Рішення № 83125190, 11.07.2019, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/771/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Пилип`яка П.В.

при секретарі судового засідання Мацайло О.М.,

за участю:

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника позивачів ОСОБА_3 ,

представників відповідача ОСОБА_4 , Нагірної Є.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Золочівського районного нотаріального округу Папірянська Оксана Орестівна про зміну черговості одержання права на спадкування,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 про зміну черговості одержання права на спадкування. В обгрунтування позову вказують, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , який доводився рідним братом та дядьком позивачів, відповідно вони є спадкоємцями другої та п`ятої черги за законом. Заповіту спадкодавець не склав. Після смерті ОСОБА_6 , позивачі звернулися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де дізналися, що крім них із такою заявою також звернулася дружина померлого ОСОБА_5 , яка згідно із законом є спадкоємицею першої черги за законом. Вказують, що відповідачка з 2015 року з ОСОБА_6 не проживала, так як перейшла проживати до своєї рідної сестри в сусіднє село, спільних дітей у подружжя не було. Позивачі вказують, що ОСОБА_6 був особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства, одним із діагнозів, зокрема, був вроджений вивих правої стегнової кістки, функціонально привідна контрактура в правому колінному суглобі, і вони постійно опікувалися ним та надавали йому необхідну допомогу протягом усього життя, здійснили поховання. Фактично померлому ОСОБА_6 його важкий стан здоров`я завдавав великих складностей, він не міг забезпечувати себе, потребував стороннього догляду та підтримки. Вони купували йому необхідні продукти, одяг, лікарські засоби, систематично відвідували його, готували йому їжу, прибирали в будинку, стежили та, при необхідності, забезпечували належний стан будівлі, підсобних приміщень та господарства. Дружина ж ОСОБА_6 також була похилого віку та потребувала сторонньої підтримки, а тому не могла здійснювати догляд за чоловіком. Вважають, що в силу ст. 1259 ЦК України, вони мають право на зміну черговості одержання права на спадкування.

В судовому засіданні позивачі та їх представник позовні вимоги підтримали, просили такі задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася. Представник відповідача подала письмову заяву, в якій виклала свої пояснення та просила в задоволенні позову відмовити, з наступних підстав. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що позивачі здійснювали опіку над спадкодавцем, тобто надавали йому нематеріальні послуги (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); матеріально забезпечували спадкодавця; надавали йому будь-яку іншу допомогу, тобто таку допомогу, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; тривалий час здійснювали вказані вище дії; безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Зазначає, що доводи позивача ОСОБА_2 про те, що вона здійснювала супровід ОСОБА_6 до Глинянської міської ради, не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки такий супровід повинен бути оформлений належними документами та підтверджений у відповідному реєстровому журналі відповідної лікарні. Крім того, в матеріалах справи наявні документи, які свідчать про те, що ОСОБА_6 в період з 1990 року по 13.07.2017 року жодного дня не перебував на стаціонарному лікуванні, до медичної установи прибував без супроводу сторонніх осіб, виключно з метою консультації лікаря. Щодо доводів позивачів про поховання ОСОБА_6 за власний кошт, то такі спростовуються інформацією Заставнянської сільської ради, згідно якої відповідна довідка була видана ОСОБА_2 лише з метою отримання нею одноразової грошової допомоги на поховання. Інших доказів, які б підтверджували здійснення позивачами постійного догляду за ОСОБА_6 немає. Крім того, згідно інформації сільської ради, наданої із записів погосподарської книги, станом на 01.01.2017 року ОСОБА_6 вів підсобне господарство до дня смерті, а саме: утримував 10 птиць, 5 бджолосімей та одного коня. Також відповідач зазначає, що ОСОБА_6 , ведучи підсобне господарство, самостійно реалізовував продукти харчування на місцевому ринку та отримував від цього дохід, що свідчить про те, що він міг самостійно забезпечити гідні умови свого життя. ОСОБА_6 , будучи учасником війни, особою з інвалідністю ІІ-групи, мав право на соціальне обслуговування. Так, два рази в тиждень його навідував соціальний працівник та надавав відповідні, передбачені законом, послуги.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 пояснила, що доглядала за дядьком ОСОБА_6 , купувала йому ліки, доглядала город, іншим чином допомагала по господарству, готувала йому їжу, оскільки він був хворий, то надавала йому медичну допомогу, прала його одяг. Продукти харчування та ліки купувала за свої гроші, однак чеків не зберегла. Коли він потрапив у лікарню, вона купила ліки на суму 700,00 грн. За життя її дядько отримував пенсію та соціальну допомогу. Супроводжувала його до лікарні, однак не реєструвалася, як супроводжуюча.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що його брат був інвалідом з дитинства. Їхня родина була переселена з Польщі. Коли він повернулися з армії, побудував будинок на дві сім`ї, у якому залишилися проживати його батьки та брат. Вказаний будинок він будував до 1966 року. В 1974 році брат одружився з відповідачкою і після того в родині почалися конфлікти. В липні 2015 року ОСОБА_6 із дружиною розійшлися. Він допомагав брату по господарству, носив їжу, косив траву на подвір`ї, ставив паркан, ремонтував дах його будинку. Вказав, що брат отримував пенсію в розмірі 1700,00 грн.

Представник відповідача ОСОБА_4 пояснила, що померлий ОСОБА_6 не перебував у безпорадному стані і не потребував постійного стороннього догляду. Вказала, що позивачами не подано доказів, які б підтверджували, що вони доглядали і допомагали ОСОБА_6 , і останній лише два дні до смерті перебував на стаціонарному лікуванні. Він особисто вів своє господарство.

Третя особа - приватний нотаріус Золочівського районного нотаріального округу Папірянська О.О. в судове засідання не з`явилася, подала заяву, у якій просила проводити розгляд справи у її відсутності.

Заслухавши пояснення позивачів та їх представника, представника відповідача, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 80 років.

Із свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 , судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_6 були рідними братами.

Із свідоцтв про народження серії НОМЕР_4 та свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 , вбачається, що позивач ОСОБА_2 доводиться племінницею ОСОБА_6 .

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 , ОСОБА_6 23.09.1972 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 , після чого дружині присвоєно прізвище ОСОБА_8 .

Згідно матеріалів спадкової справи, позивачі та відповідач звернулися, у передбачений законом строк, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Згідно довідки Глинянської міської лікарні № 48 від 14.12.2018 року, ОСОБА_6 знаходився на стаціонарному лікуванні в Глинянській райлікарні з 13.11.2017 року по 15.11.2017 року, що підтверджується медичними картками стаціонарного хворого № 1155, № 1157. ОСОБА_6 хворіє вродженим вивихом в правому кульшовому суглобі з народження, в подальшому розвинулись патофізіологічні ускладнення: остеопорозом головки правої стегнової кістки в стадії стійкої ремісії, анкілозом правого кульшового суглобу з укороченням кінцівки на 13 см, вторинним ортостатичним кіфосколіозом з порушенням функції хребетного стовбура ІІІ ст., значним порушенням функції ходьби. На основі цих ускладнень розвинулась ішемічна хвороба серця, миготлива аритмія, гіпертонічна хвороба, серцево-судинна недостатність, хронічна ниркова недостатність, недостатність органів черевної порожнини, що призвело до поліорганної недостатності. ОСОБА_2 здійснювала супровід ОСОБА_6 при амбулаторному та стаціонарному лікуванні, що засвідчується на основі усних показів медичного персоналу.

Згідно виписки з пенсійного посвідчення № НОМЕР_7 , ОСОБА_6 , 1937 р.н., був інвалідом ІІ-групи безтерміново.

Як вбачається із Довідки приватної агрофірми "Заставне" Золочівського району Львівської області, ОСОБА_6 працював в колгоспі імені XXI з`їзду КПРС в с. Заставне Золочівського району Львівської області з 1968 року по 1976 рік сторожем, а з 1982 року по 1992 рік їздовим, згідно записів книг обліку трудового стажу за 1968-1992 роки.

Згідно довідки Заставнянської сільської ради Золочівського району Львівської області № 206 від 18.06.2018 року, ОСОБА_6 проживав в с. АДРЕСА_1 Золочівського району Львівської області і вів підсобне господарство до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, згідно запису в погосподарській книзі, станом на 01.01.2017 року в господарстві утримувалось 10 птиць та 5 бджолосімей. Крім того, в господарстві ОСОБА_6 в 2007 року утримувалась ВРХ, до 2014 року - 1 кінь, 5 бджолосімей до 2017 року. Інформації щодо стороннього догляду ОСОБА_6 ОСОБА_2 у сільській раді немає.

Будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка, ОСОБА_9 надала покази, що вона була сусідкою померлого ОСОБА_6 ОСОБА_1 - брат померлого та ОСОБА_2 -його племінниця допомагали йому у всьому, особливо коли він залишився проживати один. Доглядали будинок, прибирали, возили ОСОБА_6 в лікарню. В 2011 році продали коня. У ОСОБА_6 була пасіка, біля якої працювали його брат з с. Вижняни разом з дружиною. Крім того, в його господарстві були кури, за якими він сам доглядав. Їжу готувала ОСОБА_10 Крім позивачів, до ОСОБА_6 приходила через день соціальна працівниця.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що відповідач є рідною тіткою її чоловіка. Останні три роки вона працює у м. Львові, а до цього працювала у м. Глиняни. ОСОБА_6 добре знала. Він постійно на місцевому ринку продавав мед, сир, сметану, молоко, яблука; всі продукти вирощував сам. До 2015 року він підводою з конем приїжджав на базар.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що протягом 15 років, до смерті ОСОБА_6 , була соціальним працівником у їх сім`ї. Вона виконувала роботи на присадибній ділянці, по господарству, готувала їжу. ОСОБА_2 також приходила, готувала їжу, прала одяг. Крім того, вона давала йому зранку ліки, які готувала ОСОБА_10 Позивачі часто приходили до ОСОБА_6 , його дружина та її сестра за ним не доглядали. ОСОБА_6 погано бачив, коня тримав до 2013 року, а бджоли (5-6 вуликів) - до смерті.

Свідок ОСОБА_13 надала покази, що померлий ОСОБА_6 проживав сам, допомогу йому надавали позивачі. Приблизно в 2010-2011 роках він коня продав. Останні 2-3 роки у нього погіршився зір, ходив з двома палицями. Неодноразово бачила, що до ОСОБА_6 приходила соціальний працівник. Щодо господарства. яке утримував ОСОБА_6 , їй нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні надав покази, що знав померлого ОСОБА_6 , так як вони вчилися разом на курсах водіїв. Він купував у ОСОБА_6 сир, сметану, мед, яблука. Пересувався він самостійно, шкутильгаючи на одну ногу. З 2016 року він приїжджав рідше, привозив яблука та мед. Спілкувався з ним лише на місцевому ринку, про стан здоров`я ОСОБА_6 йому нічого не відомо, в його будинку та на похоронах не був.

Свідок ОСОБА_15 пояснила, що вона була сусідкою ОСОБА_6 . ОСОБА_2 доглядала за ОСОБА_6 , готувала йому їжу. В 2012 році ОСОБА_6 продав коня, а корова була швидше продана. За бджолами ОСОБА_6 допомагав доглядати родич із с. Вижняни. Вказала, що акт від 07.06.2018 року підписувала, але в будинку ОСОБА_6 не була.

Свідок ОСОБА_16 надала покази, що з липня 2015 року ОСОБА_6 проживав один і з цього часу господарства не мав. В 2012 році він продав коня, а корова була продана раніше. В м. Глиняни їздив на ринок продавати мед та яблука. З 2015 року у нього було 1-2 вулики бджіл. Корейба доглядала за ОСОБА_17 і його дружиною, прала одяг та готувала їжу. Крім того, до ОСОБА_6 приходила соціальний працівник. Рідну сестру відповідача бачила в будинку ОСОБА_6 1-2 рази. Поховання ОСОБА_6 здійснювали позивачі.

Свідок ОСОБА_18 пояснила, що доводиться рідною сестрою відповідачки. З 2015 року сестра проживає разом з нею. До цього вона приходила до сестри один раз в два тижні. ОСОБА_6 не був лежачим чи безпорадним. До 2015 року він утримував коня.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини, або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України.

З матеріалів справи судом встановлено, що сторони, у передбачений законом строк звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 .

Відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України, фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Зміна черговості одержання права на спадкування у судовому порядку можлива за наявності сукупності таких обставин: спадкодавцю надавалася матеріальна або інша допомога з боку спадкоємця; така допомога надавалася протягом тривалого часу; безпорадний стан самого спадкодавця; фізична особа відноситься до кола спадкоємців за законом.

Відповідно до ст. 81 ЦК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 73 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно абзацу 3 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Таким чином, застосування наведеної норми права (ч.2 ст.1259 ЦК України), з урахуванням вимог ст. 81 ЦПК України, вимагає доведення факту опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу, а також перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, зумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування та надання права на спадкування за законом разом зі спадкоємцями першої черги позивачі обґрунтували тим, що спадкодавець ОСОБА_6 , через тяжку хворобу тривалий час перебував у безпорадному стані та потребував матеріального забезпечення і стороннього догляду, які вони йому надавали.

Разом з тим, на підтвердження цих доводів, належних, допустимих та переконливих доказів суду не надали.

Інвалідність ІІ-групи з дитинства, що була встановлена спадкодавцю пожиттєво, не підтверджує того факту, що останній перебував у безпорадному стані та потребував постійного стороннього догляду.

Будь-яких інших медичних документів, які б свідчили про перебування ОСОБА_6 на диспансерному обліку у медичних установах з приводу тяжкого захворювання, перебування його на стаціонарному лікуванні, окрім останніх двох днів перед смертю, а також про те, що він у зв`язку із захворюваннями та інвалідністю потребував стороннього догляду, позивачами суду не надано.

Поряд з цим, судом встановлено, що ОСОБА_6 , будучи особою з інвалідністю ІІ- групи, протягом 1968-1992 років працював в колгоспі імені XXI з`їзду КПРС в с. Заставне Золочівського району Львівської області, а після цього займався веденням сільського господарства та реалізовував сільськогосподарську продукцію на місцевому ринку в м. Глиняни, а також отримував пенсію в розмірі 1700,00 грн.

З показів свідків судом встановлено, що позивачі допомагали спадкодавцю, однак з цих показів не вбачається, що спадкодавець був у безпорадному стані (лежачим хворим) та потребував матеріального забезпечення і стороннього догляду.

Здійснення позивачами піклування за спадкодавцем, його поховання, свідчить про міцність родинних відносин, характер та ступень спілкування, моральні зобов`язання, які є етичними нормами, а не про наявність підстав для зміни черговості спадкування після його смерті.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачами не подано належних та допустимих доказів, які б підтверджували безпорадний стан спадкодавця, що зумовлював постійний сторонній догляд, перебування його у скрутному матеріальному становищі, що потребувало його матеріального забезпечення з боку позивачів, а також надання такої допомоги протягом тривалого часу, відтак, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 12, 13, 73, 78, 81, 263-265 ЦПК України, ст. 1258, 1259 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Золочівського районного нотаріального округу Папірянська Оксана Орестівна про зміну черговості одержання права на спадкування - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 30-ти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду або через Золочівський районний суд Львівської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення 30-денного строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 18.07.2019.

Суддя П. В. Пилип`як