Постанова № 83124362, 12.07.2019, Броварський міськрайонний суд Київської області

12.07.2019

Справа № 361/5044/18

Провадження № 3/361/2665/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 липня 2019 року м. Бровари

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Телепенько А.Д., розглянувши матеріали, що надійшли від заступника начальника ГУ ДФС у Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючого на посаді фінансового директора ТОВ «Фронсіус Україна», проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , -

у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

в с т а н о в и в:

10 серпня 2018 року посадовою особою ГУ ДФС у Київській області Лутанюком В.М., при проведенні документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Фронсіус Україна» (Київська область, Броварський район, с. Княжичі, вул. Слави, 24), встановлено що фінансовий директор ТОВ «Фронсіус Україна» ОСОБА_1 , вчинила правопорушення порядку проведення розрахунків із споживачами при наданні послуг оренди 08 липня 2015 року на суму 1530,19 грн., 02 липня 2015 року на суму 545,63 грн., а саме не забезпечила застосування реєстратора розрахункових операцій при здійсненні вказаних розрахунків, чим порушила п. 1 п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування РПО у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» від 06.071995 року, а отже в її діях вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В суд ОСОБА_1 не з`явилася, про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи до суду не направляла.

Крім цього, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні, від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» констатував, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, а тому, враховуючи вищевказане, принцип невідворотності, який передбачає неминучість настання адміністративної відповідальності для особи, яка вчинила адміністративний проступок, оскільки адміністративний проступок, на який не відреагувала держава, заподіює правопорядку серйозної шкоди, а безкарність правопорушника буде заохочувати його на вчинення нових проступків і буде подавати негативний приклад іншим нестійким особам, та відповідно до ст. 268 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність особи яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає за необхідне закрити провадження у даній справі виходячи з такого.

Питання закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення врегульовано статтею 247 КУпАП.

Приписи цієї статті встановлюють обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення. Зокрема, відповідно до пункту 7 частини першої цієї статті до підстав, за наявності яких провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, віднесено закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 38 КУпАП України, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 38 КУпАП України у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що закриття провадження у судовому порядку можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; закінчення встановленого законом трьохмісячного строку, перебіг якого розпочинається з дня його вчинення.

Визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов`язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб`єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.

При вирішенні питання щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням на момент розгляду такої справи строків накладення адміністративного стягнення, визначених статтею 38 КУпАП, необхідно враховувати положення статті 6 Конституції України, згідно з якою органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Отже, суд при здійсненні правосуддя повинен діяти у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, не втручаючись у діяльність інших гілок державної влади, зокрема діяльність адміністративних органів.

Пункт 7 частини першої статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Крім того, системне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє суду дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.

Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається.

Виходячи з вище викладеного, враховуючи, що на момент розгляду даної справи суд встановив, що закінчився строк накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , передбачений ч. 2 ст. 38 КУпАП України, що є обставиною, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, а тому провадження, згідно п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП України, підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 38, п. 7 ч. 1 ст. 284 КУпАП України, суд -

п о с т а н о в и в:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП закрити у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 10 днів з моменту її винесення через Броварський міськрайонний суд шляхом подачі апеляції.

Суддя Телепенько А.Д.