Ухвала суду № 83128610, 15.07.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

15.07.2019 Справа №607/6955/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

за участю секретаря с/з Дуркало Т.В.

прокурора Барилко М.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника адвоката Чернова С.В.

перекладача Ковальчук Т.П.

під час проведення судового розгляду у відкритому судовому засіданні кримінального провадження внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019210180000022 від 11 січня 2019 року відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019210180000022 від 11 січня 2019 року відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб, оскільки строк застосування вказаного запобіжного заходу закінчується та на даний час кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, а підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на інший, не пов`язаний з триманням під вартою відсутні, оскільки ризики які існували під час обрання запобіжного заходу останньому, зокрема і його продовженні на даний час не зменшились. Відтак ОСОБА_1 перебуваючи на волі зможе переховуватися від суду, адже санкція статті за якою обвинувачується останній передбачає покарання до шести років позбавлення волі; також обвинувачений ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, а тому може вчинити інше кримінальне правопорушення, також перебуваючи на волі він зможе перешкоджати кримінальному провадженню впливаючи на потерпілого та свідків. Таким чином більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти наявним ризикам, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_1 .

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Чернов С.В. заперечили щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, натомість клопочуть про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 на домашній арешт у нічний час доби, та вказують, на те, що ризики, які існували під час обрання міри запобіжного заходу перестали існувати.

Прокурор в задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого просить відмовити.

Суд, заслухавши клопотання прокурора, який просить продовжити ОСОБА_1 строк тримання під вартою, клопотання захисника та обвинуваченого, які просять змінити запобіжний захід на нічний домашній арешт, приходить до висновку, що в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 слід відмовити за його недоведеністю наявності обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, а клопотання захисника адвокат Чернова С.В. та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на нічний домашній арешт слід задовольнити частково з наступних міркувань.

Заходи забезпечення кримінального провадження ? це передбачені кримінально-процесуальним законом процесуальні засоби державно-правового примусу, що застосовуються уповноваженими на те органами, які здійснюють кримінальне провадження, у чітко визначеному законом порядку стосовно осіб, котрі залучаються до кримінально-процесуальної діяльності, з метою досягнення дієвості кримінального провадження тощо.

Відповідно до ч.2 ст. 131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження серед іншого є запобіжні заходи; за змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та покладених на нього судом, чи про зміну способу їх виконання.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків - ст. 177 КПК України.

Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Так, ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 січня 2019 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та в подальшому останньому ухвалою слідчого судді та суду неодноразово продовжувався обраний запобіжний захід, зокрема 04 червня 2019 року ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою до 03 серпня 2019 року. Підставою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 заходу забезпечення кримінального провадження, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, стало наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України

У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м`який.

В судовому засіданні прокурор у своєму клопотанні про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 посилається на наявність ризиків, які продовжують існувати, а саме: з огляду на санкцію статті обвинувачення ОСОБА_1 може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, також перебуваючи на волі він зможе перешкоджати кримінальному провадженню впливаючи на потерпілого та свідків.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченим главою 18 цього Кодексу. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, визначені ст. 178 КПК України.

Згідно ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м`який.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Таран проти України від 17 жовтня 2013 року зазначено, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове увязнення (рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova).

Обґрунтовуючи у клопотанні наявність ризиків, що визначають доцільність продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою, прокурор, обмежився переліком законодавчих підстав для його застосування, водночас прокурор не зміг довести виняткових обставин, які б виправдовували продовження обмеження права обвинуваченого на свободу та свідчили б про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів. Доказів виникнення нових ризиків або збереження ризиків, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суду не надано, не зважаючи на те, що сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

Крім того слід зауважити, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі "Єлоєв проти України") після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого. Обмеження, розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, лише переліком законодавчих підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10.02.2011).

Оцінюючи в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних даних, які обґрунтовують підозру про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, а також приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого, на думку суду, ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовженні, зокрема, ризик того, що обвинувачений зможе перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливаючи на потерпілого та свідків на даний час - зменшився, оскільки в судовому засіданні, яке фіксується за допомогою технічного звукозаписуючого пристрою, вже були допитані усі свідки та потерпілий, тому суд вважає, що перебуваючи на волі, обвинувачений не зможе впливати на них, хід судового розгляду та встановлення об`єктивної істини в даному кримінальному провадженні. Таким чином на думку суду належну процесуальну поведінку ОСОБА_1 під час судового розгляду, та запобіганню ризикам, які продовжують існувати, може забезпечити біль м`який запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі.

Крім того лише сама тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризиків, які продовжують існувати не може бути достатньою і самостійною підставою для законності тримання особи під вартою, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимог Конвенції, відповідно до яких заарештована особа має право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов затримання, а рішення суду про продовження строку тримання під вартою не може базуватись на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою .

Вирішуючи клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на нічний домашній арешт, суд також враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, де викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Одночасно, згідно із практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином опиратися лише на ризики переховування від суду та те, що обвинувачений на волі зможе вчинити інше кримінальне правопорушення при продовженні строку тримання під вартою обвинуваченому, буде суперечити вимогам норм чинного законодавства та Конвенції з прав людини, тощо; адже тривалість строку протягом якого ОСОБА_1 перебуває під вартою виходить за межі розумного строку, та вже не є співмірним з тяжкістю обвинувачення, яке на даний час ще не є доведеним. Крім того пунктом 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, практикою Європейського суду з прав людини, визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути виправданий очікуваним покаранням у вигляді позбавлення волі.

Враховуючи стадію розгляду кримінального провадження, тривалість знаходження обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою - понад шість місяців, особу обвинуваченого, суд вважає неможливим збереження застосованого запобіжного заходу та вважає за необхідне змінити міру запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який.

Увідповідності до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відтак ризики, які продовжують існувати це - ухилення від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, не виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 та не можуть бути підставами для подальшого втручання у права особи на свободу, а тому, суд зважаючи на наявність місця постійного проживання обвинуваченого ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , вважає за необхідне застосувати відносно останнього запобіжний захід, який є співмірним з існуючими ризиками, доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження і може забезпечити виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків. Таким запобіжним заходом на думку суду є цілодобовий домашній арешт з покладенням на обвинуваченого ряду обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, адже на теперішній час відсутні підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого забезпечить лише міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчому або суду. Працівники орган Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених не неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Крім того суд вважає за необхідне встановити обвинуваченому ОСОБА_1 наступні обов`язки, зокрема: прибувати за першою вимогою до суду; здати на зберігання в Тернопільський ВП ГУНП в Тернопільській області свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон; утримуватись від спілкування із потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні; носити засіб контролю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 184, 194, 201, 202, 331 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Чернова С.В. та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 на запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту - задовольнити частково.

Змінити раніше обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 3 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Заборонити ОСОБА_1 , залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 - цілодобово із застосуванням електронного засобу контролю.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 такі обов`язки: прибувати за першою вимогою до суду; здати на зберігання в Тернопільський ВП ГУНП в Тернопільській області свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон; утримуватись від спілкування із потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні; носити засіб контролю.

Встановити строк дії ухвали в частині зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до 00 год. 00 хв. 14 вересня 2019 року.

Після оголошення ухвали негайно доставити обвинуваченого ОСОБА_1 до місця його проживання і звільнити з-під варти.

Судовий розгляд кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019210180000022 від 11 січня 2019 року відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, відкласти на 09.00 год. 07 серпня 2019 року.

Ухвалу про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на цілодобовий домашній арешт передати на виконання та контролю за поведінкою обвинуваченого в Тернопільський ВП ГУНП в Тернопільській області.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_1 , його захиснику та прокурору.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяС. В. Кунцьо