Ухвала суду № 83124534, 19.07.2019, Приморський районний суд Запорізької області

Копія Справа № 326/394/16-цр.

Провадження № 2/326/3/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2019 року м. Приморськ

Приморський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого-судді Чапланової О.М.,

при секретарі Бородай А.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Приморського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними та зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання договорів дійсними.

Позивач просила суд визнати дійсними договори позики, укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , оформлені розписками ОСОБА_4 , та підписаними, як гарантом повернення грошових коштів, ОСОБА_3 , на отримання грошових коштів у ОСОБА_5 від 02.03.2012 року на суму 400 000 грн., від 10.04.2012 року на суму 260 000 грн., від 23.03.2013 року на суму 380 000 грн. (т.1 а.с.2-6).

05 травня 2016 року, до початку розгляду справи по суті, ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_3 надали зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними. Просили суд визнати недійсними договори позики, укладені між ФОП ОСОБА_5 і ФОП ОСОБА_4 та оформлені розписками від 02.03.2012 року на суму 400 000 грн., від 10.04.2012 року на суму 260 000 грн., від 23.03.2013 року на суму 380 000 грн. Визнати недійсними договори поруки, укладені між ФОП ОСОБА_5 та фізичною особою ОСОБА_3 , що оформлені відповідними письмовими зобов`язаннями, викладеними в розписках від 02.03.2012 року на суму 400 000 грн., від 10.04.2012 року на суму 260 000 грн., від 23.03.2013 року на суму 380 000 грн., які складені від імені ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_4 (т.1 а.с.35-37).

Ухвалою суду від 05.05.2016 року прийнято до розгляду зустрічний позов ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними. (т.1 а.с.49-50).

Ухвалою від 07 листопада 2016 року, у зв`язку із повторним авторозподілом указаної справи, суддею Чаплановою О.М. прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання договорів дійсними та зустрічним позовом ФОП Павличенко ОСОБА_8 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними, та призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні (т.1 а.с.183-184, 221).

05.12.2016 року у попередньому судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , надав письмову заяву ОСОБА_2 про зміну підстави позову в порядку ст.ст. 27, 31 ЦПК України, в якій відповідачем зазначено ОСОБА_3 . Змінивши підставу позову ОСОБА_2 просила визнати дійсними договори позики, укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , оформлені розписками ОСОБА_4 , складеними та підписаними ОСОБА_3 , на отримання грошових коштів у ОСОБА_5 від 02.03.2012 року на суму 400 000 грн., від 10.04.2012 року на суму 260 000 грн., від 23.03.2013 року на суму 380 000 грн. (т.1 а.с.214-220).

28.12.2016 року у попередньому судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_1 , надав письмову заяву про зміну предмету позову в порядку ст.ст. 27, 31 ЦПК України, в якій відповідачем зазначено ОСОБА_3 Змінивши предмет позову ОСОБА_2 , від імені якої на підставі довіреності діє ОСОБА_1 , просить визнати недійсними договори позики, оформлені розписками від 02.03.2012 року на суму 400 000 грн., від 10.04.2012 року на суму 260 000 грн., від 23.03.2013 року на суму 380 000 грн. від імені ОСОБА_4 , складеними та підписаними у якості гаранта ОСОБА_3 на отримання грошових коштів у ОСОБА_5 на суму 400 000 грн., на суму 260 000 грн., на суму 380 000 грн., як вчинені під впливом обману (т.1 а.с.228-235).

28.12.2016 року у попередньому судовому засіданні ОСОБА_3 надав змінену зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про визнання договорів позики недійсними, в якій просив суд визнати недійсними договори позики, що укладені у неналежній формі між ФОП ОСОБА_5 та фізичною особою ОСОБА_3 на отримання грошових коштів, від 02.03.2012 року на суму 400 000 грн., від 10.04.2012 року на суму 260 000 грн., від 23.03.2013 року на суму 380 000 грн. (т.1 а.с.237-243).

13.01.2017 року у попередньому судовому засіданні надано змінену зустрічну позовну заяву ФОП ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договорів позики та поруки недійсними, в якій позивачі просять суд визнати недійсними договори позики, укладені між ФОП ОСОБА_5 і ФОП ОСОБА_4 та оформлені розписками від 02.03.2012 року на суму 400 000 грн., від 10.04.2012 року на суму 260 000 грн., від 23.03.2013 року на суму 380 000 грн. Визнати недійсними договори поруки, укладені між ФОП ОСОБА_5 та фізичною особою ОСОБА_3 , що оформлені відповідними письмовими зобов`язаннями, викладеними в розписках від 02.03.2012 року на суму 400 000 грн., від 10.04.2012 року на суму 260 000 грн., від 23.03.2013 року на суму 380 000 грн., які складені від імені ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4 (т.2 а.с.1-8).

Звернувшись до суду з позовом, предмет якого було остаточно змінено 28.12.2016 року (т.1 а.с.228-235), позивач - ОСОБА_2 , свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік – ОСОБА_5 . Відповідно до заповіту, складеному 09 серпня 2013 року, ОСОБА_5 заповідав все належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, та все те, що буде належати йому на час смерті, а також належні йому майнові права та обов`язки на час смерті ОСОБА_2 .

Згідно з довідкою від 22.09.2015 року № 437/01-к, виданою приватним нотаріусом Приморського районного нотаріального округу Запорізької області, ОСОБА_2 прийняла спадщину за заповітом і отримала 16 жовтня 2014 року свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Перед смертю ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_2 , що відповідач ОСОБА_3 брав у нього в борг грошові кошти і є відповідні розписки. Вказані розписки були знайдені позивачкою після смерті ОСОБА_5 .

В розписці від 2 березня 2012 року було вказано від імені ОСОБА_4 , як приватного підприємця, що вона позичила у приватного підприємця ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 400 000 гривень 00 коп., також є накладна № 1 від 02.03.2012 року згідно якої ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_5 вказану суму. Термін повернення позики в розписці визначений - 2 грудня 2012 року. Розписка підписана чоловіком ОСОБА_4 - ОСОБА_3 , який вказав в розписці: «Росписка написана мною, ОСОБА_3 , выступаю гарантом, в случае не возврата денег, как частное лицо. В чем и подписываюсь» (текст наведено мовою оригіналу розписки). Підпис ОСОБА_3 скріплено печаткою Коларівської сільської ради Приморського району Запорізької області, сільським головою якої ОСОБА_3 працює.

Розписка від 10 квітня 2012 року укладена від імені ОСОБА_4 , як приватного підприємця, в якій вказано що вона позичила у приватного підприємця ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 260 000 гривень 00 коп., також є накладна б/н від 10.04.2012 року на отримання від ОСОБА_5 вказаної суми. Термін повернення позики визначений в розписці - 10 січня 2013 року. Вказана розписка підписана чоловіком ОСОБА_4 - ОСОБА_3 , який вказав в розписці: «Росписка написана мною, ОСОБА_3 , выступаю гарантом, в случае не возврата денег, как частное лицо. В чем и подписываюсь» (текст наведено мовою оригіналу розписки). Підпис ОСОБА_3 засвідчений печаткою виконавчого комітету Коларівської сільської ради Приморського району Запорізької області, сільським головою якої ОСОБА_3 працює.

Розписка від 3 березня 2013 року укладена нібито від імені ОСОБА_9 , як приватного підприємця, в якій вказано про позичення у приватного підприємця ОСОБА_5 грошових коштів у сумі 380 000 гривень 00 коп., про що свідчить також і накладна № 6 від 03.03.2013 року на вказану суму. Термін повернення позики визначений в розписці - 23 грудня 2013 року. Розписку підписав чоловік ОСОБА_4 - ОСОБА_10 , вказавши в розписці: «Росписка написана мною, ОСОБА_3 , выступаю гарантом, в случае не возврата денег, как частное лицо. В чем и подписываюсь», (текст наведено мовою оригіналу розписки). Підпис ОСОБА_3 засвідчений печаткою Коларівської сільської ради Приморського району Запорізької області, сільським головою якої ОСОБА_3 працює.

До розписок було додано копію паспорта та свідоцтва про реєстрацію як фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 .

Грошові кошти у терміни, вказані в розписках, повернуті відповідачем або його дружиною не були. Після смерті ОСОБА_5 позивачка неодноразово зверталася до відповідача про повернення боргу, однак грошових коштів не отримала.

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 вимушена була звернутись в суд з цивільним позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення боргу. Під час розгляду справи відповідачі категорично заявили що грошових коштів не отримували і договорів позики не укладали. Після чого, ОСОБА_2 була вимушена звернутись з відповідною заявою до Приморського відділення поліції Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області. На підставі її заяви 28.12.2015 року було відкрите кримінальне провадження № 12015080340000984 та 17.02.2016 року призначено експертизу з дослідження почерку і підписів та реквізитів документів.

Відповідно до висновку експерта від 22.04.2016 року № 128: рукописний текст всіх трьох розписок - від 02.03.2012 року, 10.04.2012 року, 23.03.2013 року виконано ОСОБА_3 ; підпис після слів «в чем и расписываюсь» після рукописного тексту на всіх трьох розписках - від 02.03.2012 року, 10.04.2012 року, 23.03.2013 року виконано ОСОБА_3 ; відбиток печатки виконавчого комітету Коларівської сільської ради Приморського району Запорізької області, яким засвідчено підпис ОСОБА_3 на розписці від 02.03.2012 року, виконано печаткою виконавчого комітету Коларівської сільської ради Приморського району Запорізької області; відбитки печатки Коларівської сільської ради Приморського району Запорізької області, якими засвідчені підписи ОСОБА_3 на розписках від 10.04.2012 року, 23.03.2013 року та на накладній від 10.04.2012 року, виконані печаткою Коларівської сільської ради Приморського району Запорізької області. Встановити ким виконано підпис перед словосполученням « ОСОБА_11 » на розписках від 02.03.2012 року, 10.04.2012 року, 23.03.2013 року не виявилося можливим.

Крім того, експертизою встановлено, що рукописний текст в накладній від 02.03.2012 року виконаний ОСОБА_5 , ним же виконаний і підпис в графі «відпустив» на цій накладній. Встановити ким було виконано підпис в графі «прийняв» експерту не виявилось можливим. Рукописний текст на 1-й сторінці накладної № 6 від 03.03.2013 року та підпис в графі «отпустил» на ній виконано ОСОБА_5 . Рукописний запис «триста восемьдесят тысяч грн.», розташований на 2-й сторінці накладної, як і підпис «принял» виконано не ОСОБА_4 , а іншою особою. Рукописний текст в накладній б/н від 10.04.2012 року виконаний ОСОБА_3 , підпис в графі «отпустил» виконаний ОСОБА_5 ; встановити ким виконано підпис у графі «принял» не виявилося можливим. Чотири рукописних записи «Копия верна», розтащовані в копії сторінок паспорту громадянки ОСОБА_4 та картки фізичної особи - платника податків на її ім`я, виконані, ймовірно, ОСОБА_4 . Дві рукописні записи «Копия верна», розташовані в копії сторінок паспорту громадянки ОСОБА_4 та картці фізичної особи - платника податків більш світлого забарвлення на її ім`я, виконані, ймовірно, ОСОБА_3 . Чотири підписи, розташовані в копії сторінок паспорту громадянки ОСОБА_4 та картки фізичної особи - платника податків на її ім`я, виконані, ймовірно, ОСОБА_4 . Два підписи, розташовані в копії сторінок паспорту та картки фізичної особи - платника податків на її ім`я, більш світлого забарвлення, виконані не ОСОБА_4 , а іншою особою. Рукописний запис «Копия верна» на копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця на ім`я ОСОБА_4 , виконані, ймовірно, ОСОБА_3 , а підпис на ньому виконано іншою особою.

Таким чином, позивач може зробити висновок, що відповідач ОСОБА_3 власноручно склав за свою дружину ОСОБА_11 розписки від 02.03.2012 року, 10.04.2012 року, 23.03.2013 року, власноручно підписав їх після слів «в чем и расписываюсь» і свій підпис засвічив печатками Коларівської сільської ради Приморського району Запорізької області та виконавчого комітету Коларівської сільської ради Приморьского району Запорізької області, сільським головою якої працював і продовжує працювати. Крім того, саме ОСОБА_3 виконано рукописний текст в накладній б/н від 10.04.2012 року, а також дві рукописні записи «Копия верна», розташовані в копії сторінок паспорту ОСОБА_11 та картці фізичної особи - платника податків більш світлого забарвлення на її ім`я, ОСОБА_3 виконано і рукописний запис «Копия верна» на копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця на ім`я ОСОБА_11 , які були додані до розписок.

Надавши ОСОБА_5 вказані розписки і додані до них копії сторінок паспорту, картки фізичної особи - платника податку та свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця на ім`я ОСОБА_11 , склавши більшість з цих документів власноручно і вказавши в розписках: «Росписка написана мною, ОСОБА_3 . выступаю гарантом, в случае не возврата денег, как частное лицо. В чем и подписываюсь» та поставивши під цим текстом свій підпис, відповідач ОСОБА_3 не міг не знати про те, що вказані розписки підписані нібито невідомою особою, а не його дружиною, від імені якої вказані розписки були підписані.

ОСОБА_3 багато років працював на одному підприємстві з ОСОБА_5 , був добре йому знайомий, на момент отримання позик ОСОБА_3 працював сільським головою і ОСОБА_5 довіряв ОСОБА_3 і навіть гадки не міг мати, що відповідач може надати йому недійсні документи.

Позивач вважає, що договори позики, оформлені розписками від імені ОСОБА_11 , складеними та підписаними ОСОБА_3 , на отримання грошових коштів у ОСОБА_5 від 02.03.2012 року на суму 400 000 грн., від 10.04.2012 року на суму 260 000 грн., від 23.03.2013 року на суму 380 000 грн. укладені під впливом обману з боку ОСОБА_3 .

Відповідач ОСОБА_10 замовчував, що розписки та інші документи підписала не його дружина - ОСОБА_11 , від імені якої ОСОБА_3 були складені вказані розписки, що з самого початку вело до визнання вказаних угод недійсними, оскільки відповідно до ч.ч. З, 5 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Тобто всі три правочини позики між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 повинні були бути укладені та підписані самою ОСОБА_11 або собою, уповноваженою нею на укладення цих угод відпідною довіреністю, оформленою згідно чинного законодавства. Однак, ОСОБА_5 були надані розписки з підробленими підписами за ОСОБА_11 , що і встановлено експертизою від 22.04.2016 року. Надаючи ці розписки ОСОБА_3 не міг не знати про вказані обставини, які ведуть до визнання зазначених правочинів недійсними, що відповідач на цей час і намагається зробити, подавши зустрічний позов.

У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказано що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Позивач вважає, що умисел ОСОБА_3 був направлений на отримання грошових коштів від ОСОБА_5 , чого відповідач і досяг, що підтверджують і розписки від 02.03.2012 року, 10.04.2012 року, 23.03.2013 року, які зберігалися саме у ОСОБА_5 , а після його смерті у ОСОБА_2 , яка дізналася про порушення права та особу, яка його порушила, отримавши від слідчого копію висновку есперта від 22.04.2016 року № 128.

На підставі наведеного вказані угоди позики грошових коштів, оформлені розписками від імені ОСОБА_11 , які складені і підписані у якості гаранта повернення грошових коштів ОСОБА_3 , та накладними на отримання грошових коштів, підписаними ОСОБА_5 , повинні бути визнані недійсними як уладені внаслідок введення останнього в оману відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України.

Просить визнати недійсними договори позики, оформлені розписками від 02.03.2012 року на суму 400 000 грн., від 10.04.2012 року на суму 260 000 грн., від 23.03.2013 року на суму 380 000 грн. від імені ОСОБА_11 , складеними та підписаними у якості гаранта ОСОБА_3 на отримання грошових коштів у ОСОБА_5 на суму 400 000 грн., на суму 260 000 грн., на суму 380 000 грн., як вчинені під впливом обману.

Звернувшись до суду із зустрічним позовом, який остаточно було змінено 13.01.2017 року (т.2 а.с.1-8), позивачі за зустрічним позовом ФОП Павличенко С.А. та ОСОБА_3 , свої вимоги обґрунтовують тим, що в розумінні норм ЦК України та ЦПК України спірні правовідносини виникли між нині покійним ОСОБА_5 , що виступав як фізична особа – підприємець, та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_11 .

Позивач за первісним позовом стверджує, що начеб-то між ними було укладено три договори позики грошових коштів, що підтверджується наявними в неї оригіналами розписки від 02.03.2012 року, накладної № 1 від 02.03.2012 року, розписки від 10.04.2012 року, накладної б/н від 10.04.2012 року, розписки від 23.03.2013 року, накладної № 6 від 23.03.2013 року. Зазначені договори позики були забезпеченні порукою чоловіка фізичної особи - підприємця ОСОБА_11 , фізичною особою - ОСОБА_3 .

При розгляді 18 вересня 2013 року справи № 6-63 цс 13, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики, Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

В розумінні ст. 215 ЦК України, договори позики між ОСОБА_5 , що виступав як фізична особа-підприємець, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 є недійсними, так як при їх укладанні не дотримано сторонами приписів статті 203 ЦК України, а саме: в тому числі відсутня воля фізичної особи - підприємця ОСОБА_11 на їх вчинення, що виражено у відсутності її підпису на вказаних правочинах, та не отримання нею вказаних грошових коштів. Ким виконано підпис від імені фізичної особи - підприємця ОСОБА_11 на спірних трьох розписках та накладних невідомо.

Накладна № 1 від 02.03.2012 року, накладна б/н від 10.04.2012 року, накладна № 6 від 23.03.2013 року в розумінні норм ЦК України не є належним та допустимим доказом наявності зобов`язання, так як не містить жодних реквізитів (умов) правочину, що повинен містити правочин позики. З них навіть не вбачається жодного посилання до будь - який договір. Зазначені розписки є елементом удаваного правочину.

На підтвердження удаваності спірних паравочинів свідчить той факт, що з дня настання строку виконання зобов`язання за договорами позик до дня смерті ОСОБА_5 пройшов тривалий час в декілька років. Однак за життя, ОСОБА_5 так і не звернувся до суду з жодним позовом щодо стягнення зазначених грошових коштів.

В розумінні ст. 215 ЦК України зазнаені правочини є недійсними, так як при їх укладанні сторонами не дотримано приписів статті 203 ЦК України, оскільки ОСОБА_2 не доведено що фізична особа ОСОБА_3 отримував будь - які грошові кошти за усними угодами з її померлим чоловіком.

Фактично взаємовідносини між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_11 та ОСОБА_5 складалися наступним чином.

У зв`язку із здійсненням фізичною особою - підприємцем ОСОБА_11 підприємницької діяльності, що була пов`язана з вирощуванням сільськогосподарської продукції, вона потребувала посівного матеріалу та паливно-мастильних матеріалів на проведення посівної (надалі - товар). З метою отримання зазначеного товару, нею було укладено в тому числі договір купівлі - продажу з ТОВ «Перше Травня», директором та засновником якого на той час виступав ОСОБА_5 Тому відносини могли виникнути та виникли саме між ТОВ «Перше Травня» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_11 . Факт наявності таких відносин та факт розрахунку по ним підтверджується письмовим договором купівлі - продажу та банківськими виписками про проведення безготівкових розрахунків по договору.

Зважаючи, що за життя ОСОБА_5 та ОСОБА_3 були знайомі, ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_3 поручитися за зобов`язанням своєї дружини, що виникли між ТОВ «Перше Травня» та нею, написавши розписки про ніби то отримання грошових коштів у борг. ОСОБА_3 такі розписки надав ОСОБА_5 , однак розписки були надані без підпису дружини та печаток органів місцевого самоврядування. Яким чином вони там опинилися, ОСОБА_3 невідомо.

ОСОБА_5 систематично використовував таку схему взаємовідносин і з іншими особами. Непоодинокі випадки, коли ОСОБА_5 безпосередньо чи через підконтрольні товариства надавав особам посівний матеріал та ПММ без попередньої оплати чи на частковій основі за завищеними цінами, в замін цього він вимагав написання боргових розписок на значно більші суми. Зазначені розписки були удаваними правочинами, грошових коштів по ним люди не отримували, в його розумінні ці розписки слугували гарантією своєчасного розрахунку з ним за реальними угодами купівлі - продажу товару.

Отже фактично ОСОБА_5 вимагав від ОСОБА_3 гарантії розрахунку його дружини з ним за реальними договорами купівлі - продажу товару. Надання такої гарантії ОСОБА_5 вбачав саме через написання подібних розписок, що по своїй суті є удаваними правочинами, так як по ним сторонами не ставилося на меті отримання чи надання реальних грошових коштів. При яких обставинах, яким чином, коли і хто виконав підпис за його дружину, ОСОБА_3 невідомо.

Розписка від 02.03.2012 року, накладна № 1 від 02.03.2012 року, розписка від 10.04.2012 року, накладна б/н від 10.04.2012 року, розписка від 23.03.2013 року, накладна № 6 від 23.03.2013 року у розумінні правової позиції ВСУ, викладеній у цивільній справі 18 вересня 2013 року № 6-63 цс 13, не є доказом отримання грошових коштів за вказаними у позові правочинами.

Недійсність основного зобов`язання впливає і на дійсність зобов`язання щодо його забезпечення.

Відповідно до ч. 2. ст. 548 ЦК України, недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.

Просять суд визнати недійсними договори позики, укладені між ФОП ОСОБА_5 і ФОП ОСОБА_11 та оформлені розписками від 02.03.2012 року на суму 400 000 грн., від 10.04.2012 року на суму 260 000 грн., від 23.03.2013 року на суму 380 000 грн. Визнати недійсними договори поруки, укладені між ФОП ОСОБА_5 та фізичною особою ОСОБА_3 , що оформлені відповідними письмовими зобов`язаннями, викладеними в розписках від 02.03.2012 року на суму 400 000 грн., від 10.04.2012 року на суму 260 000 грн., від 23.03.2013 року на суму 380 000 грн., які складені від імені ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_11

11.04.2019 року до суду від ОСОБА_11 надійшла псьмова зава про відмову від зустрічного позову (т.3 а.с. 123).

16.05.2019 року до суду від ФОП ОСОБА_11 . надійшла псьмова зава про відмову від зустрічного позову, в якій заявниця просить закрити провадження у справі за зустрічним позовом в частині пред`явлених нею – фзичною особою-підприємцем ОСОБА_11 позовних вимог, у зв`язку з її відмовою від позову. Зазначила, що наслідки відмови від позову ій роз`яснені, відомі та зрозумілі. Заяву про відмову від позову, подану раніше від її імені, як фізичної особи – ОСОБА_11 , не підтримує та просить не розглядати. Просить зяаву, подану від її імені як ФОП Павличенко ОСОБА_8 , розглянути за її відсутності (т.3 а.с.137).

Позивач за зустрічним позовом – ФОП Павличенко С.А., відповідач ОСОБА_3 , його представник – ОСОБА_12 , та представник ФОП Павличенко ОСОБА_13 . і ОСОБА_3 – ОСОБА_14 , в судове засідання не з`явились. Від представників ОСОБА_12 та ОСОБА_14 надійшли письмові заяви про проведення судового засідання за їх відсутності та за відсутності ФОП ОСОБА_11 . і ОСОБА_3 , в яких зазначено, що ОСОБА_11 заяву про відмову від вимог за зустрічним позовом підтримує у повному обсязі, ОСОБА_3 та його представники проти задоволення вказаної заяви не заперечують.

Представник позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_1 , в судовому засіданні не заперечував проти залишення без розгляду заяви фізичної особи – ОСОБА_11 про відмову від зустрічного позову та проти прийняття відмови ФОП Павличенко С.А. від зустрічного позову і закриття провадження у справі за зустрічним позовом в частині пред`явлених фзичною особою-підприємцем ОСОБА_11 позовних вимог.

Згідно з п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо заявник подав заяву про залишення зави без розгляду.

З огляду на те, що 16.05.2019 року позивачка за зустрічним позовом - ФОП Павличенко С.А. подала заяву, в якій просить заяву про відмову від позову, подану раніше від її імені, як фізичної особи – ОСОБА_11 , не розглядати, суд дійшов висновку, що заяву ОСОБА_11 про відмову від зустрічного позову ФОП ОСОБА_11 до ОСОБА_2 про визнання договорів позики та поруки недійсними необхідно залишити без розгляду. Роз`яснити ОСОБА_11 , що вона має право звернутися до суду повторно після усунення умов, що були підставою для залишення вказаної заяви без розгляду.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно з п. 4 ч. 1 та ч.2 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

З огляду на те, що позивач - ФОП Павличенко ОСОБА_8 відмовилася від зустрічного позову до ОСОБА_2 про визнання договорів позики та поруки недійсними, що вказана відмова не суперечить вимогам закону і не порушує права чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню. Необхідно прийняти відмову позивача ФОП Павличенко ОСОБА_13 . від зустрічного позову до ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними і провадження у справі за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_11 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними в частині позовних вимог, пред`явлених ФОП ОСОБА_11 до ОСОБА_2 щодо визнання недійсними договорів позики, що укладені між ФОП ОСОБА_5 і ФОП ОСОБА_11 та оформлені розписками від 02.03.2012 року на суму 400 000 грн., від 10.04.2012 року на суму 260 000 грн., від 23.03.2013 року на суму 380 000 грн.; визнання недійсними договорів поруки, що укладені між ФОП ОСОБА_5 та фізичною особою ОСОБА_3 , які оформлені відповідними письмовими зобов`язаннями, викладеними в розписках від 02.03.2012 року на суму 400 000 грн., від 10.04.2012 року на суму 260 000 грн., від 23.03.2013 року на суму 380 000 грн., що складені від імені ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_11 , закрити.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічне положення щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, також передбачено ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

У зв`язку із поданням зустрічного позову позивачем ФОП ОСОБА_4 сплачено судовий збір в сумі 2480 грн. 40 коп., відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», що підтверджено наданою позивачем квитанцією (т.1 а.с.197).

Враховуючи, що позивач відмовився від зустрічного позову, підстав для неприйняття цієї відмови судом не встановлено, з державного бюджету позивачу слід повернути 50 відсотків судового збору, сплаченого нею у зв`язку з подачею зустрічного позову, що становить 1240 грн. 20 коп.

Керуючись: п.1 ч.2 ст. 49, ч.1 ст. 142, ч.ч.1-3 ст. 206, п. 4 ч. 1, ч.2 ст. 255, ч.2 ст. 256, ст.ст. 258-260 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_4 , подану від її імені, як фізичної особи, про відмову від зустрічного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання договорів позики та поруки недійсними залишити без розгляду.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що залишення заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Прийняти відмову позивача - фізичної особи-підприємця Павличенко ОСОБА_15 від зустрічного позову до ОСОБА_2 про визнання договорів позики та поруки недійсними.

Провадження у справі за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними в частині позовних вимог, пред`явлених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 до ОСОБА_2 щодо визнання недійсними договорів позики, що укладені між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та оформлені розписками від 02.03.2012 року на суму 400 000 грн., від 10.04.2012 року на суму 260 000 грн., від 23.03.2013 року на суму 380 000 грн.; визнання недійсними договорів поруки, що укладені між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та фізичною особою ОСОБА_3 , які оформлені відповідними письмовими зобов`язаннями, викладеними в розписках від 02.03.2012 року на суму 400 000 грн., від 10.04.2012 року на суму 260 000 грн., від 23.03.2013 року на суму 380 000 грн., що складені від імені фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , - закрити.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Приморському районі Запорізької області, код ЄДРПОУ 37917236, що розташоване за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Банкова, буд. 105, повернути ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору від суми 2480 грн. 40 коп., який сплачено нею у зв`язку з поданням зустрічного позову за квитанцією № 37 від 17.11.2016 року, оригінал якої знаходиться в матеріалах даної цивільної справи (отримувач: УК у Примор.р-ні/Примор.р-н/22030101, рахунок отримувача: 31212206700276, код отримувача: 37917236, банк отримувача: 813015 ГУ ДКСУ У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ, зміст платежу: PR=судовий збір, код виду сплати: 101, призначення платежу: *;101; НОМЕР_1 ;судовий збір, за позовом ОСОБА_16 , УДКСУ, що складає 1240 (одна тисяча двісті сорок) грн. 20 коп.

Повний текст ухвали складено 19 липня 2019 року.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: підпис О.М. Чапланова

З оригіналом згідно: суддя О.М. Чапланова

19.07.19