Рішення № 83123912, 18.07.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/2999/18 2/335/156/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Соболєвої І.П.,

за участю секретаря судового засідання Хома Д.М.,

представників позивача ГУНП Завгороднього В.І.,

представника відповідача ОСОБА_1 . ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Запорізької міської ради Бакланової Ю.С.,

представника третьої особи Гринь Д.В. Мартиненка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 7 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107-Б, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Національної поліції в Запорізькій області в особі представника ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи – Запорізька міська рада, ОСОБА_6 , про усунення перешкод у користуванні службовим житлом, та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, треті особи – П`ята Запорізька державна нотаріальна контора, ОСОБА_6 , про визнання особи добросовісним набувачем квартири та визнання права власності на квартиру,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 р. Головне управління Національної поліції в Запорізькій області (далі – ГУНП) в особі представника Завгороднього Владислава Ігоровича звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи – Запорізька міська рада, ОСОБА_6 , про усунення перешкод у користуванні службовим житлом.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що квартира АДРЕСА_1 за рішенням суду була визнана відумерлою спадщиною та передана у власність територіальній громаді в особі Запорізької міської ради. Рішенням Запорізької міської ради від 21.04.2017 № 199/7 квартира включена до числа службової житлової площі ГУНП. Рішенням Запорізької міської ради від 02.06.2017 № 307 затверджено наказ ГУНП від 29.05.2017 № 1695 про надання службової квартири заступникові начальника відділу УКР ГУНП Гриню Д.М. Разом із тим, на даний час у спірній квартирі зареєстровані та проживають без законних підстав відповідачі, чим створюють перешкоди у користуванні квартирою ОСОБА_8 та членам його сім`ї. Посилаючись на положення ст.ст. 383, 391, 396 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) позивач просив усунути перешкоди у користуванні вищезазначеної квартири шляхом виселення відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 із самовільно зайнятої квартири АДРЕСА_1 , стягнути з відповідачів судові витрати в солідарному порядку (справа № 335/2999/18).

Крім того, у червні 2018 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 , територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа – П`ята Запорізька державна нотаріальна контора, про визнання особи добросовісним набувачем квартири та визнання права власності на квартиру.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 12.06.2015 між нею та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу квартири, на підставі якого позивач набула у власність квартиру АДРЕСА_1 . Разом із тим, заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2015 вказаний договір купівлі-продажу визнано недійсним. Рішенням цього ж суду від 13.11.2015 квартиру визнано відумерлою спадщиною та передано у власність територіальної громади в особі Запорізької міської ради. Позивач вказує, що вона є добросовісним набувачем квартири, проте, її право власності на квартиру заперечується відповідачем. Тому, посилаючись на ст.ст. 316, 319, 321, 392, 655 ЦК України просила визнати її добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 , визнати за нею право власності на цю квартиру (справа № 335/6338/18).

Відповідач-2 за позовом ОСОБА_1 – територіальна громада в особі Запорізької міської ради в особі представника Бакланової Ю.О. з позовними вимогами ОСОБА_1 не погодився, надав відзив на позовну заяву, за змістом якого зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9 , яка була власником квартири АДРЕСА_1 . Однак, 10.10.2014 після смерті ОСОБА_9 між нею та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири, який рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2015 у справі № 335/4414/15-ц було визнано недійсним. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.11.2015 у справі № 335/6840/15-ц задоволено заяву територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про визнання спадщини у вигляді вищезазначеної квартири відумерлою та передано квартиру у власність територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради. Статтею 16 ЦК України не передбачено такого способу захисту порушеного права як визнання добросовісним набувачем. Крім того, на теперішній час власником квартири є територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради. Тому законні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні (а.с. 30–31 справи № 335/6338/18). Крім того, відповідач зауважує, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 335/12031/15-ц встановлено, що Запорізька міська рада не оспорює виникнення у ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 12.06.2015, а також відсутні докази оспорення, невизнання цього з боку ОСОБА_7 , з огляду на що відсутні підстави для задоволення вимог про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України (а.с. 78–79 справи № 335/6338/18).

Третя особа за позовом ОСОБА_1 – П`ята Запорізька державна нотаріальна контора в особі представника Кисельової В.В. просила вирішити дану справу на розсуд суду відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 72 справи № 335/6338/18).

Судом проведені такі процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2018 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про визнання особи добросовісним набувачем, визнання права власності на квартиру прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження; у справі розпочато підготовче провадження; призначене підготовче судове засідання на 03.08.2018; встановлено учасникам процесу строки для подання заяв по суті справи (а.с. 20 справи № 335/6338/18).

30.07.2018 надійшло клопотання ОСОБА_6 про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів (а.с. 26-27). Ухвалою суду від 03.08.2018 вказану заяву задоволено, внаслідок чого ОСОБА_6 залучений до участі у даній справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів (а.с. 44 справи № 335/6338/18).

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.04.2018 прийнято до розгляду позовну заяву ГУНП до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні власністю та виселення та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження; встановлено учасникам процесу строки для подання заяв по суті справи; призначено проведення першого судового засідання на 09.07.2018 (а.с. 20 справи № 335/2999/18).

30.07.2018 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до прийняття рішення Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , Запорізької міської ради про визнання особи добросовісним набувачем та визнання права власності на квартиру (а.с. 39 справи № 335/2999/18). Ухвалою суду від 16.01.2019 у задоволенні цього клопотання відмовлено (а.с. 62 справи № 335/2999/18).

Також ухвалою суду від 16.01.2019 об`єднані в одне провадження цивільна справа № 335/2999/18 за позовом ГУНП до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні власністю та виселення і цивільна справа № 335/6338/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про визнання особи добросовісним набувачем, визнання права власності на квартиру, справі присвоєно єдиний унікальний № 335/2999/18 (провадження № 2/335/156/2019) (а.с. 65 справи № 335/2999/18).

Ухвалою суду від 16.01.2019 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача Запорізької міської ради Бакланової Ю.О. про залучення до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_6 (а.с. 67 справи № 335/2999/18).

Ухвалою суду від 12.06.2019 ОСОБА_1 повернуто уточнену позовну заяву до ОСОБА_7 , територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, треті особи – П`ята Запорізька державна нотаріальна контора, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про визнання особи добросовісним набувачем, визнання права власності, визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності. Цією ж ухвалою закрито підготовче провадження у даній об`єднаній справі, справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні на 24.06.2019 (а.с. 99–100 справи № 335/2999/18).

У судовому засіданні представник позивача ГУНП позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити з підстав, що викладені в ньому.

Представник відповідача-1 Коноваленко Н.А., яка водночас є позивачем за її позовом, у судовому засіданні проти задоволення позову ГУНП заперечувала, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими. Позов до ОСОБА_7 та територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради просила задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Відповідачі-2, 3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином, причини неявки не повідомили. За таких обставин суд вважав за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Представник третьої особи Запорізька міська рада, яка водночас є відповідачем за позовом ОСОБА_1 , в судовому засіданні підтримала позовні вимоги ГУНП, просила їх задовольнити. Проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечувала з підстав, викладених у відзиві на цей позов.

Відповідач за позовом ОСОБА_1 – ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом із повідомленням за останнім відомим її місцем проживання, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України.

Представник третьої особи за обома позовами ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги ГУНП. Проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечував, просив в його задоволенні відмовити.

Представник третьої особи за позовом ОСОБА_1 – П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши та проаналізувавши надані суду докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступне.

10.10.2014 між ОСОБА_10 як дарувальником та ОСОБА_7 як Обдаровуваною було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т.Ю., зареєстровано в реєстрі за № 1844.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2015 у цивільній справі № 335/4414/15-ц (2/335/1346/2015) задоволено позов в.о. прокурора міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_7 , треті особи – приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кукурудз Тетяна Юріївна, реєстраційна служба Запорізького міського управління юстиції про визнання договору дарування квартири, внаслідок чого визнано недійсним з моменту вчинення договір дарування квартири АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2 , укладений 10 жовтня 2014 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 1844.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 26.10.2016 залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2015 – залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.03.2017 заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2015 та ухвала Апеляційного суду Запорізької області від 26.10.2016 – залишені без змін.

Вищезазначеним заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2015 встановлено, що згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 23 січня 2014 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, та актовим записом про смерть № 417 від 23 січня 2014 року, ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_10 відкрилась спадщина, до якої увійшли банківські вклади з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, які за заповітом успадкувала громадянка ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповідальним розпорядженням від 08.07.2014, виданим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Пянтковською О.Г.

Квартира АДРЕСА_1 належала померлій ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від 25.03.1998, виданим Запорізьким титано-магнієвим комбінатом. Спадкоємці щодо цього нерухомого майна відсутні.

Аналізуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що правочин 10.10.2014 не міг бути вчинений фізичною особою ОСОБА_10 , оскільки остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вищезазначені обставини в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню в межах розгляду даної справи.

Разом із тим, 12.06.2015 між ОСОБА_7 від імені якої діє ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу вищезазначеної квартири, який посвідчено державним нотаріусом П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори Кисельовою В.В., зареєстровано в реєстрі за № 3-634.

На підставі цього договору купівлі-продажу 12.06.2015 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_1 (а.с. 7–9 справи № 335/6338/18).

ОСОБА_1 , зазначаючи, що відповідач не визнає її право власності на квартиру, просить на підставі ст. 392 ЦК України визнати за нею право власності на цю квартиру.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, особа має право звернутися у суд з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами; 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У даному випадку ОСОБА_1 вказує, що її право власності не визнається відповідачем, проте, не конкретизує, яким саме.

Разом із тим, враховуючи, що рішенням суду договір дарування квартири АДРЕСА_1 на даний час АДРЕСА_2 , укладений 10.10.2014 між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 1844, визнаний недійсним з моменту його вчинення, тому на підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України цей договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Відтак, суд доходить висновку, що ОСОБА_7 у законний спосіб не набула права власності на спірну квартиру, а тому не мала права її відчужувати ОСОБА_1 .

Крім того, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.12.2017 у цивільній справі № 335/12031/15-ц (2/335/1190/2017) відмовлено в задоволенні позову Запорізької місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , треті особи – П`ята Запорізька державна нотаріальна контора, ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння, а також відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, ОСОБА_7 , третя особа – П`ята Запорізька державна нотаріальна контора про визнання права власності на нерухоме майно.

Вказаним рішенням суду встановлено, що Запорізька міська рада не оспорювала виникнення у ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 12.06.2015, як і відсутні докази оспорення, невизнання цього з боку відповідача ОСОБА_7 . Тому за відсутності обставин, зазначених у ст. 392 ЦК України, відсутні підстави задоволення вимог про визнання права власності на нерухоме майно в порядку ст. 392 ЦК України.

Вказані обставини в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню в межах розгляду даної справи.

Також, і під час розгляду даної справи судом ОСОБА_1 не надала суду доказів оспорення чи не визнання її права власності на квартиру з боку обох відповідачів.

Таким чином, відсутні підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру.

Позовна вимога ОСОБА_1 про визнання її добросовісним набувачем не ґрунтується на вимогах закону, оскільки зазначений спосіб захисту порушеного права не узгоджується із приписами ст. 16 ЦК України. Крім того, позивач не вказала, яким чином задоволення цієї вимоги судом призведе до відновлення її порушеного права.

Статтею 388 ЦК України, на яку посилається ОСОБА_1 в обґрунтування цієї вимоги, встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, дана норма права закріплює саме спосіб захисту права власника, який може бути застосований у разі встановлення обставин придбання майна в особи, яка не мала права його відчужувати, а саме – витребування власником цього майна у набувача із зазначенням підстав такого витребування. Натомість, у даній цивільній справі не розглядається питання витребування майна.

Крім того, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.11.2015 у цивільній справі № 335/6840/15-ц (2-о/335/69/2015) задоволено заяву територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, заінтересована особа – Третя Запорізька державна нотаріальна контора, про визнання спадщини відумерлою, внаслідок чого визнано відумерлою спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та квартиру передано як відумерлу спадщину у власність Територіальної громади в особі Запорізької міської ради.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20.04.2016 апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.11.2015 – залишене без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 25.07.2016 касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.11.2015 та ухвала Апеляційного суду Запорізької області від 20 квітня 2016 р. – залишені без змін.

Отже, власником спірної квартири на даний час є територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, а не ОСОБА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.04.2017 № 199/7 «Про службову житлову площу по АДРЕСА_3 Головного управління Національної поліції в Запорізькій області» спірну квартиру включено до числа службової житлової площі ГУНП.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 02.06.2017 № 307 «Про надання службової житлової площі по АДРЕСА_3 працівнику Головного управління Національної поліції в Запорізькій області» затверджено наказ начальника ГУНП від 29.05.2017 № 1695 про надання службової двокімнатної квартири АДРЕСА_1 заступникові начальника відділу УКР ГУНП Гриню Дмитру Володимировичу на сім`ю з 4 осіб.

ОСОБА_6 на підставі вищезазначеного рішення виконкому Запорізької міської ради видано ордер № 6 серії «С» від 02.06.2017 на сім`ю з 4 осіб, за яким в останнього виникло право користування даною квартирою (а.с. 29 справи № 335/6338/18).

Разом із тим, як зазначає ГУНП в своєму позові, у квартирі на даний час проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які створюють перешкоди ОСОБА_6 у користуванні службовим житлом.

В цей же час, відповідно до інформації Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 02.04.2018 № 01-17/01/2085 ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 13 справи № 335/2999/18). Докази того, що вказані особи не проживають за адресою реєстрації, а мешкають у спірній квартирі, в матеріалах цієї справи відсутні.

Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 383, ст. 391 ЦК України, на які посилається позивач ГУНП в обґрунтування свого позову, власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Разом із тим, ГУНП не є власником квартири, оскільки квартира належить територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, яка до суду із відповідним позовом не звертається.

Також, позивач ГУНП посилається на ст. 396 ЦК України, згідно з якою особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Разом із тим, речове право, а саме право користування спірною квартирою набув ОСОБА_6 на підставі виданого йому ордеру № 6 серії «С» від 02.06.2017, який, своєю чергою, був виданий останньому за рішенням власника майна. Отже, ГУНП не є користувачем спірної квартири. Безпосередньо ОСОБА_6 у даній справі позовних вимог про усунення йому перешкод в користуванні квартирою не заявляв. Доказів, що останній уповноважував ГУНП звернутись до суду в його інтересах, суду не надано.

Таким чином, у спірних правовідносинах права ГУНП не порушуються. Натомість, ст. 15 ЦК України надає право на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підсумовуючи викладене, законні підстави для задоволення позовних вимог ГУНП, а також позовних вимог ОСОБА_1 відсутні, з огляду на що в задоволенні обох позовів слід відмовити в повному обсязі.

Оскільки в задоволенні позовів суд відмовляє, тому відсутні підстави для розподілу судових витрат у цій справі відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 19, 76–80, 89, 141, 259, 265, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Національної поліції в Запорізькій області в особі представника ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи – Запорізька міська рада, ОСОБА_6 , про усунення перешкод у користуванні службовим житлом залишити без задоволення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, треті особи – П`ята Запорізька державна нотаріальна контора, ОСОБА_6 , про визнання особи добросовісним набувачем квартири та визнання права власності на квартиру залишити без задоволення.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частин – протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та оголошено в судовому засіданні 18 липня 2019 р.

Суддя І.П. Соболєва