Рішення № 83128414, 03.07.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.07.2019 Справа №607/13992/19

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О.Я.,

за участю секретаря судового засідання Лобач І.В.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -

в с т а н о в и в:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу. Просить встановити факт належності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00020768613 від 14 серпня 2018 року та заповіту ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 , посвідченого Першою тернопільською державною нотаріальною конторою 01 березня 2016 року за реєстровим №4-417, через розбіжності в документах, допущені при написанні прізвища померлої ОСОБА_3 , що унеможливлює здійснення видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

30 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Першої Тернопільської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Першою Тернопільською державною нотаріальною конторою при вивченні документів було виявлено розбіжності в написанні прізвища померлої, про що заявнику видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Вказані обставини і стали причиною звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 червня 2019 року відкрито провадження в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

В судовому засіданні заявник та представник заявника заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документу підтримали з підстав, викладених у ній. Просили суд її задовольнити.

Представник заінтересованої особи – Першої Тернопільської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився з невідомої на те суду причини, хоча про день та час судового засідання повідомлений. Будь-які відомості про неможливість останнього прибути в судове засідання в матеріалах справи відсутні, а тому суд вважає, що його неявка у судове засідання без поважних причин не перешкоджає розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення заявника та представника заявника, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява не підлягає до задоволення, виходячи із таких міркувань.

Як вбачається із свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 21 листопада 1972 року, виданого міським бюро ЗАГС м. Тернопіль, ОСОБА_4 уклав шлюб із ОСОБА_5 .

У відповідності до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, сформованого 14 серпня 2018 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, 21 листопада 1972 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції складено актовий запис про шлюб №1073, відомості про чоловіка: ОСОБА_4 , відомості про дружину: ОСОБА_5 .

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6100943322014 від 27 лютого 2014 року встановлено, що ОСОБА_4 належить на праві приватної власності земельна ділянка сільськогосподарського призначення, цільове призначення – для садівництва, кадастровий номер – НОМЕР_3 , розташована в Романівській сільській раді Тернопільського району Тернопільської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 24 червня 2014 року, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції, про що зроблено актовий запис за №958.

01 березня 2016 року ОСОБА_3 склала заповіт від 01 березня 2016 року, яким належну їй на праві приватної власності частку квартири за АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_6 , а належну їй на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,0600 га., кадастровий номер – НОМЕР_3 , цільове призначення – для садівництва, що розташована на території Романівської сільської ради заповіла ОСОБА_1 , що підтверджується копією заповіту, посвідченого державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Новак О.В. від 01 березня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4-417.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 25 червня 2018 року, виданим Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, про що зроблено актовий запис за №1007.

Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_6 , виданого Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області від 23 липня 2005 року, прізвище померлої зазначено « ОСОБА_7 ».

Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_7 , виданого Управлінням праці та соцзахисту населення м. Тернополі 30 вересня 2003 року, прізвище померлої зазначено « ОСОБА_7 ».

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії Першої Тернопільської державної нотаріальної контори від 30 січня 2019 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право спадщину за заповітом на земельну ділянку, у зв`язку з розбіжністю у прізвищі померлої, зазначеного у актовому записі про шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та у свідоцтві про смерть ОСОБА_3 .

Вказана вище постанова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії і стала підставою звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

За вказаних вище обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами підлягають застосуванню наступні норми.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме належність правовстановлюючого документу особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або паспорті.

Відповідно до пункту 12 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ст. 273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв`язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв`язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

Як слідує з пункту 1.2 Глави 2 «Посвідчення правочинів про відчуження та заставу майна» Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/2059, право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором; свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності; державним актом на право власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.

Тобто, правовстановлюючий документ - документ, який підтверджує правам суб`єкта прамва власності на майно та складений у порядку, передбаченому законодавством.

З аналізу вищенаведеного суд робить висновок, що Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00020768613 від 14 серпня 2018 року не є правовстановлюючим документом, а тому суд не наділений повноваженнями на встановлення факту його належності заявнику в порядку окремого провадження.

Крім того, заявник просить встановити факт належності Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00020768613 від 14 серпня 2018 року про те, що ОСОБА_5 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) була одружена з ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), тобто факт реєстрації шлюбу між померлими особами, що не відповідає вимогам законодавства, оскільки цей документ ОСОБА_8 не стосується, а тому у задоволенні заяви останньої в частині встановлення факт належності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00020768613 від 14 серпня 2018 року слід відмовити.

Відносно вимоги про встановлення належності заповіту, то суд виходить з наступного.

Під час посвідчення заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається. Крім того, нотаріус або інша службова (посадова) особа, яка посвідчує заповіт, не вимагає від заповідача документів, що підтверджують особу спадкоємця або відказоодержувача. Це, у свою чергу, зумовлює випадки, коли заповідач у своєму заповіті помиляється в написанні прізвища, імені, по батькові спадкоємця. Така помилка виявляється після відкриття спадщини у процесі оформлення спадкоємцями права на спадщину, а відтак виправити її можна лише в судовому порядку.

Померла ОСОБА_3 за життя склала в користь заявника заповіт, який посвідчено Першою тернопільською державною нотаріальною конторою 01 березня 2016 року за реєстровим №4-417, однак судом не встановлено розбіжностей у написанні прізвища, імені та по батькові спадкоємця ОСОБА_1 в його змісті, а тому в цій частині заява останньої також є безпідставною та до задоволення не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа – Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу слід відмовити.

На підставі викладеного, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 293, 315, 319, 352-355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа – Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Заявник: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ: 02900587, місцезнаходження: вул. Коперніка,1, м. Тернопіль.

Повний текст рішення суду складено 08 липня 2019 року.

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська