на оплату судового збору в повному обсязі покладаються на кожного спадкоємця пропорційно до виділеної йому частки.

Керуючись ст.ст. 328, 392, 1217, 1268 ЦК України, ст. ст. 5,10, 12, 13, 263, 264, 265, 266, 268, 273, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , що в цілому складається з житлового будинку А-1, літньої кухні Б, сараю В, господарські споруди №1, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка села Попівка Миргородського району Полтавської області, рнокпп НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

АДРЕСА_4 сільська рада Миргородського району Полтавської області, адреса місця знаходження с. Попівка, вул. Центральна, 107, Миргородський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 24827709.

Перша Миргородська державна нотаріальна контора, адреса місця знаходження м. Миргород, вул. Гоголя, 165, Полтавська область, код ЄДРПОУ 02900104.

Повне судове рішення складене 19 липня 2019 року.

Суддя: В. М. Куцин