Рішення № 83121033, 12.07.2019, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 184/723/18

Номер провадження 2/184/246/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2019 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Гукової Р.М.,

за участю секретаря судового засідання – Михайлової Т.В.,

представника позивача – Антонюка ОСОБА_1 .П., Жовтяк О.В.,

відповідача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог, які підтримані представником позивача в судовому засіданні, посилається на те, що 20.10.2010 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 19900,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Оскільки відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, тому станом на 28.02.2018 року, утворилась заборгованість у розмірі 301972,54 грн. Разом з тим, 17.10.2014 року рішенням Третейського суду при Асоціації "Дніпровського Банківського Союзу" з ОСОБА_2 на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 25429,96 грн. Визначивши розмір заборгованості як різницю між боргом в розмірі 301972,54 грн. та 25429,96 грн., стягнутих рішенням Третейського суду, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 290869,71 грн., яка складається з: різниці в сумі – 276542,48 грн., 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 13827,13 грн. – штраф (процентна складова). Остаточно просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 290869,71 грн., а також стягнути з нього судовий збір.

Відповідач та його представник в судовому засіданні факт укладення кредитного договору визнали, однак проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на не обґрунтованість на неправомірність нарахування штрафних санкцій. При цьому вказували на пропуск позивачем строку позовної давності, встановленого ЦК України для звернення особи до суду за захистом свого порушеного права та просили застосувати позовну давніть.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Згідно ст..15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у спосіб визначений ст..16 даного Кодексу.

У свою чергу, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено в судовому засіданні, 20.10.2010 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 19900,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії кредитної картки.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст..1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - будь – яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь – яка гарантія, будь – яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь – яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Статтею 628 ЦК України обумовлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статями 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частинами першою та другою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Особливістю договору приєднання є саме те, що позичальник приймає й погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов.

Таким чином, договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією таких цивільно-правових договорів, в яких умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту. Друга сторона при цьому не може запропонувати свої умови договору, але саме вона вирішує та виявляє волевиявлення на укладення договору на запропонованих їй умовах.

Чинним законодавством передбачено укладання договору приєднання лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов у цілому.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 06.02.2018 року № 755/2720/16-ц, від 07.03.2019 року № 755/18246/15-ц від 21.03.2018 року № 441/569/17.

Отже, підписавши 20.10.2010 року анкету-заяву, відповідач дав свою згоду на укладення кредитного договору.

Таким чином, між сторонами по справі склалися взаємовідносини, які випливають із договору кредиту та регламентуються нормами ЦК України.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором №б/н від 20.10.2010 року у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань у нього виникла заборгованість станом на 28.02.2018 року у розмірі 301972,54 грн., яка складається з: 20240,00 грн. - заборгованості за кредитом, 278132,54 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 3600,00 грн. - нараховано пені (а.с. 7-9).

Разом з тим, рішенням Третейського суду при Асоціації "Дніпровського Банківського Союзу" від 17.10.2014 року з відповідача на користь банку згідно вищевказаного кредитного договору стягнуто 25429,96 грн. заборгованості (а.с. 6).

При цьому суд враховує, що згідно пояснень відповідача, наданих у судовому засіданні, останній не заперечує факту укладення кредитного договору із позивачем, користування кредитними коштами банку та наявності простроченої заборгованості.

У відповідності до ст..82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Разом з тим, відповідно до довідки про видачу кредитної картки за кредитним договором № б/н, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , за даним правочином видано наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 від 20.10.2010р. строком дії до 08/14; № НОМЕР_2 від 10.12.2010р. строком дії до 12/12; № НОМЕР_3 від 13.02.2012р. строком дії до 12/12; № 5457092301206169 від 23.01.2013р. строком дії до 12/16; № 5457082800728946 від 25.10.2013р. строком дії до 08/16; № 5168742311694917 від 20.12.2013р. строком дії до 08/17 та № 5168742325672941 від 27.08.2014р. строком дії до 11/17 (а.с 92).

З огляду на те, що кінцевий термін повернення кредиту відповідає строку дії картки, суд вважає обґрунтованою суму боргу заявлену до стягнення позивачем станом на час закінчення строку дії останньої карточки відповідача - 31.11.2017р.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором у відповідача станом на 28.02.2018 року наявна заборгованість по тілу кредиту у розмірі 20239,19 грн., а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 13827,13 грн. – штраф (процентна складова) та відсотки у сумі 252702,58 грн.

Разом з тим, представником відповідача було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до вимог позивача.

Згідно зі ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. При цьому, закінчення позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно за ст.266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги.

Як передбачено умовами Кредитного договору № б/н від 20.10.2010р. укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 у п.2.1.1.12.4 строк повернення кредиту у повному обсязі є 211-й день з моменту виникнення такої заборгованості.

Як вбачається з виписки по рахунку відповідача, яка надана позивачем, востаннє відповідачем отримано кредитні кошти 24.03.2014р. При цьому, згідно вказаної виписки останнє погашення наявної заборгованості за кредитом здійснене відповідачем 16.02.2015 року.

Отже, станом на дату подачі позову до суду – 18.04.2018р., з урахуванням дати останнього отримання кредитних коштів відповідачем, позивач пропустив строк позовної давності, а з клопотанням про поновлення пропущеного строку не звертався.

Таким чином, позовну заяву було подано до суду після спливу строку позовної давності, що у свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Разом з тим посилання позивача на автоматичне списання банком коштів із рахунку відповідача в рахунок погашення наявної за кредитним договором заборгованості, не може бути підставою для переривання строку позовної давності.

Відповідно до ст..264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Оскільки вказані дії щодо перерахунку відповідних сум платежів здійснені не відповідачем особисто, а позивачем, то підстави для переривання строку позовної давності відсутні.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 263, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Орджонікідзевський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17.07.2019р.

Суддя Орджонікідзевського міського суду Р. М. Гукова